Ухвала

від 29.01.2024 по справі 757/59264/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59264/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про нову підозру від 25.01.2019 року, у кримінальному провадженні № 12016210010000181,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про нову підозру від 25.01.2019 року, у кримінальному провадженні № 12016210010000181.

Мотивуючи скаргу про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 захисник посилається на необґрунтованість пред`явленої підозри, а також наявність обставин процесуального характеру, які виникли після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, а саме закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, що, у свою чергу, унеможливлює подальше кримінальне переслідування ОСОБА_5 та свідчить про те, що у подальшому застосуванні інституту підозри відпала необхідність. Захисник вказує на те, що подальше перебування ОСОБА_5 у статусі підозрюваного не відповідатиме завданням кримінального провадження, оскільки особа не може піддаватися необґрунтованому процесуальному примусу у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні, у якому закінчився строк досудового розслідування після повідомлення про підозру. Таким чином, захисник просить скасувати повідомлення про нову підозру від 25.01.2019 ОСОБА_5 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 вимоги визначені у скарзі підтримав, просить її задовольнити, посилаючись на доводи викладені у скарзі.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив, вказує на неправомірність звернення сторони захисту із скаргою на повідомлення про підозру в порядку ст. 303 КПК України, оскільки відомості про кримінальне провадженні внесені 18.01.2016, тобто до набрання чинності Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017. Крім цього, вказує на безпідставність доводів сторони захисту щодо пропущення строку здійснення досудового розслідування.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення захисника та прокурора у судовому засіданні, вивчивши матеріали скарги та додані до неї докази, - приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги захисника з огляду на наступне.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016210010000181 від 18.01.2016 року за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 25.01.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Щодо доводів прокурора на неправомірності оскарження стороною захисту повідомлення про нову підозру від 25.01.2019, слід вказати наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Вказане положення застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - згідно до пункту 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Слід зазначити, що пункт 10 частини 303 КПК України, передбачає право оскарження повідомлення про підозру у кримінальних провадженнях, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2018 року.

Відповідно до постанови ВС від 23.04.2020 року по справі № 310/9496/19, є безпідставними доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування слідчим суддею п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ) під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування, поданого в рамках кримінального провадження № 12014080130000328, відомості по якому внесені в ЄРДР 24 січня 2014 року, тобто до набрання чинності Закону України від 03 жовтня 2018 року № 2147-VІІІ, яким надано право слідчому судді на розгляд клопотань про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, та які не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15 березня 2018 року. Оскільки з матеріалів провадження вбачається, що до клопотання слідчого, погодженого першим заступником прокурора Запорізької області, про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080130000328 додано витяг з ЄРДР на 9 аркушах, зі змісту якого видно, що відомості щодо дев`яти кримінальних правопорушень, які розслідуються в рамках одного (об`єднаного) кримінального провадження № 12014080130000328, були внесені до ЄРДР в період з 05.04.2018 року до 05.12.2019 року, тобто після 15 березня 2018 року. Тому доводи скарги щодо виключних повноважень у цьому кримінальному провадженні на продовження строку досудового розслідування керівника регіональної прокуратури або його першого заступника чи заступника, а не слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, в ухвалі Київського апеляційного суду від 24.06.2021 року по справі № 754/7455/21, в якій вказано, що «відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2019 року та про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 повідомлено 04.03.2021 року, а тому твердження прокурора про те, що скарга не підлягала розгляду в порядку ст. 303 КПК України, є необґрунтованими.».

Поряд з цим, як зазначається стороною захисту, що кримінальне провадження № 12016210010000181 містить низку епізодів, відомості про які були внесені після 16.03.2018 p., а саме щонайменше 130 епізодів по кримінальним провадженням № 12018210000000450 - 12018210000000580, із якими 21.09.2018 року було об`єднано кримінальне провадження 12016210010000181.

При цьому, підозру у вчиненні кримінального кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 повідомлено 25.01.2019 року, а відтак є необґрунтованими доводи прокурора щодо відсутності права оскарження ОСОБА_5 повідомлення про підозру в порядку ст. 303 КПК України.

Відповідно до змісту повідомлення про підозру від 25.01.2019 ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він «...діючи за попередньою змовою разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою незаконного заволодіння чужого майна шляхом обману та отримання незаконного прибутку вирішили створити організацію - «фінансову піраміду», яка полягала у залученні грошових коштів громадян України (вкладників), шляхом повідомлення їм неправдивих відомостей про виплату кожного місяця високих дивідендів, які начебто надходять в результаті інвестування в групу іноземних компаній, що отримують надприбутки. У подальшому отримані кошти, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали намір виплачувати обмеженій кількості осіб за рахунок надходжень від нових вкладників, а решта грошей незаконно привласнювати для власного збагачення. Для реалізації свого злочинного наміру, 22 вересня 2014 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою надання своїй діяльності нібито законного вигляду та полегшення вчинення злочинів, створили суб`єкт господарювання - юридичну особу у виді товариства з обмеженою відповідальністю «XEЛIKC КЕПІТАЛ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 39403996, місце знаходження юридичної особи вул. Свободи, Іам. Хмельницький)».

Пункт 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається персоніфіковане кримінальне переслідування такої особи. Згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною та етапом більш широкого поняття «обвинувачення».

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Частина 1 статті 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Положення КПК України хоча і передбачають можливість оскарження на стадії досудового розслідування повідомлення по підозру, однак не визначають перелік підстав для скасування слідчим суддею повідомлення по підозру.

Системне тлумачення загальних засад кримінального провадження та нормативних положень, які стосуються інституту підозри (ст.ст. 276-278 КПК України), дозволяють дійти до висновку, що підставами для скасування повідомлення про підозру можуть бути як обставини, що мали місце на момент повідомлення про підозру (зокрема, неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру, недотримання належної процедури вручення, відсутність достатніх доказів для такого повідомлення тощо), так обставини, що виникли після повідомлення про підозру і свідчать про те, що у подальшому застосуванні цього інституту відпала необхідність (зокрема, нові докази, що беззаперечно виключають подію або склад кримінального правопорушення, наявність нових процесуальних обставин, що унеможливлюють подальше кримінальне переслідування, тощо).

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У постанові від 24.05.2021 року у справі № 640/5023/19 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала наступне щодо дотримання належної правової процедури під час здійснення кримінального провадження. У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Отже, закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання.

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК). Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення. На вищезазначене застосування норм КПК України щодо порушеного питання орієнтує Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 року у справі № 344/6630/17 (провадження № 51-4852 км 20).

Відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК України, днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Абзац 1 пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Положення абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК України передбачають, що саме прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного, зокрема, з підстави, передбаченої абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відомості щодо кримінального провадження № 12016210010000181 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2016 року.

Так, ОСОБА_5 отримав первинне повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, 02.12.2016 року.

21.01.2017 року постановою першого заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування до чотирьох місяців, а саме до 01.04.2017 року.

21.03.2017 року постановою першого заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 01.06.2017 року.

20.11.18 р. постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 продовжено строк досудового розслідування до десяти місяців.

Під час досудового розслідування кримінального провадження неодноразово було зупинено та відновлено досудове розслідування, зокрема: 29.03.2017 зупинено та 15.04.2017 відновлено (16 днів не включається в строк), 15.04.2017 зупинено та 24.04.2017 відновлено (8 днів не включається в строк), 27.04.2017 зупинено та 15.05.2017 відновлено (17 днів не включається в строк), 17.05.2017 зупинено та 01.06.2017 відновлено (14 днів не включається в строк), 02.06.2017 зупинено та 22.06.2017 відновлено (19 днів не включається в строк), 23.06.2017 зупинено та 11.07.2017 відновлено (17 днів не включається в строк), 13.07.2017 зупинено та відновлено (7 днів не включається в строк), 21.07.2017 зупинено та 31.07.2017 відновлено (9 днів не включається в строк), 01.08.2017 зупинено та 09.08.2017 відновлено (7 днів не включається в строк), 10.08.2017 зупинено та 16.08.2017 відновлено (5 днів не включається в строк), 19.08.2017 зупинено та 31.08.2017 відновлено (11 днів не включається в строк), 01.09.2017 зупинено та 04.10.2017 відновлено (32 дні не включається в строк), 04.10.2017 зупинено та 17.10.2017 відновлено (12 днів не включається в строк), 18.10.2017 зупинено та 16.11.2017 відновлено (28 днів не включається в строк), 17.11.2017 зупинено та 28.11.2017 відновлено (10 днів не включається в строк), 29.11.2017 зупинено та 20.12.2017 відновлено (20 днів не включається в строк), 22.12.2017 зупинено та 24.01.2018 відновлено (32 днів не включається в строк), 26.01.2018 зупинено та 05.03.2018 відновлено (37 днів не включається в строк), 05.03.2018 зупинено та 05.04.2018 відновлено (30 днів не включається в строк), 06.04.2018 зупинено та 10.05.18 відновлено (33 днів не включається в строк), 11.05.18 зупинено та 14.06.2018 відновлено (33 дні не включається в строк), 15.06.2018 зупинено та 19.07.2018 відновлено (33 дні не включається в строк), 20.07.2018 зупинено та 20.08.2018 відновлено (30 днів не включається в строк), 21.08.2018 зупинено та 20.09.2018 відновлено (29 днів не включається в строк), 21.09.2018 зупинено та 24.09.2018 відновлено (2 дні не включається в строк), 25.09.2018 зупинено та 16.10.2018 відновлено (20 днів не включається в строк), 20.12.2018 зупинено та 04.01.2019 відновлено (14 днів не включається в строк), 04.01.2019 зупинено та 25.01.2019 відновлено (20 днів не включається в строк), 25.01.2019 зупинено та 07.06.2021 відновлено (132 дні та 2 роки не включається в строк), 11.06.2021 зупинено досудове розслідування кримінального провадження.

