Рішення

від 09.02.2024 по справі 916/4289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р. Справа № 916/4289/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, 1, код ЄДРПОУ 43418783),

до відповідача: Ліцей №1 Южненської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська область, м. Южне, проспект Миру, буд. 19А; код ЄДРПОУ 22492682),

про стягнення 59953,50 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ліцею №1 Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 59953,50 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу № 916/4289/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (Вх. № 4848/23 від 02.10.2023) залишено без руху. Позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути виявлені недоліки позовної заяви, які визначені судом в цій ухвалі суду.

12 жовтня 2023 року до Господарського суду Одеської області позивачем надано заяву з додатками, які є доказами усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі Господарського суду Одеської області від 06.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 суд відкрив провадження у справі № 916/4289/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

03 листопада 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому Ліцей №1 Южненської міської ради Одеського району Одеської області позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що дія Договору № 28 від 22.02.2021 припинилась 31.12.2021, а тому строк постачання електричної енергії закінчився. На січень 2022 року Договір не діяв, у зв`язку з чим електрична енергія у січні 2022 не могла бути поставлена на підставі Договору № 28 від 22.02.2021. Жодних додаткових угод до зазначеного договору сторонами не укладалось, жодна правова підстава для сплати за спожиту електроенергію в січні 2022 року позивачем не зазначена.

Також відповідач вказує, що відповідно до пп. 4 п. 3.4.2. Правил, Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім епектропостачальником.

Зазначений у пп. 4 п. 3.4.2. Правил випадок трапився з відповідачем, а тому у січні 2022 року відповідач споживав електричну енергію Постачальника останньої надії.

Крім того, у позові позивач стверджує, що відповідач спожив в січні 2022 року 13323 кВт/год електричної енергії, що не відповідає Акту № 3 прийняття-передачі наданих послуг між АТ ДТЕК "Одеські електромережі" від 14.02.2022 та відповідачем, відповідно до якого відповідачем у січні 2022 року спожито 10488 кВт/год.

Відповідно до п. 4.3., п. 4.12 Правил саме Акт є підставою для виставлення рахунку споживачу за спожиту електроенергію. Доданий по позовної заяви Акт приймання-передачі № 316 від 31.01.2022 не підписаний відповідачем, не відповідає "Звіту про покази засобів обліку" оператора, а тому у позивача була відсутня підстава для виставлення відповідачу Рахунку-Фактури № 316 від 31.01.2022. Також зазначений рахунок позивачем відповідачу для сплати не виставлявся і доказів зворотного в матеріалах справи не має. Як свідчить роздруківка сторінки з електронної пошти позивача від 05.05.2022, відповідачу направлений тільки Акт приймання-передачі, а Рахунок не направлявся, в порушення вимог п. 4.14 Правил.

Також позивачем у відповідності до п. 8.2.1. Правил не направлялась на адресу відповідача жодна претензія з приводу наявності боргу за минулий період.

Відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

13 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що жодних документів, які підтверджують факт постачання електричної енергії у січні 2022 відповідачу постачальником «останньої надії» з боку відповідача не надані. А також не надані документи, які підтверджують оплату спожитої електричної енергії у січні 2022 року постачальнику «останньої надії».

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р із змінами та доповненнями, ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» визначено постачальником «останньої надії» з 1 січня 2019 року до 30 червня 2024 року. Тож, за для підтвердження перебування відповідача на постачанні у постачальника «останньої надії», ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» з боку відповідача має бути наданий рахунок та сплачений акт купівлі-продажу електричної енергії за січень 2022 року.

Окрім того, АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», як оператор системи розподілу, підтверджує обсяги спожитої електричної енергії відповідачем саме за позивачем, а не за ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником «останньої надії».

Також платіжні документи на оплату електропостачальником виставляються на підставі даних про обсяги, які отримані від адміністратора комерційного обліку в порядку передбаченому Кодексом комерційного обліку, а не на підставі Актів прийняття-передачі наданих послуг, які надаються споживачу відповідним оператором системи розподілу.

Позивач самостійно не збирає інформацію про обсяги споживання споживачів, а на початку розрахункового періоду лише отримує факт споживання електричної енергії споживачів від відповідного оператора системи розподілу, на підставі яких виставляє відповідні платіжні документи. Тож твердження відповідача про недостовірність інформації, яка викладена у листі АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про обсяги споживання відповідачем у січні 2022 року є неприпустимим.

Щодо виставлення рахунку, позивач вказує, що за змістом статті 692 Цивільного кодексу України та розділу 2 «Спосіб оплати» Додатку 2 до Договору така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який рахується «не пізніше 27 числа розрахункового місяця за фактично відпущену в розрахунковому періоді електричну енергію згідно з даними комерційного обліку», а не рахунку. Звідси, акт приймання-передачі № 316 від 31.01.2022 був достатньою правовою підставою для виконання обов`язку із сплати за спожиту електричну енергію у січні 2022 року.

Щодо направлення претензії, позивач зазначає, що відповідно до положень п. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

24 листопада 2023 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення, в яких зазначає, що саме позивач повинен довести постачання електричної енергії відповідачу у січні 2022 року, а не відповідач повинен довести споживання електричної енергії в січні 2022 року постачальника "останньої надії". Позивачем не спростовані відомості про обсяг розподіленої електричної енергії в розмірі 10488 кВт/год, які зафіксовані в акті № 3 від 14.02.2022 року, оскільки відсутня підстава для виникнення у відповідача господарських зобов`язань в обсязі зазначеному у відповіді ДТЕК Одеські електромережі від 27.09.2023.

Заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (надалі - постачальник або позивач) і Комунальним закладом загальної середньої освіти № 1 Южненської міської ради Одеського району Одеської області (надалі - споживач або відповідач), за переговорною процедурою (спрощеною), відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» 922-VIII від 25.12.2015 (із змінами та доповненнями), ідентифікатор закупівлі UA-2021-01-15-000907-c, яка розміщена авторизованому електронному майданчику UA-2021-02-11-003770-с, був укладений Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 (надалі - Договір).

Цей договір про закупівлю електричної енергії у постачальника (далі - Договір) є договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами за взаємною згодою Сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та абз. 3, 4 п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування відповідача було змінено на Ліцей №1 Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 86181 кВт*год. відповідно до Додатку 3 до Договору „Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем).

Строк постачання електричної енергії: до 31.12.2021 (п. 2.3. Договору).

Згідно умов п. 5.1. Договору, зокрема, ціна цього договору на 2021 рік становить 267161 грн.10 коп. (двісті шістдесят сім тисяч сто шістдесят одна грн. 10 коп), у тому числі ПДВ 44526 грн 85 коп (сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять шість грн. 85 коп). Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Оплата за спожиту електроенергію здійснюється споживачем самостійно, на підставі рахунків, на протязі 5-ти банківських днів. Замовник зобов`язується провести оплату наданих послуг на протязі 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження коштів на рахунок. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7. Договору).

Відповідно до умов п. 2) 6.2 Договору споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно умов п. 1) 7.1 Договору постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. Договору).

Відповідно до умов п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2021 року включно, при цьому відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01 січня 2021 року.

Згідно умов п.п. 13.15. Договору, невід`ємною частиною Договору є Додатки:

1) № 1 Заява - приєднання до договору закупівлі електричної енергії постачальника;

2) № 2 Комерційна пропозиція;

3) № 3 Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(чем);

4) № 4 Порядок розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до Договору укладено додаткову угоду № 1 від 22.02.2021, якою, зокрема, викладено п. 5.7 Договору в наступній редакції « 5.7. Оплата за спожиту електроенергію здійснюється споживачем згідно Акту приймання-передавання у строк визначений в Акті приймання-передавання, який не може бути меншим 5-ти банківських днів з моменту отримання його споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки»

Предметом спору у даній справі є стягнення вартості спожитої відповідачем електричної енергії у січні 2022 року.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем за січень 2022 року було виставлено рахунок-фактури на оплату № 316 від 31.01.2022 та акт-приймання передачі № 316 від 31.01.2022 про споживання 13323,00 кВт*год на суму 59953,50 грн з ПДВ.

Відповідач за рахунком та наданим актом № 316 від 31.01.2022 за споживання 13323,00 кВт*год електричної енергії на суму 59953,50 грн з ПДВ не розрахувався.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду, відповідач борг за 13323 кВт*год спожитої в січні 2022 року електроенергії на суму 59953,50 грн не сплатив.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ не підлягають задоволенню, з таких підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є нездійснення відповідачем на час подання цього позову оплати за спожиту електричну енергію згідно акту-приймання передачі № 316 від 31.01.2022 в кількості 13323,00 кВт*год на загальну суму 59953,50 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 2.3 Договору строк постачання електричної енергії до 31.12.2021.

Відповідно до умов п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2021 року включно, при цьому відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01 січня 2021 року.

Жодних застережень про те, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору до або після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим, тобто умови про пролонгацію Договору, Договір не містять.

Також і будь-яких умов про пролонгацію Договору не містять і норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, іншого закону або Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Також сторони Договору будь-яких додаткових угод до цього договору з метою продовження його дії не укладали і матеріали справи № 916/4289/23 цього не спростовують.

Таким чином, з матеріалів справи № 916/4289/23 слідує, що Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021 припинив свою дію 31.12.2021.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що у рахунку-фактурі № 316 від 31.01.2022 та акті-приймання передачі № 316 від 31.01.2022 в графі "Договір" зазначено - "№ 28 від 22.02.2021" (т. 1, а.с. 20, 21).

Таким чином, з рахунку-фактури № 316 від 31.01.2022 та акту-приймання передачі № 316 від 31.01.2022 слідує, що продаж електричної енергії здійснювався саме на виконання умов Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021.

З огляду на вищевикладене, оскільки Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021 діяв лише до 31.12.2021, а продаж електричної енергії здійснювався в січні 2022 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що продаж товару відповідачу за актом-приймання передачі № 316 від 31.01.2022 не міг здійснюватись саме на виконання умов Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021, оскільки Договір припинив дію 31.12.2021.

Таким чином, позивач не довів, що відповідач порушив зобов`язання, які виникли у останнього у зв`язку невиконанням умов Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 28 від 22.02.2021.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Проаналізувавши позовні вимоги з документальними доказами наданими в їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає. У позові відмовлено за ознакою не доведення позивачем зазначених ним підстав вимог.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 09.02.2024.

Суддя Нікітенко С.В.