Рішення

від 08.02.2024 по справі 334/10864/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 08.02.2024

Справа № 334/10864/23

Провадження № 2/334/517/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію. Позов обґрунтований тим, що позивач здійснює управління та є балансоутримувачем студентського гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 проживає у вказаному гуртожитку у кімнаті 512 на підставі ордеру. Разом із ним проживає ОСОБА_2 , що підтверджується актом про фактичне проживання від 20.11.2023 року. А також періодично проживає ОСОБА_3 .

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків щодо сплати кварплати та комунальних платежів у них утворилась заборгованість у розмірі 11455,36 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог), яку позивач разом із судовим збором, а також витратами на поштові послуги у сумі 165 грн. просить стягнути.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов заперечила проти вимог позивача у повному обсязі, вказавши на те, що вона фактично не проживає у названій вище кімнаті, що підтверджується відповідними доказами, а самим позивачем не надано детального розрахунку заборгованості. Крім того, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили сплату боргу, а також просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Інші відповідачі відзиву на позов не надали.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2023 року відкрито спрощене провадження у справі.

02.02.2024 року позивачем подано уточнену позовну заяву, яка прийнята до розгляду судом.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Позивач єбалансоутримувачем гуртожитка,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 проживає у вказаному гуртожитку у кімнаті 512 на підставі ордеру. Разом із ним проживає ОСОБА_2 , що підтверджується актом про фактичне проживання від 20.11.2023 року.

Відповідач ОСОБА_3 фактично проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про фактичне проживання особи від 03.01.2024 року, який складено представниками ОСББ «Товариська-39».

За період з 21.06.2018 року по 01.11.2023 року сума несплаченої вартості користування кімнатою склала із комунальними послугами склала 11455,36 грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Приписами статті 61 Житлового кодексу України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно із ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Приписами ст. 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до відповідачів, які фактично користувались послугами позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, адже відповідачі у встановленому порядку не сповістили позивача про їх наявність та неможливість у зв`язку із цим виконати своє зобов`язання, а також не навели доводів, як саме ці обставини вплинули на неможливість виконання їхнього обов`язку.

З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, ураховуючи положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосовно зупинення строків позовної давності.

Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету» (код ВП ЄДРПОУ 42698746, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (колишня назва Мінська), буд. 10) суму основного боргу у розмірі 11455 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 36 копійок.

В частині вимог до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін