Постанова

від 05.02.2024 по справі 915/344/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/344/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО": не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ": Федьков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 року, суддя в І інстанції Ржепецький В.О., повний текст якого складено 22.09.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/344/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ"

про стягнення 478 500 грн, 3% річних та інфляційних втрат

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО"

про зобов`язання виконати п. 4.1 договору купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Глобальні технології та Ко звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро шлях, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти у сумі 478500,00 грн, 3% річних в сумі 36013,98 грн та інфляційні витрати в сумі 219880,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання усних домовленостей щодо поставки товару на підставі рахунку постачальника на суму 476850,00 грн, позивач (покупець) здійснив попередню оплату товару шляхом сплати на поточний рахунок постачальника (відповідача) грошових коштів на суму 478500,00 грн. Однак відповідач не підготував та не передав товар покупцю та не повернув суму попередньої оплати за товар, що стало підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

У листопаді 2022 року ТОВ Агро шлях звернулось із зустрічною позовною заявою до ТОВ Глобальні технології та Ко про зобов`язання позивача за первісним позовом виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме: прийняти від ТОВ Агро шлях товар в кількості 1 одиниці (дискову борону CATROS 7501-2Т (уживану) відповідно до специфікації від 14.09.2020, що є додатком №1 до договору, згідно з актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених договором.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ТОВ Агро шлях виконано зобов`язання щодо передачі товару, що покладені на нього умовами Договору та приписами законодавства. Відповідач передав товар, що підтверджується видатковою накладною, актом прийому-передачі с/г техніки та поясненнями свідків. Відповідачем сформовано та зареєстровано податкову накладну, яка включена до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року. 21.09.2020 в присутності трьох працівників Відповідача, відбулось завантаження Товару. Ця обставина підтверджується поясненнями свідка. Представниками Позивача не було підписано примірники Договору, Додатку №1 до Договору та акту прийому - передачі с/г техніки. Аргументовано це було тим, що Товар не новий і тому Позивачу потрібен додатковий час для перевірки роботи поставленої борони. Зробити відповідне застереження в Акті Позивач відмовився. З метою виконання Договору Відповідачем було направлено Позивачу підписані примірники вищезазначених документів, що визнається і Позивачем. Враховуючи вищевикладене та те, що Відповідачем спочатку передано, а згодом надіслано Договір з додатком та актом прийому - передачі с/г техніки, що отримані Позивачем, пояснення свідків підтверджують передачу техніки, Позивачем зареєстровано податкову накладну щодо спірної поставки, можливо стверджувати, що дані докази є більш вірогідними та доводять передачу Товару за Договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі №915/344/22 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" грошові кошти у розмірі 478 500 грн, 3% річних в сумі 34 994,22 грн, інфляційні втрати в сумі 219 880,31 грн та 11 000,62 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволені зустрічного позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони, вірогідно, мали намір укласти договір в редакції відповідно до положень наведеного документу, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази як підписання договору продавцем так і здійснення сторонами дій щодо визнання договору укладеним в судовому порядку. Відтак, відсутні підстави вважати доведеними обставини укладення між сторонами договору купівлі-продажу №SD40694855/01/2020 від 14.09.2020 у вигляді єдиного документу.

Відтак, незважаючи на твердження позивача про укладення у спрощений спосіб договору поставки, господарський суд вважає, що дані твердження не ґрунтуються на поданих доказах та протирічать первісній оцінці обставин, яку було надано позивачем у листі від 28.09.2020 №2809, а саме обставин перерахування грошових коштів помилково, обставини реєстрації ТОВ Глобальні технології та Ко податкової накладної №138 від 18.09.2020 зазначеного висновку не спростовують.

Господарський суд вказав, що зазначені свідчення в заяві свідка Явовець (т.1, а.с.141, т. 2, а.с. 61) не беруться до уваги судом відповідно до ч. 2 ст. 89 ГПК України, у зв`язку з неявкою свідка в судове засідання за викликом суду. До тверджень, які містяться в заяві свідка ОСОБА_1 суд відноситься критично, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження організації доставки (наприклад, посвідчення водія відповідної категорії; товарно-транспортної накладної, доказів, що транспортний засіб належить відповідачеві або використовується ним на підставі відповідного правочину тощо), та її успішного завершення підписанням відповідних документів приймання-передання або доказів перешкоджання позивачем у прийнятті товару.

Наведені обставини спростовують твердження позивача за зустрічним позовом про існування обов`язку позивача за первісним позовом, який витікає з п. 4.1. Договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, оскільки факту укладення між сторонами цього правочину господарським судом не встановлено. Зазначене зумовлює відмову в задоволенні зустрічного позову.

