Ухвала

від 30.01.2024 по справі 301/3391/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/3391/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30.01.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючогосудді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження : адвокатки ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/524/23, за апеляційною скаргою прокурорки Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року, відмовлено у задоволенні погодженого прокурором клопотання слідчого СВ ВП №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 (далі слідчий) у кримінальному провадженні №12023071100000526 внесеному 19.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме: транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н.з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н.з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 із забороною користуватися та розпоряджатися цим майном або здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного рухомого майна до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 26 вересня 2023 року до слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023071100000526, внесеному 19.09.2023 до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н.з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н.з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 із забороною користуватися та розпоряджатися цим майном або здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного рухомого майна до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні, яке виявлено та вилучено слідчим у підозрюваного ОСОБА_8 , відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Слідчий у клопотанні вказує на те, що Хустською окружною прокуратурою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України ОСОБА_8 буде пред`явлено позов для забезпечення відшкодування завданої державним інтересам шкоди в розмірі 118 125,00 грн, тому на переконання органу досудового розслідування, наявні всі підстави для накладення арешту на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_8 , а саме на вищевказані транспортні засоби. Просить клопотання задовольнити.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що клопотання подано слідчим до суду без заявленого прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні, майно, на яке просить слідчий накласти арешт, не відноситься до речових доказів, виявлено та вилучено слідчим відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), крім цього слідчим не надано доказів на існування ризиків передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України щодо можливості відчуження ОСОБА_8 майна, не надано висновок експерта про суму заподіяних збитків. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, і такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя не взяв до уваги те, що у кримінальному провадженні 28.09.2023 винесено постанову про визнання потерпілим юридичну особу Довжанську сільську раді Хустського району, оскільки через неправомірні дії її колишнього голови - ОСОБА_8 , завдано шкоду державі в особі територіальної громади Довжанської сільської ради, інтереси і майнові права якої, на даний час є порушеними та невідновленими. Так, з володіння Довжанської сільської ради незаконно вибула земельна ділянка комунальної власності площею 0, 45 га. При цьому, потерпіла особа наділена правом клопотати про відновлення своїх прав у судовому порядку, в тому числі за допомогою заходів цивільно-правового характеру. Окрім того, апелянт зазначає, що Хустської окружною прокуратурою до винуватої особи буде пред`явлено позов для забезпечення відшкодування завданої державним інтересам шкоди в розмірі 118125, 00 грн, а тому апелянт вважає, що існують підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 . Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якої задовольнити клопотання слідчого.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора та власника майна, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вищевказаних осіб береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги орган прокуратури та власник майна ОСОБА_8 , повідомлені належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило; представниця власника майна адвокатка ОСОБА_9 , яка брала участь у розгляді апеляційної скарги, не заперечувала щодо проведення судового засідання без участі як власника майна ОСОБА_8 , так і прокурора.

Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення адвокатки ОСОБА_9 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги наступне.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н.з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н.з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 , - слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку про те, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вище вказане майно, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ст. ст. 127, 128, 170, 173 КПК України, дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку фактичним обставинам, викладеним у клопотанні та дійшов вірного висновку про те, що органом досудового розслідування не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що транспортні засоби мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відноситься до речових доказів, виявлено та вилучено слідчим відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), однак клопотання подано слідчим до суду без заявленого прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні.

Разом із тим, апеляційний суд встановив, що слідчим у клопотанні не наведено переконливих доводів щодо наставання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вилученого майна, у тому числі не надано і будь-яких доказів щодо ризиків приховування, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, про арешт якого порушується питання, що свідчить про обґрунтованість висновку слідчого судді і про те, що слідчим не надано доказів на існування ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо можливості відчуження ОСОБА_8 майна.

Поряд із цим, дослідивши та перевіривши зміст клопотання та матеріали, долучені до нього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням органу досудового розслідування належить арештувати, відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуто кримінально протиправним шляхом.

При цьому, береться до уваги те, що до клопотання не додано постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Знаходить своє підтвердження і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не надано висновок експерта про суму заподіяних збитків.

Тому, апеляційний суд вважає, що посилання органу досудового розслідування на те, що арешт майна є необхідним з метою забезпечення відшкодування завданої державним інтересам шкоди в розмірі 118125 грн, наведено без належного обґрунтування співвідношення вимог кримінального процесуального закону з фактичними обставинами цього кримінального провадження, що в свою чергу ставить під сумнів і доводи слідчого про достатність підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н. з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н. з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 .

За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить і про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Доводи апеляційної скарги про те, що у кримінальному провадженні 28.09.2023 винесено постанову про визнання потерпілим юридичну особу Довжанську сільську раді Хустського району, оскільки через неправомірні дії її колишнього голови - ОСОБА_8 , завдано шкоду державі в особі територіальної громади Довжанської сільської ради, інтереси і майнові права якої, на даний час є порушеними та невідновленими, - апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що з володіння Довжанської сільської ради незаконно вибула земельна ділянка комунальної власності площею 0, 45 га і потерпіла особа наділена правом клопотати про відновлення своїх прав у судовому порядку, в тому числі за допомогою заходів цивільно-правового характеру.

Як такі, що не свідчать про необхідність накладення арешту на майно, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що Хустською окружною прокуратурою до винуватої особи буде пред`явлено позов для забезпечення відшкодування завданої державним інтересам шкоди в розмірі 118 125 грн.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що до клопотання та апеляційної скарги не додано відомостей про те, що транспортні засоби підпадають під ознаки майна, яке було пристосовано та використано як засіб вчинення кримінального правопорушення і таке підлягає спеціальній конфіскації.

Матеріали судового провадження не містять і відомостей про те, що у кримінальному провадженні заявлявся цивільний позов, що вилучене майно транспортні засоби отримано власником як неправомірна вигода.

Тому, наведені прокуроркою в апеляційній скарзі доводи апеляційний суд визнає такими, що не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно, а відтак і клопотання про необхідність накладення арешту на майно є необґрунтованим, таким, що не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону та фактичними обставинами, на підставі яких слідчий за погодженням із прокурором вніс таке клопотання.

При цьому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно оцінено розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд бере до уваги надані адвокаткою ОСОБА_9 матеріали, з яких убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України закінчене і обвинувальний акт перебуває на розгляді суду першої інстанції, а відповідно до відповіді начальника РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, станом на 14.11.2023 на ОСОБА_8 не зареєстровані транспортні засоби.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно: транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н. з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н. з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 , - з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; що слідчий та прокурор, не з`явившись на розгляд клопотання та апеляційної скарги, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів як клопотання, так і апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подала прокурорка Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_10 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні погодженого прокурором клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному 19.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071100000526, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8 , а саме: транспортний засіб марки «SUBARU LEGACY 2.0 GL», н.з. НОМЕР_1 , колір сірий, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «FIAT LANCIA», н.з. НОМЕР_3 , 1985 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_4 із забороною користуватися та розпоряджатися цим майном або здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного рухомого майна до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні, залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: