Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/2254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/2254/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/2254/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 318 630,00 грн,

за участю представників:

позивача: Тетерук Марини Андріївни (в режимі відеоконференції),

відповідача: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка» про стягнення заборгованості у розмірі 366 630,00 грн, за результатами розгляду якої 28.11.2023 постановлено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн і зазначав у позовній заяві, що докази понесених витрат будуть надані після закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

28.11.2023 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яку розподілено судді Ростиславу Матвіїву, і ухвалою від 07.12.2023 призначено до розгляду в судове засідання 20.12.2023.

04.12.2023 від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а 05.12.2023 і 06.12.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача, у тому числі клопотання про повернення заяви відповідача про зменшення витрат на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд заяви відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду та протоколах судових засідань. У судовому засіданні 01.02.2024 за участю представник відповідача відкладено розгляд заяви на 08.02.2024.

У судове засідання 08.02.2024 з`явився представник позивача, відповідач явку представника не забезпечив.

Враховуючи тривалість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, надання сторонами пояснень, обізнаність представника відповідача про дату судового засідання, суд вважає за можливе вирішити заяву в цьому судовому засіданні за участю представника позивача.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі № 914/2254/23 про розподіл судових витрат та покласти на відповідача витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 38 500 гривень, розмір яких підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), актами приймання-передачі наданих послуг, рахунками на оплату і виписками про рух коштів.

Щодо заперечень відповідача, то просить повернути такі без розгляду, оскільки відповідач як юридична особа не виконала вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та не зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач стверджує про пропуск позивачем строку для подання доказів на понесення витрат на правову допомогу, оскільки п`ятим днем подачі заяви було 27.11.2023, але позивач подав заяву в підсистемі «Електронний суд» 27.11.2023 о 18:34 год, тоді як робочий день Господарського суду Львівської області закінчився о 17:00 год. Тому просить залишити заяву позивача без розгляду.

Крім цього, відповідач стверджує про необґрунтованість заяви позивача, оскільки правничі послуги надавалися не адвокатом, а фізичною особою підприємцем; вартість робіт, зокрема вартість однієї години роботи, є надмірною і неспівмірною із фактичним обсягом наданих послуг; у жодному акті не вказано номеру справи, в якій надавалась відповідна правова допомога, не конкретизовано судові засідання, в яких адвокат брав участь; договір не визначав вартості послуг. Підсумовує, що подані позивачем документи є неналежними, недопустими і недостовірними доказами отримання оплати позивачем послуг саме у справі № 914/2455/23. Тому просить зменшити розмір витрат позивача і відмовити в задоволенні заяви.

ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо клопотання позивача про повернення без розгляду заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, то суд зазначає таке.

Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п. 1 ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Обов`язок юридичних осіб реєструвати електронні кабінети в системі «Електронний суд» встановлений ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Позивач подав відповідь від 05.12.2023 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС юридичної особи за кодом 38557981, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка».

Натомість адвокат відповідача Медвідь Андрій Богданович має зареєстрований електронний кабінет.

Відповідно до поданих представником відповідача документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка» 21.04.2024 зареєстрував електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Суд зауважує, що Україна як учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).

Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

У справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначає «ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті», а з рішення у справі «Проніна проти України» можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Не вдаючись до надмірного формалізму, враховуючи виконану представниками сторін роботу, ознайомлення із заявами, висловлення позицій стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення та стосовно заяв, поданих кожною зі сторін, забезпечуючи розумний баланс доказування, змагальність судового процесу і рівність сторін, з метою належного виконання завдання господарського судочинства, суд не вважає клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу таким, що доцільно повертати без розгляду. Для повного та всебічного вирішення заяви, належної аргументації судового рішення суд вважає за необхідне дослідити всі пояснення сторін. Тому клопотання позивача про повернення заперечень відповідача задоволенню не підлягає.

Розглядаючи заву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.