09.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі №915/344/22 скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги за первісним позовом залишити без задоволення, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" за зустрічним позовом задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, та як наслідок не було укладено договір поставки. Зазначає, що з доказів наявних у матеріалах справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Зазначає, що факт укладення договору визнано сторонами у процесуальних документах, а тому вказане не підлягає доказуванню.

Вказує, що формування ТОВ «ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО» як покупцем податкового кредиту за фактом поставки товару по податковій накладній від 18.09.2020 №138, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових ТОВ «АГРО ШЛЯХ» та включення Позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн є доказом укладання та виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому суд дійшов помилкового висновку, що фактом підтвердження господарської операції є первинні бухгалтерські документи, а не податкові накладні, які можуть оцінюватись яке докази її здійснення тільки в сукупності з іншими доказами.

Апелянт зазначає, що ст. 1212 ЦК України не може бути застосована у вказаній справі, оскільки між сторонами діє договір, який не був розірваний, натомість ст. 1212 ЦК не підлягає застосуванню у договірних відносинах, які не є припиненими.

Додатково звертає увагу, що в порушення укладеного між сторонами Договору, а також приписів чинного законодавства, Позивачем не було вжито заходів щодо направлення на адресу Відповідача Акту приймання-передачі, тому наявні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що між сторонами існували переддоговірні відносини щодо поставки товару, натомість проект договору від 14.09.2020 р., що надає відповідач, підписаний не був. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. у тому числі ціни (яка відрізняється у рахунку та у сумі фактично сплаченій), строків поставки, дії договору.

Вказує, що ТОВ «Глобальні технології та КО» було здійснено перерахування коштів на рахунок ТОВ «Агро шлях» і відповідно до «правила першої події» було сформовано податкову накладну, тобто підставою для реєстрації податкової накладної стала обставина перерахування коштів. Отже діє «правило першої події», коли податковий кредит формується по факту списання коштів з рахунку покупця. У разі, якщо першою подією є передоплата, то після неї завжди слідує формування податкового кредиту, і лише після цього фактичне постачання товару у разі належного виконання зобов?язання. Якщо у подальшому товар не поставляється, а сплачені кошти повертаються (за рішенням суду чи добровільно) то обидва контрагенти здійснюють коригування податкового кредиту та податкових зобов?язань.

Звертає увагу, що п. 4.7. проекту договору передбачає, що з моменту підписання акту приймання-передачі Товару Продавець вважається таким, що виконав свій обов?язок поставки Товару. Апелянт стверджує, що саме вказаний проект договору укладений та діє між сторонами, однак сам протирічить складеному ним проекту договору і жодним чином не пояснює, по якій причині його дії не узгоджуються із таким договором (проектом). Верховний Суд неодноразово зазначав, що податкові накладні як доказ здійснення господарської операції треба досліджувати у сукупності з іншими доказами та з урахуванням конкретних обставин справи, поведінки сторін.

Позивач зазначає, що апелянт просить суд зобов?язати виконати договір який не є укладеним. У вказаному проекті відсутні підпис та печатка позивача. Положення вказаного проекту договору не узгоджувалися сторонами та викладені апелянтом у односторонньому порядку. Окрім того, суд першої інстанції встановив відсутність між сторонами навіть узгодження усіх істотних умов договору, не те, що не укладення конкретно цього проекту договору, на який посилається апелянт.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" та призначено справу №915/355/22 до розгляду на 12.12.2023 о 11:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 оголошено перерву в розгляді даної справи до 20.12.2023 о 14:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 справу №915/344/22 призначено до розгляду на 05.02.2024 о 15:00.

В судовому засіданні 05.02.2024 прийняв участь представник відповідача, позивач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, при цьому, 02.02.2024 від ТОВ «Глобальні технології та КО» надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його повноважного представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ «Глобальні технології та КО» за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" існували переддоговірні відносини щодо поставки товару, а саме дискової борони CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) у кількості 1 штуки загальною вартістю 17000,00 дол.США.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №322 від 18.09.2020, відповідно до якого ТОВ Глобальні технології та Ко перерахувало на р/р ТОВ Агро шлях грошові кошти в сумі 478 500 грн. з призначенням платежу: Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн (т.1, а.с.16), а також виписка по рахунку позивача від 18.09.2020 та довідка банку за вих.№05/9648 від 30.09.2020.

Як зазначав позивач, Відповідач не поставив (не передав) товар покупцю у вказаний строк та не повернув позивачу підписаний зі свого боку примірник договору № №SD 40694855/01/20 від 18.09.2020, два примірники якого позивач направляв відповідачу, тому листом від 28.09.2020 №2809 Про повернення помилково сплачених коштів, позивач ТОВ Глобальні технології та Ко звернулося до ТОВ Агро шлях з проханням повернути помилково сплачені кошти в сумі 478500,00 грн, перераховані по платіжному дорученню №322 від 18.07.2020, призначення платежу: Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн (т.1, а.с.19).

Відповіддю від 07.10.2020 №0710/1 відповідач зазначив, що позивачем було зроблено замовлення на постачання товару, для виконання взятого зобов`язання було укладено договір купівлі-продажу №SD40694855/01/2020 від 14.09.2020, який належним чином виконано і поставлено 21.09.2020 товар. Підписані з боку відповідача документи були направлені поштою та вручені позивачу 29.09.2020. Тобто станом на 29.09.2020 відповідач повністю виконав взяті на себе зобов`язання згідно договору №SD40694855/01/2020 від 14.09.2020.

Отримані позивачем 29.09.2020 документи, підписані відповідачем та скріплені печаткою, а саме: рахунок на оплату №SD 40694855/1 від 18.09.2020, один примірник договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 з Додатком до цього договору, один примірник Акту № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020, не підписані з боку позивача.

В матеріалах справи також наявна копія видаткової накладної №1250 від 21.09.2020, відповідно до якої постачальник поставив покупцеві причіпну дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку) на суму 478500,00 грн (т. 1, а.с.98), без підпису отримувача або відмови від її підписання.

Відповідачем сформовано та зареєстровано податкову накладну №138 від 18.09.2020, яка включена до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року.

Згідно відповіді Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу суду від 03.05.2023 відповідно до бази інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби, ТОВ Глобальні технології та Ко як покупцем сформований податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних податковим контрагентом-постачальником ТОВ Агро шлях та включений покупцем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн (т. 2 а.с.148).

Матеріали справи також містять заяви свідка ОСОБА_1 (т.1, а.с.87) та заяви свідка ОСОБА_2 (т.1, а.с.141).

17.10.2020 позивачем було направлено відповідачеві вимогу в порядку ст. 530 ЦК України.

У встановлений строк відповідач не виконав вимогу та не повернув суму попередньої оплати за товар, що стало підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги позивача за первісним позовом про повернення помилково сплаченої суми у розмірі 478500,00 грн та вимоги відповідача за зустрічним позовом про зобов`язання позивача за первісним позовом виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме: прийняти від ТОВ Агро шлях товар, згідно з актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених договором.

Задовольняючи змінені позовні вимоги позивача за первісним позовом, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір з боку позивача не був підписаний, між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, відсутні докази поставки товару, у зв`язку з чим відповідач як особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно на підставі ст.1212 ЦК України.

Судова колегія погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок укладення господарських договорів господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві, який вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що договір купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 та Акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020 з боку позивача не був підписаний.

Судова колегія звертає увагу, що договір купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 датований 14.09.2020. Акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки датований 21.09.2020.

Як стверджує відповідач, ним було направлено екземпляр договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 та Акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020 для підписання позивачем 09.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом.

За таких обставин, на думку судової колегії, встановленим є факт не укладення між сторонами договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Отже, положення про укладення договору у спрощений спосіб передбачають, що воля сторін на укладення договору, в тому числі пропозиція та прийняття пропозиції містяться у декількох документах.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №322 від 18.09.2020, відповідно до якого ТОВ Глобальні технології та Ко перерахувало на р/р ТОВ Агро шлях грошові кошти в сумі 478 500 грн з призначенням платежу: Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн (т.1, а.с.16).

При цьому, у вказаному платіжному дорученні зазначається договір №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, водночас відповідач наголошує на тому, що між сторонами укладено договір №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020. Тобто у вказаному платіжному дорученні значиться інший від наданого відповідачем договір.

Однак матеріали не містять договору купівлі-продажу датованого ані 14.09.2020, ані 18.09.2020 з підписом з боку позивача.

Судом першої інстанції було зазначено, що сума коштів, яка зазначена в рахунку від 18.09.2020 № SD40694855/01/2020 відрізняється від суми коштів, зазначеної в платіжному дорученні №322 від 18.09.2020.

З цього приводу, судова колегія зазначає, що дана незначна різниця в розмірі 50 грн утворилася у зв`язку з наявністю курсової різниці між датою коли відповідачем виставлено рахунок та датою здійснення позивачем оплати, оскільки вказаний рахунок на оплату був зазначений в іноземній валюті.

Однак, вказане не доводить факт укладення між сторонами спірного договору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на здійснення ним постачання товару на суму попередньої оплати, враховуючи на таке.

Доводи апеляційної скарги відповідача грунтуються на тому, що позивачем було отримано причіпну дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку), що підтверджується наданими до суду наступними доказами, які, на його думку, підтверджують факт поставки товару позивачу, а саме :

-рахунок на оплату №SD 40694855/1 від 18.09.2020;

-акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020;

-видаткова накладна №1250 від 21.09.2020, відповідно до якої постачальник поставив покупцеві причіпну дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку) на суму 478500,00 грн (т. 1, а.с.98).

-сформована та зареєстрована за відповідачем податкова накладна №138 від 18.09.2020, яка включена до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року;

-відповідь Головного управління ДПС в Одеській області, в якій відповідно до бази інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби зазначено, що ТОВ Глобальні технології та Ко як покупцем сформований податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних податковим контрагентом-постачальником ТОВ Агро шлях та включений покупцем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн (т. 2 а.с.148).

- заяви свідків ОСОБА_1 (т.1, а.с.87) та ОСОБА_2 (т.1, а.с.141), в яких останні стверджують про факт поставки позивачу товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує факт отримання спірного товару.

Проаналізувавши надані відповідачем докази, судова колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Зокрема, необхідно досліджувати обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Слід наголосити, що видаткова накладна №1250 від 21.09.2020, відповідно до якої постачальник нібито поставив покупцеві причіпну дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку) на суму 478500,00 грн, та Акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020 надані відповідачем, не підписані з боку позивача.

Відтак, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" відсутній підпис уповноваженої особи позивача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладній товар.

Судова колегія вважає докази надані відповідачем, такими, що не відповідають приписам ст.ст.74-77 ГПК України.

Так, стосовно рахунку на оплату №SD 40694855/1 від 18.09.2020, акту № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020 та видаткової накладної №1250 від 21.09.2020, колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено вище по тексту постанови, вказані документи складені одноособово, підписані та скріплені печаткою відповідача - ТОВ Агро шлях.

З боку позивача вказані документі підписані не були, ТОВ Глобальні технології та Ко заперечує факт поставки товару.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відсутній факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу й у спрощений спосіб.

Отже, вказані документи жодним чином не підтверджують факт поставки товару позивачу.

Щодо сформованих та зареєстрованих за відповідачем податкових накладних, судова колегія вказує таке.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17).

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19).

Крім того Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Отже судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій (постанови від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Тобто із вищевказаних постанов суду касаційної інстанції не вбачається, що податкові накладні є єдиним беззаперечним доказом на підтвердження здійснення відповідної господарської операції, натомість, Верховний Суд зазначив, що такі докази можуть бути враховані.

Так, згідно відповіді Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу суду від 03.05.2023 відповідно до бази інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби, ТОВ Глобальні технології та Ко як покупцем сформований податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних податковим контрагентом-постачальником ТОВ Агро шлях та включений покупцем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн (т. 2 а.с.148).

Тобто податкова накладна №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом-постачальником свідчить, що покупцем сформований податковий кредит щодо поставки товару - дискової борони САТROS 7501-2Т (бувша у вжитку) у сумі 79750,00 грн (т. 1, а.с.90).

Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, податкова накладна може виступати доказом постачання Товару, але в сукупності з іншими доказами, які свідчать про реальний рух товару.

При цьому, судова колегія враховує доводи позивача, викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, що ТОВ «Глобальні технології та КО» було здійснено перерахування коштів на рахунок ТОВ «Агро шлях» і відповідно до «правила першої події» було сформовано податкову накладну, тобто підставою для реєстрації податкової накладної стала обставина перерахування коштів. Отже, діє «правило першої події», коли податковий кредит формується по факту списання коштів з рахунку покупця. У разі, якщо першою подією є передоплата, то після неї завжди слідує формування податкового кредиту, і лише після цього фактичне постачання товару у разі належного виконання зобов?язання. Якщо у подальшому товар не поставляється, а сплачені кошти повертаються (за рішенням суду чи добровільно) то обидва контрагенти здійснюють коригування податкового кредиту та податкових зобов?язань.

Колегія суддів зазначає, що заяви свідків не можуть прийматися до уваги в якості допустимих доказів поставки відповідачем позивачу товару, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, як первинний документ, який б засвідчив реальний рух товару та її успішного завершення підписанням відповідних документів приймання-передання або доказів перешкоджання позивачем у прийнятті товару.

При цьому, за умови відсутності в матеріалах справи інших беззаперечних доказів наявності факту поставки товару, відомості, отримані від осіб, які пов`язані/були пов`язані трудовими або цивільними правовідносинами з відповідачем, не можуть бути визнані судом достовірними та об`єктивними.

Крім того, зі змісту заяви свідка ОСОБА_1 (т.1, а.с.87), вбачається, що останній 21 вересня 2020 року разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності водія ОСОБА_5 здійснили завантаження дискової борони AMAZONE CATROS бувшої у вжитку, зеленого кольору на вантажний спеціалізований сідловий тягач Renault Premium з державним номером НОМЕР_1 на напівпричеп - платформу Schmitz S01 з державним номером НОМЕР_2 . Завантаження відбувалось за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського тишу Славгород. Вантаж направлявся за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Токарівка на адресу ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО".

В заяві свідка ОСОБА_2 (т.1, а.с.141) останній вказує, що 21 вересня 2020 року виконав доставку вантажу з Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Славгород на адресу Вінницька обл., Жмеринський р-н., село Токарівка для ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО". Вантаж перевозився вантажним спеціалізованим сідловим тягачем Renault Premium з державним номером НОМЕР_1 на напівпричепі - платформі Schmitz S01 з державним номером НОМЕР_2 . Вантажем була дискова борона AMAZONE CATROS бувша у вжитку, зеленого кольору.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту вказаних заяв свідків вбачається лише факт перевезення дискової борони AMAZONE CATROS, однак не зазначається про отримання представником позивача спірного товару, при цьому, свідки зазначають, що вантаж направлявся за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Токарівка на адресу ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО", між тим, адресою ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" є Одеська обл., Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Ангарська буд. 3 корпус А.

Так само в заявах свідків і не зазначається, чи належить транспортний засіб, яким проводилось перевезення вантажу, відповідачу або використовується ним на підставі відповідного правочину.

Отже, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем за первісним позовом інших належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів поставки позивачу товару на спірну суму до матеріалів справи представлено не було.

Тобто, окрім сформованих сторонами податкових накладних, які складені лише у зв`язку з перерахуванням відповідних коштів, матеріали справи не містять інших належних доказів, які б стверджували про факт поставки відповідачем товару.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що матеріали справи не містять належних первинних документів на підтвердження факту поставки відповідачем товару позивачу та безпосередньо отримання позивачем товару на загальну суму 478 500 грн.

Так, колегія суддів вказує, що ТОВ Глобальні технології та Ко перерахувало ТОВ Агро шлях грошові кошти в сумі 478 500 грн згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, однак, у зв`язку з тим, що відповідачем жодним належним чином не доведено факт поставки спірного товару позивачу та її отримання або відмову в отриманні останнім, свідчить лише про обов`язок відповідача повернути позивачу отримані кошти як безпідставно набуте майно.

Враховуючи викладене, вимоги відповідача за зустрічним позовом про зобов`язання виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме прийняти від ТОВ Агро шлях товар згідно з актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених договором, колегія суддів вважає необгрунтованими у зв`язку з тим, що, по по-перше, судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт не укладення вказаного договору у спрощений спосіб, а по-друге, відповідачем не доведено факт поставки спірного товару, що взагалі унеможливлює зобов`язати позивача виконати вимоги щодо прийняття товару.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.

Приписами ст.1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк повернення грошових коштів в сумі 478 500 грн є таким, що настав.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 478 500 грн грн позивачу матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору поставки, недоведеності фактичної поставки товару, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 478 500 грн, перераховані відповідно до платіжного доручення №322 від 18.09.2020 підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна та в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та згідно з приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню останньому.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із розрахунком суду, за яким розмір 3% річних за період з 15.10.2020 по 23.03.2023 становить 34994,22 грн, а інфляційні втрати за період з 15.10.2020 по 23.03.2023 становлять 230356,01 грн, вважає їх арифметично вірним. Відповідачем власного контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Глобальні технології та Ко до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро шлях про стягнення 478500,00 грн, 3% річних в сумі 34994,22 грн та інфляційних витрат в сумі 230356,01 грн та у відмові у задоволенні зустрічного позову ТОВ Агро шлях до ТОВ Глобальні технології та Ко про зобов`язання позивача за первісним позовом виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі №915/344/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі №915/344/22- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі №915/344/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська