Рішення

від 09.02.2024 по справі 400/1817/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 р. справа № 400/1817/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаШироківської сільської ради Миколаївської області, вул. Шкільна, буд. 1, с-ще Широке, Миколаївська обл., Баштанський р-н, 57324,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Широківської сільської ради Миколаївської області (далі відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безплатно у приватну власність із земель комунальної власності;

2) зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність безоплатно земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (з земельної ділянки з кадастровим номером 482578500:04:000:0050), згідно поданих графічних матеріалів громадянину України ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки на пленарному засіданні не прийняв рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач відзив суду не надав, ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу та отримана ним 18.01.24 р.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання.

Вирішуючи справу, суд враховує наступне.

29.12.21 р. позивач звернувся з клопотанням до Широківської сільської ради Миколаївської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (із земельної ділянки з кадастровим номером 4825785000:04:000:0050). До клопотання було додано графічні матеріали з бажаним місцем розташування та площею земельної ділянки.

Відповідачем було направлено позивачу лист від 03.02.22 р., в якому повідомлено про те, що клопотання позивача щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності орієнтованою площею 2 га було винесено на голосування на позачерговій сесії 8-го скликання 26.01.22 р., однак рішення не було прийнято через не набрання необхідної кількості голосів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (далі ЗК України), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення сільської ради.

Відповідач доказів того, що клопотання позивача від 29.12.21 р. було розглянуто на сесії сільської ради суду не надав.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не з зверненням, а з відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти управлінське рішення, в той час, як останній лише направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Суд зауважує, що листи відповідача не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки міська рада відповідного рішення не приймала.

Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та іншими нормами законодавства, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.12.21 р. у справі № 480/4737/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.19 р. у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 р. у справі № 360/536/17-а.

Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув клопотання позивача від 29.12.21 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по суті та не прийняв жодного рішення передбаченого ст. 118 ЗК України (ні про відмову, ні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою), то належним способом захисту в даній справі є зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

Разом з цим, згідно пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 р., термін дії якого неодноразово продовжувався і воєнний стан діє на теперішній час.

Наразі, через дію мораторію на надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, у міської ради відсутня можливість надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Отже, суд з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 29.12.21 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (із земельної ділянки з кадастровим номером 4825785000:04:000:0050) після закінчення дії обмежень, які передбачені пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану.

При цьому, позовні вимоги в частині про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність безоплатно земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (з земельної ділянки з кадастровим номером 482578500:04:000:0050, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У позовній заяві позивач також просить при виконанні рішення забезпечити судовий контроль відповідно до ст. 382 КАС України.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн., у зв`язку з тим, що вимога, в якій позивачу було відмовлено є похідною і за неї окремо судовий збір не сплачується, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань підлягає вся сума сплаченого позивачкою судового збору 992,40 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що має намір подати до суду розрахунок витрат за надання правничої допомоги наприкінці судового розгляду і орієнтовний розмір цих витрат складає 6 000 грн.

Позивачем не надано доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, а тому у суду відсутні підстави для розгляду питання щодо розподілу цих витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 244-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Широківської сільської ради Миколаївської області (вул. Шкільна, 1, селище Широке, Баштанський район, Миколаївська область, 57324, ЄДРПОУ 04377049), задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Широківської сільської ради Миколаївської області (вул. Шкільна, 1, селище Широке, Баштанський район, Миколаївська область, 57324, ЄДРПОУ 04377049) щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (із земельної ділянки з кадастровим номером 4825785000:04:000:0050).

3. Зобов`язати Широківську сільську раду Миколаївської області (вул. Шкільна, 1, селище Широке, Баштанський район, Миколаївська область, 57324, ЄДРПОУ 04377049) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.12.21 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2 га на території Широківської сільської ради Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства (із земельної ділянки з кадастровим номером 4825785000:04:000:0050) після закінчення дії обмежень, які передбачені пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану.

4. Відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Широківської сільської ради Миколаївської області (вул. Шкільна, 1, селище Широке, Баштанський район, Миколаївська область, 57324, ЄДРПОУ 04377049) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз