Рішення

від 02.02.2024 по справі 695/2300/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2300/21

номер провадження 2/695/103/24

02 лютого 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі, та просили стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати, 3% річних та інфляційні збитки, що разом становить 448447,05 гр. На користь ОСОБА_2 просили стягнути із відповідача заборгованість по орендній платі, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати, 3% річних та інфляційні збитки, що разом становить 224302,80 гр.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, площею 3.1006 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0009 та площею 3.1007 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0514, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожної, розташованих в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

25.04.2017 між позивачем ОСОБА_1 та СТОВ «Нива» був укладений договір оренди землі відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав СТОВ «Нива» в строкове платне користування дві земельні ділянки з кадастровим номером 7121584700:10:005:0009 та кадастровим номером 7121584700:10:005:0514, які розташовані в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Договір був укладений на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027 року.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 25.04.2017, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 26 881.80 грн, 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 28 447,20 грн, 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 30 037,26 грн, 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 31 627,32 грн. Відповідно до умов договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання до 31 грудня кожного року (поквартально) сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 116993,58 грн.

Однак відповідач щорічно сплачував орендну плату лише частково, внаслідок чого за 2018-2020рр. утворилась заборгованість у розмірі 256 008,78 грн, що є порушенням умов договору.

Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути із СТОВ «Нива» на його користь заборгованість з орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки у загальному розмірі 256 008,78 гр., стягнути пеню у розмірі 0.2% несплаченої суми за кожен день прострочки, що передбачено п. 14 договору оренди, загальний розмір якої, за розрахунком позивача, складає 160773,49 грн, а також просить застосувати норми ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнувши із відповідача 3 % річних, розмір яких, за розрахунком позивача складає 12225.24 грн, інфляційні збитки 19 439,54 грн.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 3.1007 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0515, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

28.04.2017 між позивачем ОСОБА_2 та СТОВ «Нива» був укладений договір оренди землі відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала СТОВ «Нива» в строкове платне користування вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7121584700:10:005:0515.

Договір був укладений на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027 року.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 28.04.2017, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 13440.99 грн, 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 14223,60 грн, 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15018,63 грн, 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15813,66 грн.

Відповідач щорічно сплачував орендну плату лише частково, внаслідок чого за 2018-2020рр. утворилась заборгованість у розмірі 128049,66 грн, що є порушенням умов договору.

Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути із СТОВ «Нива» на його користь заборгованість з орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки у загальному розмірі 128049,66 грн, стягнути пеню у розмірі 0.2% несплаченої суми за кожен день прострочки, що передбачено п. 14 договору оренди, загальний розмір якої, за розрахунком позивача, складає 80415,18 грн, а також просить застосувати норми ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнувши із відповідача 3 % річних, розмір яких, за розрахунком позивача складає 6114,77 грн та інфляційні збитки у розмірі 9723,19 грн.

Ухвалою від 12.08.2021р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, ухвалою суду від 02.11.2021р. розгляд справи змінено за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача СТОВ «Нива» адвокат Новіков М.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що у п. 9 вказаних договорів оренди землі сторони домовилися, що якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у першому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у другому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у третьому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у четвертому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивачі саме так розуміли та тлумачили зміст п. 9 вказаного договору оренди землі, оскільки щороку визначали новий розмір орендної плати відповідно до заяв поданих позивачами в залежності від кварталу у якому позивачі писали відповідні заяви. Тобто позивачі кожного року подавали відповідачу заяви у якій просили виплатити їм відсоток від нормативної грошової оцінки землі у розмірі, який залежав від кварталу у якому подана заява. Відповідач повністю виплатив орендну плату позивачу, а тому не порушував умови договору. Те, що після кожного виконання договору відповідачем позивачі жодного разу не оскаржували його дії, а наступного року подавали нові заяви про встановлення нового розміру орендної плати, доводить що сторони однаково розуміли та тлумачили договір, вважаючи його виконання належним.

