Постанова

від 07.02.2024 по справі 520/10680/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 р.Справа № 520/10680/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.02.19 року по справі № 520/10680/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області: від 13 квітня 2017 року № 950-1302 на суму 76601,04 грн., яким визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 з орендної плати за землю за 2016 рік; від 13 квітня 2017 року № 951-1302 на суму 53455,02 грн., яким визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 з орендної плати за землю за 2015 рік; від 03 травня 2017 року № 19828-1302 на суму 81197,10 грн., яким визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 з орендної плати за землю за 2017 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що вона є платником єдиного податку, земельні ділянки використовує у межах господарської діяльності з ведення товарного сільськогосподарського виробництва з можливістю реалізації продукції такого виробництва, єдиний податок сплачує своєчасно і в розмірах, встановлених чинним законодавством України, а тому не повинна сплачувати орендні плати за землю за 2015-2017 роки. Позивач вважає, що спірні рішення податкового органу прийняті з порушенням строків, визначених ч. 1 п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4.02.2019 в задоволені адміністративного позову відмолено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4.02.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 №950-1302 та №951-1302. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 №950-1302 та №951-1302. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 по справі № 520/10680/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 13.04.2017 №950-1302 та №951-1302, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 залишено без змін.

Таким чином, 17.01.2022 адміністративна справа повернулась до Другого апеляційного адміністративного суду, а предметом апеляційного перегляду стали податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №950-1302 та №951-1302 від 13.04.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2013 між позивачем (орендар) та Лозівською міською радою Харківської області (орендодавець) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення LII сесії VI скликання Лозівської міської ради №962 від 12.07.2013 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, із земель ненаданих у власність або постійне користування м. Лозова (землі комунальної власності), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 4-6, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (кадастровий номер 6311000000:28:077:0009), згідно з планом земельної ділянки. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4500 га, у тому числі інші землі 1,4500 га. За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 3 % грошової оцінки земельної ділянки, яка індексується відповідно до чинного законодавства України. Орендар не звільняється повністю або частково від плати за землю. Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа за місяць, що передує звітному, рівними частинами. Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За позивачем з 18.11.2013 зареєстровано право користування земельної ділянкою площею 1,45 га за адресою: АДРЕСА_1 та 4-6, (кадастровий номер земельної ділянки 6311000000:28:077:0009) на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.10. 2013, укладеного з Лозівською міською радою Харківської області, строк дії договору 5 років, що підтверджується інформаційною довідкою від 11.04.2017 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №84823233 від 11.04.2017.

Податковим органом на адресу Головного управління Держгеокадастр у Лозівському районі Харківської області направлено лист №2734/10/20-271302-21 щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації в 2014, 2015, 2016 роках, зокрема за земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та 4-6, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (кадастровий номер 6311000000:28:077:0009) станом на 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01. 2017.

Згідно отриманої інформації від 12.04.2017 №19-20-0.23,042-30/124-17 на вказаний запит контролюючого органу повідомлено грошову оцінку земельної ділянки станом на запитувані періоди.

Контролюючий орган, керуючись вимогами статей 288, 289 ПК України прийняв податкові повідомлення рішення від 13.04.2017 №950-1302, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік в сумі 76601,04 грн; №951-1302, яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю за 2015 рік в сумі 534554,02 грн та від 3.05. 2017 року №19828-1302, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 81197,10 грн.

Позивачем податкові зобов`язання з орендної плати за землю в період з 2015 року по 2017 рік не нараховувались та не сплачувались.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Положеннями п. 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК України визначено, що платниками орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Керуючись п. 288.4 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В силу вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України річна сума платежу орендної плати, встановлена у договорі не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно з п. 285.1 ст. 285 ПК України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За вимогами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Суд наголошує, що пропуск податковим органом встановленого абз. 1 п. 186.5 ст. 286 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовими висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №820/5357/17, від 28.02.2020 у справі №804/4231/16 від 30.09.2021 у справі № 0440/4935/18.

Колегією суддів підтверджено факти встановленні судом першої інстанції, що позивачем не виконувались умови договору, самостійно орендна плата не нараховувалась та не сплачувалась, а суду першої інстанції не надано будь-яких доказів використання землі за цільовим призначенням відповідно до договору оренди.

Керуючись п.288.1 ст. 288 ПК України, в якому зазначено, що пiдставою для нарахування орендної плати за земельну дiлянку є договiр оренди такої ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Керуючись приписами п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 286.1 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з недотриманням органом місцевого самоврядування, яким укладено договір оренди землі, обов`язку подати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та фактом самостійного встановлення 11.04.2017 року контролюючим органом наявності укладеного позивачем договору оренди землі, суд приходить до висновку про правомірність нарахування податкового зобов`язання у встановленій законодавством процедурі, визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями в межах строків, передбачених ст.102 Податкового кодексу України.

З огляду на приписи чинного законодавства України та враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у позивача наявний обов`язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку за 2015, 2016 та 2017 роки, доказів самостійної сплати податкового зобов`язання позивачем не надано, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок визначених податкових зобов`язань та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, строк винесення податкового повідомлення-рішення не призводить до відсутності у позивача обов`язку щодо платного користування землею.

Також суд першої інстанції вважає, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями не порушуються права позивача, оскільки позивачем самостійно, під час укладення договору оренди землі, прийнято зобов`язання вносити орендну плату щомісячно до 30 числа за місяць, що передує звітному, рівними частинами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку, на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди землі, та правомірність винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень.

Відносно посилань позивача на положення п.п.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, яким унормовано, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності, суд зазначає наступне.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ч. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.

В межах даної справи судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником саме орендної плати за земельну ділянку, що не є тотожнім сплаті земельного податку.

Можливий факт використання вказаної земельної ділянки позивачем в якості фізичної особи - підприємця в межах власної господарської діяльності, жодним чином не впливає на обов`язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди земельної ділянки.

Окрім цього, позивачем не доведено факт використання вказаної земельної ділянки позивачем в якості фізичної особи - підприємця в межах власної господарської діяльності, надані до суду документи містять значні відмінності.

Так, колегією суддів підтверджено, що відповідно до умов договору оренди землі - земельна ділянка передасться в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендар земельної ділянки має право самостійно визначити напрями своєї діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки згідно умов договору.

При цьому, відповідно до видів діяльності позивача за КВЕД, віднесено: код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.65 роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

З наведеного встановлено, що позивач, в якості фізичної особи - підприємця, враховуючи його види діяльності, не може використовувати орендовану земельну ділянку в межах власної господарської діяльності за її цільовим призначенням.

Окремо суд першої інстанції наголошує, що відповідно до приписів п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З огляду на приписи вказаної норми, позивач, стверджуючи, що він використовує земельну ділянку в межах власної господарської діяльності як фізична особа - підприємець, повинен був самостійно обчислити суму податку та подати відповідну декларацію.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що ознак помилковості розрахунки орендної плати з фізичних осіб не містять, розрахунки здійснені контролюючим органом на підстав нормативно-правових актів та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині вимог не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 по справі № 520/10680/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.02.2024 року