Постанова

від 09.02.2024 по справі 260/6285/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6285/23 пров. № А/857/19446/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 260/6285/23 (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» до Костринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» до Костринської сільської ради про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення 10 сесії 8 скликання Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 485 від 24 лютого 2023 р. про відмову у наданні дозволу TOB «Ковосервіс» на розробку технічної документації (дозвіл розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) про встановлення (відновлення) меж купленої TOB «Ковосервіс» земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: село Кострино, буд. №186 Ужгородського району, Закарпатської області, в частині земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту, площею ділянки - 1,0600 га; зобов`язання Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області надати дозвіл TOB «Ковосервіс» на розробку технічної документації (дозвіл розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) про встановлення (відновлення) меж купленої TOB «Ковосервіс» земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: село Кострино, буд. №186 Ужгородського району, Закарпатської області, в частині земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту площею ділянки - 1,0600 га.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ТзОВ «Ковосервіс» придбало в 1993 році у власність нерухоме майно із прилягаючою земельною ділянкою в с. Кострино та побудувало на спірній земельній ділянці ангар та трансформаторну підстанцію. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №260/2951/22, Костринською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області було повторно розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Однак, рішенням 10 сесії 8 скликання Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 485 від 24 лютого 2023 року було відмовлено у наданні дозволу TOB «Ковосервіс» на розробку технічної документації проекту землеустрою. Таке рішення позивач вважає протиправним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс», подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведено ті самі доводи, що і в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №260/2951/22, визнано протиправною бездіяльність Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо не розгляду поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою № 34 від 11 липня 2022 року у порядку, встановленому Земельним кодексом України та зобов`язано Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області розглянути в порядку, встановленому Земельним кодексом України, подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою № 34 від 11 липня 2022 (а.с. 14-16).

На виконання вказаного рішення суду, 24 лютого 2023 року Костринською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області було повторно розглянуто вказане клопотання позивача. Відповідно до відомості за результатами голосування 10-ї сесії 8-го скликання Костринської сільської ради Закарпатської області від 24 лютого 2023 року, за результатами голосування 14 депутатів проголосували проти надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс», а відтак рішенням №485 від 24 лютого 2023 року відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с. 12, 13).

Листом від 04 квітня 2023 року № 344 Костринська сільська рада повідомила ТОВ «Ковосервіс», що відповідно до частини 27 пункту 5 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Після припинення режиму воєнного стану в Україні клопотання ТОВ «Ковосервіс» буде розглянуте повторно (а.с. 11).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Встановлено, що 11 липня 2022 року ТОВ «Ковосервіс» звернулося до Костринської сільської ради із клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка придбана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1993.

Разом з тим, листом від 04.04.2023 №344 Костринська сільська рада повідомила ТОВ «Ковосервіс» про неможливість розгляду поданого клопотання з огляду на введення на території України режиму воєнного стану та внесені до розділу Х Перехідних положень ЗК України змін. Повідомлено, що після припинення режиму воєнного стану в Україні клопотання ТОВ «Ковосервіс» буде розглянуте повторно.

Проте апеляційний суд вважає таке аргументування органу місцевого самоврядування протиправним та таким, що не ґрунтується на законодавчих нормах, що регулюються спірні правовідносини, з огляду на таке.

Запровадження п.п.5 п.27 Розділу Х Перехідних положень ЗК України у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі стосується саме передбаченого нормами ЗК України порядку безоплатної передачі земель.

Норми ст.118 ЗК України регулюють порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Тому дія таких не поширюється на юридичних осіб.

Норми ЗК України взагалі не передбачають можливості безоплатної приватизації земельних ділянок юридичними особами.

Будь-яких посилань на те, що ТОВ «Ковосервіс», подаючи 11 липня 2022 року заяву, зверталось в порядку ст. 118 ЗК України така заява не містить. В тексті позовної заяви позивач також наголошує на тому, що не мав намір отримати спірну земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації згідно ст.118 ЗК України.

Більше того, позивач наголошує на тому, що звернувся до Костринської сільської ради з метою розробки проекту землеустрою земельної ділянки, яка придбана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1993.

Крім того, слід зазначити, що у відомості з результатами голосування 10 сесії 8 скликання 24.02.2023 Костринської сільської ради зазначено про розгляд питання про надання дозволу на розробки проекту землеустрою земельної ділянки в оренду. Однак, позивач не звертався до Костринської сільської ради з метою отримання спірної земельної ділянки в оренду.

Отже, Костринською сільською радою по суті заява ТОВ «Ковосервіс» не розглянута, тобто уповноваженим органом не надавалась оцінка наявності у заявника права на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки як такої, що придбана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1993.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання Костринську сільську раду надати ТОВ «Ковосервіс» дозвіл на розробку технічної документації про встановлення меж купленої земельної ділянки в натурі, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

При цьому апеляційним судом враховано правову позиції Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, відповідно до якої, обираючи ефективний спосіб захисту прав, Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність права суду визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

У зв`язку із викладеним апеляційний суд вважає, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки як такої, що придбана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1993.

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684 грн., апеляційної скарги - 4026 грн.

Отже, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь позивача в сумі 3355 грн. відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови в позові, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 260/6285/23 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» до Костринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 10 сесії 8 скликання Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №485 від 24 лютого 2023 року про відмову у наданні дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки.

Зобов`язати Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою №34 від 11 липня 2022 року з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині даного рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (адреса: с. Кострино, буд. 47, Ужгородський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковосервіс» (адреса: пл. Ш. Петефі, буд. 47, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 19105121) сплачений судовий збір в розмірі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук