Постанова

від 08.02.2024 по справі 754/3842/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/3842/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2358/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСРА БЮТІ», Акціонерного товариства «Акцент Банк» про захист прав споживача, розірвання договорів та стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд:

- розірвати договір від 16 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 20 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям;

- розірвати договір від 16 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 18 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям;

- розірвати договір про надання споживчого кредиту за заявою АВРRH229770144876 від 16 вересня 2020 року на суму 20 000,00 грн., укладений між ОСОБА_1 та АТ «Акцент Банк»;

- розірвати договір про надання споживчого кредиту за заявою АВРRH229770144876 від 16 листопада 2020 року на суму 18 000,00 грн., укладений між ОСОБА_1 та АТ «Акцент Банк»;

- стягнути з ТОВ «ІСРА БЮТІ» на її користь завдані матеріальні збитки у розмірі 10 050,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16 вересня 2020 року позивачка відвідала косметологічний салон ТОВ «ІСРА БЮТІ», де їй було надано косметологічні процедури. Одразу після проведення косметологічних процедур працівники ТОВ «ІСРА БЮТІ» вмовили позивачку укласти договір, відповідно до якого вона мала б отримати комплекс по догляду за шкірою обличчя/волоссям та оплатити його вартість, а ТОВ «ІСРА БЮТІ» мав підібрати та надати такий комплекс по догляду. Оскільки позивачка не мала коштів на разову оплату косметологічних процедур, співробітники ТОВ «ІСРА БЮТІ» вмовили її одночасно підписати заяву про отримання споживчого кредиту «Розстрочка» АВРRH229770144876 з АТ «Акцент Банк» у сумі 20 000,00 грн. достатній для оплати комплексу косметологічних процедур по договору. Згідно умов заяви про надання споживчого кредиту «Розстрочка» НОМЕР_1 з АТ «Акцент-Банк» кредит надавався позивачці строком на 24 місяці, зі ставкою відсотків -0,12 % річних і зі стягненням щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 800,00 грн. У відповідності до п. 9 заяви про надання споживчого кредиту «Розстрочка» АВРЯН229770144876, кредит позивачу надавався саме на косметологічний комплекс по догляду за обличчям шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ». Абсолютне подорожчання кредиту складає 31 225,32 грн.

Фактично наступного дня після укладення договорів, у позивачки сталася трагедія в сім`ї - помер її син, що призвело до значного душевного потрясіння, позивачка на деяких час, не мала ні фізичної, ні моральної змоги відслідковувати умови виконання ТОВ «ІСРА БЮТІ» укладеного договору. В той же час, ТОВ «ІСРА БЮТІ» не повідомляв позивачці про готовність комплексу по догляду для передачі, графіку отримання процедур не надавав. Не дочекавшись повідомлення від ТОВ «ІСРА БЮТІ» про готовність комплексу косметичних процедур до передачі, позивачка 16 листопада 2020 року відвідала салон ТОВ «ІСРА БЮТІ», де її заспокоїли та сказали, що невдовзі вона зможе розпочати користуватися своїми процедурами.

В той же час, скориставшись ситуацією та душевним станом ОСОБА_1 завданим смертю сина та розпачем, співробітникам салону ТОВ «ІСРА БЮТІ», вдалося нав`язати їй ще один комплекс косметологічних процедур, мовляв в нинішньому стані її організм потребує як фізичного відновлення так і психологічного розслаблення, яке може принести отримання косметичних процедур. Сума нового договору складала 18 000,00 грн. Таким чином, 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 уклала ще один договір про отримання комплексу по догляду за обличчям / волоссям на суму 18 000,00 грн. зі 20% знижкою. Умови даного договору повністю ідентичні попередньому, за виключення суми та переліку послуг. Окрім того, того ж дня, в салоні, між ОСОБА_1 та співробітниками ТОВ «ІСРА БЮТІ», було укладено ще одну заяву про надання споживчого кредиту «Розстрочка» ABHRH229770144876, за умовами якої їй надавався споживчий кредит сумі 18 000,00 грн. строком на 24 місяці, зі ставкою 0,00001 % річних та щомісячною винагородою за надання фінансового інструменту у розмірі 4,00%, що становить 720,00 грн. починаючи з 17 вересня 2021 року. Вказаний кредит надавався на оплату за косметологічного комплексу по догляду за обличчям, а кредитні кошти перераховувалась АТ «Акцент-Банк» на рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ». Сукупна вартість подорожчання кредиту склала - 28 080,00 грн. Укладаючи договори з ТОВ «ІСРА БЮТІ» та АТ «Акцент-Банк», позивачка мала реальний намір на їх виконання та мала бажання скористатися косметологічними послугами, які їй запропонував ТОВ «ІСРА БЮТІ». Однак, час минав, а ТОВ «ІСРА БЮТІ» не виконував свої обов`язки по договору, косметологічні процедури їй не надавались.

