Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/20639/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/20639/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 -Шаблатовича А. М. (директора),

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс", 2) Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка",

про визнання недійсними контракту та договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс") відмовлено.

2. Додатковим рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.04.2023 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої 20.03.2023 адвокатом Рибченко Олександром Георгійовичем в інтересах ТОВ "Енергополіс" відмовлено повністю.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (далі - КМВ ВГО "УСІ") задоволено: визнано недійсним Інвестиційний контракт від 01.06.2003 № 0601/1, укладений між Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва") та ТОВ "Енергополіс"; визнано недійсним Інвестиційний договір від 07.05.2004 № 7, укладений між Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" та ТОВ "Енергополіс".

4. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у задоволенні заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2023 касаційну скаргу ТОВ "Енергополіс" задоволено частково:

- постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 скасовано,

- рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 залишено в силі з мотивів, викладених у цій постанові;

- стягнуто з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" 6306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. (за подання апеляційної скарги на рішення) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 6726 (шість тисяч сімсот двадцять шість) грн 40 коп. (за подання касаційної скарги на постанову) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції;

- ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/20639/20 залишено без змін;

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції задоволено частково: стягнуто з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" 10 000,00 (десять тисяч) грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовлено.

6. 24.12.2023 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла заява ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-1 просить стягнути з КМВ ВГО "УСІ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі ТОВ "Енергополіс" долучило до заяви такі докази:

1) договір про надання правової допомоги від 18.10.2017 № 21;

2) додаткову угоду від 17.09.2023 № 4;

3) акт приймання послуг, що надані на виконання договору про надання правової допомоги від 22.12.2023 № 3.

Зазначена заява аргументована тим, що у касаційній скарзі ТОВ "Енергополіс" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 гривень, які є витратами на професійну допомогу адвоката.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2024 призначено розгляд заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20639/20 у судовому засіданні на 23.01.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20639/20 у судовому засіданні на 30.01.2024.

8. Колегія суддів, дослідивши заяву ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про необхідність задоволення зазначеної заяви з огляду на таке.

9. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

13. 18.09.2023, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 19.12.2023 у справі № 910/20639/20, у касаційній скарзі ТОВ "Енергополіс" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 гривень, які є витратами на професійну допомогу адвоката, тобто заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо подання відповідної заяви.

14. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

15. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

16. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

17. Верховний Суд установив, що між ТОВ "Енергополіс" та адвокатом Рибченко О. Г. укладено договір про надання правової допомоги від 18.10.2017 № 21. До цього договору між ТОВ "Енергополіс" та адвокатом Рибченко О. Г. було укладено додаткову угоду від 17.09.2023 № 4 на підготовку касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/20639/20, а також представлення ТОВ "Енергополіс" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у судовій справі № 910/20639/20. Відповідно до пункту 2 цієї додаткової угоди гонорар адвоката за виконання зазначеного доручення клієнта складає фіксовану суму - 15 000 грн. Гонорар адвоката оплачується клієнтом протягом 15 календарних днів після оголошення Касаційним господарським судом судового рішення по суті розгляду касаційної скарги клієнта у справі № 910/20639/20, незалежно від результату вирішення цього судового спору (пункт 3 додаткової угоди).

18. 22.12.2023 між ТОВ "Енергополіс" та адвокатом Рибченко О. Г. складено акт приймання послуг, що надані на виконання договору про надання правової допомоги від 22.12.2023 № 3., за змістом якого:

- обумовлені додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги послуги надані адвокатом у повному обсязі відповідно до узгоджених сторонами умов (пункт 2);

- послуги адвоката з надання правничої допомоги підлягають оплаті у погоджений додатковою угодою від 17.09.2023 № 4 термін у розмірі 15 000 грн (пункт 3).

19. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

20. У пунктах 3.45, 3.46 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта".

21. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону № 5076-VI у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

22. У пункті 169 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зазначила про наявність у суду права на підставі частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшувати розмір фіксованого гонорару в разі доведення іншою стороною обставин його неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, з чим до речі узгоджується викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 висновок про те, що з урахуванням положень частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

23. Водночас колегія суддів зауважує, що КМВ ВГО "УСІ" клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною 5 статті 126 ГПК України не заявляло.

24. Верховний Суд, проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн вважає, що зазначена у них інформація щодо обсягу наданих послуг відповідає наявним у матеріалах справи документам. За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з КМВ ВГО "УСІ" на користь ТОВ "Енергополіс" витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20639/20 задовольнити.

Стягнути з Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв