Рішення

від 23.02.2024 по справі 695/2300/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2300/21

номер провадження 2/695/103/24

23 лютого 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші заяву представника відповідача адвоката Новікова Михайла Володимировича про ухвалення рішення по судових витратах у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник СТОВ «Нива» - адвокат Новіков М.В. із заявою про ухвалення рішення про судові витрати, у якій просив суд ухвалити додаткове рішення по справі №695/2300/221, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СТОВ «Нива» судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 33000.00 грн відповідно до заяви про поділ судових витрат від 11.05.2023 року.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.02.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі відмовлено повністю.

14.07.2020р. між Адвокатським бюро «Новіков та партнери» та СТОВ «Нива» був укладений договір про надання правової допомоги за дорученням клієнта та ведення усіх справ у судах. За умовами вказаного договору вартість та обсяги правової допомоги визначаються у актах виконаних робіт. СТОВ «Нива» отримало правову допомогу на суму 33 300 грн, а тому вказані витрати відповідача мають бути відшкодовані позивачами, як ініціаторами спору.

При прийнятті вказаного судового рішення судом не вирішувалось питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, проте стороною відповідача було заявлено відповідне клопотання.

За таких обставин представник відповідача адвокат Новіков М.В. звернувся до суду з даною заявою.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, у якому заперечував щодо стягнення з позивачів суми заявлених витрат на правову допомогу, так як вважає розмір витрат завищеним та не співмірним з наданою правовою допомогою.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.,ч. 1, 4ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники по справі викликались в судове засідання в порядку визначеному чинним законодавством, для участі у розгляді вказаної заяви до суду не прибули. Представник відповідача просив проводити розгляд заяви без його участі, позивачі про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд, керуючись нормами ст. 270 ЦПК України розглядає справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст.133 ЦПК України).

Так, ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст.141 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.07.2020р. між Адвокатським бюро «Новіков та партнери» та СТОВ «Нива» був укладений договір про надання правової допомоги за дорученням клієнта та ведення усіх справ у судах. За умовами вказаного договору вартість та обсяги правової допомоги визначаються у актах виконаних робіт. СТОВ «Нива» отримало правову допомогу, а тому витрати відповідача на правову допомогу мають бути відшкодовані позивачами, як ініціаторами спору.

Заявником в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в Детальному описі робіт, виконаних адвокатом Новіковим М.В. згідно з договором 14.07.2020 року вказано, що в ході розгляду справи № 695/2300/21 за умовами вказаного вище договору адвокатом надано наступну правову допомогу: 1) ознайомлення з матеріалами справи та підготовлено відзив на позов, при цьому витрачено 10.5 год (вартість послуг 17 500 грн; 2) 21.01.2022 відбулося підготовче засідання: підготовлено та подано клопотання про виклик позивачів для особистих пояснень, клопотання судом задоволено, справа призначена до судового розгляду, витрачено 4 год (вартість 7200.00 грн; 3) 16.05.2022 відбулося судове засідання: проведено допит позивачів, витрачено 3 год. (вартість 5400.00 грн); 4) 03.11.2022 року відбулося судове засідання, витрачено 2 год. (вартість 3200.00 год); всього витрачено часу 19.5 год., загальна вартість послуг 33300.00 грн.

Факт отримання вказаних робіт СТОВ «Нива» стверджується актами про прийняття виконаних робіт від 30.11.2021 року, від 01.02.2022 року, від 31.05.2022 року, від 30.11.2022 року.

Отже, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем понесені судові витрати на надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.

Дотримання вказаного критерію співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката продиктовано ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте представник відповідача у повній мірі не дотримався вказаних вище вимог.

Так зазначаючи у своїй заяві вид та розмір наданих послуг представник відповідача вказав, що здійснював ознайомлення та вивчення матеріалів позовної заяви протягом 10.5 год., вказавши вартість робіт 17500.00 грн.

Однак в даному випадку суд вважає слушними доводи ОСОБА_1 щодо не співмірності затраченого адвокатом часу та складністю справи, адже на початковому етапі позовна заява та додані до неї документи складалась із 38 сторінок, адвокат знайомився з матеріалами справи в електронному варіанті, а тому вбачається не обґрунтованість затраченого часу адвокатом та складністю справи, адже для ознайомлення із такими матеріалами справи та підготовки відзиву на позов така кількість часу не потребується.

Крім того адвокатом вказується, що на підготовку клопотання про виклик позивачів для їх участі у судовому розгляді та на участь адвоката у підготовчому засіданні ним витрачено 4 год., що на переконання суду також не є співмірним з урахуванням складності справи та досвіду адвоката, тим паче, що підготовче засідання 21.01.2022 року тривало не більше 10 хв.

Судові засідання, що призначені на 16.05.2022 року та 03.11.2022 року тривали не більше 1 год.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19.

Разом із тим визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд враховує доводи позивача щодо їх не співмірності зі складністю справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові від 16.06.2020 року Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу, суд враховує те, що спір у цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів є не значними, а сама справа є справою незначної складності та не потребувала з боку представника позивача значного моніторингу судової практики чи норм матеріального права.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, зокрема, чи заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, критеріям їх реальності та розумності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022 року представником відповідача долучено до справи копію постанови Черкаського апеляційного суду від 31.08.2022 року по аналогічній цивільній справі.

Таким чином на переконання суду доводи заявника щодо значного витрачання часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовку відзиву на позов, підготовки клопотань та участі у судових засіданнях є дещо перебільшеними.

Суд не погоджується із розумністю надання адвокатом позивачу адвокатських послуг на суму 33 300.00 грн. з урахуванням не великої складності даної справи, відсутністю потреби в здійсненні значного моніторингу судової практики чи норм матеріального права.

Таким чином суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником відповідача в суді, оскільки об`єктивно такі витрати на послуги адвоката не є співмірними ні з ціною позову, ні з розміром послуг, що були надані адвокатом.

Отже, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, суд приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та стягнення солідарно з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді, у загальній сумі 16650.00 грн.

Відтак, суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання та ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Беручи до уваги вищевказане, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі, яким заяву представника відповідача адвоката Новікова Михайла Володимировича задовольнити частково.

Стягнути солідарноіз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь СТОВ «Нива» код ЄДРПОУ 34223684, судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16650.00 (шістнадцять тисячі шістсот п`ятдесят) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя : Середа Л.В.