Представник позивачів подав до суду відповідь на відзив у якому вказував, що п. 9 договорів оренди землі не містить умов, що розмір орендної плати залежить від бажання орендодавця. Відповідач невірно трактує умови договору, а його посилання на середній відсоток орендної плати по Черкаській області не може братися судом до уваги, оскільки сторони вільні у визначенні істотних умов договору, встановили форму та розмір орендної плати на власний розсуд, який відповідачем належно не виконується.

Також представник позивачів подав до суду письмові пояснення, в яких вказував, що виплата орендної плати здійснювалась через касу відповідача, а для отримання відповідних коштів позивачі подавали письмову заяву на отримання готівки, яка вже була заповнена. Без підписання вказаної заяви касир не виплачувала позивачам орендну плату, а тому позивачі змушені були підписувати заяви на які тепер посилається відповідач. Крім того просив врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, відповідно до яких, за правилом contra proferentem слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав. Оскільки відповідач сам розробив текс договору оренди землі та сам визначив його умови, а тому повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

У минулих судових засіданнях позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав та вказував, що в момент підписання договору розумів, що виплата орендної плати буде здійснюватися щоквартально, чого відповідач не робив. Для отримання хоч якоїсь орендної плати необхідно було підписувати заяву, яка вже була заповнена, а тому її зміст від його волі не залежить. Раніше не зверталися до суду із позовною заявою, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем, а тому міг залишитись без роботи.

Позивач ОСОБА_2 у минулих судових засіданнях позов підтримувала, вказувала, що перед підписанням договорів із представниками СТОВ «Нива» обговорювалось питання виплати орендної плати, однак відповідач свої зобов`язання по виплаті обумовленої орендної плати не виконував та виплачував орендну плату тоді, коли вони зверталися із відповідними заявами, які були розроблені самим відповідачем. Раніше не зверталися до суду із позовною заявою, оскільки ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із відповідачем, а тому боялася залишитись без роботи.

У подальшому позивачі у судові засідання не з`являлися, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не направляли, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, оскільки на їх адресу, яка вказана ними у позовній заяві направлялися судові повістки. Крім того, судом здійснювався виклик позивачів шляхом оголошення на офіційному сайті суду.

Інших адрес місця проживання позивачів матеріали справи не містять та самими позивачами не повідомлялося.

Отже судом вжито усіх можливих заходів для належного повідомлення позивачів про час та місце розгляду справи, а з урахуванням того, що останні брали участь у судових засіданнях, давали свої пояснення по суті спору, мали свого представника, який подавав додаткові письмові пояснення, подавав відповідь на відзив, суд приходить до висновку, що позивачі належно обізнані про розгляд справи в суді, та скористалися своїми правами на власний розсуд.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі№ 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) викладено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21).

У своїй постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13 Верховний Суд зазначив, що кожен учасник процесу зобов`язаний добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності позивачів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

За вказаних обставин, враховуючи належне повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, суть спору, їх волевиявлення щодо безпосередньої участі в судовому засіданні, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності сторін.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Статтею 288.5 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З усіх наведених вище положень ПК України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16.

За положеннями ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, дослідивши докази, які подані сторонами на обґрунтування своєї позиції, судом не встановлено фактів порушення відповідачем умов договору оренди землі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, площею 3.1006 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0009 та площею 3.1007 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0514, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожної, розташованих в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що стверджується доданими до матеріалів справи державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №425359 та серії ЧР 5-13.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 3.1007 га, кадастровий номер 7121584700:10:005:0515, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЧР 5-13.

25.04.2017 між позивачем ОСОБА_1 та СТОВ «Нива» та 28.04.2017 між позивачем ОСОБА_2 та СТОВ «Нива» були укладені договори оренди землі відповідно до умов яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали СТОВ «Нива» в строкове платне користування вказані вище земельні ділянки.

У п. 9 договорів оренди землі від 25.04.2017р. та від 28.04.2017р. сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 11, 13 договору оренди землі орендна плата сплачується до 31 грудня кожного року, розмір орендної плати переглядається щорічно.

