Рішення

від 24.01.2024 по справі 910/8992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2024Справа № 910/8992/19 (910/9459/23)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-2016" (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Глинки,3, ідентифікаційний номер 23684596)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 39905835);

2) Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886);

3) Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова,1, ідентифікаційний номер 44673629)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдінг" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4-В, ідентифікаційний номер 39562435)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська,46, ідентифікаційний номер 25959784)

про визнання недійсними правочинів

в межах справи № 910/8992/19

За заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай"(02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від позивача - Бісик Я.В.,

від відповідача-1 - не з`явилися

від відповідача-2 - не з`явилися,

від відповідача-3 - не з`явилися,

від третіх осіб - не з`явилися.

ліквідатор -Абрамов В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8992/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула-2016" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп"; 2) Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; 3) Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 позовну заяву залишено без руху.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 21.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 30.08.2023.

08.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якому останній просить суд залучити до участі у справі третю особу ТОВ "Прові Трейдінг", перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відмовити у задоволенні позову.

14.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача-3.

14.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдінг" про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2023 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/8992/19 (910/9459/23) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.09.2023. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдінг" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4-В, ідентифікаційний номер 39562435).

26.09.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача стосовно відзиву, наданого третьою особою.

26.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.10.2023.

11.10.2023 до суду надійшли заперечення позивача проти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп" про закриття провадження у справі.

11.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська,46, ідентифікаційний номер 25959784). Відкладено підготовче засідання у справі № 910/8992/19 (910/9459/23) на 15.11.23. Встановлено Акціонерному товариству "Міжнародний резервний банк" подати суду у строк до 08.11.2023 (включно) письмові пояснення стосовно того, чи надавалася банком, як заставодержателем майна за договором застави від 02.04.2012, згода на відчуження виключних майнових прав на знак для товарів і послуг "Булкін" (всі товари та послуги 29, 30, 31, 35, 39, 42 класів МКТП у повному обсязі, що зазначені в Свідоцтві України № 34594), та виключних майнових прав на знак для товарів і послуг "Булкін" (всі товари та послуги 29, 30, 31, 35, 39, 42, 43, 44 класів МКТП, що зазначені в Свідоцтві України № 112126), а також письмові пояснення стосовно заявлених у справі позовних вимог.

15.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну предмету позову.

У судовому засіданні, що відбулось 15.11.2023 судом досліджено та прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та здійснювати подальший розгляд справи в наступній редакції позовних вимог "Визнати недійсним Договір про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №112126 від 14.09.2017., укладений між Публічним акціонерним товариство "Одеський коровай" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп".2. Визнати недійсним Договір про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №34594 від 14.09.2017р., укладений між Публічним акціонерним товариство "Одеський коровай" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тігардена Груп". 3. Зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості відносно зміни особи, яка є власником знаків для товарів і послуг, що підтверджується свідоцтвами України №112126 та №34594, а саме поновити запис щодо власника свідоцтв України №112126 та №34594 за ПАТ "Одеський коровай".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.

13.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/8992/19 (910/9459/23) та призначено справу до розгляду по суті на 24.01.2024.

У судовому засіданні 24.01.2024 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

Арбітражний керуючий також підтримав заявлений позивачем позов.

Представники відповідачів та третіх осіб не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017 між ПАТ «Одеський коровай» (Власник) та ТОВ «Тігардена Груп» (Правонаступник) укладено Договір про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 112126 (далі - Договір-1), за яким Власник передає Правонаступнику всі виключні майнові права на знак для товарів і послуг (далі - «Булкін»), а саме всі товари та послуги 29,30,31,35,39,42,43,44 класів МКТП у повному обсязі, що зазначені в Свідоцтві України №112126 в порядку, а Правонаступник приймає від Власника всі виключні майнові права на знак для товарів і послуг, а саме на всі товари та послуги 29,30,31,35,39,42,43,44 класів МКТП у повному обсязі, що зазначені в Свідоцтві України №112126 в порядку, передбаченому цим Договором (п. 1 Договору-1).

Датою передачі прав, що випливають із Свідоцтва України №112126 Власником та прийняття Правонаступником є дата підписання цього Договору сторонами (п. 2.2. Договору-1).

Датою набуття Правонаступником виключних майнових прав власності на Знак, що випливають з Свідоцтва України №112126, є дата реєстрації цього Договору в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (п. 2.3. Договору).

У пункті 4.1 Договору-1 передбачено, що за передання майнових прав по свідоцтву №112126, що є предметом цього Договору, Правонаступник зобов`язується сплатити Власнику винагороду у розмірі та у порядку, визначеному сторонами додатково, про що укладається додаткова угода.

Також, 14.09.2017 між ПАТ «Одеський коровай» (Власник) та ТОВ «Тігардена Груп» (Правонаступник) укладено Договір про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №34594 (далі - Договір-2), відповідно до пункту 2.1 якого Власник передає Правонаступнику всі майнові права на знак для товарів і послуг «Булкін», а саме всі товари та послуги 29,30,31,35,39,42 класів МКТП у повному обсязі, що зазначені в Свідоцтві України №34594, а Правонаступник приймає від Власника всі майнові права на знак для товарів і послуг «Булкін», а саме всі товари та послуги 29,30,31,35,39,42 класів МКТП у повному обсязі, що зазначені в Свідоцтві України №34594 в порядку, передбаченому цим Договором.

Датою передачі прав, що випливають із Свідоцтва України №34594 Власником та прийняття їх Правонаступником є дата підписання цього Договору сторонами (п. 2.2. Договору-2).

Згідно з пунктом 2.3 Договору-2 датою набуття Правонаступником виключних майнових прав на Знак, що випливають із Свідоцтва України №34594, є дата реєстрації цього Договору в Державній службі інтелектуальної власності України.

Відповідно до пункту 4.1 Договору-2 за передання майнових прав по свідоцтву №34594, що є предметом цього Договору, Правонаступник зобов`язується сплатити Власнику винагороду у розмірі та у порядку, визначеному Сторонами додатково, про що укладається відповідна Додаткова угода.

14.09.2017 між ПАТ «Одеський коровай» (Власник) та ТОВ «Тігардена Груп» (Правонаступник) укладено додаткову угоду до договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №34594 від 14.09.2017, у пункті 1.1 якої погоджено, що за передання майнових прав по свідоцтву №34594 Правонаступник зобов`язується сплатити Власнику винагороду в розмірі 6 944 892,93 грн., у т.ч. ПДВ.

У пункті 1.2 додаткової угоди зазначено, що Правонаступник зобов`язується сплатити Власнику суму, що зазначена в п. 1.1 цієї додаткової угоди протягом 5 робочих днів від дати її укладення. Розрахунок може здійснюватися Правонаступником як у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Власника, зазначений у цьому договорі, так і шляхом видачі Правонаступником Власнику простих або переводних безвідсоткових векселів. Спосіб виконання зобов`язань - оплата грошовими засобами або шляхом видачі векселя, обирається Покупцем на момент виконання зобов`язань.

Одночасно, 14.09.2017 ПАТ «Одеський коровай» (векселедержатель) та ТОВ «Тігардена Груп» (векселедавець) укладено акт приймання-передачі векселя, у пункті 1 якого зазначено, що відповідно до п. 3.3 Договору купівлі-продажу № б/н від 13.09.2017 з метою погашення грошових зобов`язань у сумі 152 189,67 грн., а також відповідно до Договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 34594 від 14.09.2017 (з урахуванням умов Додаткової угода від 14.09.2017), з метою погашення грошових зобов`язань у сумі 6 944 892,93 грн. векселедавець передав, а векселедержатель прийняв в якості оплати та погашення грошових зобов`язань по Договору наступний цінний папір: вексель простий АА № 2391961, номінальною вартістю 7 097 082,60 грн., дата складання: 14.05.2012, термін погашення: 14.05.2042; емітент ПАТ «Одеський коровай».