Ознайомившись детально з умовами договорів, позивачка зрозуміла, що уклала їх на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, вона ознайомилася в мережі Інтернет з багатьма негативними відгуками про діяльність ТОВ «ІСРА БЮТІ». В зв`язку з чим, та враховуючи, що послуги по договору так і не отримала, а сам ТОВ «ІСРА БЮТІ» затягував з наданням послуг по договору, ОСОБА_1 в грудні 2020 року звернулася з листом до ТОВ «ІСРА БЮТІ» про відмову від договорів про надання косметологічних процедур. У відповідь на такий лист, ТОВ «ІСРА БЮТІ» поштою надав досить абстрактну відповідь листом від 27 січня 2021 року, згідно з якою він фактично не прийняв відмову від договорів, а лише зазначив про готовність до співробітництва та взаєморозуміння. При цьому, позивачці не було надано знову ж таки ні графіку для отримання послуг, ні будь-якої іншої конкретної інформації про можливість розпочати косметологічні процедури.

29 квітня 2021 року позивач направила лист директору ТОВ «ІСРА БЮТІ» Гаврилюк О.В. з проханням розірвати договір та припинити зобов`язання сторін по ньому. Також в заяві вона просила повернути їй суму коштів за не отримані послуги. Однак дана заява повернулась без вручення з відміткою пошти - адресат вибув. 05 листопада 2021 року позивачка повторно звернулася з листом вже до нового директора ТОВ «ІСРА БЮТІ» Лисенко В.С. , в якому просила розірвати договори, припинити зобов`язання сторін та повернути їй кошти. Вказана заява не була отримана, та повернулася на адресу позивачки за закінченням терміну зберігання. Починаючи з січня 2022 року позивачка перебувала за межами України, та не мала можливості врегулювати питання з ТОВ «ІСРА БЮТІ» та АТ «Акцент-Банк». Введення військового стану на території України змусили позивачку затриматися за кордоном. Таким чином, позивачка станом на даний час, так і не отримала послуги по договорам з TOB «ІСРА БЮТІ». В той же час, АТ «Акцент-Банк» продовжує вимагати здійснення оплати по погашенню споживчого кредиту, за послуги які вона не отримала, адже жодна косметологічна процедура їй не надана (а.с. 1-8).

У червні 2023 року представник АТ «Акцент-Банк» Омельченко Є.В. подав відзив на позовну заяву, я кому заперечував проти вказаних позовних вимог, посилаючись на той факт, що право на відмову від споживчого кредиту, обраховується протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит. При цьому споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Тобто протягом 7-ми днів після звернення до Банку, позивачка повинна була повернути отримані нею кредитні кошти та сплатити проценти, однак вона цього не зробила. Щодо розірвання кредитного договору, то Банк за кредитним договором свої зобов`язання виконав у повному обсязі, жодного істотного порушення умов договору, внаслідок якого позивачка не змогла користуватись предметом договору, а саме грошовими коштами, не допускав. Позивачка отримала кошти та свідомо розпорядилась ними, оплативши послуги ТОВ, що підтверджується копією меморіального ордеру. Той факт, що у позивача виникли проблеми з договором щодо надання її послуг, не має відношення до кредиту. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 97-98).

У липні 2023 року від представника позивачки - адвоката Телещак Н.М. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник зазначала, що позивачка не мала наміру відмовлятись ні від споживчого кредиту, ні від договору про надання косметологічних процедур, оскільки мала намір отри мати косметологічні процедури, проте за три роки так і не отримала послуг від відповідача за договором. Кредитні кошти від банку за договором споживчого кредитування позивачка не отримувала, кошти були перераховані в день укладання договорів на рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ», шляхом безготівкового перерахування на його поточний рахунок. Таким чином позивачка не могла користуватися наданими їй банком коштами, а тому має право на розірвання усіх укладених договорів (а.с. 115-116).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ІСРА БЮТІ, АТ «Акцент Банк», про захист прав споживача, розірвання договорів та стягнення збитків - задоволено частково. Розірвано договір від 16 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 20 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям. Розірвано договір від 16 листопада 2020 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 18 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям. Стягнуто з ТОВ «ІСРА БЮТІ» на користь ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки у розмірі 10 050,00 грн. В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ІСРА БЮТІ» на користь держави судовий збір у загальному розмірі 3 220,80 грн. (а.с. 131-132,134-144).

