Постанова

від 30.01.2024 по справі 918/307/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Справа № 918/307/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

прокурора Гіліс І.В.

позивача Мізоцької селищної ради Рівненського району - не з`явилися

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" - адвокат Шевчук Г.Є.

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" - адвокат Майструк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 30.10.2023 р.

у справі № 918/307/23 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мізоцької селищної ради Рівненського району

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ"

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 30.10.2023 р. Господарський суд Рівненської області відмовив у задоволені позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мізоцької селищної ради Рівненського району у справі № 918/307/23 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного відповідачами 27.04.2016 р., та повернення земельної ділянки площею 18,86 га.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та постановити нове рішення про задоволення такої позовної вимоги.

ТОВ «Агро-консалт АВ» вважає рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 р. у даній справі незаконним, оскільки ухвалене з порушенням процесуальних норм, за неправильно установлених обставин, які мають значення для справи, як наслідок суд першої інстанції невірно кваліфікував правовідносини між сторонами правочину.

Доводить, що процесуальні порушення полягають у тому, що судом першої інстанції безпідставно взято до матеріалів справи докази, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" після завершення підготовчого засідання згідно з ухвалою від 25.09.2023 р. щодо надання нової технічної документації з витягами з державного земельного кадастру після відкриття кримінального провадження № 42023184440000079 від 22.09.2023 р. за фактом внесення завідомо недостовірних даних до офіційних документів про приналежність згаданих земель до державної власності та віднесення до категорії земель лісогосподарського призначення.

Натомість стверджує, що судом першої інстанції не забезпечено доступ Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" до суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника ТОВ "Агро-консалт АВ", оскільки судом проведено 09.10.2023 р. розгляд справи по суті в судовому засіданні без участі представника ТОВ "Агро-консалт АВ". Судом першої інстанції не взято пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" під час оцінки доказів, які містяться в матеріалах справи, що вплинуло на постановлення безпідставних висновків судом. Судом не надано правової оцінки показам свідка директора ТОВ «Агро-Консалт АВ» ОСОБА_1 та представника ТОВ "Агро-консалт АВ" - адвоката Майструка С.М. Вважає, що судом першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 74 ГПК України не витребувано в ТОВ «Мізоцький лісовик», Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області документацію із землеустрою, що слугувала для видачі державного акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р. Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу в силу наявності недобросовісної поведінки ТОВ «Мізоцький лісовик» під час надання доказів.

По суті спору пояснює, що під час укладення договору оренди землі від 27.04.2016 р. ТОВ «Агро-Консалт АВ» не було відомо, що ТОВ «Мізоцький лісовик» не отримав погодження на його укладення від Мізоцької селищної ради. Також скаржнику не було відомо і не є відомо щодо правових підстав набуття ТОВ «Мізоцький лісовик» прав на землі Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу.

Зазначає, що без належних та допустимих доказів судом першої інстанції встановлено правонаступництво ТОВ «Мізоцький лісовик» прав та обов`язків Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу.

Зауважує, що висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Мізоцький лісовик» є законним землекористувачем земельних ділянок на підставі державного акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р. виданого Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу постановлений без жодних належних і допустимих доказів.

Доводить, що висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 27.04.2016 р. є неукладеним, не відповідає дійсності та спростовується доказами у справі, а саме:

- показами свідка директора ТОВ «Агро-Консалт АВ» ОСОБА_1 ;

- постановою відділення поліції № 6 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170, у якій встановлено, що відсутній факт самовільного зайняття земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «Мізоцький лісовик»;

- платіжними відомостями з видачі орендної плати, що відповідають показам директора ТОВ «Агро-Консалт АВ» ОСОБА_1 та директора ТОВ «Мізоцький лісовик» ОСОБА_2 .

Стверджує, що ТОВ «Агро-Консалт АВ» використовував землі на підставі договору оренди землі, який містив всі істотні умови, а тому даний договір є оспорюваним.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції визначено, що факт укладення спірного правочину жодною із сторін не заперечується, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" не поставлені під сумнів підпис керівника та використання печатки на договорі оренди землі.

Посилається на матеріали справи та норми п. 8, 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України і доводить, що право оренди земель, переданих у постійне користування, передбачено законом, який набрав чинності з 07.04.2022 р.

Також доводить, що всі дії нових посадових осіб ТОВ «Мізоцький лісовик» по відношенню до ТОВ «Агро-Консалт АВ» в межах договору оренди землі від 27.04.2016 р. щодо визнання його неукладеним після його фактичного виконання є недобросовісними.

Одночасно в апеляційній скарзі відповідач/скаржник заявив клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме - копії постанови відділення поліції № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170 у зв`язку з тим, що отримав цю постанову з листом № 12441/291/48-2023 від 13.11.2023 р. на адвокатський запит № 118 від 13.11.2023 р., а також - копію документації із землеустрою, що слугувала для видачі державного акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р. Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу, - з метою забезпечення рівності сторін та забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, оскільки суд прийняв нову технічну документацію від ТОВ «Мізоцький Лісовик» поза межами підготовчого засідання.

Відповідач ТОВ «Мізоцький Лісовик» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому виклав свої заперечення проти доводів скаржника.

Відповідач ТОВ «Мізоцький лісовик» повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і не вважає укладеним договір, який є предметом спору у даній справі, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і не надали йому передбаченої законом форми. Пояснює також, що сторони не мали відповідних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, тому такий договір є таким, що не відбувся. Неукладений договір не може класифікуватись як правомірний чи неправомірний, а тому до нього не може бути застосована й «презумпція правомірності» правочину.

Посилається на статтю 17 Закону України «Про оренду землі» та доводить, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, тоді як ні договір оренди землі № 19 від 27.04.2016 р., ні копія акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.04.2016 р. не відповідають встановленим вимогам для належного оформлення оренди земельної ділянки; договір не містить істотних умов, визначених в Законі України «Про оренду землі», оскільки в договорі не визначений об`єкт оренди: кадастровий номер, місце розташування. Оскільки в договорі не вказано кадастровий номер земельної ділянки, отже вона не є сформованою та не може виступати об`єктом цивільних прав, зокрема, права оренди.

Заперечує, що належними і допустимими доказами підтверджене виконання договору оренди, про що вказує скаржник. Звертає увагу, що додані копії табличних форм містять односторонню інформацію щодо ЗАТ «Лісовик» (а не щодо ТОВ «Мізоцький лісовик»), починаючи з 2014 року, тоді як оспорюваний договір датований 27.04.2016 р.

Відповідач ТОВ «Мізоцький лісовик» просить залишити апеляційну скаргу скаржника на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 р. у справі № 918/307/23 без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

Позивач Мізоцька селищна рада Рівненського району не забезпечив явку представників у судові засідання 16.01.2024 р. та 30.01.2024 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено довідками про доставку електронного листа /а.с.173, 197 у т. 3/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.01.2024 р. представник відповідача/скаржника підтримав подане клопотання про долучення доказів і просив залучити до матеріалів справи копію постанови відділення поліції № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170 та документацію із землеустрою, що слугувала для видачі державного акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р. Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу.

Прокурор заперечила проти такого клопотання та зазначила, що відповідно до ст.269 ГПК України скаржник не довів факт неможливості подання таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Представник відповідача ТОВ «Мізоцький Лісовик» також заперечила проти доводів скаржника, зазначила, що підстави залучення таких доказів є необгрунтованими.

Відповідно до норм ч. 1, 4, 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши клопотання скаржника про залучення до справи нових доказів, колегя суддів зазначає наступне.

Постанови відділення поліції № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170 надана відповідачем суду в копіі на стадіі апеляційного перегляду справи. Разом з тим, колегія суддів вважає, що така постанова про закриття кримінального провадження не є новим доказом, оскільки матеріали справи містять відомості про порушення кримінального провадження № 12022186130000170 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «Мізоцький лісовик», а саме - копії заяв ОСОБА_3 та ТОВ «Мізоцький лісовик» про вчинення кримінального правопорушення та копії протоколів допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Тому постанова про закриття кримінального провадження є додатковим підтвердженням раніше наданої суду інформації. Колегія суддів бере до уваги, що постанова від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170 скаржнику не направлялася та не підтверджено, що про її існування скаржнику було відомо на час ухвалення рішення. Тому колегія суддів вважає за можливе залучити до матеріалів справи постанову від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідач/скаржник в процесі розгляду справи № 918/307/23 у суді першої інстанції документацію із землеустрою для видачі державного акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р. не надавав і не заявляв суду про намір подати таку документацію - матеріали справи не містять доказів такого. Натомість такі докази надані суду апеляційної інстанції на підтвердження доводів апеляційної скарги. Відповідач не довів винятковість випадку як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, і колегія суддів, керуючись ст..269 ГПК України, не приймає додатковий доказ, наданий відповідачем суду апеляційної інстанції.

Також до початку судового засідання скаржник подав клопотання про витребування у Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області судом такої документації із землеустрою відведення земельних ділянок Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу для ведення підсобного сільського господарства із земель запасу Мізоцької селищної ради, який затверджений рішенням Здолбунівської районної ради № 128 від 13.04.1993 р. та слугував для видачі акту на право постійного користування РВ № 00001 від 05.08.1993 р.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав подане клопотання та пояснив, що потреба у поданні такого клопотання виникла після ознайомлення з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, оскільки він/скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив докази.

Колегія суддів встановила, що скаржник таке клопотання в суді першої інстанції не заявляв, тому клопотання направлене на переоцінку встановлених судом обставин на підставі нових доказів, які не надавались суду першої інстанції. При цьому не встановлено, що така документація самостійно витребовувалась відповідачем, зокрема, шляхом адвокатського запиту і не була одержана на такий запит.

Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Скаржником не доведено винятковість випадку чи наявність об`активних причин, що унеможливили подання доказів суду першої інстанції, тому, керуючись ст. 269 ГПК України, колегія суддів відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про витребування і залучення доказу - документації із землеустрою відведення земельних ділянок Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Прокурор в судовому засіданні пояснила, що рішення суду, зокрема, мотивувальна частина рішення прокуратуру влаштовує, оскільки досягнута мета представництва.

Представник відповідача ТОВ «Мізоцький лісовик» вважала, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, натомість рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і законним, тому не підлягає скасуванню.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника скаржника, прокурора та представника відповідача ТОВ «Мізоцький лісовик», вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

05.08.1993 р. на підставі рішення Здолбунівської районної ради народних депутатів від 13.04.1993 р. № 128 Здолбунівському міжгосподарському лісгоспу смт. Мізоч видано Державний акт серії РВ 00001 на право постійного користування земельними ділянками площею 32,17 га /а.с. 23-26 у т.1/.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик» товариство створене шляхом реорганізації ЗАТ «Лісовик» і є правонаступником ЗАТ «Лісовик» та Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу /а.с.27-42 у т.1/.

27.04.2016 р. відповідач ТОВ «Мізоцький лісовик»/орендодавець та скаржник ТОВ «Агро-консалт АВ»/орендар уклали договір оренди землі, за умовами п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мізоцької селищної ради та межі якої визначено на плані земельної ділянки (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,86 га, у тому числі рілля 18,16 га.

У п. 5 договору визначено, що договір укладений на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою.

Згідно з п. 4, 8 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 723363,20 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладення цього договору 54252,24 грн.

Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських (зернових і технічних) культур (п. 15 договору).

За п. 18 договору передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проєкту її відведення.

Відповідно до п. 19 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 27 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Договір укладений у письмовій формі, не посвідчений нотаріусом і відсутні дані про вчинення державної реєстрації.

Додаток № 1 до цього договору, яким мали бути визначені межі на плані земельної ділянки відповідно до п.1 договору, - відсутній.

За змістом акту приймання-передачі земельної ділянки /а.с.22 у т.1/ 27.04.2016 р. ТОВ «Мізоцький лісовик» передав, а ТОВ «Агро-консалт АВ» прийняв земельну ділянку загальною площею 18,86 га, право на яку посвідчене Державним актом серії РВ № 00001 від 05.08.1993 р. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію вказаного правочину відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Мізоцький лісовик» листом № 41 від 10.09.2021 р. повідомив ТОВ «Агро-консалт АВ» про те, що оскільки договір оренди землі № 19 від 27.04.2016 р. невчинений, тобто право користування в останнього не виникло, відтак вимагав негайно припинити незаконне використання земельної ділянки та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Натомість ТОВ «Агро-консалт АВ» стверджує, що використання земельної ділянки здійснювалося на підставі договору оренди землі від 27.04.2016 р., на підтвердження чого останній надав оригінал договору, а також стверджував про фактичне виконання цього договору шляхом сплати орендних платежів.

У подальшому 05.08.2022 р. за заявою ТОВ «Мізоцький лісовик» відкрито кримінальне провадження № 12022186130000170 за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «Мізоцький лісовик», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 р. № 17-20-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Мізоцькій територіальній громаді, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5622655400:02:003:0085 площею 16,0100 га.

Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор має на меті захист інтересів держави, порушених унаслідок укладення ТОВ «Мізоцький лісовик» та ТОВ «Агро-консалт АВ» договору оренди землі від 27.04.2016 р. Реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності розпорядження землею комунальної власності.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру", як доводить прокурор, стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Так, листом № 54-226вих-23 від 10.02.2023 р. Здолбунівська окружна прокуратура /а.с. 46-49 у т.1/ просила Мізоцьку селищну раду повідомити, чи вживатимуться вказаним органом заходи цивільно-правового характеру у зв`язку із виявленим порушенням інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист Мізоцька селищна рада повідомила прокурора, що органу місцевого самоврядування як власнику спірної земельної ділянки не було відомо про її передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-консалт АВ», будь-яких погоджень щодо укладення такого правочину селищною радою не надавалось /а.с. 50 у т.1/.

Земельна ділянка, що є предметом спірного договору оренди землі від 27.04.2016 р. знаходиться за межами смт. Мізоч, про що зазначено у договорі, тому перебуває в комунальній власності Мізоцької територіальної громади в особі Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України.

Отже, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор надав їм можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, про що він повідомив прокуратуру відповідним листом, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором доведені підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Відповідно до рішення від 30.10.2023 р. Господарський суд Рівненської області відмовив у задоволені позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мізоцької селищної ради Рівненського району, оскільки дійшов висновку про те, що договір оренди землі є неукладеним, і відсутні докази його виконання, зокрема - про обробіток/використання спірних земельних ділянок на час звернення прокурора із позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються нормами ЦК України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до норм статті 792 ЦК України та ч.1 статті 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди від 27.04.2016 р.) було визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди від 27.04.2016 р.) були:

1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту, зокрема, істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до норм статті 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договору оренди) передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі; право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до аб. 6,7 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди 27.04.2016 р.) орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки,

встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 27.04.2016 р.) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 19 договору оренди землі від 27.04.2016 р. передача земельної ділянки в оренду здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі, і така умова договору викладена у відповіності до вищенаведених норм.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 27.04.2016 р.) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У частині третій статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 27.04.2016 р.), визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, колегією суддів відзначається, що відповідно до норм ст. 638 ЦК України та ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди 27.04.2016 р.) сторони мали досягти згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, щодо об`єкту оренди, тобто - у договорі має бути визначено кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Аналогічна правова позиція, викладена у пункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 916/2948/17, пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 р. у справі № 922/652/18. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що за умовами п.1 договору оренди землі сторони/відповідачі визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,86 га (у тому числі рілля 18,16 га), яка знаходиться на території Мізоцької селищної ради та межі якої визначено на плані земельної ділянки (додаток № 1 до цього договору). Додаток № 1 до договору, яким мали б бути на плані земельної ділянки визначені її межі, - відсутній.

Кадастровий номер земельної ділянки не зазначений і площа 18,86 га не відповідає площі жодної з земельних ділянок, на які виданий Державний акт серії РВ 00001 на право постійного користування, тому не підлягає ідентифікації.

Отже, земельна ділянка, якій не присвоєний кадастровий номер не є сформованою, відповідно, не може бути об`єктом цивільних прав та предметом договору оренди землі. Тобто - сторони договору оренди землі при його укладенні не погодили предмет договору, як це визначено нормами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 р. у справі № 227/3760/19-ц.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди є неукладеним, і відсутні докази виконання сторонами договору оренди на умовах договору від 27.04.2016 р.

Так, відповідно до ст. 6-7, 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 27.04.2016 р.) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. Судом встановлено, що не відбулася державна реєстрація права оренди такої земельної ділянки за договором оренди землі від 27.04.2016 р. Доказів такого матеріали справи не містять. Відповідно, орендар за договором не набув права оренди земельної ділянки і відсутні підстави для висновку, що відповідачу ТОВ «Агро-консалт АВ» фактично здійснена передача земельної ділянки на умовах договору оренди землі від 27.04.2016 р., зокрема, в порядку п. 19 договору - у триденний строк після державної реєстрації цього договору.

На підтвердження того, що орендар за договором виконував орендні платежі, відповідач ТОВ «Агро-консалт АВ» надав суду, як зазначено у додаткових поясненнях /а.с.128 у т.1/ такі докази, що, за твердженнями скаржника, відповідають показам директора ТОВ «Агро-Консалт АВ» ОСОБА_1 та директора ТОВ «Мізоцький лісовик» ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку таким поясненням про виконання договору і поданим відповідачем/скаржником доказам, колегія суддів звертає увагу, що факт виконання договору оренди землі не може бути підтверджений такими доказами як покази свідків, оскільки на підставі показів свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, що передбачено нормами ст..87 ГПК України. Так, у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність» належними доказами господарської операції є первинні та зведені облікові документи, тоді як відповідач такі докази суду не надав.

Копіі на а.с.129-130, які відповідач надав суду як докази сплати орендної плати /а.с.128 зв. у т.1/, є таблицею без назви і достатніх ознак первинного чи зведеного документа, за змістом якої вбачається, що ЗАТ «Лісовик» передавав у 2014, 2017, 2019, 2020 роках Мізоцький селищній раді зерно та цукор, тобто - може бути підтвердженням правовідносин між ЗАТ «Лісовик» і Мізоцькою селищною радою як до 27.04.2016 р., так і після, але жодним чином не підтверджують сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-консалт АВ» орендної плати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мізоцький лісовик» на умовах договору оренди землі від 27.04.2016 р. Тому твердження скаржника про фактичне виконання ним умов договору, зокрема, в частині виконання орендних платежів колегія суддів оцінює як необгрунтовані і недоведені.

За відсутності належних і допустимих доказів про факти господарських операцій на умовах договору оренди від 27.04.2016 р. колегія суддів враховує, що в межах кримінального провадження № 12022186130000170 був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , колишній директор ТОВ «Мізоцький лісовик», який повідомив, що він як директор ТОВ «Мізоцький лісовик» укладав договір оренди землі загальною площею 18,86 га. для вирощування сільськогосподарських культур з ТОВ «Агро-консалт АВ». Зокрема, з постанови відділення поліції № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 16.01.2023 р. про закриття кримінального провадження № 12022186130000170 /а.с. 155-159 у т. 3/ вбачається, що ОСОБА_2 повідомив слідству, що даний договір не мав ніякої юридичної сили, про це відразу було обумовлено між сторонами договору; договір був укладений з метою нормативно-грошової оцінки землі та площі орендованих угідь. Такі покази ОСОБА_2 надав як свідок, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Як зазначено вище, кримінальне провадження № 12022186130000170 закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Отже, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження використання земельної ділянки та виконання спірного договору, у тому числі відсутній обвинувальний вирок в межах кримінального провадження. Колегія суддів звертає увагу, що наявність кримінального провадження № 12022186130000170 за ч.1 ст. 191-1 КК України з огляду на ст.61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та ст.75,76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення фактичного виконання договору оренди землі від 27.04.2016 р., як це доводить скаржник.

Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, суду не надані докази - первинні документи щодо обробітку землі, оранки, збору врожаю тощо відповідачем ТОВ «Агро-консалт АВ» на будь якій конкретній земельній ділянці, тоді як суд першої інстанції дослідив невідповідність зазначеної у договорі та у позовній заяві площі будь-якій площі земельних ділянок, які належать ТОВ «Мізоцький лісовик» на підставі Державного акту на постійне користування землею.

Оцінюючи в сукупності такі надані суду докази та відсутність доказів, колегія суддів встановила, що відсутні докази, які б підтверджували, що договір оренди землі від 27.04.2016 р. фактично виконувався і на умовах цього договору між сторонами не відбулися правовідносини з оренди земельної ділянки.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі відповідачами не укладений, натомість недійсним може бути визнаний лише укладений договір. Так само наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Тому суд першої інстанції правомірно з урахуванням таких встановлених обставин дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не забезпечено доступ Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" до суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ", то колегія суддів не встановила порушень норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач був повідомлений належним чином про дату і час судових засідань, зокрема, призначеного на 30.10.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 106 у т.3/. В матеріалах справи відсутні заяви відповідача про відкладення розгляду справи 30.10.2023 р. Тому твердження скаржника про незабезпечення доступу до суду у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів судом. Серед основних засад господарського судочинства - рівність і змагальність учасників процесу, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до норм ст.42 ГПК України права учасників справи кореспондуються із обов`язками. Так, відповідно до норм ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховано при цьому, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Натомість скаржник жодним чином не довів, як відсутність представника в судовому засіданні вплинула на висновки суду.

Колегією суддів враховано, що у відповідності до ст. 165 ГПК України суд першої інстанції ухвалою від 03.04.2023 р. надав можливість відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, що і було виконано відповідачем ТОВ «Агро-консалт АВ». В подальному представник ТОВ «Агро-консалт АВ» неодноразово брав участь у судових засіданнях, а саме: 03.05.2023 р., 24.07.2023 р., 07.08.2023 р., 25.09.2023 р., 23.10.2023 р. та надавав усні та письмові пояснення. Таким чином, - доведена суду позиція сторони у справі.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 р. у справі № 918/307/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-консалт АВ" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 р. у справі № 918/307/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/307/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 08.02.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.