Постанова

від 31.01.2024 по справі 520/9584/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 р.Справа № 520/9584/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 23.05.23 по справі № 520/9584/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет"

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівербет" (надалі ТОВ "Рівербет", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у якій просило суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №338817000703 від 22.08.2022 винесене ГУ ДПС у Рівненській області відносно ТОВ «Рівербет»;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №347017000703 від 25.08.2022 винесене ГУ ДПС у Рівненській області відносно ТОВ «Рівербет»;

-стягнути на користь ТОВ «Рівербет» витрати на оплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області;

-стягнути на користь ТОВ «Рівербет» витрати на оплату професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі 150 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 520/9584/22 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав, що суд першої інстанції безпідставно прийняв позицію відповідача щодо законності обставин встановлених в ході перевірок на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Апелянт посилається на те, що відповідачем в порушення вимог п. 42.5 ст.42 ПК України направлялись всі документи та запити щодо перевірки в електронний кабінет платника, тоді як контролюючому органу позивач відповідної заяви не подавав. Отже, безпідставними є твердження відповідача про те, що направлення документів до електронного кабінету платника податків є належним направленням, тоді як суд першої інстанції не дослідив обставину того, що тексти актів перевірки не містять жодних відомостей про отримання позивачем наказів і запитів ГУ ДПС у Рівненській області поштою до початку проведення призначених цими наказами заходів податкового контролю.

Щодо суті виявлених порушень позивачем зауважено, що з приписів норм Митного кодексу України та Податкового кодексу України передбачено, що при ввозі товару на митну територію України платник податку на додану вартість сплачує податок на додану вартість митному органу, що підтверджується поданою митною декларацією, а документом, який посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства. Всі митні декларації подані ТОВ «Рівербет» були прийняті Митним органом, що вбачається з проставленого номера в деклараціях та фактичного випуску товару на митну територію України, а отже це підтверджує факт сплати податку на додану вартість по даним операціям. ТОВ «Рівербет» було надано до суду всі вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість з імпортних операцій за листопад - грудень 2021 року. Таким чином, ТОВ «Рівербет» правомірно сформувало податковий кредит та бюджетне відшкодування за періоди, які перевірялися.

Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги відповідачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Рівербет» (код ЄДРПОУ 43533934) є суб`єктом господарської діяльності, зокрема, здійснює імпорт товарів, оптово-роздрібну торгівлю.

22 серпня 2022 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №338817000703, яким встановлено відсутність права у ТОВ «Рівербет» на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення у розмірі 7093059,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту №2487/17-00-07-03/43533934 від 22 липня 2022 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівербет» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року в декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків п. 200.1, п.п. «Б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за грудень 2021 року на загальну суму ПДВ 7093059,00 грн.

На акт ГУ ДПС у Рівненській області №2487/17-00-07-03/43533934 від 22 липня 2022 року позивачем подано заперечення від 04 серпня 2022 року з наданням підтверджуючих документів.

Окрім того, 25 серпня 2022 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №347017000703, яким встановлено відсутність права у ТОВ «Рівербет» на отримання бюджетного відшкодування за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення у розмірі 388277,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту №2613/Ж5/17- 00-07-03/43533934 від 29 липня 2022 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівербет» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Згідно податкового повідомлення-рішення №347017000703 встановлено порушення платником податків п. 200.1, п.п. «Б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за січень 2022 року на загальну суму ПДВ 388277,00 грн.

ТОВ «Рівербет» не погоджується з висновками, що викладені в Актах перевірки №2487/17-00-07-03/43533934 від 22 липня 2022 року та №2613/Ж5/17- 00-07-03/43533934 від 29 липня 2022 року вважає їх необґрунтованими та помилковими, а податкові повідомлення-рішення №338817000703 від 22.08.2022 та №347017000703 від 25.08.2022 такими, що винесені незаконно та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим і звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №338817000703 від 22.08.2022, яким встановлено відсутність права у ТОВ «Рівербет» на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення у розмірі 7093059,00 грн та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №347017000703 від 25.08.2022, яким визначено суму, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ, в розмірі 388277,00 грн, відповідають суті виявлених контролюючим органом порушень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.08.2022 №338817000703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 7093059,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, із матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2022 №858-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівербет» (а.с. 171 том 2) вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рівербет» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Дата початку перевірки 10.03.2022, тривалість перевірки: 5 робочих днів.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, запроваджено воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

На підставі наказу ДПС України від 28 березня 2022 року №173 «Про запровадження безперебійної роботи територіальних органів ДПС» зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 09.062022 №311, Головне управління ДПС у Рівненській області здійснювало виконання повноважень Головного управління ДПС у Харківській області, в тому числі виконувало функції контролю щодо правомірності бюджетного відшкодування.

У відповідності до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.07.2022 №1242-п внесено зміни до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2022 №858-п, а саме, розпорядчу частину наказу викладено в наступній редакції: «Провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рівербет» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Дата початку перевірки 11.07.2022. Тривалість перевірки: 5 робочих днів» (а.с. 172-174 том 2).

Повідомленням від 06.07.2022 №549/ж4/17-00-07-03 (а.с. 175 том 2) повідомлено про проведення з 11.07.2022 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рівербет» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додатну вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Листом від 06.07.2022 №1482/ж12/17-00-07-03 (а.с. 176 том 2) повідомлено ТОВ «Рівербет» про необхідність у зв`язку із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.07.2022 №1242-п, у термін до 13 години 00 хвилин 11.07.2022 надати копії документів (засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою) за періоди виникнення від`ємного значення, що вплинули на декларування бюджетного відшкодування, а саме:

- оборотно-сальдові баланси помісячно по всіх рахунках;

- оборотно-сальдові відомості та аналіз карток по рахунках 10, 20, 22, 23, 26, 28, 36, 63, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто за перевіряємі періоди;

- оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 631, 371, 377, 685;

- аналізи рахунків 20, 23, 27, 28, 36, 37, 63, 68, 70, 71, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94;

- інформацію та документальне підтвердження щодо залишків ТМЦ станом на початок перевіряє мого періоду, станом на 31.01.2022 та на дату надання інформації. У разі їх відсутності на залишках - надати документальне підтвердження використання в господарській діяльності;

- копії договорів, додаткові угоди та копії первинних документів, якими підтверджується фактичне придбання товарів/надання послуг, транспортних засобів вказати форму розрахунків між ТОВ «РІВЕРБЕТ» та контрагентами-постачальниками;

- видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, копії документів по реалізації товарів (транспортних засобів, с/г техніки), інші наявні документи;

- платіжні доручення, чеки, банківські виписки банку по всіх відкритих рахунках у банку;

- інформацію про наявність земельних ділянок, у разі оренди надати договори;

- інформацію про наявні основні фонди (власні та орендовані), ж/о (картка по рах. 10);

- документи які підтверджують право власності/оренди/ іншого права користування на основні фонди;

- інші наявні документи, що стосуються предмету перевірки.

Вказаний лист, разом з копією наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 05.07.2022 №1242-п та повідомленням 06.07.2022 №549/Ж4/17-00-07-03, як зауважує відповідач було направлено позивачу засобами електронного зв`язку в електронній формі, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», тобто в електронний кабінет ТОВ «Рівербет». Окрім того, вказані документи також направлено 07.07.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, а саме: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1.

У зв`язку із ненаданням позивачем запитуваних на підставі листа від 06.07.2022 №1482/ж12/17-00-07-03 документів, відповідачем 11.07.2022 складено акт відмови від надання документів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РІВЕРБЕТ» (код ЄДРПОУ 43533934) №127/Ж6/17-00-07-03 (а.с. 180-181 том 2), проведено перевірку платника податку за результатами якої складено акт №2487/17-00- 07-03/43533934 від 22 липня 2022 року (а.с. 182-191 том 2).

Не погодившись із висновками приведеними в акті, позивачем 04.08.2022 за вих.№04-08-1 було направлено відповідачу заперечення на акт ГУ ДПС у Рівненській області №2487/17-00-07-03/43533934 від 22.07.2022. Позивач наполягає на тому, що до вказаних заперечень ним було подано документи, які стосуються підтвердження достовірності визначення суми податкового кредиту у декларації за грудень 2021 року.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, поданих до суду апеляційної інстанції (а.с. 96-105 том 3), до заперечення від 04.08.2022 на акт ГУ ДПС у Рівненській області №2487/17-00-07-03/43533934 від 22 липня 2022 року, позивачем було надано наступні документи:

-контракт № BTRI-2020/0308 від 03.08.2020 (а.с. 38-43 том 1);

-вантажні митні декларації: UA807170/2021/082057 від 09.12.2021 (а.с. 44-45 том 1), UA807170/2021/083135 від 13.12.2021 (а.с.46-47 том 1), UA807170/2021/085240 від 21.12.2021 (а.с.48-49 том 1), UA500110/2021/215791 від 22.12.2021 (а.с.50-52 том 1), UA500110/2021/215819 від 22.12.2021 (а.с.53-55 том 1), UA807170/2021/085505 від 22.12.2021 (а.с.56-57 том 1), UA500110/2021/215948 від 23.12.2021 (а.с.58-59 том 1), UA807170/2021/085886 від 23.12.2021 (а.с.60-61 том 1), UA500110/2021/216055 від 24.12.2021 (а.с.62-63 том 1), UA500110/2021/216125 від 24.12.2021 (а.с.64-66 том 1), UA500110/2021/216109 від 24.12.2021 (а.с.67-69 том 1), UA500110/2021/216395 від 28.12.2021 (а.с.70-72 том 1), UA807200/2021/012434 від 28.12.2021 (а.с.73-75 том 1), UA807200/2021/012436 від 28.12.2021 (а.с.76-79 том 1), UA500110/2021/216439 від 28.12.2021 (а.с.80-82 том 1), UA500110/2021/216574 від 30.12.2021 (а.с.83-87 том 1), UA500110/2021/216591 від 30.12.2021 (а.с.88-89 том 1);

-інвойси: № BTRI20211009 від 09.10.2021 (а.с.90 том 1), BTRI20210924 від 24.09.2021 (а.с.91 том 1), BTRI20211026 від 26.10.2021 (а.с.92 том 1), BTRI20211022 від 22.10.2021 (а.с.93 том 1), BTRI20211027-2 від 27.10.2021 (а.с.94 том 1), BTRI20211027 від 27.10.2021 (а.с.95 том 1), BTRI20211027-3 від 27.10.2021 (а.с.96 том 1), BTRI20211025 від 25.10.2021 (а.с. 97 том 1), BTRI20211101 від 01.11.2021 (а.с.98 том 1), BTRI20210915 від 15.09.2021 (а.с.99 том 1), BTRI20211019 від 19.10.2021 (а.с.100 том 1), BTRI20210914 від 14.09.2021 (а.с. 101 том 1), BTRI20211108 від 08.11.2021 (а.с.101а том 1), BTRI20211110 від 10.11.2021 (а.с.102 том 1), BTRI20211109 від 09.11.2021 (а.с.103 том 1), BTRI2021111 від 11.11.2021 (а.с.104 том 1), BTRI2021102 від 02.11.2021 (а.с.105 том 1);

-пакувальні листи до інвойсів №BTRI20211009 від 09.10.2021 (а.с.106 том 1), BTRI20210924 від 24.09.2021 (а.с.107 том 1), BTRI20211026 від 26.10.2021 (а.с.108 том 1), BTRI20211022 від 22.10.2021 (а.с.109 том 1), BTRI20211027-2 від 27.10.2021 (а.с.110 том 1), BTRI20211027 від 27.10.2021 (а.с.111 том 1), BTRI20211027-3 від 27.10.2021 (а.с.112 том 1), BTRI20211025 від 25.10.2021 (а.с.113 том 1), BTRI20211101 від 01.11.2021 (а.с.114 том 1), BTRI20210915 від 15.09.2021 (а.с.115 том 1), BTRI20211019 від 19.10.2021 (а.с.116 том 1), BTRI20210914 від 14.09.2021 (а.с.117 том 1), BTRI20211108 від 08.11.2021 (а.с.118 том 1), BTRI20211109 від 09.11.2021 (а.с.119 том 1), BTRI2021111 від 11.11.2021 (а.с.120 том 1), BTRI2021102 від 02.11.2021 (а.с.121 том 1);

-специфікації до інвойсів BTRI20211022 від 22.10.2021 (а.с.122 том 1), BTRI20211027-2 від 27.10.2021 (а.с.123 том 1), BTRI20211027-3 від 27.10.2021 (а.с. 124 том 1), BTRI20211101 від 01.11.2021 (а.с. 125 том 1), BTRI20210915 від 15.09.2021 (а.с. 126 том 1), BTRI20211019 від 19.10.2021 (а.с. 127 том 1), BTRI20210914 від 14.09.2021 (а.с. 128 том 1), BTRI20211108 від 08.11.2021 (а.с. 129 том 1), BTRI20211110 від 10.11.2021 (а.с. 130 том 1), BTRI20211109 від 09.11.2021 (а.с. 131 том 1), BTRI2021111 від 11.11.2021 (а.с. 133-134 том 1), BTRI2021102 від 02.11.2021 (а.с. 132 том 1);

-коносаменти (морська транспортна накладна): №MRFB21100943 від 17.10.2021 (а.с.135 том 1), MRFB21100545 від 02.10.2021 (а.с.136 том 1), MRFB21110757 від 05.11.2021 (а.с.137 том 1), SHWS221100937 від 31.10.2021 (а.с.139 том 1), COSU6316641380 від 03.11.2021 (а.с.140 том 1), MRFB21101998 від 03.11.2021 (а.с.141 том 1), OOLU2127433530 від 03.11.2021 (а.с.142 том 1), MRFB21100772 від 05.11.2021 (а.с.138 том 1), HLCUKHI211041220 від 08.11.2021 (а.с.143 том 1), SHWS221090998 від 22.09.2021 (а.с.144 том 1), ZIMUNGB86026543 від 27.10.2021 (а.с.145 том 1), SHWS221081793 від 22.09.2021 (а.с.146 том 1), EGLV142104234573 від 15.11.2021 (а.с.147 том 1), EGLV142104258049 від 15.11.2021 (а.с.148 том 1), EGLV142104258049 від 15.11.2021 (а.с. 149 том 1), SKY21SE11217 від 15.11.2021 (а.с. 150 том 1), SHWS221110077 від 10.11.2021 (а.с. 151 том 1);

