Ухвала

від 08.02.2024 по справі 280/243/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

08 лютого 2024 року Справа № 280/243/24 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАТ ГРУП"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАТ ГРУП" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.03.2023 № 4224, про визначення ТОВ «РІАТ ГРУП» таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язати комісію ГУ ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАТ ГРУП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою судді від 10.01.2024 позовну заяву у справі залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: - оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.

Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача Скрима В.А. в його електронний кабінет та доставлено 19.01.2024.

Останні день для усунення недоліків припадає на 29.01.2024.

02.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків, у зв`язку із тим, що директор товариства перебуває за медами м. Запоріжжя, що ускладнює вчасно отримати документи на підтвердження обставин які доводять поважність причин пропуску строку звернення до суду.

06.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання у якому надана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 29.01.2024 по 07.02.2024 (включно) перебувала у відпустці.

Розглянувши у подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення із значенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Із позовної заяви не вбачається, що позивач у адміністративному порядку оскаржував рішення комісії від 08.03.2023 № 4224.

Отже, позивач мав 6 місяців на звернення до суду для оскарження рішення 08.03.2023 № 4224, отже до 09.09.2023 включно.

Проте, з позовом до суду позивач звернувся лише 31.12.2023 (дата подання позову до відділення поштового зв`язку), тобто із пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.

Ухвалою судді від 10.01.2024 суддя прийшов до висновку відсутності правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення йому строку звернення до суду із позовом у справі. Так, було зазначено, що у заяві про поновленнястрокузвернення до суду позивач не вказав які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до судуувстановлений процесуальним законодавствомстрок.Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні правазметою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Більш того, щодо посилань відсутності коштів у позивача та юриста до моменту укладення договору про надання правової допомоги лише у грудні 2023 року, суддя звертає увагу, що на підтвердження факту сплати судового збору за звернення до суду із позовом у вказаній справі позивачем надано платіжну інструкцію № 157 від 25.07.2023, що свідчить про початок підготовки позивача до подачі позовної заяви ще з липня 2023 року. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин що єдиний працівник-директор взагалі виїзжала за межі міста, крім того не зазначено коли та на який час тощо, у зв`язку з чим суддею не може бути встановлено дійсність зазначених обставин та поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, зазначено, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 по справі № 926/4918/22 зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуальногострокуу випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такогостроку.Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуальногостроку.Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленогостроку(аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Так, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суддя звертає увагу позивача, що встановлення строків звернення до суду з позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, в обґрунтування поданої 06.02.2024 заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом представником позивача зазначено, що директор з 25.04.2022 по 16.01.2024 перебувала за кордоном, що стало перешкоджало вчасному зверненню до суду з позовною заявою.

В той же час, суддя звертає увагу, що позов, подано до суду подано до суду 31.12.2023 (згідно поштового штампу), у якому документи до позовної заяви частково завірені директором Макєєвою О.В., та згідно наявного в матеріалах справи ордеру АР № 1151815 Договір про надання правової допомоги з адвокатом Скримою В.А. укладено 04.12.2023, а отже вказані дії вчинено в той час коли директор ОСОБА_1 перебувала за кордоном, та вказана обставина не стала першою для їх здійснення.

Також, суддя звертає увагу, що на підтвердження факту сплати судового збору за звернення до суду із позовом у вказаній справі позивачем надано платіжну інструкцію № 157 від 25.07.2023, що свідчить про початок підготовки позивача до подачі позовної заяви ще з липня 2023 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ від 14.04.2023 про прийняття на посаду директора ОСОБА_1 на якому стоїть підпис останньої, що свідчить про те, що остання вчиняла дії щодо діяльності підприємства, у час перебування за кордоном, та це не було перешкодою для їх здійснення.

В той же час, суддя враховує, що триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також, на переконання судді, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта для своєчасного подання позовної заяви у зв`язку з відсутністю можливості вчасно звернутися за правовою допомогою не може вважатися об`єктивно непереборними обставинами, пов`язані з дійсно істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 540/5397/21.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі підтверджені належними доказами обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.

Суддя зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суддя наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суддя зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Враховуєчи вищезазначене, суддя приходить до висновку, що вищезазначені обставини у своїй сукупності, не свідчать про те, що перебування директора ОСОБА_1 , за кодоном з 15.04.2022 по 16.01.2024 унеможливлювало останньою вчиняти дії щодо діяльності підприємства, процесуальних дій тощо, оскільки такі вчинялись, а отже вказана причина не є об`єктивно непереборною або не залежала від волевиявлення особи та пов`язана з дійсно істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, викладені у заяві про поновлення строків інші підстави не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем не усунено недоліків позовної заяви, а інші підстави наведені представником позивача суддею також визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подана представником позивача заява про поновлення строків не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова