Постанова

від 09.02.2024 по справі 640/35628/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/35628/21

касаційне провадження № К/990/16278/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2022 року (головуючий суддя - Донець В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 640/35628/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійна Дистрибуція»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Надійна Дистрибуція» (далі - ТОВ «Надійна Дистрибуція»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2021 року № 00595460704.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 червня 2022 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до положень пункту 87.8 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) є заключним етапом завершення перевірки і не містить жодних застережень щодо неможливості його прийняття при поданні платником уточнюючих розрахунків після закінчення контрольного заходу.

Верховний Суд ухвалою від 27 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

14 серпня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Надійна Дистрибуція» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2021 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2021 року № 46795/26-15-07-04-02/41395073.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України з огляду на виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2021 року в розмірі 9365940,00 грн та врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що мотивовано неможливістю ідентифікувати наявний на складі ТОВ «Надійна Дистрибуція» товар та встановити фактичний його залишок.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2021 року № 00595460704, згідно з яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 9365940,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податків може скористатися правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18 та від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19.

У розглядуваній ситуації судами з`ясовано, що позивач, користуючись правом подання уточнюючого розрахунку відповідно до положень статті 50 ПК України та з урахуванням термінів, передбачених нормами ПК України, у період після проведення перевірки (яка закінчилась 08 червня 2021 року) і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 11 червня 2021 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2021 року. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято ГУ ДПС у м. Києві, що останнім не заперечується.

Вказаним уточнюючим розрахунком ТОВ «Надійна Дистрибуція» зменшено задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2021 року показники в частині заявлених сум до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в загальному розмірі 9365940,00 грн та, відповідно, збільшено показник від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на тотожну суму.

У зв`язку з цим на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в інтегрованій картці платника була відсутня переплата з податку на додану вартість у розмірі 9365940,00 грн, що відповідачем не заперечувалося, однак не враховано без належного мотивування причин цього.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова