Постанова

від 31.01.2024 по справі 927/256/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/256/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Баклан Н.Ю.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - Пуценко Т.В.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи- не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 (у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2023 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України,

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Приватного підприємства "НОРТС ЛОГІСТІК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний університет "Чернігівська політехніка"

про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі - Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство, Позивач 1) та регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення, Позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Нортс Логістік» (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний університет «Чернігівська політехніка» (далі - НУ «Чернігівська політехніка») про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, положень Закону України "Про освіту", оскільки спірне нежитлове приміщення площею 200,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що перебуває на балансі Національного університету "Чернігівська політехніка", передано в оренду Відповідачу для використання в цілях підприємницької діяльності орендаря, яка пов`язана з обслуговуванням автотранспортних засобів, що не пов`язано з навчальним процесом. Отже, за висновком Прокурора, наявні обставини для визнання недійсним такого договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України з застосуванням наслідків недійсності - звільнення об`єкта оренди та повернення його балансоутримувачу.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2023 у справі № 927/256/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023, позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури задоволено частково. Визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.2021, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватним підприємством "НОРТС ЛОГІСТІК". Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "НОРТС ЛОГІСТІК" звільнити нежитлове приміщення - будівлю гаражу, площею 200,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а та повернення його балансоутримувачу в особі Національного університету "Чернігівська політехніка", шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна закрито.

Витрати по сплаті судового збору покладено на Позивачів.

2.2. Мотивуючи рішення, господарські суди зазначили, що прокуратурою належним чином було доведено, що передача в оренду гаражу Національного університету «Чернігівська політехніка», що знаходиться в його господарському віданні, який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу порушує інтереси держави у сфері освіти. Отже, укладання договору оренди №13/57-21 від 11.11.2021 суперечить вимогам, встановленим частинами першою, третьою та п`ятою статті 203 Цивільного кодексу України.

2.3. В частині вимог, щодо зобов`язання звільнити нежитлове приміщення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про закриття провадження, оскільки відповідач добровільно повернув орендоване майно балансоутримувачу, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

2.4. Щодо судового збору суди виснували, що оскільки сторонами оскарженого договору є Позивачі 1, 2 та Відповідач, а спір виник внаслідок неправильних дій саме Позивачів, судовий збір підлягає стягненню з останніх.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. Регіональне відділення не погодилось із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині стягнення судових витрат, у зв`язку із чим звернулось із касаційною скаргою, у якій просить: задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 по справі №927/256/23 в частині стягнення 2684 грн судового збору з Регіонального відділення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути судові витрати в сумі 5368 грн з Міністерства освіти і науки.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги Касатор вказує на те, що оскільки законодавець передбачив можливість стягнення судових витрат у порядку частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому судовими рішеннями повинні бути встановлені зловживання сторони чи її представника або неправильні дії сторони. Оскільки, Скаржник вважає, що його дії у відносинах з Відповідачем були правомірними, а Міністерство освіти і науки України, у свою чергу, не дотрималось процедури передачі майна в оренду, внаслідок чого позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури були задоволені, і як наслідок, судові витрати Прокурора були покладені пропорційно задоволеним вимогам на Позивачів, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останніх.

3.3. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Чернігівська обласна прокуратура подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у її задоволені у повному обсязі.

4. Обставини встановлені судами

4.1. У системі онлайн аукціонів "Прозорро. Продажі" було опубліковано оголошення про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення - будівля гаражу площею 200,8 кв м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що обліковується на балансі Національного університету «Чернігівська політехніка». Відповідно до протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20210922-16276 від 19.10.2021, за наслідками проведення повторного аукціону зі зниженням стартової орендної плати на 50 відсотків, переможцем електронного аукціону стало Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК".

4.2. Національний університет «Чернігівська політехніка» звернувся до Міністерства освіти і науки України, до сфери управління якого належить Балансоутримувач, з клопотанням про надання дозволу щодо передачі спірного приміщення в оренду. Міністерство освіти і науки України, у свою чергу, надало дозвіл на укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення з метою технічного обслуговування та ремонту автомобілів із зазначенням, що КВЕД потенційного орендаря повинна відповідати меті використання орендованого майна.

4.3. 11.11.21 між Регіональним відділенням та Національним університетом «Чернігівська політехніка» і Приватним підприємством "НОРТС ЛОГІСТІК" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/57-21 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення - будівля гаражу площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що обліковується на балансі Національного університету «Чернігівська політехніка». Місячна орендна плата становить 2838,16 грн без ПДВ.

4.4. Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

4.5. Відповідно до пункту 12.1 (1) розділу І, п. 12.1 (1) розділу ІІ Договору оренди він укладений строком на 5 років з дати його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до п.7.1.(2) розділу 7 «Цільове призначення Майна» Договору, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком таких цільових призначень:

-7.1.1. Тренажерні зали, заклади фізичної культури і спорту, діяльність з організації та проведення занять різними видами спорту;

-7.1.2. Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та інтернет-кафе.

-7.1.3. Майстерні, ательє, салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню.

-7.1.4. Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

-7.1.5. Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність

Відповідно до п.6.1. Розділу 6 Договору, орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у п.7.1. (2) Умов.

На виконання умов Договору оренди Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення, про що складено Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.11.2021.

Відповідно до витягу із Реєстру суб`єктів освітньої діяльності, Національний університет «Чернігівська політехніка» належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна. Основним видом діяльності освітнього закладу є КВЕД 85.42 Вища освіта.

Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК" здійснює господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг у сфері транспорту, поштової та кур`єрської діяльності та торгівлі, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказаних при її державній реєстрації як приватне підприємство, а саме: КВЕД 52.29 - інші допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 53.20 - інша поштова та кур`єрська діяльність; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

5.2. Скаржник звернувся до Суду із касаційною скаргою, оскільки вважає, що стягнення з нього судового збору у розмірі 2684 грн на користь Чернігівської обласної прокуратури, є необґрунтованим, так як суди попередніх інстанцій, застосовуючи при розподілі судових витрат норму частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу не встановили, в яких саме діях Регіонального відділення вбачається зловживання або в чому саме виражались неправомірні дії останнього.

5.3. Позивач 2 вважає, що його дії у відносинах з Відповідачем були правомірними, а Міністерство освіти і науки України, у свою чергу, не дотрималось процедури передачі майна в оренду, внаслідок чого позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури були задоволені.

5.4. За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

5.5. Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

5.6. За змістом частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

5.7. Окрім того, Суд звертає увагу на те, що позов Прокурором був заявлений в інтересах держави в особі, Регіонального відділення, до повноважень якого зокрема, віднесено здійснювати контроль за передачею державного майна в оренду. Проте, як вбачається з пояснень Регіонального відділення, яке міститься в матеріалах справи, останнє не підтримувало позов Прокурора та просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.8. Таким чином, враховуючи, що спір у цій справі фактично виник у зв`язку з неправомірними діями, в тому числі і Позивача 2, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо покладення витрат зі сплати судового збору на нього.

5.9. Щодо посилання Скаржника на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.

5.10. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.11. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними Господарсько процесуальним кодексом України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.12. У контексті доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України безпосередньо передбачений порядок розподілу судових витрат та суду надано право покладати судовий збір на сторону внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

5.13. Таким чином, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених ним норм права під час здійснення судом розподілу судових витрат.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2023 у справі № 927/256/23 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко