Постанова

від 31.01.2024 по справі 755/4635/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/4635/23 головуючий у суді І інстанції Кравчук Ю.В.

провадження № 22-ц/824/4510/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм», про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя за кожним по майнових прав на отримання грошових коштів в розмірі 858 884 грн. 51 коп., сплачених за Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 23 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», посвідченим приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3340; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 майнові права на отримання грошових коштів в розмірі 103 746 грн. 24 коп., сплачених за Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 23 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», посвідченим приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г. та зареєстрованим в реєстрі за №3340.

Разом із позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ» здійснювати повернення ОСОБА_2 або його довіреним особам грошових коштів, сплачених в якості забезпечувального платежу за Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 23 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», посвідченим приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3340, до прийняття рішення у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що у випадку повернення ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ» ОСОБА_2 всієї суми грошових коштів, сплачених за Попереднім договором до розгляду даної справи, будуть порушені майнові права ОСОБА_1 і вона буде позбавлена можливості отримати майнові права на отримання грошових коштів, які сплачені нею особисто, а також сплачені колишнім подружжям за час перебування у шлюбі, а рішення про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю неможливо буде виконати, оскільки грошові кошти, майнові права на отримання яких є предметом в даній справі, отримає відповідач.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа зазначає, що не є відповідачем у даній справі та не має жодного відношення до сімейних відносин, які склалися між позивачем та відповідачем. 23 липня 2019 року між ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ» та ОСОБА_2 укладено Попередній договір купівлі - продажу квартири. Станом на день подання до суду апеляційної скарги попередній договір від 23 липня 2019 року не припинений, а матеріали справи доказів про його припинення не містять. У разі прийняття рішення про припинення попереднього договору настає відповідальність покупця, в наслідок якої покупцю повертаються кошти після утримання розміру неустойки, що складає 49% від сплаченої частини Забезпечувального платежу, за умови, якщо вказаний розмір неустойки покупцем не буде сплачено протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги продавця. Матеріали справи такої вимоги не містять, а отже попередній договір не припинений. Ні позивач, ні відповідач одразу після підписання цього попереднього договору від 23 липня 2019 року не оскаржували його, а навпаки виконували та виконують його. Таким чином, кошти, що перераховані за попереднім договором від 23 липня 2019 року на рахунки третьої особи, з моменту їх зарахування переходять у власність останнього, який має виключне право розпоряджатися ними, і вказані кошти не підлягають сплаті чи передачі третьою особою відповідачеві. Позивач не вправі забороняти третій особі розпоряджатися власними коштами з доказів, які ґрунтуються на припущеннях позивача, а також за рахунок коштів, які на праві власності належать третій особі, вирішувати свої майнові спори з відповідачем, до якого третя особа немає жодного відношення. Позивач не має перешкод у стягненні з відповідача 1/2 суми від частини коштів, які сплачені, як Забезпечувальні платежі за попереднім договором. Вказані кошти не підлягають сплаті чи передачі третьою особою відповідачеві, а, отже, у розумінні статті 150 ЦПК України не можуть забезпечуватися та за рахунок них не може виконуватися рішення суду, оскільки це кошти третьої особи, а не позивача чи відповідача, а у випадку якщо позивач чи відповідач вирішить припинити попередній договір, то настає відповідальність для останніх, яка визначена договором та Законом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що заходи забезпечення позову, які вона просила вжити, є співмірними і адекватними щодо предмета спору у даній справі. Встановлена судом заборона здійснювати повернення грошових коштів відповідачу жодним чином не обмежує права ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», не створює для скаржника жодних негативних наслідків, оскільки грошові кошти, сплачені за попереднім договором, до прийняття рішення у даній справі залишаються у ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ». Крім того, вжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Суд першої інстанції встановивши, що забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що спосіб забезпечення шляхом заборони здійснювати повернення ОСОБА_2 або його довіреним особам грошових коштів, сплачених в якості забезпечувального платежу за попереднім договором, є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову. Зважаючи на вказане, оскаржувана ухвала прийнята при повному встановленні обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, тому є законною і скасуванню не підлягає.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступним підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти дії.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, позивач не звернула уваги, що предметом поділу майна подружжя може бути майно належне подружжю, яке наявне на момент розгляду справи судом чи знаходиться у інших осіб. Однак, знаходження майна подружжя у інших осіб, передбачає, що воно все одно належить на праві власності подружжю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати за нею та відповідачем у порядку поділу майна подружжя за кожним по майнових прав на отримання грошових коштів в розмірі 858 884 грн. 51 коп., сплачених за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 23 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», тобто на кошти, які не знаходяться в подружжя та сплачені відповідачем на виконання умов цивільно-правового договору.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Третя особа у справі, ТОВ «КУА «ВАЛПРИМ», отримавши у відповідності до умов укладеного договору кошти від відповідача, взяла на себе певні обов`язки, а відповідач ОСОБА_2 набув певних прав в частині набуття права власності на квартиру в майбутньому.

В даному випадку з моменту надходження коштів на рахунок третьої особи, у відповідності до умов договору, вони вже не належать особі, яка їх сплатила. Натомість в останньої виникли майнові права на отримання у власність квартири, обумовленої договором.

Укладеним між відповідачем та третьою особою договором визначено порядок дій сторін у разі розірвання чи припинення договору.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суду пояснив, що договір з ОСОБА_2 є діючим, не розірваний і не припинений. Наразі виконується сторонами.

Доказів протилежного, матеріали справи не містять.

Забезпечуючи позов у спосіб, що просив позивач, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та фактично заборонив третій особі виконувати умови договору у разі настання обставин, з якими пов`язується його припинення.

Отже, вказані заходи забезпечення позову направлені на заборону виконання договірних зобов`язань та суперечать вимогам ст. 526 ЦК України, за змістом якої чинні договори, які укладені у відповідності до вимог законодавства України, мають виконуватись сторонами згідно з їх умовами.

Колегія суддів приходить до висновку, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими вимогами, оскільки направлені на забезпечення можливості поділу коштів, які відсутні у подружжя та на законних підставах перебувають у розпорядженні третьої особи.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з прийняттям постанови по суті вимог заявника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм», про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.