З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021 вбачається, що сільськогосподарські підприємства, розташовані в Зорівській сільській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області, виплачували фізичним особам, власникам земельних ділянок, орендну плату за землю у наступному розмірі: за 2016 рік - від 4,5 % до 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік; за 2017 рік - від 4,5 % до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2018 рік - від 4,5 % до 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2019 рік - від 7,5 % до 14,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2020 рік - від 5 % до 17,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до довідки головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021,середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Золотоніському району Черкаської області склав: за 2016 рік - 6,7 % від нормативної грошової оцінки; за 2017 рік - 9,0 % від нормативної грошової оцінки; за 2018рік - 9,4 % від нормативної грошової оцінки; за 2019 рік - 12,1 % від нормативної грошової оцінки; за 2020 рік - 12,8 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, у Черкаській областісередня річна орендна ставка від нормативної грошової оцінки за оренду земельних часток (паїв) складала станом на: 31.12.2016 - 5,49 %, 31.12.2017 - 7,31 %, 31.12.2018 - 8,57 %, 31.12.2019 - 9,35 %, 31.12.2020 - 9,64 %.

З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що СТОВ «Нива» виплачувало орендну плату за землю у наступному розмірі:

за 2016: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

за 2017 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

за 2018 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

за 2019: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 14 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

за 2020 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_1 03.10.2016 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2016 рік в розмірі 17 820 грн (7% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2016 рік, ОСОБА_1 отримав 17 820 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_1 02.07.2017 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2017 рік в розмірі 12 090 грн (9.5% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2017 рік, ОСОБА_1 отримав 12090 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_1 18.09.2017 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2017 рік в розмірі 12 730 грн (10% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2017 рік, ОСОБА_1 отримав 12730 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_1 03.09.2018 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2018 рік в розмірі 26 740 грн (10.5% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2018 рік, ОСОБА_1 отримав 26 740 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_1 23.04.2019 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2019 рік в розмірі 25960 грн (13% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2019 рік, ОСОБА_1 отримав 25 960 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_1 17.09.2020 року звертався із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просив виплатити йому орендну плату за землю за 2020 рік в розмірі 30000 грн (15% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2020 рік, ОСОБА_1 отримав 30 000 грн, про що поставив свій підпис у відомості.

ОСОБА_2 03.10.2016року зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2016 рік в розмірі 8910 грн (7% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2016 рік, ОСОБА_2 отримала 8910 грн, про що поставила свій підпис у відомості.

ОСОБА_2 18.09.2017 року зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2017 рік в розмірі 12 730 грн (10% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2017 рік, ОСОБА_2 отримала 12 730 грн, про що поставила свій підпис у відомості.

ОСОБА_2 04.09.2018 року зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2018 рік в розмірі 13 370 грн (10.5% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2018 рік, ОСОБА_2 отримала 13 370 грн, про що поставила свій підпис у відомості.

ОСОБА_2 23.04.2019 року зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2019 рік в розмірі 12 980 грн (13% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2019 рік, ОСОБА_2 отримала 12 980 грн, про що поставила свій підпис у відомості.

ОСОБА_2 17.09.2020 року зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2020 рік в розмірі 15 000 грн (15% від нормативно-грошової оцінки).

Згідно відомості на виплату орендної плати за 2020 рік, ОСОБА_2 отримала 15 000 грн, про що поставила свій підпис у відомості.

Звертаючись в суд із даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що не отримували орендну плату за 2018-2020 роки у повному обсязі та вважають, що п. 9 спірного договору оренди необхідно виконувати дослівно, тобто сплачувати орендну плату від нормативно грошової оцінки земельної ділянки 4 рази на рік.

На противагу цьому, відповідач вказує, що, враховуючи специфіку виробничого процесу сільськогосподарського підприємства, останнє дало право вибору орендодавцю щодо розміру орендної плати залежно від часу отримання орендної плати.