Так, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» 318 630,00 грн заборгованості з яких: 315 000,00 грн - попередня оплата, 1 980, 00 грн - 3% річних, 1 650,00 грн - інфляційні втрати та 4 779,45 грн судового збору.

Заява позивача про ухвалення додаткового рішення, сформована в системі «Електронний суд» 27.11.2023, однак, отримана і зареєстрована судом 28.11.2023.

Початок і закінчення процесуальних строків регламентовані ст. 116 Господарського процесуального кодексу України. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно, п`ятиденний строк після ухвалення рішення, упродовж якого сторона має подати докази понесення судових витрат, закінчився 27.11.2023, який не був вихідним, святковим чи іншим неробочим днем.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Суд звертає увагу, що сторона має право подавати заяви як у спосіб надіслання поштою, так і у спосіб надіслання засобами електронного зв`язку, так і через канцелярію суду. Позивачем обрано однин із способів подання через систему «Електронний суд», що вчиняється дистанційно, а не безпосередньо в суді. Тому зауваження відповідача про те, що строк на подання позивачем заяви закінчився 27.11.2023 о 17:00 год є необґрунтованим і нормі закону не відповідає. Строк подання заяви позивачем тривав до 24 години 27.11.2023.

Відповідно до обставин справи представництво інтересів позивача здійснювала адвокатеса Тетерук Марина Андріївна на підставі ордера серії ВО № 1091627 від 18.07.2023, виданого на підставі договору № 210623/1 від 21.06.2023.

Договір про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» як клієнтом і Тетерук Мариною Андріївною як виконавцем, не передбачає конкретної справи, в якій надається правова допомога позивачу. Однак передбачено, що засвідченням факту належного надання послуг є акт приймання передачі послуг, підписаний сторонами чи уповноваженими представниками сторін (п. 3.4).

Суд зауважує, що договір підписано з використанням електронних цифрових підписів сторін у сервісі «Вчасно» 21.06.2023, що відповідає п. 6.9 договору (сторони дійшли згоди, що цей договір, додаткові угоди, додатки до нього, акти наданих послуг можуть бути укладені шляхом обміну документами в електронному варіанті через Інтернет-ресурси. Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, договір, укладений зі допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі).

Відповідно до розділу 5 договору вартість правової допомоги складається із сукупної вартості наданих послуг за цим договором. Клієнт зобов?язується сплатити виконавцеві вартість наданих послуг протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку. Шляхом сплати рахунку клієнт узгоджує обсяг та вартість правової допомоги, яка надається за цим договором.

Сторонами на виконання договору № 210623/1 від 21.06.2023 підписано акти приймання передачі наданих послуг:

1) № 1 від 28.09.2023 на суму 22 500,00 грн про виконання таких робіт:

-аналіз документів, судової практики, підготовка позовної заяви, направлення в суд та сторонам по справі - 4 години, загальною вартістю 16 000 грн з розрахунку вартості 1 години роботи адвоката 4 000 грн,

-підготовка інших процесуальних документів (відповідь на відзив) - 1 година 40 хвилин, загальною вартістю 6 500 грн з розрахунку вартості 1 години роботи адвоката 4 000 грн;

2) акт № 1 від 06.09.2023 на суму 4 000,00 грн про представництво в судовому засіданні 4 000,00 грн;

3) акт № 1 від 05.10.2023 на суму 4 000,00 грн про представництво в судовому засіданні 4 000,00 грн;

4) акт № 1 від 06.11.2023 на суму 4 000,00 грн про представництво в судовому засіданні 4 000,00 грн;

5) акт № 1 від 24.11.2023 на суму 4 000,00 грн про представництво в судовому засіданні 4 000,00 грн.

Так, суд погоджується із зауваженнями представника відповідача про те, що вказані акти, як і рахунки на оплату, не мають вказівки на господарську справу № 914/2254/23. Однак відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Продовжуючи дослідження інших доказів, суд зазначає таке.

Адвокатом складено рахунки на оплату від 21.06.2023 на суму 22 500,00 грн, від 05.09.2023 на суму 4 000,00 грн, від 02.10.2023 на суму 4 000,00 грн, від 25.10.2023 на суму 4 000,00 грн, від 21.11.2023 на суму 4 000,00 грн, на загальну суму 38 500,00 грн.

Відповідно до виписок по рахунку Фізичної особи - підприємця Тетерук М.А. клієнтом сплачено 22 500,00 грн 21.06.2023, 4 000,00 грн 06.09.2023, 4 000,00 грн 03.10.2023, 4 000,00 грн 25.10.2023, 4 000,00 грн 24.11.2023, тобто всього на суму 38 500,00 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні 08.02.2024 різниця між орієнтовним розрахунком витрат та заявленою сумою зумовлена неможливістю передбачити кількість судових засідань на час подання позовної заяви. Тому така різниця відповідає кількості та вартості судових засідань, в яких представник позивача брав участь під час розгляду справи.

Тому аналізуючи реальність і фактичність понесених стороною витрат за час розгляду справи № 914/2254/23, у суду немає сумнівів і відповідачем не доведено, що адвокат Тетерук Марина Андріївна не здійснювала представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна». Так, адвокатеса брала участь у судових засіданнях 06.09.2023, 04.10.2023, 25.10.2023, 22.11.2023, підписала позовну заяву 18.07.2023, подавала відповідь на відзив на позовну заяву 03.10.2023, що відображено в актах наданих послуг. Крім цього, від імені позивача подано заяви про зменшення розміру позовних вимог, клопотання про участь в засіданнях в режимі відеоконференції, письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив. Тому реальність та фактичність наданих послуг іншою стороною не спростована.

Щодо заперечень відповідача про неспівмірність вартості однієї години роботи адвоката в розмірі 4 000,00 грн і відсутність погодженої вартості в договорі, суд зазначає таке. Так, договір не передбачав загальної вартості послуг чи вартості однієї години роботи. Водночас договір визначав, що засвідченням факту належного надання послуг є акт приймання передачі послуг, підписаний сторонами чи уповноваженими представниками сторін, а вартість правової допомоги складається із сукупної вартості наданих послуг. Акти оформлені сторонами належним чином, обсяг послуг і їх вартість узгоджені сторонами. Тому обґрунтованих сумнівів у наданні та прийняття описаних в актах послуг у суду немає.

Щодо покликань відповідача на Рекомендації щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16 лютого 2018 року, то такі не мають обов`язкового характеру для договірних відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» і адвоката Тетерук М.А. у м. Київ.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики не закріплюють положення про ціну послуг і гонорар як істотні умови договору про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обгрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Щодо тверджень відповідача про здійснення оплати наданих адвокатом послуг на рахунок Фізичної особи підприємця, то суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Суд враховує позицію Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто навіть за відсутності жодних доказів оплати витрат на правову допомогу, суд не має підстав для відмови в задоволенні заяви. А відносини оподаткування адвоката не підлягають оцінці і дослідженню в межах розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи заявлену до стягнення позивачем суму витрат на правову допомогу, суд зазначає, що погоджені в акті наданих послуг виконані роботи відповідають критеріям фактичності, реальності, розумності, обґрунтованості та необхідності в межах справи, що розглядалась судом. Визначена позивачем вартість послуг на правову допомогу відповідає також вимогам співмірності із предметом спору, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Заперечення відповідача не спростовують заявлених вимог і не встановлюють підстав для зменшення розміру заявлених витрат. Крім цього, суд не вбачає підстав визнавати заявлену до стягнення суму не обґрунтованою також і з власної ініціативи.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2254/23 задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма Марка» (79000, місто Львів, площа Маланюка, будинок 6; ідентифікаційний код 38557981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна» (04080, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 34-А, квартира 22; ідентифікаційний код 35961869) 38 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 09.02.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.