Рішення

від 06.02.2024 по справі 903/1280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2024 року справа № 903/1280/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889)

до відповідача: Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, будинок 17, код ЄДРПОУ 04051276)

про визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

Встановив: Позивач Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району звернулася з позовом до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області та просить суд визнати право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468, 9 м.кв., основною площею 312, 1 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 2001 року безперервно користувався частиною будівлі, виконував ремонтні роботи, сплачував комунальні послуги та доглядав за приміщенням, відтак доводить, що існують правові підстави для визнання права власності на приміщення за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району, оскільки правоустановлюючі документи на вказану будівлю (приміщення) відсутні. У поданій заяві від 25.12.2023, просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 28.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2024

03.01.2024 від відповідача Горохівської міської ради Луцького району Волинської області через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх.№01-75/83/24 від 03.01.2024 про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024.

Ухвала суду від 22.01.2024 була направлена рекомендованим листом на адресу позивача - Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району, отримана позивачем 29.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600245380426.

Ухвала суду від 22.01.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача Горохівської міської ради Луцького району Волинської області та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 24.01.2024.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Відповідно до статуту Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (а.с. 33-39), який затверджений зборами представників господарських підприємств Горохівського району, протокол №2 від 27.12.2000 та зареєстрований 08.10.2001 розпорядженням голови державної адміністрації Горохівського району Волинської області, Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району є юридичною особою, має свій розрахунковий та інші рахунки в банку, печатки, штамп, символіку та інші реквізити і є представницьким органом сільськогосподарських підприємств. Юридична адреса: 45700, Волинська область, м. Горохів, вулиця Незалежності, 2 (п. 1.4. статуту).

Для функціонування діяльності Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району з 2001 року розпочала користування частиною будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 2001 року Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району безперервно користувалась частиною будівлі, виконувала ремонтні роботи, сплачувала комунальні послуги та доглядала за приміщенням, тому на думку позивача об`єктивно доведеним є достатність строку для застосування інституту набувальної давності.

Відтак позивач доводить, що існують правові підстави для визнання права власності на приміщення за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району, оскільки зареєструвати право власності на вказану будівлю (приміщення) не в змозі у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання за ним в судовому порядку права власності на відповідне майно на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об`єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився би із ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у виді передання його у тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, який різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), що перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк становить десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Враховуючи вищевикладене, для набуття права власності за набувальною давністю, доведенню підлягають шість обставин: майно має бути об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. (постанова Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).

Суд встановив, що відповідно до технічного паспорту (а.с. 23-31) група нежитлових приміщень є самостійним об`єктом нерухомого майна, відсутній кадастровий номер, право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення не оформлено. У період з 2001 року Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району безперервно користувався частиною будівлі, зокрема, виконував ремонтні роботи, сплачував комунальні послуги, що підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (а.с. 46-50), виписками АТ КБ "Приватбанк" по рахунку, платіжними дорученнями, платіжними інструкціями (а.с. 55-159).

Рішенням Горохівської міської ради від 31.01.1998 року №4 "Про утримання адміністративного будинку/Будинку пропаганди сільськогосподарських знань/по АДРЕСА_2 " виконком міської ради керуючись ст. 27-30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постановив утримання та ремонт Будинку пропаганди сільськогосподарських знань по АДРЕСА_2 і право власності на нього покласти на Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району, оплату податкових, комунальних та інших платежів проводити на пайових засадах організаціями, що розміщені в будинку, пропорційно до площ, та інших затрат через Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників (а.с. 160).

Довідкою від 25.12.2023 №400 (а.с. 161) Горохівська міська рада повідомила, що не заперечує та згідна на оформлення права власності в судовому порядку Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району (ЄДРПОУ 31602889) права власності на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., основною площею 312,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в порядку набувальної давності.

Приймаючи до уваги обставини, за яких виникло володіння спірним майном, суд встановив, що інші особи, які претендують на спірне майно, відсутні та відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності, спірний об`єкт нерухомості є об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту. Об`єктом нерухомості, що є предметом даного спору, позивач володіє добросовісно, відкрито та безперервно.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності умов, передбачених статтею 344 ЦК України (на яку позивач посилався у своїй позовній заяві), необхідних для набуття права власності за давністю володіння.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889) право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., основною площею 312,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2.

3. Стягнути з Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, будинок 17, код ЄДРПОУ 04051276) на користь Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889) 13 848,63 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 09.02.2024.

Суддя В. М. Дем`як