Згідно з пунктом 5 акту сторони підтверджують, що розрахунки згідно з договором про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 34594 від 14.09.2017 за передану ПАТ «Одеський коровай» - векселедержателем, торгову марку, проведені з ним ТОВ «Тігардена Груп» - векселедавцем, відповідно до умов договору, належним чином у сумі 6 944 892,93 грн., ПАТ «Одеський коровай» не має до ТОВ «Тігардена Груп» у рамках договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 34594 від 14.09.2017 претензій щодо оплати 6 944 892,93 грн.

Як убачається з виписки від 12.12.2023 з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтва України № 112126, дію останнього припинено повністю на підставі заяви власника ТОВ «Тігардена Груп» 01.09.2023, про що здійснено 13.09.2023 оголошення в Бюлетні № 37.

Згідно з випискою від 12.12.2023 з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо свідоцтва України № 34594 дію останнього припинено повністю на підставі заяви власника ТОВ «Тігардена Груп» 01.09.2023, про що здійснено 13.09.2023 оголошення в Бюлетні № 37.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач наголосив, що в оскаржуваних договорах не містяться умови про розмір оплати за відступлення боржником майнових прав на користь ТОВ «Тігардена Груп», тобто відчуження прав здійснено безоплатно. Разом із цим, укладення договорів мало місце під час критичної неплатоспроможності боржника, у зв`язку з чим виконання зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. До того ж, оскаржувані правочини укладені із заінтересованою особою.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Тігардена Груп» звернуло увагу, що придбання ним майнових прав по свідоцтвам №34594, № 112126 мало місце в період, коли договір застави від 02.04.2012 був визнаний недійсним у судовому порядку. Також відповідач зазначив, що внесення відомостей про поновлення запису в Державний реєстр свідоцтв України не передбачено. До того ж, станом на момент розгляду справи торгівельна марка «Булкін» не існує та дію свідоцтв №34594, № 112126 припинено.

Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву вказав, що при здійснені публікації у бюлетні та внесенні до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг здійснюється відповідач-3 не перевіряє фінансовий стан сторін та їх правові зв`язки. Також відповідачем-3 надані відомості з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо спірних свідоцтв.

АТ «Міжнародний резервний банк» у письмових поясненнях зауважило, що згода останнім, як заставодержателем, на відчуження виключних прав на знак для товарів і послуг «Булкін» не надавалася. Разом із цим, застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволені позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника вчинених на шкоду кредитора врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 було уточнено висновок, викладений у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16, про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За висновком Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/1012/13, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"; призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича; визначено дату проведення попереднього судового засідання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.07.2019 у справі № 910/8992/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк України" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/8992/19 скасовано. Справу №910/8992/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 (суддя Мандичев Д.В.) відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886).

Як слідує з оспорюваних правочинів, останні укладено Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай" 14.09.2017, тобто в трирічний період до відкриття провадження у справі № 910/8992/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 42 КУзПБ.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1113 ЦК України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

За приписами частини 2 статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 420 ЦК України торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об`єктів права інтелектуальної власності.

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майнові права та обов`язки вважаються майном як особливим об`єктом. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) відповідно до частини 1 статті 155 Господарського кодексу України та статей 420, 423, 424 ЦК України є об`єктами прав інтелектуальної власності, які наділяють їх власників особистими немайновими та майновими правами.

За приписами статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Як слідує зі змісту Договорів від 14.09.2017 про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 112126, №34594, за передання майнових прав по свідоцтвам ТОВ «Тігардена Груп» зобов`язується сплатити ПАТ "Одеський коровай" винагороду у розмірі та у порядку, визначеному сторонами додатково, про що укладається додаткова угода.

Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 14.09.2017 ПАТ «Одеський коровай» (векселедержатель) отримало від ТОВ «Тігардена Груп» (векселедавець) вексель простий АА № 2391961, номінальною вартістю 7 097 082,60 грн. в якості оплати та погашення грошових зобов`язань по Договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 14.09.2017 №34594, у зв`язку з чим ПАТ «Одеський коровай» не має до ТОВ «Тігардена Груп» у рамках договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 34594 від 14.09.2017 претензій щодо оплати 6 944 892,93 грн.

У той же час, позивачем не наведено, яка вартість майнових прав на об?єкти інтелектуальної власності - знак для товарів і послуг «Булкін», мала становити на час укладення оспорюваних договорів.

У даному випадку позивач посилається на наявність у 4 кварталі 2016 року ознак критичної неплатоспроможності боржника, у зв`язку з чим внаслідок відчуження майнових прав на знаку для товарів і послуг «Булкін» збільшилась поточна неплатоспроможність боржника.

Проте, позивачем не зазначено, на яку суму збільшилась поточна неплатоспроможність боржника внаслідок учинення спірних правочинів.

Також матеріали справи не містять доказів щодо величини доходу, який ПАТ "Одеський коровай" отримувало за час використання ним у господарській діяльності знаку для товарів і послуг «Булкін», що дало би змогу дослідити дійсну вартість відчужених майнових прав.

Отже, позивачем не доведено, що за фактом вчинення оспорюваних правочинів та їх правовими наслідками в майновому стані боржника відбулися істотні зміни, в результаті чого загальний обсяг активів ПАТ "Одеський коровай" зменшився, що унеможливило погашення вимог кредиторів.

Щодо посилання позивача на відсутність згоди заставодержателя на вчинення оспорюваних договорів з відчуження виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «Булкін», суд зауважує наступне.

Із умов договору застави від 02.04.2012 вбачається, що даний договір укладений між АТ «Сбербанк» та ПАТ "Одеський коровай", та позивач не є стороною вказаного договору застави.

Натомість, відповідно до викладеного правового висновку в постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20, відсутність згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є правовою підставою для задоволення позову саме заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.

У той же час, позивачем, який не є заставодержателем спірних майнових прав, та позовні вимоги в даній справі не направлені на захист прав заставодержателя на одержання задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника при невиконанні боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою.

Разом із цим, у письмових поясненнях АТ «Міжнародний резервний банк» (правонаступник АТ «Сбербанк») зауважило, що попри не надання згода на відчуження виключних прав на знак для товарів і послуг «Булкін», застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

У статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» наведені визначення термінів та скорочень, зокрема, терміну торговельної марки - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені (частина 1 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Судом прийнято до уваги, що згідно з випискою від 12.12.2023 з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки дію свідоцтв України № 112126, № 34594 припинено повністю на підставі заяви власника ТОВ «Тігардена Груп» 01.09.2023, про що здійснено 13.09.2023 оголошення в Бюлетні № 37.

Дійсно, як зазначено позивачем у заяві про зміну предмету позову, відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки.

Разом із цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/8992/19, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном та визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886). Відкрито ліквідаційну процедуру. Підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Таким чином, позивачем не доведено, як поновлення запису щодо власника свідоцтв України № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 за ПАТ "Одеський коровай" вплине на формування ліквідаційної маси банкрута, ураховуючи що використання даної торгівельної марки внаслідок завершення підприємницької діяльності банкрута не є можливими.

Щодо посилань позивача на укладення оспорюваних правочинів із заінтересованою особою, суд зауважує наступне.

Як зауважено позивачем, одноосібним власником ТОВ «Тігардена Груп» з 19.04.2021 є ОСОБА_1 , який із 18.04.2021 також є директором вказаного товариства. При цьому, з 04.12.2018 ОСОБА_1 значився директором ПАТ «Одеський коровай» до визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Положення ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Терміни "пов`язані особи" та ознаки пов`язаності наведені в Податковому кодексі України - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься поняття контролю це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Як слідує з наданих позивачем відмостей із веб-сайту http://youcontrol.com.ua, керівником ПАТ «Одеський коровай» з 13.10.2016 по 03.12.2018 був ОСОБА_2 , а з 04.12.2018 - ОСОБА_1 .

Одночасно, за даними вказаного інтернет-ресурсу, ОСОБА_1 з 19.04.2021 значиться власником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Тігардена Груп».

Відтак, станом на дату укладення оспорюваних договорів - 14.09.2017, ОСОБА_1 не був заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексу України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та із загальних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.02.2024

Суддя Мандичев Д.В.