-CMR (транспортні накладні) до інвойсів BTRI20211009 від 09.10.2021, BTRI20210924 від 24.09.2021, BTRI20211026 від 26.10.2021, BTRI20211022 від 22.10.2021, BTRI20211027-2 від 27.10.2021, BTRI20211027 від 27.10.2021, BTRI20211027-3 від 27.10.2021, BTRI20211025 від 25.10.2021, BTRI20211101 від 01.11.2021, BTRI20210915 від 15.09.2021, BTRI20211019 від 19.10.2021, BTRI20210914 від 14.09.2021, BTRI20211108 від 08.11.2021, BTRI20211110 від 10.11.2021, BTRI20211109 від 09.11.2021, BTRI2021111 від 11.11.2021, BTRI2021102 від 02.11.2021 (а.с.152-167 том 1).

Також до заперечення за вих.№04-08-1 від 04.08.2022 на акт №2487/17-00-07-03/43533934 від 22.07.2022 позивачем було подано копії документів, які підтверджують подальший продаж отриманого товару на території України, зокрема, договори поставки, комісії на імпорт продукції і надання транспортно-експедиційних послуг, акти надання послуг, товарно-транспорті накладні та видаткові накладні (а.с.168-233 том 1).

В ході перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не заперечувалась обставина подання вказаних документів позивачем до заперечення від 04.08.2022 №04/08-01, що у свою чергу підтверджується копією поданого до суду апеляційної інстанції заперечення (а.с. 63-71 том 4).

Натомість, не зважаючи на подані позивачем заперечення та документи, відповідачем за наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2022 №338817000703, яким визначено суму від`ємного значення в розмірі 7093059,00 грн (а.с. 198-200 том 2), яка не підлягає врахуванню при наданні бюджетного відшкодування ПДВ,

Оцінивши встановлені вище обставини та виходячи із доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів прийшла до наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єкта оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно із пп.16.1.5. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Пунктом 85.2. статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, платник податків на відповідну вимогу контролюючого органу зобов`язаний подати документи, які пов`язані з визначенням об`єкта оподаткування та/або податкових зобов`язань, а також інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а податковий орган в письмовій вимозі зобов`язаний визначити конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

В той же час лист відповідача від 06.07.2022 №1482/ж12/17-00-07-03, яким позивача повідомлено про необхідність надання копії документів не містить конкретний перелік документів за контрагентами, операціями та певними датами, а тому такий запит не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначене трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивач не міг передбачити відсутність яких саме документів стане підставою для висновків податкового органу про порушення ним правил податкового законодавства.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем не було отримано вказаний запит до моменту початку перевірки.

Згідно матеріалів справи запит від 06.07.2022 про надання документів направлений позивачу засобами електронного зв`язку в електронний кабінет платника, а також направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника. Вказаний лист повернувся контролюючому органу без вручення.

При цьому доводи відповідача, що позивач був належним чином повідомлений про вказаний запит через електронний кабінет платника колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Поряд з цим, положеннями пунктом 42.4 статті 42 ПК України передбачено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

Відповідна правова позиція приведена Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року (справа №380/7418/22).

Водночас як встановлено з матеріалів справи на чому саме і наполягає позивач у апеляційної скарзі, лист з вимогою подати на перевірку документи та копія наказу з повідомленням про проведення перевірки відповідачем були надіслані позивачу до електронного кабінету платника податків, тоді як останній не подавав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

Відповідачем вказане твердження позивача не спростовано та не надано докази звернення із такою заявою до податкового органу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом до суду не було подано квитанції про доставку до електронного кабінету платника податків кожного із приведених документів, як це передбачено нормами статті 42 ПК України, тоді як подані знімки сторінок з бази даних (а.с. 177, 178, 179 том 2) не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на вимоги абзацу 6 пункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ІХ Перехідних положень ПК України (яким визначено, що документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги"), оскільки вказаний пункт було доповнено згідно із Законом України № 3453-IX від 09.11.2023, тобто вже після проведення перевірки позивача у липні 2022 року.

Таким чином, відповідачем не надано доказів отримання позивачем в електронному кабінету листа з вимогою надати документи.

Отже, позивачем вказаний запит фактично не був отриманий.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про незаконність проведення перевірки з огляду на те, що акт перевірки від 22.07.2022 не містить відомостей про отримання позивачем наказів і запитів від відповідача до початку проведення заходів податкового контролю, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.

Зазначене узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Надаючи аналіз змісту наведених вище норм ПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.08.2021 у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, Податковим кодексом України встановлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Аналогічна позиція приведена також у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 640/3156/21.

При цьому, у даній справі відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 46-62 том 3) зазначено, що копія наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 05.07.2022 №1242-п, повідомлення 06.07.2022 №549/Ж4/17-00-07-03 та запит від 06.07.2022 №1482/Ж12/17-00-07-03 направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення 07.07.2022 на податкову адресу позивача: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1.

