Постанова

від 08.02.2024 по справі 914/1450/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа №914/1450/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівЗВАРИЧ О.В.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

За участю представників учасників у справі від:

апелянта: Підгайний О.І. (самопредставництво)

арбітражний керуючий Білоусова Т.Д. в режимі відеоконференції;

розглянувши апеляційну скаргуГоловного управління ДПС у Львівській області б/н від 17.11.2023 (вх.ЗАГС №01-05/3565/23 від 22.11.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від

08.11.2023 (суддя Чорній Л.З.)

у справі№ 914/1450/21

за заявою:Головного управління Державної

податкової служби у Львівській області, м.Львів

про банкрутство:Товариства з обмеженою

відповідальністюВіста-Транс с.Підбірці,

Пустомитівський район, Львівська область

ВСТАНОВИВ:

Суть спору та фактичні обставини справи.

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області у травні 2021 року звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність Віста-Транс.

Ухвалою суду від 23.06.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Віста-Транс; визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ Віста-Транс у розмірі 25 205 872,61 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ Віста-Транс; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Білоусову Тамілу Дмитрівну.

Постановою суду від 06.10.2021 у справі № 914/1450/21 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ Віста-Транс та повноваження розпорядника майна; ТОВ Віста-Транс визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Білоусову Т.Д.

Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання ТОВ Віста-Транс банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 01.03.2023 визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 2 861 046,77 грн. На виконання вимог зазначено вище ухвали ліквідатором внесено відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

03.10.2023 ліквідатором на електронну адресу члена комітету кредиторів направлено запит від 03.10.2023 №02-01/158 про проведення засідання комітету кредиторів ТОВ «Віста-Транс» шляхом опитування у відповідності до положень Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з наступними питаннями порядку денного: 1. Звіт ліквідатора у справі №914/1450/21 про банкрутство ТОВ «Віста-Транс» за підсумками процедури ліквідації. 2. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №914/1450/21.

У жовтні на електронну адресу ліквідатора від ГУ ДПС у Львівській області надійшли результати голосування, згідно яких кредитор проголосував наступним чином: по першому питанню порядку денного (Звіт ліквідатора у справі №914/1450/21 про банкрутство ТОВ «Віста-Транс» за підсумками процедури ліквідації.): «Рішень не прийнято»; по другому питанню порядку денного: «Відмовити у схваленні звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 06.10.2021 по 30.09.2023 у наступних розмірах: грошова винагорода - 469 500,00 грн.; витрати - 707,00 грн».

Ухвалою суду від 08.11.2023 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ «Віста-Транс»; ухвалено ліквідувати ТОВ «Віста-Транс», а вимоги кредитора ГУ ДПС у Львівській області на суму 38 339 092,08 грн вважати погашеними; ухвалено вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; закрито провадження у справі № 914/1450/21 про банкрутство ТОВ «Віста-Транс», а повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білоусової Т.Д. припинено.

Також вказаною ухвалою затверджено звіт про нарахування та виплату основної винагороди та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації банкрута арбітражного керуючого Білоусової Т.Д. за період з 06.10.2021 по 31.10.2023 у розмірі 489 600,00 грн грошової винагороди та 707,00 грн інших витрат, а вказану суму ухвалено стягнути з кредитора - ГУ ДПС у Львівській області.

Ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. При затвердженні розміру грошової винагороди арбітражному керуючому, суд не обмежений наявністю чи відсутністю погодження такої суми комітетом кредиторів. Суд першої інстанції вказав, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство дії або бездіяльність арбітражного керуючого Білоусової Т.Д. жодного разу кредитором не оскаржувалися, а тому вказані послуги підлягають оплаті у повному розмірі. При цьому, оскільки фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався, а у боржника відсутні кошти та/або майно, яке підлягає продажу, то вказані кошти підлягають стягненню з єдиного кредитора у справі - ГУ ДПС у Львівській області.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду в частині стягнення з апелянта 490 307,00 грн основної винагороди та інших витрат на користь арбітражного керуючого Білоусової Т.Д. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. Покликається на те, що в звіті ліквідатора не описано конкретних дій, які нею вчинено на виявлення та пошук майна, а також на користь кредитора. Вважає, що ліквідатором не вжито усіх заходів щодо пошуку активів боржника, що призвело до неможливості погашення кредиторської заборгованості.

Арбітражним керуючим Білоусовою Т.Д. подано відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Покликається на безпідставність доводів апеляційної скарги та зазначає, що доводи апелянта про не здійснення ліквідатором повноти дій протягом вказаних місяців спростовуються долученими до матеріалів справи документами. Звертає увагу, що в процесі здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатором на адресу кредитора направлялися звіти про виконану роботу, докази чого є в матеріалах справи. Водночас жодних скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора протягом провадження у справі про банкрутство кредитором подано не було.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, учасниками у справі заявлено не було.

08.02.2024 в судове засідання з`явився представник апелянта, а також в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь арбітражний керуючий Білоусова Т.Д., які навели свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції лише в частині затвердження звіту ліквідатора про виплату грошової винагороди, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним господарським судом, що арбітражний керуючий Білоусова Т.Д. виконувала повноваження ліквідатора боржника, зокрема, у період із 06.10.2021 по 31.10.2023.

Так, Конституцією України (ч. 4, 7 ст. 43) визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

З огляду на зазначене, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18).

Як вбачається з матеріалів справи, комітетом кредиторів ТОВ Віста-Транс прийнято рішення відмовити у схваленні звіту ліквідатора про нарахування і виплату основної винагороди та про здійснення відшкодування витрат ліквідатору (відповідно до протоколу від 03.10.2023).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи зацікавленість у прийнятті такого рішення та те, що ГУ ДПС у Львівській області є єдиним кредитором у справі та членом комітету кредиторів, наявність або відсутність погодження комітетом кредиторів звіту про виплату грошової винагороди ліквідатору не є визначальним для суду, оскільки суд керується виключно чинним законодавством України та у визначених законодавством межах.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, які працівник має отримувати за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Верховний Суд зазначив, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого розпорядника майна/керуючого санацією/ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (Постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №5024/980/2011).

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо неповноти дій ліквідатора та не вжиття нею усіх заходів для пошуку активів боржника, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема виписками з реєстрів, відповідями на її запити тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ст. 25 КУзПБ передбачено відповідальність арбітражного керуючого за неналежне виконання покладених на нього обов`язків. Так, шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

Отже, законодавство з процедур банкрутства передбачає відповідальність арбітражного керуючого за завдану шкоду, спричинену діями або бездіяльністю, в той час як право на оплату праці гарантується.

Окрім цього, при здійсненні провадження у справі про банкрутство передбачено право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого при здійсненні ліквідаційної процедури шляхом подання скарг на дії ліквідатора.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що скарги чи заперечення щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Білоусової Т.Д. не надходили, інші обставини, які б свідчили про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень, відсутні.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Білоусова Т.Д.. належно виконувала повноваження ліквідатора, визначені КУзПБ, враховуючи відсутність протилежного, а тому має право на оплату послуг, наданих в межах цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створювався; майно та кошти банкрута, які могли б бути спрямовані для сплати винагороди арбітражного керуючого також відсутні.

З огляду на викладене, оскільки у боржника повністю відсутні майнові активи, у зв`язку із чим неможливе здійснення оплати послуг ліквідатора за рахунок майна боржника, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про здійснення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) Білоусової Т.Д. за рахунок єдиного кредитора у справі - ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Львівській області.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи викладене вище, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі № 914/1450/21 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіО.В. ЗВАРИЧ

О.С. СКРИПЧУК