ОКРЕМА ДУМКА
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/1006/22
судді Верховного Суду Рогач Л. І.
на постанову Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 925/1006/22
за позовом Управління Служби безпеки України в Черкаській області до Приватного підприємства "Надія" про скасування рішення державного реєстратора із припиненням права власності.
Обставини справи
Управління Служби безпеки України в Черкаській області звернулося з позовом до суду до Приватного підприємства "Надія", у якому просило скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 14.03.2019, номер запису про право власності № 30695873, про державну реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості, а саме складової частини об`єкта нерухомого майна багатоповерхового житлового будинку секції № 3, загальний відсоток готовності об`єкта складав 46,5 %, що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 7110136700-05-026-0019, по АДРЕСА_1 , припинивши право власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва є незаконною, оскільки вона порушує право позивача на отримання належної йому за договором частки завершеного будівництва та унеможливлює позивачу здійснити реєстрацію права власності на завершений об`єкт будівництва, тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Господарський суд Черкаської області рішенням від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023, відмовив у задоволенні позову.
Мотивував тим, що позивач не довів, що при задоволенні позову відбудеться відновлення його права зазначеним у позові способом захисту. У разі задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва фактично захист прав позивача не відбудеться, тому належним способом захисту є віндикаційний позов. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки станом на день звернення позивача до суду відповідач завершив будівництво житлового будинку, на частину якого, відповідач зареєстрував право власності, як на об`єкт незавершеного будівництва, тобто вже існує об`єкт завершеного будівництва, обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення його прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
Управління Служби безпеки України в Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18, у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №918/264/21.
Позивач зазначає, що суди залишили без розгляду клопотання позивача про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного реєстратора Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Б.А., що є порушенням вимог статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст постанови Верховного Суду
Верховний Суд постановою від 06.12.2023 касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області задовольнив частково. Скасував судові рішення в частині відмови у скасуванні рішення державного реєстратора та прийняв у цій частині нове рішення про задоволення позову.
В іншій частині судові рішення Верховний Суд залишив без змін.
Зазначив, що відповідно до умов договору остаточний розподіл площ результату спільної діяльності між сторонами має здійснюватися шляхом укладання акта розподілу площ, реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва нежитлового будинку, яка існує на момент звернення позивача із позовом, здійснена до такого розподілу, суперечить домовленості сторін, визначеної умовами договору. Тому відповідач є стороною, яка порушила встановлені умови договору.
Право витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним належить власнику, тоді як у цій справі суди попередніх інстанцій не встановили, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на спірний об`єкт. Тому віндикаційний позов є неналежним способом захисту прав позивача, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій.
Натомість оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а у позивача відсутні можливості захистити свої права іншим способом, аніж як просити суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідача на цей об`єкт (щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту), позов у цій частині належить задовольнити, адже саме це рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди позивачу.
Мотиви незгоди з постановою Верховного Суду
Відповідно до змісту частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю, що оскаржувані судові рішення необхідно було скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову частково, припинивши володіння відповідача щодо права власності (номер запису про право власності № 30695873) на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості, а саме складової частини об`єкта нерухомого майна багатоповерхового житлового будинку секції № 3, що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 7110136700:05:026:0019 на АДРЕСА_1 з огляду на таке.
За умовами договору вкладом Сторони-1 у спільну діяльність є право на користування та забудову земельної ділянки (площа ділянки 8225 м2), яка надана у користування Стороні-1 рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 № 2-652, згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007 серії ЯЯ №348742; права та функції замовника та забудовника на будівництво об`єкту спільної діяльності та обсяг зобов`язань, визначений у пунктах 3.1, 3.2, 6.1, 6.4 цього договору (пункт 3.2 договору).
Водночас відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право розпорядження постійного користувача законом не передбачено. Крім того, відповідач не належить до числа суб`єктів права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, визначеного у частині другій статті 92 ЗК України. Отже, відповідач не може набувати право постійного користування землею за договором, тобто не в порядку правонаступництва, коли це допускається (див. постанову Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 925/361/19).
Оскільки умова договору про те, що вкладом позивача у спільну діяльність є право на користування та забудову земельної ділянки, спрямована на незаконне заволодіння державним майном (яким є право постійного користування), зазначена умова є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
З цієї ж причини нікчемною є умова договору про те, що Сторона-1 зобов`язується передати Стороні-2 право користування земельною ділянкою у визначеному законодавством порядку, надати нотаріально посвідчену заяву про відмову від користування земельною ділянкою, а також нікчемною є заява Управління Служби безпеки України від 27.08.2020, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О., про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 на користь Приватного підприємства "Надія".
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 94), виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є позивач, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише позивач і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.
Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
Як вбачається з договору по спільну діяльність, права та обов`язки сторін (з урахуванням нікчемності окремих умов договору) зводяться до того, що відповідач зобов`язується збудувати об`єкт нерухомості, але замість оплати виконаних робіт отримує у власність жилі та нежитлові приміщення у збудованому об`єкті. Такий договір за правовою природою не є договором про спільну діяльність, бо не відповідає ст. 1130 ЦК України, а є змішаним договором, який поєднує умови договору будівельного підряду (стаття 875 ЦК України) та обміну майна на роботи (частина п`ята статті 715 ЦК України).
Отже, відповідно до договору відповідач має здійснити капітальне будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, право власності на який набуде позивач, після чого позивач зобов`язаний передати у власність відповідачу частину нерухомого майна.
Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку було зареєстровано за відповідачем незаконно. Відповідачу ніколи не належало речове право на земельну ділянку, а тому реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не відповідала статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на дату проведення такої державної реєстрації, тобто станом на 14.03.2019).
Водночас не можна погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на день звернення позивача із позовом до суду відповідач завершив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (на частину якого 14.03.2019 відповідач зареєстрував право власності як на об`єкт незавершеного будівництва), що підтверджене сертифікатом серії ЧК №122220207309; такого об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, рішення про державну реєстрацію якого позивач просить суд скасувати, вже не існувало; натомість вже існує об`єкт завершеного будівництва житловий будинок по АДРЕСА_1 . Необхідно звернути увагу на те, що суди не встановили, що на об`єкт завершеного будівництва здійснено державну реєстрацію права власності, а тому немає підстав для висновку про існування такого майна як об`єкта цивільних прав.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що позивач звернувся до суду за застосуванням неналежного способу захисту прав.
Зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію.
Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц (пункти 116-117)).
Таким чином, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва не відповідає належному способу захисту прав та інтересів. Позовна вимога про припинення права власності на об`єкт незавершеного будівництва також є неналежною, оскільки відповідач не набув права власності на цей об`єкт, а тому таке право, яке ніколи не існувало, не може бути припинене.
Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Позивач, заперечуючи право власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва, не прагне набути таке право сам. Іншими словами, позивач прагне припинення володіння відповідача правом власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 01.03.2023 №522/22473/15-ц (пункт 125).
Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)).
Оскільки встановлено, що відповідачу не належить право власності на об`єкт незавершеного будівництва, таке право не належить нікому і позивач не прагне його набути, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача на об`єкт незавершеного будівництва. Подібні висновки, але щодо способу захисту прав та інтересів у разі реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, сформульовані у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 904/7803/21 (пункт 6.45).
Враховуючи викладене, позивач у справі, що переглядається, звернувся до суду з вимогою, яка не відповідає належному (адекватному) способу захисту.
Водночас невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України). Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 року у справі N910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).
На мою думку, у справі, що переглядається, прагнення позивача застосувати такий спосіб захисту, який призведе до реєстрації припинення права власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва, не викликає сумніву, а позовна вимога може бути витлумачена у відповідності до належного способу захисту прав та інтересів.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові. Тому, як вже було зазначено, оскаржувані судові рішення слід було скасувати і ухвалити нове рішення: позовні вимоги задовольнити частково, припинити володіння відповідача на об`єкт незавершеного будівництва.
Таке судове рішення є підставою для державної реєстрації припинення зареєстрованого права за умови, якщо на час такої реєстрації право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстроване за відповідачем.
Суддя Лариса РОГАЧ
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2023 |
Оприлюднено | 12.02.2024 |
Номер документу | 116888085 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Рогач Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні