Рішення

від 08.02.2024 по справі 373/2755/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2755/23

Номер провадження 2/373/240/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a>, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача - адвокат Шевчук І.В. звернувся до суду з вимогами: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 59785 від 05.10.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 13162,34 грн; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 6610,40, з яких: судовий збір за подання позовної заяви - 1073,60 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову - 536,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив порядок його вчинення, також нотаріусом не враховано та не перевірено факт безспірності заборгованості.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. копію ухвали та пакет копій документів, направлений на адресу розташування робочого місця здійснення нотаріальної діяльності, не отримав «за закінченням терміну зберігання».

Від відповідача та третьої особи - приватного виконавця Голяченка І.П. у встановлений судом строк ніяких заяв не надходило.

У встановлений судом строк відповідачем, яка належним чином повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 59785 від 05.10.2020 позивач є боржником за договором №1001806727 від 08.05.2012, укладеним з АТ «ОТП Банк». Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 по 14.08.2020 у розмірі 13162,34 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 10418,60 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом - 2243,74 грн, плати за вчинення виконавчого напису - 500,00 грн.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що на підставі договорів факторингу №19/09/16 від 19.09.2016 укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал», №01/02/2017-01 від 01.02.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», № 11/08/2020-КА від 11.08.2020 між ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1001806727 від 08.05.2012 укладеним між АТ «ОТП Банк» та позивачем.

Однак копії зазначених договорів відсутні у матеріалах справи, відсутня також інформація про направлення позивачу повідомлення про зміну кредитора.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. було відкрито виконавче провадження №64024629 від 04.01.2021 на підставі зазначеного виконавчого напису.

Також, приватним виконавцем 26.10.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає умови вчинення виконавчих написів. Зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 № К/800/6492/17 № К/800/7651/17 зазначену постанову від 22.02.2017 залишено без змін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

З оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що нотаріус безпідставно послався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що визнано незаконним задовго до вчинення цього напису. Зокрема, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 набула законної сили з моменту проголошення. Отже, на час вчинення виконавчого напису 05.10.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення.

Крім того, виконавчий напис вчинено 05.10.2020 щодо кредитного договору від 08.05.2012, перше відступлення права вимоги за яким відбулося 19.09.2016, що ставить під сумнів, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

За цих обставин, оскільки в суду відсутні докази, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед стягувачем, наявні підстави для скасування зазначеного виконавчого напису.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн та позовної заяви у розмірі 1073,60 грн, що разом становить 1610,40 грн.

Як зазначено у статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. До таких витрат, зокрема належить гонорар адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До позову додано документи на підтвердження витрат на правову допомогу на суму 5000,00 грн. Зокрема, копії відповідного договору №1/04/12/2023 від 04.12.2023 та додатку №1 до договору, ордеру від 18.12.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001004, акту приймання-передачі наданих послуг від 12.12.2023, рахунку №104122023 на суму 5100 грн та квитанції №0.0.3362239695.1 від 16.12.2023 на суму 5100 грн.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для покладення судових витрат позивача на відповідача повністю.

На підставі ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, зареєстрований в реєстрі за №59785, виданий 05.10.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a> заборгованості в розмірі 13162,34 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6610 (шість тисяч шістсот десять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a>, ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: вул.Саксаганського, 14, оф. 301, м.Київ, 01033;

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: АДРЕСА_2;

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, місцезнаходження: вул. Соборна, 10-Г, оф.204, с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130.

Суддя: Д. В. Свояк