Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/12569/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/12569/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Корсака В.А.

Гаврилюка О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕДІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023

у справі № 910/12569/22 (суддя С. Балац)

позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕДІКА»

про стягнення 138 915,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕДІКА» про стягнення 138 .915,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 138915,51 грн. до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги, яку третя особа мала до особи, діями якої завдано шкоди майновим інтересам третьої особи .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕДІКА» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» страхове відшкодування в сумі 138915, 51 грн, витрати на правову допомогу в сумі 6.000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.481 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як особа, якій належить транспортний засіб, має установлений законом обов`язок відшкодування позивачу суми виплаченого ним страхового відшкодування в добровільному порядку, адже на момент розгляду спору та прийняття рішення довод позову документально не спростовані відповідачем, 138915, 51 грн не сплачені позивачу. Установивши такі обставини, суд визнав обгрнутвоаним позовні вимоги і позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення Господарського суду міста 30.01.2023 у справі № 910/12569/22 та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, тоді як, на переконання апелянта, такі не були доведені, хоча мали значення для справи; неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, в даному випадку обов`язок відшкодування у повному обсязі завданої шкоди майновим інтересам третьої особи внаслідок ДТП покладається на винну особу ОСОБА_1 . Проте він не є штатним працівником відповідача, а надавав послуги з перевезення на підставі цивільно-правового договору.

Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді - Корсак В.А., Гаврилюк О.М.

Матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05. 2023 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕДІКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12569/22. у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

28.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» надійшов відзив (вх. № 09.1-13/17289/23) на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.05.2022 у справі № 559/858/22 (провадження № 3/559/422/2022), яка набрала законої сили, встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил подорожнього руху України гр. ОСОБА_1 , який є водієм відповідача.

16.01.2024 адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» надійшла заява (вх. № 09.1-13/555/24) про заміну найменування юридичної особи позивача, у зв`язку із затвердженням нової редакції статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО».

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» надійшла заява (вх. № 09.1-13/555/24) про заміну найменування юридичної особи колегія суддів дійшла висновку про її задоволення.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", як страхувальником, укладено договір страхування серії PKS № 2101728 від 28.12.2021 (далі - Договір обов`язкового страхування).

Відповідно до предмету Договору обов`язкового страхування позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме "Toyota Hilux", із державним номерним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).

15.04.2022 о 12:00 на а/д М-06 "Київ-Чоп", 372 км. (Рівненська область, Дубенський район, поблизу с. Панталія) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу "Renault Master", із державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував гр. ОСОБА_1 .

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.05.2022 у справі № 559/858/22 (провадження № 3/559/422/2022) встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм ОСОБА_1 .

Також вказаною постановою установлено, що ОСОБА_1 працює водієм відповідача.

Відповідно до рахунку-фактури товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСАМІТ ЛТД" вартість відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ становить 300440,99 грн.

Відповідно до звіту від 20.10.2022 № 41-D/11/37 (здійсненого фізичною особою-підприємцем Видутою Д.Ю., сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 08.09.2020 № 807/20), вартість матеріального збитку, завданого застрахованому ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 288.033,85 грн.

Відповідно до страхового акту від 27.05.2022 № 159678 позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 268.915,51 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 268.915,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.05.2022 № 6378, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, позовні вимоги, зокрема, мотивовані тим, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля Toyota Hilux", із державним номерним знаком НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27 Закону України «Про страхування»).

Станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА", що підтверджується полісом серії АТ № 001548030, виходячи з якого, забезпеченим транспортним засобом є - "Renault Master", із державним номерним знаком НОМЕР_2 , тобто той самий автомобіль, яким керувала винна у настанні ДТП особа, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн., а франшиза - 0 грн.

За заявою позивача публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 130.000,00 грн.

Приймаючи до уваги недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування збитків, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 138915,51 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. ст.. 1172, 1194 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В матеріалах справи наявна відповідь НПУ щодо обставин вказаної вище ДТП з якої вбачається, що: відповідач є підприємством-власником транспортного засобу, винного у ДТП ("Renault Master", із державним номерним знаком НОМЕР_2 ), водієм якого є ОСОБА_1 як водій , який має право керування транспортним засобом.

Аргументи апелянта про відсутність у відповідача обов`язку відшкодування позивачу шкоди, оскільки ОСОБА_1 не є штатним працівником відповідача підлягають відхиленню, адже правовою підставою володіння транспортним засобом ОСОБА_1 був цивільно-правовий договір укладений з ним.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченим страховим відшкодуванням, яке становить 138915,51 грн. (288033,85 грн. - 130000,00 грн).

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» про розподіл судових витрат (вх. № 09.1-13/24283/23 від 23.10.2023), колегія суддів дійшла настпуних висновків.

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, рахунок - фактура № 54 віж 04.09.2023, платіжну інструкцію № 4449 від 04.09.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 4000,00 грн., акт виконаних робіт від 15.09.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10, посвідчення адвоката України № 6423/10 від 15.02.2018.

Таким чином, витрати Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на професійну правничу допомогу (за участь у апеляційної інстанції) у розмірі 4000,00 грн., є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявност і доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕДІКА» не навело належних доводів неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 4000,00 грн. із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, не надано власного документально підтвердженого розрахунку їх розміру, який свідчив б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заява Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕДІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12569/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12569/22 - залишити без змін.

3. Заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12569/22 - задовольнити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕДІКА" (Україна, 02094, місто Київ, б.Верховної Ради, будинок 36, ідентифікаційний код: 42577965) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО " (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10, ідентифікаційний код: 24745673) 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень ) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/12569/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 06.02.2024 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.А. Корсак

О.М. Гаврилюк