Рішення

від 06.02.2024 по справі 331/6919/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

06.02.2024

Справа № 331/6919/23

Провадження № 2/331/470/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

за участю секретаря - Мироненко О.В.

позивача- ОСОБА_1

представників відповідача- Кисліциної Ю.Д., Ружанської М.М.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просив припинити обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що належало ТОВ ВКФ «ПІК», код ЄДРПОУ 22130246, а саме арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8943; зняти арешт з майна, реєстраційний номер 2790378723060, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління міста Запоріжжя про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер АА 944153 від 11.05.2004 ( номер запису обтяження 51584917).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.09.2023 року вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав (додається) та дізналася, що нерухоме майно, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та з 18.10.2004 року належить позивачу та гр. ОСОБА_2 на праві приватної спільної власності в рівних частках %, обтяжене арештом:

- суб`єкт обтяження є товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ПІК», код 22130246, країна реєстрації Україна;

- на підставі постанови відділу ДВС Жовтневого районного управління м. Запоріжжя від 11.05.2004 серія АА номер 944153, було 11.05.2004 накладено арешт на нежитлове приміщення XIII літ.А-5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке належить боржнику товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ПІК», код ЄДРПОУ 22130246;

- відомості про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8943 зроблений 14.05.2004;

- суб`єкт на момент перенесення обтяження не є власником.

На свою письмову заяву про зняття вищезазначеного арешту, позивач отримала письмову відповідь відповідача від 22.09.2023 із змісту якого вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутня інформація щодо виконавчого документа, а саме виконавчий напис №1165, виданий 16.04.2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу про стягнення з ВКФ «ПІК». Також строки зберігання виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. У відповіді Відповідача зазначено, що арешт майна боржника може бути знятий лише на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, виконавче провадження знищено, виконавча служба не може винести постанову про скасування арешту, саме з цієї підстави скарга на державного виконавця недоцільна.

Відповідно Архівної довідки Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 28.09.2023 №1046/01-17 під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу від 18.10.2004 №3256 та №3260 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Варавкою В.М. перевірялась наявність або відсутність заборони відчуження об`єктів нерухомого майна: приміщення XIII підвалу літ-5 та квартири АДРЕСА_1 . Згідно Витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.10.2004 за №1216189 та №1216029 - інформація про заборони відчуження відсутні, також згідно інформацій з Єдиного реєстру заборон , ці приміщення під забороною не перебувають.

Таким чином дані приміщення придбані на законних підставах із нотаріальним посвідченням договорів і з проведенням повного розрахунку та повною перевіркою.

З часу купівлі приміщень, як законні власники, позивач та гр. ОСОБА_2 спільно користуються відповідним нерухомим майном.

На протязі 19 років позивач і гр. ОСОБА_2 , як власники нежитлового приміщення №105 площею 161,4 кв.м., проводили господарську та підприємницьку діяльність.

Відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 16.01.2012, справа №5009/104/12, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПІК", м.Запоріжжя, код з ЄДРПОУ 22130246, визнано банкрутом.

Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача та у зв`язку із дією арешту на майно, вона позбавлена можливості реалізувати своє право розпорядження на майно, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 року по справі відкрито провадження.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) не є належним відповідачем по справі, а може виступати лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Також, відповідач зазначив, що згідно даних АСВП, відсутня інформація щодо виконавчого документа, а саме: виконавчий напис № 1165, виданий 16.04.2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу про стягнення боргу з ВКФ «Пік».

У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав , викладених в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав, викладених у відзиві. Також, представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснила, що арешт на майно позивача було накладено в інтересах Запорізького обласного управління з фізичного виховання та спорту, а тому саме Запорізьке обласногое управління з фізичного виховання та спорту є належним відповідачем по справі.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 в рівних частках з гр. ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення XIII підвалу літ.А-5, площею 115,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу відж 18 жовтня 2004 року , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Варавкою В.М., та зареєстрований в реєстрі за № 3256.

З Витягу з Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2023 № 345058335 вбачається, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління міста Запоріжжя про арешт майнат боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер АА 944153 від 11.05.2004 ( номер запису обтяження 51584917), накладено арешт на нерухоме майно ТОВ ВКФ «ПІК» , а саме приміщення ХІІ літ. А-5 по АДРЕСА_1 .

Позивач 22.09.2023 звернулася до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) з вимогою про скасування арешту майна , однак ій було відмовлено з тих підстав , що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відсутня інформація щодо виконавчого документа, а саме виконавчий напис №1165, виданий 16.04.2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу про стягнення з ВКФ «ПІК» . Також строки зберігання виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. У відповіді Відповідача зазначено, що арешт майна боржника може бути знятий лише на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

В ході розгляду справи встановлено, що арешт на приміщення ХІІ літ. А-5 по АДРЕСА_1 , співвласником якого є ОСОБА_1 , було накладено постановою ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 травня 2004 року серії АА 944153, при примусовому виконанні виконавчого напису № 1165 , виданого 16.04.2002 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу про стягнення з ВКФ «ПІК» на користь Запорізького обласного управління з фізичного виховання та транспорту 10 230,06 грн..

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту нежилого приміщення XIII підвалу літ.А-5, площею 115,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до матеріалів справи позивач, заявляючи вимоги про скасування арешту майна, визначив відповідачем Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) , який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що боржник товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПІК", було ліквідоване, що підтверджено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.06.2012 у справі 5009/104/12.

Однак стягувач, в інтересах якого був накладений арешт , а саме Запорізьке обласне відділення комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України , як відповідач не залучений. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Оскільки стягувач до участі в розгляді справи залучений взагалі не був, хоча оскаржуваним рішенням можуть бути порушені його права та законні інтереси, позовні вимоги до відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) скасування арешту задоволенню не підлягають з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) про зняття арешту з майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Повний текст судового рішення складений 06 лютого 2024 року.

Суддя: О. Є. Жукова