Рішення

від 30.01.2024 по справі 916/1860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1860/23Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/1860/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929);

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Знам`янка, вул. Г.Плієва, 12, код ЄДРПОУ 03769215);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, код ЄДРПОУ 43888072); Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 43536830); Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+ (14026, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 21, код ЄДРПОУ 41106079).

про стягнення 2 656 456,12грн.

Представники сторін:

від позивача: Сокол Н.В. ордер

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ про стягнення 2 656 456,12грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №п-56-АПР від 18.01.2022р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.05.2023р. провадження по справі №916/1860/23 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

30.05.2023р. Приватне сільськогосподарське підприємство ДРУЖБА НАРОДІВ звернулась до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023р. зустрічну позовну заяву було залишено без руху.

19.06.2023р. надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.06.2023р. зустрічну позовну Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про визнання договору недійсним було прийнято до розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/1860/23 за правилами загального позовного провадження.

30.05.2023р. за вх. №17773/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, оскільки відповідач своїми діями а саме прийняттям товару та частковою його оплатою підтверджував, виконання, а відповідно і визнання, умов договору.

Додатково, суд враховує, що договір, підпис від імені керівника відповідача на якому він ставив під сумнів у клопотанні про призначення експертизи, скріплений відтиском печатки відповідача.

При цьому, за правовою позицією Верховного Суду, наявність на первинних документах відтиску печатку суб`єкту господарювання за відсутності доказів її втрати або іншого вибуття з відання цього суб`єкту є підставою для відмови у призначенні почеркознавчої експертизи підпису зазначеного суб`єкту на документі (Постанови КГС ВС від 06.09.2022р. №915/398/21, від 16.03.2023р. №910/8155/20).

30.05.2023р. за вх.№17775/23 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 81ГПК України про витребування доказів.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляду на його невідповідність положенням ст. 81 ГПК України.

11.07.2023р. за вх.суду№23017/23 Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР звернулося до суду з заявою про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, код ЄДРПОУ 43888072), Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 43536830), Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+ (14026, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 21, код ЄДРПОУ 41106079).

В обґрунтування своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР посилається на те, що експедиторські послуги по поставці відповідачу товару надавали Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім за товарно-транспортними накладними №№12959, 12960 від 28.01.2022р., №13235 від03.02.2022р, Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс за товарно-транспортними накладними №№13142, 13143, 13144 від 02.02.2022р, №13200 від 03.02.2022р та Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+ за товарно-транспортними накладними №№13233, 13234 від 03.02.2022р, №№13261, 13262, 13263 від 05.02.2022р.

Ухвалою суду від 12.07.2023р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР за вх.суду№23017/23 від 11.07.2023р про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі №916/1860/23 було задоволено, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім, Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс та Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+.

28.08.2023р. за вх. №2-1301/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Приватному сільськогосподарському підприємству ДРУЖБА НАРОДІВ в межах суми первісного позову.

Ухвалою суду від 30.08.2023р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР в задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.суду№2-1301/23 від 28.08.2023р. по справі №916/1860/23.

21.09.2023р. за вх. №33008/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено оскільки відповідно п. 1 ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Разом з тим з урахування предмету позовних вимог та наявних в матеріалах справи доказів суд не вбачає наявності підстав для призначення економічної експертизи.

17.10.2023р. за вх. №36781/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судово-технічної експертизи.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляд на його необґрунтованість, оскільки як вбачається з поданого клопотання відповідач ставить під сумнів дійсність печатки товариства на Договорі та видаткових накладених, проте жодних доказів на підтвердження факту втрати або можливого заволодіння сторонніми особами печаткою товариства до суду не надано.

03.11.2023р. за вх. №ГСОО 39768/23 до суду від Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ надійшла заява про відмову від зустрічного позову, в якій він просить суд прийняти його заяву про відмову від зустрічного позову та закрити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.11.2023р. прийнято відмову Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ від зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про визнання договору недійсним, провадження у справі №916/1860/23 за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР про визнання договору недійсним закрито.

Ухвалою суду від 09.11.2023р. підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

29.01.2024р. за вх. №3584/24 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ч.6 ст. 91 ГПК України.

Судом відповідне клопотання було залишено без розгляду на підставі ст.118 ГПК України, оскільки було подано з пропуском строку без клопотання про його поновлення.

30.05.2023р. за вх. №17772/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх непоґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

21.06.2023р. за вх.№20374/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

14.08.2023р. за вх. №27581/23 та 21.08.2023р. за вх. №28488/23 до суду від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+ надійшли письмові пояснення та додаткові пояснення по справі, згідно яких останній вказує, що на виконання умов договору укладеного між ним та позивачем 03 лютого 2022 року та 05 лютого 2022 року дійсно здійснило перевезення вантажу Позивача у пункт призначення Одеська обл., Іванівський р-н, с. Знам`янка у повному обсязі та без пошкоджень згідно товарно-транспортних накладних №13233 від 03.02.2022, №13234 від 03.02.2022, №13261 від 05.02.2022, №13262 від 05.02.2022, №13263 від 05.02.2022. Відповідальні особи Вантажоотримувача - приватного сільськогосподарського підприємства «ДРУЖБА НАРОДІВ», дійсно прийняли зазначений вантаж згідно товарно -транспортних накладних №13233 від 03.02.2022, №13234 від 03.02.2022, №13261 від 05.02.2022, №13262 від 05.02.2022, №13263 від 05.02.2022 у повному обсязі і без зауважень. А тому заява Відповідача у справі щодо не отримання вантажу є безпідставною та не відповідає дійсності.

21.08.2023р. за вх. №28472/23 до суду від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких останній вказує, що на виконання умов договору укладеного між ним та позивачем та наданих позивачем заявок ТОВ «АКТА-ТРАНС» 02 лютого 2022 року та 03 лютого 2022 року дійсно здійснило перевезення вантажу Позивача у пункт призначення Одеська обл., Іванівський р-н, с. Знам`янка у повному обсязі та без пошкоджень згідно товарно-транспортних накладних №13142 від 02.02.2022, №13143 від 02.02.2022, №13144 від 02.02.2022, №13200 від 03.02.2022. Відповідальні особи Вантажоотримувача - приватного сільськогосподарського підприємства «ДРУЖБА НАРОДІВ», дійсно прийняли зазначений вантаж згідно товарно -транспортних накладних №13142 від 02.02.2022, №13143 від 02.02.2022, №13144 від 02.02.2022, №13200 від 03.02.2022 у повному обсязі і без зауважень. А тому заява Відповідача у справі щодо не отримання вантажу є безпідставною та не відповідає дійсності.

24.08.2023р. за вх. №28867/23 до суду від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких останній вказує, що на виконання умов договору укладеного між ним та позивачем та наданих позивачем заявок ТОВ ВВС Ексім 02 лютого 2022 року та 03 лютого 2022 року дійсно здійснило перевезення вантажу Позивача у пункт призначення Одеська обл., Іванівський р-н, с. Знам`янка у повному обсязі та без пошкоджень згідно товарно-транспортних накладних №12959 від 28.01.2022, №12960 від 28.01.2022, №13235 від 03.02.2022. Відповідальні особи Вантажоотримувача - приватного сільськогосподарського підприємства «ДРУЖБА НАРОДІВ», дійсно прийняли зазначений вантаж згідно товарно -транспортних накладних №12959 від 28.01.2022, №12960 від 28.01.2022, №13235 від 03.02.2022у повному обсязі і без зауважень. А тому заява Відповідача у справі щодо не отримання вантажу є безпідставною та не відповідає дійсності.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 18.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПАРТНЕР» (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «ДРУЖБА НАРОДІВ» (Покупець) було укладено Договір №п-56-АПР, за умовами якого Продавець поставляє, а Покупець приймає мінеральні добрива (надалі - Товар) на умовах даного Договору. Кількість, номенклатура ціна, строки та інші умови поставки кожної партії Товару що постачається згідно даного Договору визначаються у специфікаціях що є додатками до даного Договору і становлять його невід ємну частину.

Покупець бере на себе зобов`язання прийняти Товар від Продавця і оплатити його в строки в порядку зазначені у Додатку (п.2.2 Договору).