Поряд з цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2022 р. по справі № 757/12978/22-к, скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 від 11.06.2021 про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 12016210010000181.

В подальшому постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 від 20.06.2022 зупинено досудове розслідування кримінального провадження № 12016210010000181, яка була скасована ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2023 р, по справі № 757/18941/23-к.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, є слушними доводи сторони захисту про те, що не включається в строк досудового розслідування період зупинення кримінального провадження, який загалом становив 1407 днів (тобто 3 роки і 312 днів). Перебіг строку досудового розслідування розпочався з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_5 , тобто 02.12.2016 p., та з урахуванням продовження його до 10 місяців визначався до 02.10.2017 р. Враховуючи період, який не включається в строк досудового розслідування, кінцевою датою строку досудового розслідування є 10.08.2021 p., з наступного розрахунку: 02.10.2017 р. додаємо 3 роки і отримуємо 02.10.2020 p., 02.10.2020 р. додаємо 312 днів і отримуємо 10.08.2021 р.

Таким чином, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчився 10.08.2021 р. та такий процесуальний строк відповідно до положень КПК України не підлягає подальшому продовженню або поновленню.

Інкриміновані ОСОБА_5 злочини, передбачені ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 209 КК України є особливо тяжкими та не є злочином проти життя чи здоров`я особи.

Вищевказані положення абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України безальтернативно передбачають необхідність закриття кримінального провадження у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

З огляду на конкретні обставини справи, наявні підстави, що унеможливлюють застосування іншої форми закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016210010000181 від 18.01.2016 року, аніж закриття кримінального провадження на підставі абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що, незважаючи на вищевказані безальтернативні процесуальні обставини, а досудове розслідування фактично продовжує тривати після закінчення визначених КПК України строків розслідування після повідомлення особі про підозру.

Положення ч. 1 ст. 21 та ч. 5 ст. 28 КПК України передбачають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, та кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

При цьому, положення КПК України покладають саме на слідчого суддю обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування; такий обов`язок слідчого судді обумовлює необхідність стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, коли після повідомлення особі про підозру закінчилися строки досудового розслідування (про що свідчить судова практика; зокрема, постанова ККС ВС від 12.12.2019 у справі № 161/10535/19).

Крім того, Велика палата Європейського суду з прав людини у пункті 68 рішення у справі "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey, заява № 8917/05) зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у пункті 18 рішення в справі "Вемхофф проти Німеччини" (Wemhoff v. Germany, заява № 2122/64) вказував, що чітка мета відповідного положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене. У справах "Нахманович проти Росії" (№ 55669/00, пункт 89) та "Іванов проти України" (заява № 15007/02, пункт 71) ЄСПЛ зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (див. "Нахманович проти Росії", № 55669/00, п. 89, від 02.03.2006 року).

Таким чином, у ході розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що наявні обставини процесуального характеру, які виникли після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, а саме закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, що, у свою чергу, унеможливлює подальше кримінальне переслідування ОСОБА_5 та свідчить про те, що у подальшому застосуванні інституту підозри відпала необхідність.

Враховуючи конкретні обставини справи, подальше перебування ОСОБА_5 у статусі підозрюваного не відповідатиме завданням кримінального провадження, оскільки саме через незастосування прокурором належної і безальтернативної правової процедури (прийняття постанови про закриття кримінального провадження на підставі абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) ОСОБА_5 продовжує піддаватися необґрунтованому процесуальному примусу як підозрюваний у кримінальному провадженні, у якому закінчився строк досудового розслідування після повідомлення про підозру, а відтак скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про нову підозру від 25.01.2019 року, у кримінальному провадженні № 12016210010000181 - задовольнити.

Скасувати повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складене старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_13 та погоджене начальником відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_14 25.01.2019 p., прийняте у кримінальному провадженні № 12016210010000181 від 18.01.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1