З викладеного суд дійшов висновку, що спір між сторонами полягає виключно у трактуванні п. 9 договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачами, що з часу укладення договору в 2017 році і по 2020 рік включно, вони отримували орендну плату шляхом подачі заяви СТОВ « Нива» із зазначенням бажаного розміру орендної плати.

Вказана обставина підтверджується і даними з відомостей на виплату орендної плати за 2016-2020 роки, які наведені вище.

Тобто, СТОВ «Нива» щорічно сплачувало позивачам орендну плату у розмірі вказаному у поданих ними заявах, при цьому виходячи із наведеного в п. 9 договору оренди землі розрахунку. Позивачі отримали вказані кошти та жодних зауважень щодо їх розміру та порядку нарахування не виявляли.

Крім того, суд зауважує, що із заявою на отримання орендної плати позивачі зверталися письмово до СТОВ «Нива» теж один раз на рік, вказуючи конкретний розмір орендної плати, що відповідав розміру орендної плати у певному кварталі року.

При цьому, розмір орендної плати, що отримував позивач за спірний період складав від 9 % до 13 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Згідно даних фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021, головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021, листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Зорівській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області склав від 4,5 % до 17 % у спірний період.

Тобто, розмір отримуваної орендної плати за землю відповідає середньому показнику на цій території у спірний період.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивачів, які уклали у 2017р. договір оренди землі, отримали виплату орендної плати протягом чотирьох років саме один раз на рік, у вказаному в заяві розмірі, будь-яких звернень, претензій, вимог щодо недоплати орендної плати до СТОВ «Нива» не пред`являли, а згодом пред`являють позов про систематичну не доплату орендної плати, суперечить їх попередній поведінці (виконанню протягом чотирьох років укладеного договору оренди) і є недобросовісним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що орендна плата була виплачена у погодженому сторонами розмірі та строк, систематично, а тому відсутні підстави вважати, що наявна заборгованість по орендній платі.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 09.03.2023р. у справі №695/2077/21 у якій Верховний Суд за аналогічних обставин вказав, що поведінка сторін договору, передусім орендодавця, підтверджує, що він розумів умову про орендну плату за землю як разовий платіж, розмір такої плати орендодавець визначав відповідно до кварталу, у якому звертався із заявою про виплату до орендаря. Наведене дає підстави для висновку, що дії сторін договору підтверджують, що вони однаково розуміли умови договору на стадії його укладення та виконання протягом тривалого періоду часу, а саме протягом 20182020 років. У зазначений період орендодавець не пред`являв орендарю жодних претензій щодо неповної сплати орендної плати за землю, не звертався із додатковими заявами про сплату орендної плати, окрім тих, які подавав один раз кожен рік, які задоволені орендарем, що сторони не заперечують. Отже, поведінка сторін під час виконання умов договору про орендну плату доводить, що сторони однаково розуміли умови про орендну плату, яка мала виплачуватися одноразовим платежем один раз на рік, розмір плати визначався залежно від кварталу календарного року, у якому орендар здійснював такий платіж.

Суд враховує висновки Верховного Суду по вказаній вище справі, та вважає за необхідне застосувати їх у даній справі, оскільки обставини справи, доводи позивача та відповідача є подібними із даною справою.

Таким чином судом не встановлено порушення відповідачем умов договору оренди землі.

Відповідно до п. 14 договорів оренди землі від 25.04.2017р. та від 28.04.2017 р., у разі не виплати орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пень у розмірі 0.2% несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто вказані норми законодавства та умови договору застосовуються у випадку не виконання чи неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань з виплати орендної плати в строки, визначені договором.

Оскільки судом не встановлено, а позивачами у встановленому законом порядку не доведено порушення відповідачем виплати орендної плати в строки, визначені договорами оренди землі то і підстави для застосування вказаного п. 14 договорів оренди землі та норм ч. 2 ст. 625 ЦК України також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

За загальним правилом, встановленим приписами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Оскільки позивачами судовий збір був сплачений при поданні позову, суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі не відшкодовує сплачений позивачами судовий збір.

Керуючись ст.ст.259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2024 року.

Суддя : Середа Л.В.