Рішення

від 09.02.2024 по справі 464/6834/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/6834/23

пр.№ 2/464/381/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.

секретаря судового засідання Гелеш Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Січевич І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/6834/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить поновити його на роботі слюсарем з ремонту рухомого складу 5 розряду у Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп», визнати незаконним та скасувати наказ № 34-кф від 07 вересня 2023 року в частині звільнення його з роботи. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову покликається, що звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 16 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано повивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, так як звільнення позивача за прогул, на підставі п.4 ст.40 КЗпП є законним та обґрунтованим.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що надані відповідачем два акти від 07 вересня 2023 року про відсутність на робочому місці з 13.00 год до 20.00 год та відмову надавати пояснення по факту відсутності на робочому місці суперечать один одному, оскільки члени комісії не могли пропонувати надати пояснення і отримати відмову від працівника, якщо його фізично не було на робочому місці. Наголошує, що таке дисциплінарне стягнення як звільнення застосовується до працівника у разі систематичного порушення трудової дисципліни, а до позивача жодного разу не застосовувались дисциплінарні стягнення.

Відповідачем подано заперечення, в якому покликається, що письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами та вказує, що позивача було звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП (прогул), а тому безпідставні є покликання позивача, що не було систематичного порушення трудової дисципліни.

Ухвалою суду від 19 січня 2024 року заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду та відмовлено у задоволенні заяви про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили такий задоволити.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Я встановлено судом та не заперечено сторонами позивач з 1999 року працював слюсарем з ремонту рухомого складу у Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (відповідач).

Згідно з витягом з наказу відповідача № 34 кф від 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 (позивача), звільнено з роботи 07 вересня 2023 року за прогул, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Підставою звільнення стали: акт комісії у складі директора ЛФ ТОВ «Орлан-Транс-Груп» Куцяби Т.Р., начальника служби перевезень Іванів Б.С. та начальника гаража Ковальчук С.В., які засвідчили відсутність позивача на робочому місці 07 вересня 2023 року з 13:00 год до 20:00 год та акт комісії у складі директора ЛФ ТОВ «Орлан-Транс-Груп» Куцяби Т.Р., начальника служби перевезень Іванів Б.С. та начальника гаража ОСОБА_3 , які засвідчили відмову позивача надати пояснення по факту своєї відсутності на робочому місці 07 вересня 2023 року.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18), постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/55435/18-ц, від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22, вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України).

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом встановлено з пояснень учасників справи, що робоче місце позивача знаходилося на території Львівської філії, за адресою: м.Львів, вул. Пластова, 4. У філії був особливий режим робочого часу; 2 робочі дні по 11 годин, з 08:00 год по 20:00 год 2 вихідні дні та субота і неділя також були вихідні. По факту у позивача був ненормований робочий день, який визначається безпосередньо кількістю замовлень по ремонту автомобілів . В його обов`язки входило перевірка технічного стану автомобілів та виконання операції з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Суд з`ясував, що позивач був відсутній на робочому місці 07.09.2023 року починаючи з 13 до 20 год, що підтверджується актом від 07.09.2023 року. Доказів протилежного позивач не надав.

Наведене додатково підтверджується табелем обліку використання робочого часу по підрозділу Майстерня з ремонту автомобілів за вересень 2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 07.09.2023 року був на робочому місці 4 години з 11 годин, що передбачені Графіком виходу на роботу працівників майстерні з ремонту автомобілів за вересень 2023 року.

Будучи допитаним судом в якості свідка, позивач навпаки підтвердив факт конфліктної ситуації з керівництвом відповідача, що полягала у відмові виїздити та ремонтувати нерухомий склад автопоїзду (тягач з напівпричепом) в районі с.Вислобоки, за 20 км. від м.Львів у зв`язку із значною заборгованістю по заробітній платі.

Відтак суд приходить до переконання про відсутність поважних причин не перебування позивача ОСОБА_1 на своєму робочому місці.

Судом встановлено, що актом комісії у складі директора ЛФ ТОВ «Орлан-Транс-Груп» Куцяби Т.Р., начальника служби перевезень Іванів Б.С. та начальника гаража ОСОБА_3 , стверджується відмова позивача надати пояснення по факту своєї відсутності на робочому місці 07 вересня 2023 року.

Покликання позивача на те, що взаємовиключається складання двох актів в один день судом не береться до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що пропозиція надати пояснення позивачем щодо своєї відсутності на робочому місці надавалася за допомогою телефонного зв`язку.

Враховуючи вищенаведене, відповідач прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 , видавши 07 вересня 2023 року наказ № 34-кф «Про ОСОБА_1 », при прийнятті якого додержані власником передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, строк накладення стягнення, тяжкість вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Твердження позивача про перебування його на робочому місці 11.09.2023 року, 12,15.09.2023 року не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, тому відхиляються судом.

Суд також не бере до уваги долучену позивачем в судовому засіданні заяву-характеристику підписану ОСОБА_4 оскільки дійсність написання такої саме ОСОБА_4 не підтверджена належним чином, а на виклик суду для допиту в якості свідка останній не з`явився,

Враховуючи вищенаведене, установивши, що звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання судових витрат, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в особі Львівської філії Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп», код ЄДРПОУ 30221264, м. Львів, вул. Пластова, 4

Повне рішення суду складено 09 лютого 2024 року.

Суддя Г.О.Шашуріна