Не погодившись з рішенням районного суду, 11 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Телещак Н.М. направила до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду частково в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 149-153).

На обґрунтування скарги зазначила, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не відповідає обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. При цьому, районний суд не звернув увагу, що за умовами договорів банк перерахував кошти безпосередньо виконавцю послуг, фізично ОСОБА_1 кредитні кошти не отримувала. Оскільки фактично косметологічні послуги не отримувала, проте внаслідок відмови у розірванні кредитних договорів з Банком, вважала наявність порушення її прав наявністю зобов`язання повернути гроші і сплатити проценти. Крім того, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, прийнявши відзив від представника Банку який був поданий 25 липня 2023 року

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити (а.с. 180-187).

Рішення суду першої інстанції в частині частково задоволених позовних вимог сторони по справі не оскаржували.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Телещак Н.М. підтримала скаргу і просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Відповідач АТ «Акцент-Банк» був сповіщений на зазначену ним адресу. Повідомлення відповідача ТОВ «ІСРА БЮТІ», яке було надіслано на адресу зазначену Товариством в ЄДРПОУ актуальною адресою зареєстрованого місця знаходження товариства на час розгляду справи судом, повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця перебування (знаходження) від вказаною особи до суду не надходили. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаною особи до суду не надходили. Поряд з цим, факт належного повідомлення позивачки ОСОБА_1 підтвердила в суді апеляційної інстанції її представник - адвокат Телещак Н.М. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 189-200).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання кредитних договорів ОСОБА_1 із Банком від 16 вересня 2020 року і від 16 листопада 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази у сукупності дають підстав для висновку, що Банк свої зобов`язання за укладеними кредитними договорами виконав в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти за дорученням позивачки визначеному позивачкою отримувачу цих коштів, а невиконання останнім своїх зобов`язань за договорами послуг не може бути визнано підставою для розірвання кредитних договорів. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання кредитних договорів.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2020 року між позивачкою ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «ІСРА БЮТІ» (Сторона-1) було укладено Договір АВH0RH229770130177, згідно умов розділу 1 цього Договору, Сторона-1 зобов`язується підібрати та надати Замовнику комплекс по догляду за шкірою обличчя/волоссям, а Замовник зобов`язується прийняти комплекс по догляду згідно Акту(ів) приймання-передачі, сплатити за нього у визначеному порядку та розмірі, цим договором грошову суму (ціну). Комплексом по догляду є індивідуально підібраний комплекс догляду за шкірою обличчя та/або волосся, із застосуванням та/або продажом косметичної процедури, призначеної для такого догляду. Склад комплексу по догляду, перелік процедур та/або асортимент, кількість (комплектація) косметичної продукції комплексу по догляду і сума (ціна) комплексу по догляду зазначаються в переліку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.16).

Згідно із п. 5.1. вказаного Договору, повна вартість (ціна) комплексу по догляду за цим договором складає 29 000,00 грн., акційна знижка на комплекс надається 30 % (у разі надання знижки), а сума зі знижкою складає 20 000,00 грн.

За пунктом 5.2 цього Договору, Замовник здійснює оплату Комплексу по догляду шляхом перерахування коштів, у розмірі 100% передплати обумовленої ціни Договору, зазначеної в п. 5.1 даного Договору, на поточний рахунок Сторони-1, або з залученням Банківських установ.

Цього ж числа сторонами підписано Акт-перелік передачі, за змістом якого позивач отримала індивідуально підібраний комплекс товарів та послуг по догляду за обличчям та/або волоссям, перелік яких наведено у таблиці № 1, а саме: 1. Корбоксітерапія (30 хв) -4 процедури. 2. Світова терапія. Антикупероз (60хв) - 4 процедури. 3. Процедура з використанням рідкого колагену (60 хв) - 4 процедури. 4. RF-ліфтинг обличчя, шиї та зони декольте - 6 процедур. 5. Мікротоки - 4 процедури. 6. Антикуперозна доглядова процедура за чутливою шкірою з ознаками розацеа (60 хв) - 4 процедури. 7. Регенерація сухого та пошкодженого волосся рожевим кератином (60хв) - 2 процедури. 8. Парафинотерапія рук - 6 процедур. Вказана загальна вартість комплексу по догляду - 20000,00 грн. (а.с.17).

У пунктах 1-4 Акту-переліку передачі зазначено, що клієнта ознайомлено щодо якості та комплектності комплексу по догляду.

16 вересня 2020 року позивачка звернулася з заявою до АТ «Акцент-Банк» про надання споживчого кредиту «Розстрочка» АВРRH229770144876 у сумі 20 000,00 грн. для оплати Комплексу косметологічних процедур по Договору строком на 24 місяці, зі ставкою відсотків -0,12 % річних і зі стягненням щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 800,00 грн. До кредитного Договору доданий підписаний сторонами Графік погашення кредиту та підписані позивачкою ОСОБА_1 умови кредитування АТ «А-Банк» та сукупну вартість споживчого кредиту (а.с. 18-21).

У відповідності до п. 9 Заяви про надання споживчого кредиту «Розстрочка» АВРЯН229770144876, кредит позичальнику надається на оплату косметологічного комплексу по догляду за обличчям шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ» (а.с. 18).

16 листопада 2020 року позивачкою та ТОВ «ІСРА БЮТІ» було укладено ще однин Договір про отримання Комплексу по догляду за обличчям / волоссям на суму 18 000,00 грн. зі 20% знижкою. Згідно умов розділу 1 цього Договору, Сторона-1 зобов`язується підібрати та надати Замовнику комплекс по догляду за шкірою обличчя/волоссям, а Замовник зобов`язується прийняти комплекс по догляду згідно Акту(ів) приймання-передачі, сплатити за нього у визначеному порядку та розмірі, цим договором грошову суму (ціну). Комплексом по догляду є індивідуально підібраний комплекс догляду за шкірою обличчя та/або волосся, із застосуванням та/або продажом косметичної процедури, призначеної для такого догляду. Склад комплексу по догляду, перелік процедур та/або асортимент, кількість (комплектація) косметичної продукції комплексу по догляду і сума (ціна) комплексу по догляду зазначаються в переліку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.22-23).

За пунктом 5.2 цього Договору, Замовник здійснює оплату Комплексу по догляду шляхом перерахування коштів, у розмірі 100% передплати обумовленої ціни Договору, зазначеної в п. 5.1 даного Договору, на поточний рахунок Сторони-1, або з залученням Банківських установ.

Цього ж числа сторонами підписано Акт-перелік передачі, за змістом якого позивач отримала індивідуально підібраний комплекс товарів та послуг по догляду за обличчям та/або волоссям, перелік яких наведено у таблиці № 1, а саме: 1. Безопераційна корекція глибоких зморшок та вікових змін; 2. безопераційна процедура наповнення ГК; 3. Безопераційний ліфтінг Dmae; 4. Нехирургічне лікування преорбітальниїх гриж; 5. Апаратна процедура миттєвого відновлення структури волосся; 5. Парафінотерапія рук. Вказана загальна вартість комплексу по догляду - 18000,00 грн. (а.с.23).

У пунктах 1-4 Акту-переліку передачі зазначено, що клієнта ознайомлено щодо якості та комплектності комплексу по догляду.

16 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та співробітниками АТ «Акцент-Банк» було укладено Заяву про надання споживчого кредиту «Розстрочка» ABHRH229770144876, за умовами якої ОСОБА_1 надавався Банком споживчий кредит сумі 18 000,00 грн. строком на 24 місяці, зі ставкою 0,00001 % річних та щомісячною винагородою за надання фінансового інструменту у розмірі 4,00%, що становить 720,00 грн. починаючи з 17.09.2021 року. До кредитного Договору доданий підписаний сторонами Графік погашення кредиту та підписані позивачкою ОСОБА_1 умови кредитування АТ «А-Банк» та сукупну вартість споживчого кредиту (а.с. 24-26).

Вказаний кредит надавався на оплату за Косметологічного комплексу по догляду за обличчям, а кредитні кошти перераховувалась АТ «Акцент-Банк» на рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ». Сукупна вартість подорожчання кредиту склала - 28 080,00 грн.

За наданою АТ «А-Банк» випискою по картці від 15 лютого 2023 року, наданим до районного суду належно завіреними копіями меморіальних ордерів від 16 вересня 2020 року і від 16 листопада 2020 року Банк виконав зобов`язання за кредитними договорами від 16 вересня 2020 року і від 16 листопада 2020 року та перерахував надані позичальнику ОСОБА_1 кредитні гроші 20 000 грн. і 18 000 грн. на рахунок ТОВ «ІСРА БЮТІ» (а.с. 27-31, 99-104).

Листом ТОВ «ІСРА БЮТІ» від 27 січня 2021 року № 03\21 повідомлено ОСОБА_1 про можливість отримання замовлених послуг у зручний для неї час (а.с. 34).

29 квітня 2021 року позивачка направила лист директору ТОВ «ІСРА БЮТІ» Гаврилюк О.В. на адресу: вул. Митрополита Шептицького, 10, блок Б, поверх 2, м. Київ, з проханням розірвати договір та припинити зобов`язання сторін по ньому. Також, в заяві вона просила повернути їй суму коштів за не отримані послуги. Однак, дана заява повернулась без вручення з відміткою пошти - адресат вибув (а.с.35-37).

05 листопада 2021 року позивачка повторно звернулася з листом до директора ТОВ «ІСРА БЮТІ» Лисенко В.С. на адресу: б. Гавела Вацлава, 6, оф. 19, м. Київ, в якому просила розірвати договори, припинити зобов`язання сторін та повернути їй кошти. Вказана заява не була отримана, та вона повернулася на адресу позивачки за закінченням терміну зберігання.(а.с.38-41).

В той же час, АТ «Акцент-Банк» надіслав позивачці попередження щодо здійснення оплати по погашенню споживчого кредиту (а.с.42-43).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог, розірвання договору від 16 вересня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 20 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям, розірвання договору від 16 листопада 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІСРА БЮТІ» на суму 18 000,00 грн. про надання косметологічного комплексу по догляду за шкірою/обличчям, стягнуто з ТОВ «ІСРА БЮТІ» на користь ОСОБА_1 завданих матеріальних збитків у розмірі 10 050,00 грн. в цьому провадженні не оскаржувалось.

Щодо доводів позивачки про розірвання кредитних договорів з підстав істотного порушення умов договору відповідачем та як укладених на вкрай невигідних умовах.

Позивачка, заявивши в позові про розірвання кредитних договорів, зазначала, що оспорювані нею договори були укладені на вкрай не вигідних умовах.

Колегія суддів перевірила та відхилила вказані доводи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Акцент-Банк» свої обов`язки згідно умов укладеного між ним та ОСОБА_1 договорів споживчого кредиту виконав у повному обсязі, оскільки перерахував грошові кошти в обумовленому розмірі на рахунок контрагента ТОВ «ІСРА БЮТІ» за договорами споживчого кредиту від 16 вересня 2020 року і від 16 листопада 2020 року, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.99-104).

Таким чином, істотних порушень договору банком допущено не було, оскільки позивачка не була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що виключає можливість розірвання договору в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Доводи позивачки про укладення договорів на вкрай невигідних умовах з посиланням на ціну договору колегія суддів визнала неспроможними та відхилила, оскільки як вбачається з наявних у справі доказів, позивачка була обізнана з умовами договорів перед їх укладенням та мала можливість відмовитись від їх укладення, проте таким своїм право не скористалась.

Щодо доводів позивачки з посиланням на нікчемність умов кредитних договорів.

Позивачка у позовній заяві як підставу розірвання кредитних договорів посилалась на нікчемність окремих їх умов, зокрема, зазначала, що згідно чинного законодавства банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, посилалась на нікчемність умов кредитного договору, які передбачають винагороду за надання фінансового інструмента як плати за послуги, що супроводжують кредит з посиланняям на постанову Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц.

Колегія суддів перевірила вказані доводи та дійшла наступних висновків.

Суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.4. … законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

31.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

31.10. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

31.11. Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

31.26. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.

32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року в справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що умовами укладених угод передбачено за Договором АВH0RH229770130177від 16 вересня 2020 року - сплату позичальником щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 800 грн., а за Договором ABHRH229770144876 від 16 листопада 2020 року. щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 4%, що становить 720 грн.

Необхідність внесення такої плати визначено Графіками погашення кредиту, які є додатками до кредитних Договорів із зазначенням - «обслуговування кредитної заборгованості». (а.с. 18-26).

При цьому вказаними умовами укладених між сторонами договорів не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна винагорода за обслуговування кредиту (обслуговування кредитної заборгованості).

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, у зв`язку з чим оскаржені положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати винагороду за надання фінансового інструмента - обслуговування кредиту (обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки зазначені умови є нікчемними, вимоги про розірвання кредитних договорів з підстав нікчемності окремих положень цих Договорів є неналежним способом захисту.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, але частково помилився у мотивах такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання укладених нею кредитних Договорів від 16 вересня 2020 року і від 16 листопада 2020 року, а саме з підстав істотного порушення умов договору відповідачем.

Отже, рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент Банк» підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на її рахунок.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент Банк» - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 08 лютого 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

Т.І. Ящук