Отже, позивачу лише 07.07.2022 було направлено документи, якими, в тому числі, платник податків інформується про проведення з 11.07.2022 по 15.07.2022 перевірки, тобто лише за три дні до початку проведення перевірки, що виключає, з урахуванням строку на доставлення на адресу позивача поштової кореспонденції, будь-яку можливість, станом на 11.07.2022 надати витребувані документи та бути обізнаним про перевірку.

Відтак, доказів повідомлення позивача про надходження на його адресу рекомендованого (реєстрованого) поштового відправлення, тобто про його обізнаність про таке надходження й ухилення від отримання поштової кореспонденції, відповідачем надано не було, що виключає обґрунтованість доводів відповідача про належне вручення позивачу копії наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 05.07.2022 №1242-п та повідомлення 06.07.2022 №549/Ж4/17-00-07-03 про початок і місце її проведення, а також запиту контролюючого органу про надання документів.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутність факту ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що не погодившись із висновками акту перевірки №2487/17-00-07-03/43533934 від 22.07.2022 (а.с. 192-195 том 2) позивачем було подано заперечення від 04.08.2022 №04/08-01, як це передбачено вимогами пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Згідно з п.44.6. ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду (п.п. 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Згідно із п.п. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України визначено, що під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень, зокрема:

-встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

-розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

-досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (п.п. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

З приведених вище норм вбачаються, що після завершення перевірки, але до прийняття контролюючим органом рішення за результатами такої перевірки, подані платником податків документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про наявність або відсутність порушення податкового законодавства платником податків та прийняття рішення про нарахування податкових зобов`язань та нарахування штрафних санкцій.

Відповідачем розглянуто заперечення позивача та за наслідками надана відповідь за вих.№1923/Ж12/17-00-07-03 від 17.08.2022 (а.с.192-195 том 2) в якій констатовано неподання на перевірку платником податків запитуваних документів, однак вказана відповідь не містить аналізу документів, які було подано платником податку контролюючому органу, а також причин неприйняття їх контролюючим органом. Більш того, зауважень щодо подання до контролюючого органу доказів за інший період, ніж грудень 2021 року (за яким проведено перевірку), вказана відповідь також не містить, що у свою чергу нівелює доводи відповідача про подання позивачем на перевірку інших документів (зокрема, за листопада 2021 року (а.с. 111 том 3)), ані ж було запитано.

Таким чином, відповідачем без обґрунтованих та вмотивованих пояснень щодо відхилення наданих позивачем документів прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.3.3.2 акту перевірки від 22.07.2022 р. перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 (20.2.1) Декларації) за грудень 2021 року встановлено її завищення на суму 7093059 грн.

Перевіркою встановлено, що в графі 2 таблиці 1 додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» підприємством відображено ПДВ фактично сплаченого постачальникам в сумі 7093059,00 грн. За висновками акту перевірки не можливо підтвердити фактично сплаченні суми ПДВ постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в зв`язку з відсутністю банківських виписок, платіжних доручень (ненадання до перевірки будь-яких документів, які підтверджують сплату даної суми, про що складено акт від 11.07.2022 №127/Ж6/17-00-07-03 про ненадання ТОВ «РІВЕРБЕТ» до перевірки первинних бухгалтерських документів).

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що загальна сума сплаченого постачальникам ПДВ, яка підлягає відображенню в графі 2 таблиці 1 додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та відповідно в рядку 20.2 Декларації за грудень 2021 року становить 0 грн.

За висновками акту перевірки, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року в декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п.44.1 ст.44, пп.«б» п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України та п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289, в результаті чого ТОВ «РІВЕРБЕТ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2 (20.2.1) Декларації) за грудень 2021 року на суму 7093059,00 грн.

В той же час, колегією суддів встановлено, що акт перевірки не містить переліку операцій, щодо яких сформовано від`ємне значення, а описова частина розділу ІІІ вказаного акту лише містить інформацію з податкової декларації з податку на додану вартість платника податків за грудень 2021 року з якої виникло від`ємне значення, що задекларовано до бюджетного відшкодування. Крім того, акт перевірки не містить аналізу того, які саме документи та по яких операціях не надані платником податків, які саме операції враховані у складі від`ємного значення спірного періоду та із якими саме контрагентами, а приведені в акті доводи щодо неподання позивачем документів на перевірку містять лише загальний опис документів без конкретизації його переліку. Приведене вказує на відсутність конкретики в акті перевірки та його індивідуалізації, як акту яким встановлюється порушення чинного законодавства.

При цьому в ході перевірки встановлено, що податковий кредит за грудень 2021 року визначався позивачем за операціями з ввезення на митну територію товарів.

Згідно з абзацом «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Частина друга пункту 198.2 статті 198 ПК України регламентує, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини першої пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду (абзац 2 пункту 201.12 статті 201 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України (далі МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №640/16289/22.

Із матеріалів справи колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з постачанням позивачу товарно-матеріальних цінностей в режимі імпорту за контрактом №BTRI-2020/0308 від 03.08.2020, який укладено між ТОВ «Рівербет» (Покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Продавець).

В матеріалах справи наявні митні декларації, які також були надані в запереченні на акт перевірки, саме на підставі яких ТОВ «Рівербет» здійснювало ввезення товару на митну територію України.

У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо форми та відомостей зазначених у митних деклараціях у відповіді на заперечення на акт перевірки не наведено, як і не вказано про дані обставини під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій.

Щодо тверджень контролюючого органу про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Рівербет», колегією суддів враховано, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Більш того, як наголошував Верховний Суд у справі №640/16289/22 (постанова від 03.10.2023), документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Враховуючи наведене, з урахуванням положень пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у взаємозв`язку із частиною першою статті 74 Митного кодексу України та з огляду на зміст митних декларацій, колегія суддів вважає не підтвердженими належними доказами висновки податкового органу, що ТОВ «Рівербет» завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 7093059,00 грн.

Резюмуючи всі приведені вище доводи, колегія суддів констатує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень на якого за вимогами частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, в ході судового розгляду не підтверджено обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 22.08.2022 №338817000703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 7093059,00 грн.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2022 №338817000703 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, вимоги позовних вимог в цій частині слід задовольнити.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.08.2022 №347017000703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 388277,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 14.06.2022 №971-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рівербет» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Дата початку перевірки 18.07.2022. Тривалість перевірки: 5 робочих днів» (а.с. 202 том 2).

Повідомленням від 14.06.2022 №406/ж4/17-00-07-03 (а.с. 203 том 2) повідомлено про проведення з 18.07.2022 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рівербет» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Листом від 14.06.2022 №1191/ж12/17-00-07-03 (а.с. 204 том 2) повідомлено ТОВ «Рівербет» про необхідність у зв`язку із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 14.06.2022 №971-п, у термін до 13 години 00 хвилин 18.07.2022 надати копії документів (засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою) за періоди виникнення від`ємного значення, що вплинули на декларування бюджетного відшкодування, а саме:

- оборотно-сальдові баланси помісячно по всіх рахунках;

- оборотно-сальдові відомості та аналіз карток по рахунках 10, 20, 22, 23, 26, 28, 36, 63, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто за періоди, що підлягають перевірці;

- оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 631, 371, 377, 685;

- аналізи рахунків 20, 23, 27, 28, 36, 37, 63, 68, 70, 71, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94;

- інформацію та документальне підтвердження щодо залишків ТМЦ станом на початок перевіряє мого періоду, станом на 31.01.2022 та на дату надання інформації. У разі їх відсутності на залишках - надати документальне підтвердження використання в господарській діяльності;

- копії договорів, додаткові угоди та копії первинних документів, якими підтверджується фактичне придбання товарів/надання послуг, транспортних засобів вказати форму розрахунків між ТОВ «РІВЕРБЕТ» та контрагентами-постачальниками;

- видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, копії документів по реалізації товарів (транспортних засобів, с/г техніки), інші наявні документи;

- платіжні доручення, чеки, банківські виписки банку по всіх відкритих рахунках у банку;

- інформацію про наявність земельних ділянок, у разі оренди надати договори;

- інформацію про наявні основні фонди (власні та орендовані), ж/о (картка по рах. 10);

- документи які підтверджують право власності/оренди/ іншого права користування на основні фонди;

- інші наявні документи, що стосуються предмету перевірки.

Вказаний лист, разом з копією наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 14.06.2022 №971-п та повідомленням 14.06.2022 №406/ж4/17-00-07-03, направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідь на лист ГУ ДПС у Рівненській області від 14.06.2022 №1191/ж12/17-00-07-03 (а.с. 204 том 2), згідно листа №5 від 18.07.2022 (реєстраційний ГУ ДПС у Рівненській області № 14392/6/17-00/ЕКПП від 18.07.2022) (а.с. 223 том 2) позивачем були подані такі документи:

-контракт № BTRI-2020/0308 від 03.08.2020, який укладено між ТОВ «Рівербет» (Покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Продавець) (а.с. 34-39 том 2);

-вантажні митні декларації: UA500020/2021/218691 від 05.11.2021 (а.с.40-42 том 2), UA500020/2021/219190 від 08.11.2021 (а.с.43-44 том 2), UA500020/2021/218676 від 10.11.2021 (а.с.45-49 том 2);

-інвойси: № BTRI20210910 від 10.09.2021 (а.с.50 том 2), BTRI20210916 від 16.09.2021 (а.с.51 том 2) , BTRI20210909 від 09.09.2021 (а.с.52 том 2);

-пакувальні листи до інвойсів № BTRI20210910 від 10.09.2021 (а.с.53 том 2), BTRI20210916 від 16.09.2021 (а.с.54 том 2), BTRI20210909 від 09.09.2021 (а.с.55 том 2);

-коносаменти (морська транспортна накладна): №MRFB21091038 від 17.09.2021 (а.с.56 том 2), SZLSEC210903672 від 25.09.2021 (а.с.57 том 2), MRFB21091131 від 17.09.2021 (а.с.58 том 2).

Позивачем також до листа №5 від 18.07.2022 було подано копії документів, які підтверджують подальший продаж отриманого товару на території України, зокрема, договори поставки, оренди, надання послуг по декларуванню товарів і надання транспортно-експедиційних послуг, акти надання послуг, товарно-транспорті накладні та видаткові накладні (а.с.59-102 том 2).

В ході перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не заперечувалась обставина подання вказаних документів позивачем до листа №5 від 18.07.2022.

Однак, відповідачем 22.07.2022 складено акт відмови від надання документів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РІВЕРБЕТ» (код ЄДРПОУ 43533934) №224/Ж6/17-00-07-03 (а.с. 221-22 том 2), зі змісту якого вбачається, що станом на 22.07.2022 ТОВ «РІВЕРБЕТ» до перевірки не надали належним чином звірені копії банківських виписок та платіжних доручень щодо оплати в адресу ТОВ «Ілантра».

В період з 18.07.2022 по 22.07.2022 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РІВЕРБЕТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №2613/Ж5/17-00-07-03/43533934 від 29 липня 2022 року (а.с. 210-219 том 2).

У відповідності до п.п.3.2 Описової частини вказаного акту вбачається, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку а при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) за січень 2022 року в сумі 388277,00 грн, порушень не встановлено

Поряд з цим, згідно п.п.3.3.2 вказаного акту вбачається, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 (20.2.1) Декларації) за січень 2022 року встановлено її завищення на суму 388277,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в графі 2 таблиці 1 додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» підприємством відображено ПДВ фактично сплаченого постачальникам в сумі 388277,00 грн. За даними перевірки не можливо підтвердити фактично сплаченні суми ПДВ постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в зв`язку з відсутністю банківських виписок, платіжних доручень (ненадання до перевірки будь-яких документів, які підтверджують сплату даної суми, про що складено акт від 22.07.2022 №224/Ж6/17-00-07-03 про ненадання ТОВ «РІВЕРБЕТ» до перевірки первинних бухгалтерських документів).

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що загальна сума сплаченого постачальникам ПДВ, яка підлягає відображенню в графі 2 таблиці 1 додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та відповідно в рядку 20.2 Декларації за січень 2022 року становить 0 грн.

За висновками акту перевірки, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року в декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п.44.1 ст.44, пп.«б» п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України та п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289, в результаті чого ТОВ «РІВЕРБЕТ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2 (20.2.1) Декларації) за січень 2022 року на суму 388277,00 грн.

В той же час, як вбачається з акту перевірки, останній не містить аналізу того, які саме документи та по яких операціях не надані, які саме операції враховані у складі від`ємного значення спірного періоду та із якими саме контрагентами. Приведене вказує на відсутність конкретики в акті перевірки та його індивідуалізації, як акту яким встановлюється порушення чинного законодавства.

Відтак, не зважаючи на подані позивачем документи, відповідачем за наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2022 №347017000703, яким визначено суму, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ, в розмірі 388 277,00 грн (а.с.224-226 том 2).

Дослідивши вказані вище документи, якими позивач доводить правомірність визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2022 року у розмірі 388 277,00 грн, виходячи із приведених вище висновків про те, що митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №640/16289/22), колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Із матеріалів справи колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з постачанням позивачу товарно-матеріальних цінностей в режимі імпорту за контрактом № BTRI-2020/0308 від 03.08.2020, який укладено між ТОВ «Рівербет» (Покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Продавець) (а.с. 34-39 том 2).

В матеріалах справи наявні митні декларації, які також були надані під час проведення перевірки, на підставі яких ТОВ «Рівербет» здійснювало ввезення товару на митну територію України.

У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо форми та відомостей зазначених у митних деклараціях у акті перевірки не наведено, як і не вказано про дані обставини під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, з урахуванням положень пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у взаємозв`язку із частиною першою статті 74 Митного кодексу України та з огляду на зміст митних декларацій, податковим органом не подано доказів в підтвердження своїх висновків про відсутність у ТОВ «Рівербет» права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 388 277,00 грн.

Щодо тверджень контролюючого органу про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Рівербет», колегією суддів враховано, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Більш того, як наголошував Верховний Суд у справі №640/16289/22, документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Таким чином, оскільки акт перевірки №2613/Ж5/17-00-07-03/43533934 від 29.07.2022 не містить чітких висновків щодо підстав не підтвердження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а також з огляду на підтвердження митними деклараціями факту сплати митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період, що не оскаржувалось контролюючим органом, колегія суддів констатує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень на якого за вимогами частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, в ході судового розгляду не підтверджено обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 25.08.2022 №347017000703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 388277,00грн.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.08.2022 №347017000703 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, вимоги позовних вимог в цій частині слід задовольнити.

Інші доводи апеляційної скарги та відзиву на неї не спростовують докази, досліджені та перевірені судом та не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 520/9584/22 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову ТОВ "Рівербет".

Стосовно вимог апеляційної скарги про перерозподіл судових витрат (щодо сплати судового збору, що понесені в суді першої та апеляційної інстанції), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату судового збору, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду першої інстанції у розмірі 24810,00 грн (а.с. 25 том 1) та за подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції - 37215,00 грн (а.с.34 том 3).

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи вимоги апеляційної скарги та адміністративного позову ТОВ "Рівербет" задоволено, то відповідно підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ТОВ "Рівербет" судові витрати у даній справі зі сплати судового збору в загальному розмірі 62025,00 (24810,00+37215,00) гривень.

З приводу вимог про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 150000,00 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин третьої та четвертої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьомої статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи наступні докази:

- копію договору про надання правової допомоги від 10.10.2022, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Бідної Оксани Іванівни» (а.с.112-114 том 2);

- копії додаткових угод №1 та № 2 від 10.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 10.10.2022 (а.с. 115, 116 том 2);

- копії ордерів на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1105825 від 31.10.2022 (а.с. 117) та серії АХ №1106613 від 10.11.2022 (а.с. 118 том 2);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1709 (а.с. 24 том 1);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000497 (а.с. 143 том 2).

- копію платіжного доручення № 379 від 11.11.2022 на суму 150000,00 грн (а.с. 236 том 2).

Пунктом 1.1 вказаного договору від 10.10.2022 передбачено, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору (п. 1.2).

Сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі (п. 3.1).

Додатковою угодою №1 від 10.10.2022 сторони дійшли згоди, що за даним договором бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення податкового повідомлення-рішення №338817000703 від 22.08.2022 та податкового повідомлення-рішення №347017000703 від 25.08.2022, винесених ГУ ДПС у Рівненській області, для відшкодування ПДВ у розмірі 7481336,00 гривень.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 10.10.2022 розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 150000,00 гривень. Клієнт сплачує гонорар у повному обсязі до грудня 2022 року.

Отримання адвокатським бюро оплати на виконання вищевказаних умов підтверджується платіжним дорученням № 379 від 11.11.2022 на суму 150000,00 грн ( а.с. 236 том 2).

Поряд з цим, в поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу. Відповідні заперечення були також приведені у відзиві на апеляційну скаргу. Так, відповідачем зауважено, що серед долучених представником позивача до матеріалів справи документів відсутні докази того, що витрати у сумі 150000,00 гривень були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтований. Крім того, відповідач просить врахувати скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України у 2023 року, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації на територію України, адже недостатнє фінансування по рахункам КВЕК 2800 («Інші поточні видатки», за якими здійснюються видатки для сплати судових витрат) в умовах воєнного стану об`єктивно позбавляє контролюючий орган можливості щодо сплати витрат на правничу допомогу

Відтак, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи заперечення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 також зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Колегією суддів встановлено, що відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що заявлені витрати не відповідають вимогам реальності та розумності.

Оцінюючи реальність та розумність витрат на правничу допомогу у даній справі, суд апеляційної інстанції враховує, що дана категорія справ щодо оскарження дій податкового органу про прийняття податкових податкових-рішень є поширеною, по ній існує велика кількість судової практики, зокрема Верховного Суду. При цьому, враховуючи, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були складені за двома актами при перевірці лише за два місяці (грудень 2021 року та січень 2022 року), а також беручи до уваги кількість сформованих у справі документів зі сторони представника позивача, колегія суддів вважає, що відшкодуванню на користь ТОВ «Рівербет» підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Вказана сума на переконання колегії суддів є реальною та розумною, виходячи із предмету спору та сформованої практики.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо відсутності коштів на рахунках, як підставу для звільнення від процесуального обов`язку з відшкодування судових витрат, оскільки реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на чинних нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Відтак, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність у позивача права на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з оскарженням неправомірного рішення податкового органу, що встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду даної справи.

Враховуючи вищенаведені висновки суду касаційної інстанції, умови договору про надання правової допомоги в частині визначення фіксованого гонорару адвоката, складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, водночас типовість такої справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн, що є реальною, розумною, співмірною сумою з обсягом виконаної роботи, часом витраченим на її виконання та складністю справи .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 по справі № 520/9584/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №338817000703 від 22.08.2022 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівербет" відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 7 093 059,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №347017000703 від 25.08.2022 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівербет" відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 388 277,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (вул. Відінська, 12 м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 44070166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівербет» (вул. Плеханівська,126/1 м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 43533934) витрати на оплату судового збору в розмірі 62 025 (шістдесят дві тисячі двадцять п`ять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (вул. Відінська, 12 м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 44070166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівербет» (вул. Плеханівська,126/1 м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 43533934) витрати на оплату професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 09.02.2024