Постанова

від 04.06.2024 по справі 903/1280/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Справа № 903/1280/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Кректун О.А.

позивача - Панасюк М.П.

відповідача - Мудрак Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024, повний текст складено 09.02.2024, у справі № 903/1280/23 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889)

до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, будинок 17, код ЄДРПОУ 04051276)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 позов задоволено.

Визнано за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889) право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., основною площею 312,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2.

Стягнуто з Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, будинок 17, код ЄДРПОУ 04051276) на користь Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889) 13 848,63 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Стягнути з Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, мімто Горохів, вул. Незалежності, 2, ЄДРПОУ 31602889) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915, р/р 35216072004945) понесені судові витрати зі сплати судового збору. Про місце, дату і час судового засідання повідомити учасників справи, Волинську обласну прокуратуру та Рівненську обласну прокуратуру, яка забезпечуватиме участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Водночас, разом з апеляційною скаргою Заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав заяву про застосування заходів забезпечення позову у справі №903/1280/23 в якій просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо другого поверху адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., вартістю 923242 грн, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2;

- заборони Раді сільськогосподарських підприємств Горохівського району вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на другий поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., вартістю 923 242 грн, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2.

Прокурор зазначає, що оскільки Рада спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району використовувала другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохові на підставі рішення виконавчого комітету Горохівської міської ради від 31.01.1998 № 4 "Про утримання адміністративного будинку (Будинку пропаганди сільськогосподарських знань) по вул. Незалежності, 2 м. Горохів", а до того часу все приміщення перебувало в оперативному управлінні Ради спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району, тому відсутні підстави для визнання права власності на другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохів за позивачем на підставі набувальної давності. Тобто, в даному випадку необхідна умова набуття права власності за набувальною давністю така як добросовісність - відсутня, оскільки позивач розпоряджався спірним майном на правовій підставі.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, то Прокурор звертає увагу, що спірне приміщення другого поверху загальною площею 468,9 м.кв могло б бути використане Горохівської міською радою для державних цілей, як наприклад використовується перший та третій поверх даного приміщення органами Пенсійного фонду та статистики відповідно. У результаті збройної агресії росії в Україні зазнали різного ступеня пошкодження тисячі будівель та споруд - житлові будинки, школи, лікарні, об`єкти критичної інфраструктури. У сукупності вказане свідчить про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері державної та комунальної власності. Наведені вище обставини в сукупності становлять виключний випадок, коли прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді, оскільки існує порушення інтересів держави, а уповноважений орган - Горохівська міська рада, їх захист здійснює неналежним чином.

Листом №903/1280/23/2046/24 від 26.03.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області. 02.04.2024 до суду надійшли матеріали справи №903/1280/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про застосування заходів забезпечення позову у справі №903/1280/23; поновлено Заступнику керівника Волинської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі №903/1280/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "21" травня 2024 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1; зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі №903/1280/23.

24.04.2024 через підсистему "Електроний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №903/1280/23, з підстав, зазначених в ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.06.2024 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Копію ухвали доставлено сторонам в їх електронні кабінети підсистеми "ЄСІТС" (а.с. 257).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву чи письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги.

В судове засідання 04.06.2024 з`явився прокурор, який підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове рішення, яким відмовити в позові та надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 04.06.2024 з`явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 04.06.2024 з`явився представник відповідача, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та надав усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до статуту Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (а.с. 33-39), який затверджений зборами представників господарських підприємств Горохівського району, протокол №2 від 27.12.2000 та зареєстрований 08.10.2001 розпорядженням голови державної адміністрації Горохівського району Волинської області, Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району є юридичною особою, має свій розрахунковий та інші рахунки в банку, печатки, штамп, символіку та інші реквізити і є представницьким органом сільськогосподарських підприємств. Юридична адреса: 45700, Волинська область, м. Горохів, вулиця Незалежності, 2 (п. 1.4. статуту).

Для функціонування діяльності Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району з 2001 року розпочала користування частиною будівлі за адресою: Луцький (Горохівський район), м. Горохів, вул. Незалежності, 2 (2-й поверх).

У період з 2001 року Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району безперервно користувалась частиною будівлі, виконувала ремонтні роботи, сплачувала комунальні послуги та доглядала за приміщенням, тому на думку позивача об`єктивно доведеним є достатність строку для застосування інституту набувальної давності.

Відтак позивач доводить, що існують правові підстави для визнання права власності на приміщення за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району, оскільки зареєструвати право власності на вказану будівлю (приміщення) не в змозі у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання за ним в судовому порядку права власності на відповідне майно на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 позов задоволено.

Визнано за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, місто Горохів, вулиця Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 31602889) право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., основною площею 312,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2.

Місцевий господарський суд вказав, що приймаючи до уваги обставини, за яких виникло володіння спірним майном, встановив, що інші особи, які претендують на спірне майно, відсутні та відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності, а тому спірний об`єкт нерухомості є об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту. Об`єктом нерухомості, що є предметом даного спору, позивач володіє добросовісно, відкрито та безперервно.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності умов, передбачених статтею 344 ЦК України (на яку позивач посилався у своїй позовній заяві), необхідних для набуття права власності за давністю володіння.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 у справі №903/1280/23 та мотивами суду першої інстанції, Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор має право вступити в розгляд справи, як шляхом подання до суду відповідної заяви, так і шляхом внесення апеляційної чи касаційної скарги.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання права власності.

Прокурор зазначає, що ознайомленням 13.03.2024 з документами, які долучені учасниками процесу до матеріалів справи № 903/1280/23 встановлено, що стороною відповідача, а саме: Горохівською міською радою, на адресу Господарського суду Волинської області та сторін у справі надіслано довідку від 25.12.2023 у якій зазначено, що рада не заперечує та згідна на оформлення права власності в судовому порядку за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району на другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохів в порядку набувальної давності.

У відповіді Горохівської міської ради від 08.03.2024, яка надійшла на адресу обласної прокуратури 12.03.2024 зазначено, що рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 не оскаржувалося, оскільки рада не має відношення до будівлі.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Отже, прокурор вважає, що набуття Радою спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району права власності за набувальною давністю на другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохові всупереч вимогам чинного законодавства є порушенням інтересів держави. Спірне приміщення другого поверху загальною площею 468,9 м.кв могло б бути використане Горохівської міською радою для державних цілей, як наприклад використовується перший та третій поверх даного приміщення органами Пенсійного фонду та статистики відповідно.

У сукупності, на думку прокурора, вказане свідчить про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері державної та комунальної власності. Наведені вище обставини в сукупності становлять виключний випадок, коли прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді, оскільки існує порушення інтересів держави, а уповноважений орган - Горохівська міська рада, їх захист здійснює неналежним чином.

Відтак, в даних правовідносинах саме Горохівська міська рада, як уповноважений орган на розпорядження таким майном, з огляду на його правовий статус, має законні правомочності на управління ним.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Волинською обласною прокуратурою подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 в інтересах держави в особі Горохівської міської ради, про що установу повідомлено.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, колегія суддів вбачає, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави в суді.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статуту Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (а.с. 33-39), який затверджений зборами представників господарських підприємств Горохівського району, протокол №2 від 27.12.2000 та зареєстрований 08.10.2001 розпорядженням голови державної адміністрації Горохівського району Волинської області, Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району є юридичною особою, має свій розрахунковий та інші рахунки в банку, печатки, штамп, символіку та інші реквізити і є представницьким органом сільськогосподарських підприємств. Юридична адреса: 45700, Волинська область, м. Горохів, вулиця Незалежності, 2 (п. 1.4. статуту).

Для функціонування діяльності Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району з 2001 року розпочала користування частиною будівлі за адресою: Луцький (Горохівський район), м. Горохів, вул. Незалежності, 2, (2-й поверх).

У період з 2001 року Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району безперервно користувалась частиною будівлі, виконувала ремонтні роботи, сплачувала комунальні послуги та доглядала за приміщенням, тому на думку позивача об`єктивно доведеним є достатність строку для застосування інституту набувальної давності.

Відповідно до технічного паспорту (а.с. 23-31) група нежитлових приміщень є самостійним об`єктом нерухомого майна, відсутній кадастровий номер, право власності на 2-й поверх адміністративного приміщення не оформлено. У період з 2001 року Рада сільськогосподарських підприємств Горохівського району безперервно користувалася частиною будівлі, зокрема, виконувала ремонтні роботи, сплачувала комунальні послуги, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (а.с. 46-50), виписками АТ КБ "Приватбанк" по рахунку, платіжними дорученнями, платіжними інструкціями (а.с. 55-159).

Рішенням Горохівської міської ради від 31.01.1998 року №4 "Про утримання адміністративного будинку/Будинку пропаганди сільськогосподарських знань/по вул. Незалежності, 2, м. Горохова" виконком міської ради, керуючись ст. 27-30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постановив утримання та ремонт Будинку пропаганди сільськогосподарських знань по вул. Незалежності, 2, м. Горохова і право власності на нього покласти на Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району, оплату податкових, комунальних та інших платежів проводити на пайових засадах організаціями, що розміщені в будинку, пропорційно до площ, та інших затрат через Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників (а.с. 160).

Довідкою від 25.12.2023 №400 (а.с. 161) Горохівська міська рада повідомила, що не заперечує та згідна на оформлення права власності в судовому порядку Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району (ЄДРПОУ 31602889) на 2-й поверх адміністративного приміщення (літ А-5) загальною площею 468,9 м.кв., основною площею 312,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська області., Луцький район, м. Горохів, вул. Незалежності, 2 в порядку набувальної давності.

Саме тому позивач доводить, що існують правові підстави для визнання права власності на приміщення за Радою сільськогосподарських підприємств Горохівського району, оскільки зареєструвати право власності на вказану будівлю (приміщення) не в змозі у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання за ним в судовому порядку права власності на відповідне майно на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то відповідно до пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року.

Якщо строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 (раніше, ніж за три роки до набуття чинності ЦК), то у строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001, а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, положення цієї статті можуть застосовуватися лише після 01.01.2001.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, підсумовуючи усе описане вище, колегія суддів виснує, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності, а саме необхідним є встановлення, зокрема: добросовісності та безтитульності володіння. В той же час, за висновком Верховного Суду, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) вказала, що оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22) та від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23), від 27 березня 2024 року по справі № 462/2756/18.

З наявного у матеріалах справи рішення виконавчого комітету Горохівської міської ради від 31.01.1998 № 4 "Про утримання адміністративного будинку (Будинку пропаганди сільськогосподарських знань) по АДРЕСА_1 " (а.с. 160) вбачається, що будинок, розташований у місті Горохові по вул. Незалежності, 2, збудований у 1987- 1989 роках за кошти колгоспів, зараз перебуває в оперативному управлінні Ради спілки сільськогосподарських товаровиробників. Будинок потребує капітального ремонту.

З врахуванням зазначеного виконком міської ради вирішив утримання та ремонт Будинку пропаганди сільськогосподарських знань по вул. Незалежності, 2 у м. Горохів і право власності на нього покласти на Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району.

Окрім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, що містяться в матеріалах інвентаризаційних справ на будинок по вул. Незалежності, 2 у м. Горохів вбачається, що третій поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохові належить на праві власності Державі в особі Пенсійного фонду України. При цьому Свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано на підставі рішення виконкому Горохівської міської ради від 30.04.2004 № 66.

Перший поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохові належить на праві власності Державі в особі Державного комітету статистики України. При цьому Свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано на підставі рішення виконкому Горохівської міської ради від 01.07.2008 № 87.

Таким чином, оскільки Рада спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району використовувала другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохові на підставі рішення виконавчого комітету Горохівської міської ради від 31.01.1998 № 4 "Про утримання адміністративного будинку (Будинку пропаганди сільськогосподарських знань) по вул. Незалежності, 2 м. Горохів", а до того часу все приміщення перебувало в оперативному управлінні Ради спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району, а також беручи до відома вищезазначені правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17, колегія суддів вважає, що в правовому полі статті 344 Цивільного кодексу України відсутні підстави для визнання права власності на другий поверх приміщення по вул. Незалежності, 2 у м. Горохів за позивачем саме за правилами набувальної давності.

Тобто, в даному випадку, аналізуючи вищенаведені норми права та встановлені обставини справи (зокрема, покладення на Раду спілки сільськогосподарських товаровиробників Горохівського району права власності щодо спірного майна Рішенням Горохівської міської ради від 31.01.1998 року №4), колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності таких елементів інституту набувальної давності як: відсутність титульного володіння спірним майном і добросовісність.

Крім того колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача, що дане приміщення будувалось саме позивачем. Однак, не оформлення вчасно (до 01.01.2013) права власності за старими правилами та відсутність документів для реєстрації за позивачем права власності за новими правилами зумовило звернення позивача з таким позовом. Дані пояснення також підтверджують неправомірність звернення позивача до суду саме з таким правовим і документальним обгрунтуванням підстав позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, діючи в правову полі ч. 4 ст. 11 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 підлягає задоволенню, при цьому рішення Господарського суду Волинської області слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/1280/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Ради сільськогосподарських підприємств Горохівського району (45700, Волинська область, Луцький район, мімто Горохів, вул. Незалежності, 2, ЄДРПОУ 31602889) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915, р/р 35216072004945) 20 772, 95 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Волинської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу №903/1280/23 повернути доГосподарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "13" червня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.