18.01.2022 між Продавцем та Покупцем укладено Специфікацію №l до Договору відповідно до якої Продавець передає у повне право власності Покупця Товар у строк до 10.02.2022, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах поставки DDP (Іпкотермс 2010). Загальна вартість товару, якій постачається відповідно до Специфікації становить 6 476 785,92грн., у т.ч. ПДВ -1 079 464,30грн.

Умови оплати: - 25% - попередня оплата, згідно наданого рахунку в строк по 26.01.2022; - 25% - в строк по 28.01.2022 включно; - 50% - оплата по факту доставки Товару на склад Покупця протягом 2 робочих днів.

Продавцем для проведення розрахунків з Покупцем був наданий рахунок №96 від 18.01.2022.

02.02.2022 між Продавцем та Покупцем укладено Специфікацію №2 до Договору відповідно до якої Продавець передає у повне право власності Покупця Товар у строк до 10.02.2022, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах поставки DDP (Іпкотермс 2010). Загальна вартість товару, якій постачається відповідно до Специфікації становить 1 214 397,36грн., у т.ч. ПДВ -202 399,56грн.

Умови оплати: попередня оплата 100% згідно наданого рахунка.

Продавцем для проведення розрахунків з Покупцем був наданий рахунок №222 від 02.02.2022.

Позивач вказує, що свої зобов`язання з договором виконав належним чином, поставив відповідачу за Специфікацією 1 та Специфікацією 2 товар на загальну суду 7 635 983,40грн., що підтверджується видатковими накладними №554 від 29.01.2022р. на суму 809 598,24грн, №522 від 30.01.2022р. на суму 1 214 397,36грн., №587 від 02.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №588 від 02.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №591 від 02.02.2022р. на суму 809 598,24грн., №772 від 03.02.2022р. на суму 1 214 397,36грн., №773 від 03.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №705 від 05.02.2022р. на суму 1 195 997,40грн., №746 від 05.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №747 від 06.02.2022р. на суму 367 999,20грн., №748 від 07.02.2022р. на суму 404 799,12грн.

Як зазначає позивач, весь поставлений товар відповідач прийняв без будь-яких заперечень щодо якості та кількості що підтверджується його підписами на видаткових накладних та Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-16.02.2022 між ПСП «Дружба народів» та ТОВ «АГРОПАРТНЕР» складеним Відповідачем.

Разом з тим, як вказує позивач, відповідач за поставлений товар розрахування частково в сумі 6 938 392,96, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 697 590,44грн.

За посиланнями позивач 09.08.2022р. ним було направлено на адресу відповідача претензію №812 від 08.08.2022р., яка була отримана останнім 17.08.2022р. Проте відповідна претензія була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.9.3 Договору, у разі прострочення оплати Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем відповідно до умов договору та положень ст. 625 ЦК України пеню в сумі 675 333,99грн., інфляційні витрати в сумі 1 156 784,48грн. та 3% річних в сумі 126 747,21грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПАРТНЕР» до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.1 ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; викладене кореспондується і з приписами ст.205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1) ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законодавством передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що представником відповідача підписані та скріплені печаткою відповідача видаткові накладні про поставку (відвантаження) товару на загальну суму 7 635 983,40 грн, зокрема, видаткові накладні №554 від 29.01.2022р. на суму 809 598,24грн, №522 від 30.01.2022р. на суму 1 214 397,36грн., №587 від 02.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №588 від 02.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №591 від 02.02.2022р. на суму 809 598,24грн., №772 від 03.02.2022р. на суму 1 214 397,36грн., №773 від 03.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №705 від 05.02.2022р. на суму 1 195 997,40грн., №746 від 05.02.2022р. на суму 404 799,12грн., №747 від 06.02.2022р. на суму 367 999,20грн., №748 від 07.02.2022р. на суму 404 799,12грн.

Суд вважає, що наявність на таких видаткових накладних відтисків печаток відповідача, як юридичної особи, підтверджує підписання відповідачем таких видаткових накладних та отримання ним товару, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23.07.2019 по справі №918/780/18.

Також, позивачем виставлено відповідачу рахунки №96 від 18.01.2022 на суму 6 476 785,92 грн. та №222 від 02.02.2022р. на суму 1 214 397,36грн. за поставку по договору №п-56-АПР товару (сульфату амонія в біг-бегах) відповідно до Специфікацій 1 та 2.

До того ж, згідно банківських виписок за період з 26.01.2022 по 29.03.2023 відповідачем сплачено позивачу згідно рахунків №96 від 18.01.2022 та №222 від 02.02.2022р. грошові кошти в загальній сумі 6 938 392,96 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає, що між сторонами укладено договір поставки товару (сульфату амонія в біг-бегах) на загальну суму 7 635 983,40 грн. у спрощений спосіб шляхом підписання вказаних видаткових накладних.

Вказаним спростовуються доводи відповідача про те, що надані позивачем копії видаткових накладних не підписані з боку відповідача і не підтверджують факту отримання відповідачем товару.

Крім того, судом прийнято до уваги, що поставка позивачем товару на склад відповідача також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Також, поставка позивачем товару частково підтверджується використанням відповідачем суми податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту за такими господарськими операціями, що підтверджується відповідними податковими накладними та листом Головного управління ДПС в Одеській області №15944/5/15-32-04-09-05 від 15.09.2023.

Твердження позивача про те, що погодженню умов спірного договору передувало листування, яке здійснювалось шляхом обміну листами, повідомленнями та документами через електронні пошти сторін, та про те, що два примірники спірного договору в паперовій формі та специфікації до такого договору були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку «Нова Пошта» для підписання останнім, судом не приймаються до уваги, оскільки надані позивачем на підтвердження таких обставин докази не дають суду можливості встановити, що таке електронне листування здійснювалось саме стосовно погодження умов договору поставки №п-54-АПР від 18.01.2022, та, що засобами поштового зв`язку «Нова Пошта» відповідачу направлявся саме договір поставки №п-54-АПР від 18.01.2022 та Специфікації до нього.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч приписам чинного законодавства в повному обсязі не сплатив вартість поставленого по згаданим вище видатковим накладним товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 697 590,44грн.

При цьому, відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за поставлений по згаданим вище видатковим накладним товар у розмірі 697 590,44 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 697 590,44грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 675 333,99 грн пені, нарахованої та заявленої позивачем до стягнення на за п.9.3 договору поставки №п-54-АПР від 18.01.2022, суд дійшов зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ч.ч.1-3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов`язання передбачено законом.

Оскільки, як вище встановлено судом, поставка товару здійснювалась на підставі укладеного у спрощений спосіб договору шляхом підписання видаткових накладних, то за такого, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів визначення розміру та бази нарахування пені у вчиненому сторонами правочині, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 675 333,99 грн пені є безпідставною та необґрунтованою, в зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 1 156 784,48 грн інфляційних втрат та 126 747,21 грн 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначених висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц та постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, зокрема відповідно до останньої Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість звернення позивача із вимогою про сплату інфляційних витрат та 3% річних.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ трьох відсотків річних в розмірі 126 747,21грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, господарський суд зазначає що позивачем під час здійснення розрахунку не було враховано дефляцію, розмір якої відповідно до абзацу 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань також повинен враховуватися під час розрахунку збитків від інфляції, а також визначення сукупного індексу інфляції.

Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 1 121 984,48грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок інфляційних витрат підлягаю частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929) до Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Знам`янка, вул. Г.Плієва, 12, код ЄДРПОУ 03769215) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВВС Ексім (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, код ЄДРПОУ 43888072); Товариство з обмеженою відповідальністю Акта-Транс (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 43536830); Товариство з обмеженою відповідальністю НІД Чернігів+ (14026, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 21, код ЄДРПОУ 41106079) задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ДРУЖБА НАРОДІВ (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Знам`янка, вул. Г.Плієва, 12, код ЄДРПОУ 03769215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПАРТНЕР (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929) основний борг в сумі 697 590 (шістсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот дев`яносто)грн. 44коп., 3% річних в 126 747 (сто двадцять шість тисяч сімсот сорок сім)грн. 21коп., інфляційні витрати в сумі 1 121 984 (один мільйон сто двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири)грн. 48коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 29 194 (двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири)грн. 83коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна