Постанова

від 12.02.2024 по справі 503/628/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1700/24

Справа № 503/628/22

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лісіцького Андрія Валерійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 28 квітня 2023 року, постановленого під головуванням судді Вороненка Д.В., повний текст рішення складений 02 травня 2023 року, у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), -

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі ПАТ «СК «Українська страхова група») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 504261,16 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2019 року о 16.50 годині в м. Вишневе по вул. Київській, 2Л, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volvo FH440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в свою чергу, від удару, здійснив зіткнення з напівпричепом Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходився по переду, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 14.11.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху.

Автомобіль Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ТОВ «УЛК «ЛЕНД-ЛІЗ», був застрахований в ПАТ «Страхова група «Українська страхова група», відповідно до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-00071 від 21.03.2016 року та Додатка до нього № 28-0199-00071/00471, укладеного між ТОВ «Універсальна лізингова компанія «ЛЕНД-ЛІЗ» та ПАТ «Страхова група «Українська страхова група». Тому ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» виконуючи свої договірні зобов`язання перед страхувальником ТОВ «УЛК «ЛЕНД-ЛІЗ», виплатила страхове відшкодування 12.11.2019 року АТ «СК» «ІНГО», яким була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП в розмірі 100000 грн.

Оскільки, залишок боргу зі страхового відшкодування, який виявився не відшкодований становить 504261,16 грн. (604261,16 грн. 100000 грн. = 504261,16 грн.) позивач просив стягнути вказану суму з відповідача.

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 20 липня 2022 року позов ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» суму страхового відшкодування в розмірі 504261 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7563 грн. 92 коп.

01 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення ухвалене 20 липня 2022 року скасовано, справа призначена до розгляду, також судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» (далі ТОВ «ЛІГА ТРАНС ГРУП»).

Рішенням Кодимськогорайонного судуОдеської областівід 28квітня 2023року відмовленоповністю в задоволенні позову ПАТ «СК «Українська страхова група».

Відмовлено ОСОБА_1 в стягненні з ПАТ «СК «Українська страхова група» на його користь понесених ним судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Лісіцький А.В., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволені позову, стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ «СК «Українська страхова група» судовий збір у розмірі 496,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт, зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову позивачу, помилково відмовив ОСОБА_1 у стягненні понесених судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник ПАТ «СК«Українська страховагрупа» просить в задоволені апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення суду залишити без змін, оскільки вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Рішення суду в частині відмови у задоволені позову ПАТ «СК «Українська страхова група» сторонами не оскаржується та в цій частині судом не переглядається.

В судове засідання, призначене на 30 січня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 162-163, 164-165 т. 2).

Від ПАТ «СК «Українська страхова група» до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 166-168 т. 2).

Від адвоката Лісіцького А.В., представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без розгляду, оскільки надійшло до суду вже після розгляду справи, а саме як вбачається з матеріалів справи, справа була призначена до розгляду на 30 січня 2024 року о 10 год. 00 хв., проте клопотання було направлено на електрону пошту суду 30 січня 2024 року о 17 год. 35 хвл., та зареєстровано судом 31 січня 2024 року, тобто на наступний день після розгляду справи (а.с. 169-170 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у стягненні понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в задоволенні позову ПАТ «СК «Українська страхова група» відмовлено, суд не вважає можливим стягувати з позивача ПАТ «СК «Українська страхова група», який поніс більші судові витрати, судові витрати понесені відповідачем ОСОБА_1 , який мав можливість на стадій досудового вирішення спору вчинити дії, які б в свою чергу попередили пред`явлення до нього, як неналежного відповідача, позову, а сторони не понесли непотрібних для них витрат.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 504261,16 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 20 липня 2022 року позов ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» суму страхового відшкодування в розмірі 504261 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група «Українська страхова група» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7563 грн. 92 коп.

01 вересня 2022 року адвокат Лісіцький А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, до якої була подана квитанція про сплату судового збору у розмірі 496,20 грн., а також договір про надання правової допомоги (а.с. 178 зв.б., 179 т. 1).

21 вересня 2022 року адвокат Лісіцький А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду в новій редакції заяву про перегляд заочного рішення.

16 листопада 2022 року адвокат Лісіцький А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також заявою стосовно судових витрат, в якій просив приєднати до матеріалів справи клопотання про попередній розрахунок судових витрат, що становить 496,20 грн. (оплата судового збору), 5000 грн. (витрати за надання правової допомоги), а також просив після прийняття рішення по суті надати термін відповідачу для подачі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідачем для стягнення з позивача (а.с. 12-13 т. 2).

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення ухвалене 20 липня 2022 року скасовано, справа призначена до розгляду, також судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ТОВ «ЛІГА ТРАНС ГРУП».

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення, не було надано до суду доказів понесених судових витрат та матеріали справи окрім договору про надання правової допомоги не містять детального опису виконаних доручень, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВС усправі № 922/2604/20.

Однак,з урахуванням того, що при поданні заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив ОСОБА_1 у стягненні судового збору, оскільки не взяв до уваги, що заява про скасування заочного рішення суду була задоволена, за розгляд якої ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 496,20 коп.

Доводи апеляційної скарги, адвоката Лісіцького А.В., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову позивачу, помилково відмовив ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу, колегія суддів залишає без задоволення за відсутністю в матеріалах справи доказів їх понесення.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., однак, в апеляційній скарзі просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн., що виходить за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції у визначеному розмірі.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний судвважає,що рішеннясуду вчастині відмовиу стягненнісудових витратслід скасуватита ухвалитив ційчастині новесудове рішення,яким стягнутиз ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (12 лютого 2024 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Лісіцького Андрія Валерійовича, представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняКодимського районного суду Одеської області від 28 квітня 2023 року в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати.

Прийняти в цій частині нове.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 лютого 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова