Рішення

від 08.02.2024 по справі 343/2683/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2683/23

Провадження №: 2/343/66/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 26.10.2023 звернулась в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовом сформованим в системі «Електронний суд» до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання.

Позивачка просить ухвалити рішення, яким:

визнати рішення Вигодської селищної ради Івано-Франківської області від 20.10.2023 про зняття позивача з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протиправним та скасувати;

зобов`язати Вигодську селищну раду Івано-Франківської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 1997 року, коли вона вселилася в дане помешкання разом з своїм чоловіком і по даний час та займається утриманням вказаної квартири.

Згідно акту від 16.02.2021, колишні сусіди ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають по АДРЕСА_3 , 33, 3 підтвердили те, що в 1996 році ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_4 у зв`язку з боргами її чоловіка, ОСОБА_6 і перейшла жити у його квартиру АДРЕСА_5 .

З 2002 року ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги та витрати по утриманню квартири у якій проживає. ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) було укладено договір на користування електричною енергією від 24.10.2004, договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 14.02.2004, договір на реструктуризацію заборгованості з водопостачання та водовідведення від 25.02.2004 з додатком, який передбачав, що у випадку невиконання договору на реструктуризацію заборгованості квартира буде відключена від водопостачання та водовідведення.

Згідно довідки Вигодської селищної ради №480/02-14 від 26.10.2015 ОСОБА_1 провела обряд похорону ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за власний рахунок.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього чоловіка ОСОБА_6 , ОСОБА_1 і надалі проживала у квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно заяви від 03.02.2020 ОСОБА_1 адресованої голові Вигодської ОТГ від 18.01.2020 у квартирі у якій вона зареєстрована та проживає стався прорив труби водопостачання. 01.02.2020 проводилися зварювальні роботи, які закінчилися заглушкою труби, так як ділянка труби водопостачання, яка іде через квартиру не підлягає ремонту. У заяві ОСОБА_1 просила вжити відповідних заходів по заміні труби водопостачання та направити комісію для обстеження аварійної ділянки та відновлення водопостачання в будинок.

У листі-відповіді №178/02-14 від 07.02.2020 голови Вигодської ОТГ вказано, що заява від 03.02.2020 ОСОБА_1 була направлена на розгляд директору КП «Вигодський ККП» та долучено оригінал такої відповіді.

ОСОБА_1 зверталась до директора КП «Вигодський ККП» з заявою від 10.02.2020 про видачу довідки про те, що в квартирі велися зварювальні та сантехнічні роботи для ліквідації аварійної поломки труби водопостачання в будинок.

Також у заяві від 21.02.2020 ОСОБА_1 до директора КП «Вигодський ККП», вказано, що під час ліквідації наслідків прориву труби були проведені зварювальні та сантехнічні роботи, які закінчилися демонтажем підлоги на кухні, а ввідна труба протікає і на даний час, що унеможливлює проведення ремонту. ОСОБА_1 зазначала, що є інвалідом та їй важко пресуватись по демонтованій підлозі на кухні для приготування їжі, а тому просила невідкладно визначити термін ремонтних робіт по заміні труби водопостачання в будинок.

ОСОБА_1 понесено витрати у зв`язку з проривом труби водопостачання для проведення зварювальних та сантехнічних робіт, що підтверджується товарними чеками від 01.02.2020 , від 03.02.2020 та від 04.02.2020.

Актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 14.02.2020, зареєстрованого виконавчим комітетом Вигодської селищної ради за №102 від 17.02.2020, складеного комісією у складі депутата Вигодської селищної ради Рак С.І., сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , комісія підтвердила, що ОСОБА_1 забезпечила здійснення ремонтних робіт щодо ліквідації аварії водопостачання та здійснює відновлення сантехнічного обладнання після зварювальних робіт та демонтажу підлоги.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 16.02.2021, зареєстрованого виконавчим комітетом Вигодської селищної ради за №394 від 17.02.2021, складеного комісією у складі депутата Вигодської селищної ради Вертепного А.Л., сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з моменту реєстрації за вказаною адресою і по даний час проживає та займається утриманням і обслуговуванням вказаної квартири, за висновками комісії ОСОБА_1 підтримує квартиру в належному стані, покращуючи житлові умови, провела заміну вхідних дверей, вікон на металопластикові, відновила за власний кошт після аварійної поломки водопостачання та водовідведення в будинок, поміняла сантехнічне обладнання та санвузол після зварювальних робіт, провела реконструкцію подачі газу до квартири (заміна газової труби, установка лічильника), своєчасно сплачує комунальні послуги.

У ОСОБА_1 відсутнє інше житло чи будь-яке інше нерухоме майно.

Згідно довідки виданої Вигодською селищною радою №377/02-14 від 17.02.2021 вільного житлового фонду у Вигодській селищній раді немає.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково.

В період з 2001 року, коли чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_6 покинув територію України та виїхав закордон, ОСОБА_1 фактично володіла даним помешкання та підтримувала його в належному стані. Всі сусіди та знайомі ОСОБА_1 вважали її такою, що володіє цим майном як власник.

Отже позивачка має право користування житловим приміщенням, таке право в неї не припинилося та в неї відсутнє інше житло. На момент реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 позивачка була прописана та проживала в цій квартирі постійно. Правові норми Житлового кодексу України не дають підстав для припинення права користування житлом позивача крім випадків, прямо визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Отже реєстрація місця проживання позивачки надає їй можливість реалізовувати ряд своїх прав, зокрема для отримання соціальної допомоги, виборчих прав, та інших. Оскільки позивачка не має іншого житла, то вона не може зареєструвати своє місце проживання в ньому, а тому рішення відповідача суттєво порушує її права та інтереси і є очевидно протиправним, таким що порушує права людини визначені ст. 8 Конвенції (а.с.1-5).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 цивільна справа № 343/2683/23 про визнання рішення Вигодської селищної ради Івано-Франківської області від 20.10.2023 про зняття позивачки з реєстрації за місцем проживання протиправним передана на розгляд судді Монташевич С.М. (а.с.37).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2023, відкрито провадженняу справі№ 343/2683/23за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання. Призначено підготовче судове засідання.

Встановлено відповідачам строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, а також доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються їх заперечення, якщо такі докази не надані позивачкою, і документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього доказів іншим учасникам справи (а.с.38).

Ухвалою про відвід Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2023 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Блонського М.А. по відвід судді у цивільній справі №343/2683/23 за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання - задоволено , справу передано до канцелярії Долинського районного суду Івано-Франківської області для визначення іншого судді в порядку статті 33 ЦПК України (а.с.41-42).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 цивільна справа № 343/2683/23 про визнання рішення Вигодської селищної ради Івано-Франківської області від 20.10.2023 про зняття позивача з реєстрації за місцем проживання протиправним передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.43).

Ухвалою про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2023 - у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М.А. про відвід судді Тураша В.А. у цивільній справі №343/2683/23 за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання - відмовлено (а.с.51-52).

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокатДуткевич М.В.(ордер серіїАТ №1049472а.с.46)подав відзивна позов,в якомузазначив,що заявлений ОСОБА_1 позов вважає необґрунтованим та безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення. У відповідності до рішення Долинського районного суду від 07.08.2019 у справі №343/1362/19 за відповідачкою ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , як спадкове майно за законом після смерті спадкодавця її дядька ОСОБА_6 . У відповідності до цього рішення 10.07.2020 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 була внесена як єдиний власник вказаної квартири .

21 січня 2023 року набули чинності зміни, внесені до ст. 18 Закону України "Про надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання" , згідно з якими особа, яка є власником житла, та бажає зняти іншу особу із зареєстрованого місця проживання, вона може самостійно звернутися до органів реєстрації або через центр надання адміністративних послуг із відповідною заявою.

20 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулася із письмовою заявою до центру надання адміністративних послуг Вигодської селищної ради про зняття з реєстрації у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_1 , яка не є членом її сім?ї. По її заяві ОСОБА_1 , була знята з реєстрації.

Твердження позивачки про те, що зняття з реєстрації у квартирі порушило її права на користування житлом, не відповідає дійсності, так як її право на проживання у квартирі самим зняттям з реєстрації не порушено. Щодо сплати комунальних послуг, то особа, яка проживає у помешканні та користується комунальними послугами, повинна їх сплачувати.

Щодо судової практики: посилання у позовній заяві на судову практику є некоректним, оскільки ці судові рішення не мають жодного відношення до внесених змін у ст. 18 ЗУ "Про надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання» і були винесені задовго до внесених змін у зазначений Закон. Цей Закон має пріоритетне значений при вирішенні справ такої категорії.

Таким чином ОСОБА_1 була знята з реєстрації у квартирі АДРЕСА_6 у законний спосіб, а тому у заявленому позові слід відмовити Також не може бути поновлена і її реєстрація у зазначені квартирі (а.с.45).

Представник відповідача Вигодської селищної ради Івано-Франківської області Луцький В.Я. (довіреність №684/02-23 від 28.04.2023 а.с.82) подав відзив на позов, в якому зазначив, що вказані в позовній заяві твердження позивачки вважають необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та не визнаються відповідачем - Вигодською селищною радою, а у Долинського районного суду відсутні правові підстави для задоволення позову .

Зазначив , що Вигодська селишна рада є органом місцевого самоврядування на який покладено функції органу реєстрації. Безпосередньо, реєстраційні дії здійснюються відділом «Центр надання адміністративних послуг» апарату Вигодської селищної ради.

Відповідно до пунктів 11-12 ч.1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстраційна дія- внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи. Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Ч.1 ст. 28 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що орган реєстрації здійснює:

1) формування та ведення реєстру територіальної громади;

2) реєстраційні дії та внесення інформації за результатами їх вчинення до відповідного реєстру територіатьної громади;

3) передачу інформації про реєстраційну дію до відомчої інформаційної системи з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

На вищевказані правовідносини, поширює дію також Закон України «Про адміністративні послуги». П. 1 ст. 1 вищезгаданого закону, передбачено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону.

Отже на Вигодську селищну раду , як на орган реєстрації покладено повноваження щодо здійснення відповідних реєстраційних дій визначених Законом України «Про адміністративні послуги» та Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

П. 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про адміністративні послуги» та Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послу і щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», визначено, що зняття особи із задекларованої або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить - власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованою або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

20.10.2023 ОСОБА_2 подано заяву власника житла про зняття особи із задекларованого зареєстрованого місця проживання /перебування №1793 з проханням зняти зареєстроване місце проживання (перебування) позивачки.

Право власності ОСОБА_2 на житло за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 37263754 від 07.07.2020.

Відповідно до ч.13 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:

1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;

2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;

3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Даний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно,у Вигодськоїселищної ради,були відсутніпідстави длявідмови узадоволенні заяви ОСОБА_2 ,як власникажитла прозняття особи(позивачки ОСОБА_1 ) іззадекларованою/зареєстрованогомісця проживання/перебування.Просятьвідмовити узадоволенні позовув повномуобсязі (а.с.83-87).

Ухвалою Долинського районного суду від 27.11.2023 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін по справі (а.с.94).

Ухвалою про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2023 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М.А. про відвід судді Тураша В.А. у цивільній справі №343/2683/23 за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання - відмовлено (а.с.100-101).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Блонський М.А. (ордер серії ВС №1237619 а.с.7) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини, просили позов задоволити . Додатково пояснили, що іншого житла у позивачки ОСОБА_1 , яка являється особою з інвалідністю 3-ї групи, немає. Крім цього, рішенням Долинського районного суду від 05.01.2022, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.11.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення - відмовлено, чим ще раз підтверджено право ОСОБА_1 проживати та бути зареєстрованою у квартирі квартирі АДРЕСА_6 . Відповідачка ОСОБА_2 , на відміну від позивачки ОСОБА_1 , має у власності житловий будинок в с.Куличків, Сокальського району Львівської області, що підтверджується долученим до справи витягом.

Представник відповідача Вигодської селищної ради Івано-Франківської області Луцький В.Я. (довіреність №684/02-23 від 28.04.2023 а.с.82) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зіславшись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини. Просив в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилася, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Дуткевич М.В. (ордер серії АТ №1049472 а.с.46) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав , просив у позові відмовити за безпідставністю позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, а також просив при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5600.00 грн судових витрат ( витрат на надання правової допомоги адвокатом), згідно поданого розрахунку .

Суд,вислухавши поясненняучасників процесу, які з`явилися в судові засідання, вивчивши матеріали справи, відзиви на позовнузаяву, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку:

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доцього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихцим Кодексомвипадках.

Відповідно до положень п.10 ч.2 ст.16 ЦК України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.15 , ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним з передбачених п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

В даній справі, порушення права позивачка ОСОБА_1 пов`язує з позбавленням її можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивачки порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивачка звернулась до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів .

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Ч.2 ст. 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У преамбулі Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послугщододекларування тареєстрації місця проживанняв Україні» від 05 листопада 2021 року (надалі Закон №1871-ІХ) зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послугщододекларування тареєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону№1871-ІХ, декларування та реєстраціямісця проживання(перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Декларуваннямісця проживанняособи - повідомлення особою органуреєстраціїадреси свогомісця проживанняшляхом надання декларації про місцепроживанняв електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1871-ІХ).

Реєстраціямісця проживання(перебування) особи - внесення за заявою про реєстраціюмісця проживання(перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місцепроживання(перебування) особи (п.12 ч.1 ст. 2 Закону №1871-ІХ).

Однією із загальних вимог до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи є те, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання(перебування) задекларувати або зареєструвати його ( ч.1 ст. 5 Закону №1871-ІХ).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою особи , поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності (ч.6 ст. 5 Закону №1871-ІХ).

За приписамич. 2 ст. 4 Закону №1871-ІХ , порядок декларуваннямісця проживання, реєстрації місця проживання(перебування), змінимісця проживання,зняття зреєстрації місця проживання, скасуваннядекларуваннямісця проживання, реєстрації місця проживання(перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларуваннямісця проживання, реєстрації місця проживання(перебування), змінимісця проживання,зняття із задекларованого та зареєстрованогомісця проживання(перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогамич.ч. 1,4 ст. 18 Закону №1871-ІХ, зняття особи із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування) у разі звернення до органуреєстраціїабо через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданою у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місцепроживання(перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Для реалізації норм Закону №1871-ІХ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування іреєстрації місця проживаннята ведення реєстрів територіальних громад», якою затверджено Порядок декларування тареєстрації місця проживання(перебування) (даліПорядок).

Порядок визначає механізм здійсненнядекларування/реєстрації місця проживання (перебування), змінимісця проживання,зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання (перебування),скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно зп.п. 50,51,57,61,62,64 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживанняособи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування) за формою згідно з додатком 6.

У разі звернення до органуреєстрації(у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування) особа подає:

1) паспортний документ (у разі особистого звернення);

2)свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживаннядітей віком до 14 років);

3) документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору;

4) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

У разі звернення до органуреєстрації(у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місцепроживання(перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органуреєстраціїподаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремощодокожної особи.

Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованогомісця проживання(перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи, за виключенням дітей віком до 14 років, та містить вимогу додатково долучати до заяви документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини, та свідоцтво про народження дитини. Зазначене також підтверджується додатком 6 Порядку, з якого вбачається, що до заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування) також слід додати документ, що посвідчує особу законного представника (представника).

П. 69 Порядкувизначено, що посадова особа органуреєстраціїабо адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживаннята наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органуреєстраціїу день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту: приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживанняабо про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованогомісця проживанняособи.

Даним Порядком також визначено порядок оскарження дій органуреєстрації.

Пунктами 91,92 Порядкупередбачено, що відомості про задеклароване/зареєстроване місцепроживання(перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання (перебування) особи скасовуються органомреєстраціїу разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.

У разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органуреєстраціїпроводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення проскасування декларування/реєстрації/зняттяіз задекларованого/зареєстрованогомісця проживання (перебування) особи.

Після дотримання даного алгоритму рішення,діїчи бездіяльність органуреєстрації(в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

Конституцією Українипередбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Ст.41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннямист. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до Закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі Закону за рішенням суду.

Згідно зіст. 109 ЖК УРСРвиселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених Законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

Уст. 114 ЖК УРСРпередбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.

При вирішенні питання про виселення члена сім`ї колишнього власника житла, суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності.

Відповідно до частин першої, другоїст.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6ст. 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Ст. 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місцепроживання«житлом», яке підлягає захисту на підставіпункту 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

«Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретногопроживання«житлом», що б спричинило захист на підставіпункту 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцемпроживання(рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року,пункт 63).

Отже, тривалий часпроживанняособи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінніст. 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У кожній конкретній справі указаної категорії суд має належно дослідити указані вище обставини, перевірити як доводи власника майна, якимиобґрунтовано порушення його права власності, так і доводи осіб, до яких пред`явлені відповідні вимоги, оцінити співмірність вимог та заперечень.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 ст. 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення ст. 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції.

Не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень ст. 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ (позиція ВП ВС, викладена в постанові від 21.08.2019 у справі №569/4373/16-ц).

Судом встановлено,що позивачка ОСОБА_1 ,яка являєтьсяособою зінвалідністю 3-їгрупи,з17 березня 1997 року була зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації 20.10.2023 , що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади, номер витягу:2023/008613457 від 24.10.2023 (а.с.31).

Квартира,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,належить направі приватноївласності впорядку спадкуванняпісля смерті ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачці ОСОБА_2 на підставірішення Долинськогорайонного суду Івано-Франківської№343/1362/19від 07.08.2019.

07.07.2020 ОСОБА_2 зареєструвала право власності на згадану квартиру, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:215862037 від 10.07.2020(а.с.90) та копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 82049228 від 09.03.2017 (а.с. 102-103).

Згідно цієї ж інформаційної довідки відповідачці ОСОБА_2 належить також 1/2 частка будинку АДРЕСА_7 .

20.10.2023 відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Вигодської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області , як органу реєстрації, із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) №1793 .

У вказаній заяві ОСОБА_2 просила зняти задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Адміністратором відділу ЦНАП було прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з адреси: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 до своєї заяви від 20.10.2023 подала відповідні документи, що підтверджують її право власності на житло, в якому зареєстровано місце проживання позивачки ОСОБА_1 (а.с.31,88-90).

Представник відповідача Вигодськоїселищної радиІвано-Франківськоїобласті ЛуцькийВ.Я.в судовому засіданні не заперечував факту прийняття адміністратором відділу ЦНАП Вигодської селищної ради 20.10.2023 рішення про зняття позивачки з реєстрації місця проживання, а також підтвердив, що дане рішення прийняте на підставі п.2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» .

Так, дійсно, відповідно до ч.1ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послугщододекларування тареєстрації місця проживанняв Україні» , зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання(перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) може здійснюватись за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання(перебування) поданою у паперовій формі такою особою (її законним представником або представником), так і за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

П. 50 Порядкудекларування тареєстрації місця проживання(перебування) звучить так: «Зняттяіз задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування)здійснюється на підставі:».

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. ч. 1,3 ст. 5 ЦК України).

Проаналізувавши зазначені норми,суд дійшов до висновку, що зняття з зареєстрованого (задекларованого) місця проживання на підставі норм Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послугщододекларування тареєстрації місця проживанняв Україні», можливо після того, як на підставі норм цього ж закону раніше проводилось декларування чи реєстрація місце проживання особи.

В даній справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , вселилась у спірну квартиру як член сім`ї власника квартири (свого чоловіка) та була зареєстрована у вказаній квартирі та проживає в ній з 1997 року.

Однак в даному випадку ні ОСОБА_1 , ні попередній, чи теперішній власники квартири не декларували і не реєстрували місце проживання позивачки на підставі вимог Закону№1871-ІХ .

Такий висновок суду також узгоджується із змістом типової форми «Заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування)» (додаток 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)), у якій власник житла зазначає: «прошу/проситьзняти задеклароване/зареєстрованемісце проживання (перебування) такої/таких особи/осіб:…».

Отже, позивачка ОСОБА_1 , була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_5 з 1997 року на підставі інших, діючих на той час нормах законодавства, які надавали право їй користуватись житлом, в якому було зареєстровано її місцепроживання.

Реєстраціямісця проживанняє похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу зреєстраціїза місцемпроживанняможна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку). Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 11.05.2023 справа № 718/373/22, провадження № 61-10981св22.

Згідно ізст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підставі і в порядку, передбачених Законом. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається тільки на підставах, передбачених Законом, і має відбуватись у судовому порядку.

Цивільний кодекс Українивстановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчинятищодосвого майна будь-якідії,які не суперечать Закону (ст. 319 ЦК України).

Власник може надати право проживати у своєму приміщенні як членам своєї сім`ї, так і іншим особам. Водночас він також має повне право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві», інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зехентнер проти Австрії», 2009 року, пункт 56).

З огляду на викладене, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

При розгляді таких справ по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.

Аналізуючи наявні у справі докази, зокрема, те що позивачка тривалий час (більше 25-ти років) проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , як член сім`ї власника набула право користування житлом, сплачує комунальні послуги, проводить поточні ремонти, відсутність у позивачки іншого житла, суд вважає, що зняття зреєстрації ОСОБА_1 порушує справедливий баланс між інтересами суспільства, власника житла пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.01.2022 в справі №343/136/21, залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.11.2023 (а.с.54-80) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартироюшляхом передачіключів (ключа)від вхіднихдверей квартирита виселення задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_5 , шляхом надання їй екземпляру ключів від дверей зазначної квартири, а у випадку їх відсутності - можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно нею користуватися у будь-який час.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення - відмовлено.

В мотивувальній частині рішення зазначено, зокрема:

"Що стосується вимоги про виселення відповідачки із займаної квартири суд зазначає наступне.

Здійснення громадянами житлових прав здійснюється у порядку визначеному законодавством, в тому числі ЦК України та ЖК УРСР.

Згідно статті 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом. Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодопропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Таким чином, встановивши, щовідповідачка ОСОБА_1 вселилась у спірну квартиру як член сім`ї власника квартири (свого чоловіка), зареєстрована у вказаній квартирі та проживає в ній з 1997 року (24 роки) та немає іншого житла, а також являється особою з інвалідністю III групи, спірна квартира для відповідачки є єдиним місцем її проживання (докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні), і що негативні наслідки для власника квартири, які зазначені в позовній заяві стороною позивачки ОСОБА_2 не доведені, оцінивши баланс інтересів сторін, дослідивши питання виселення відповідачки на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимог про виселення відповідачки із займаної квартири."

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Узагальнюючи можна сказати, що Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено не зняття з реєстрації місця проживання (що передбачено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»), а зняття із зареєстрованого місця проживання, відповідно до вимог Закону №1871-ІХ.

Крім того, дія цього Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом (ч. 2 ст. 1 Закону).

В даному випадку, на думку суду, дії відповідачки ОСОБА_2 , а саме: звернення з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 , звернення до відділу ЦНАП Вигодської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області із заявою про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 спрямовані на позбавлення останньої права користування цією квартирою, а наявність у ОСОБА_1 права на користування цією квартирою (сервітут) підтверджується судовим рішенням рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.01.2022 в справі №343/136/21 залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.11.2023.

Отже, вищенаведеним спростовуються доводи представників відповідачів про те, що у Вигодської селищної ради були всі підстави для зняття зреєстрації місця проживанняпозивачки, а також те, що зняття позивачки ОСОБА_1 зреєстрації місця проживанняне мало наслідком позбавлення їх права користування житловим приміщенням та зміни фактичногомісця проживання.

Підсумовуючи все викладене, суд вважає, що відділ ЦНАП Вигодської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області не мав законного права знімати з реєстрації ОСОБА_1 за згаданою адресою на підставі норм Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

При розгляді даноїсправи позивачкою доведений предмет доказування відповіднимидоказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновокпроте, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності, авідтаксуд приходить до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_1 заявлені до Вигодської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання є обґрунтованими тапідлягаютьзадоволенню.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ЗаконуУкраїни «Пронадання публічних(електроннихпублічних)послуг щододекларування тареєстрації місцяпроживання вУкраїні» №1871-IXвід 05.11.2021(зізмінами ідоповненнями),«Порядку декларуваннята реєстраціїмісця проживання(перебування)»,затвердженого ПостановоюКМУ №265від 07.02.2022,керуючись ст.ст.4,5,11,12,13,76-82,89,141,247,259,263-265,268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання рішення про зняття з реєстрації за місцем проживання протиправним та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання задоволити .

Визнати протиправнимта скасувати рішення відділу ЦНАП Вигодської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області від 20 жовтня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованогомісця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Поновити реєстраціюмісця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Вигодської селищної ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідачі:

Вигодська селищна рада Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875, вул.Д.Галицького,75 смт Вигода Калуського району Івано-Франківської області,77552.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,проживає заадресою: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2024

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш