Постанова

від 08.02.2024 по справі 908/3109/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3109/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Бичков Володимир Вячеславович (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Мандрусяк Марко Любомирович (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 (повний текст складено та підписано 16.10.2023 суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/3109/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ, м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гідроагрегат-М, м. Мелітополь, Запорізька область,

про стягнення 724 500, 31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

05.10.2023 через систему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОАГРЕГАТ-М про стягнення 724 500,31 грн. Разом з вказаною позовною заявою до суду надійшло клопотання про забезпечення позову від 05.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3109/23 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ про забезпечення позову від 05.10.2023.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд здійснивши аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог. На думку суду першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо); заявником не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову, запропонований ним, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Реалізація відповідачем процесуальних прав щодо подання до суду відповідних заяв про скасування судових наказів не свідчить про неможливість виконання ним зобов`язань за спірним договором. Зазначене процесуальне право передбачене чинним Господарським процесуальним кодексом України та призводить до скасування судового наказу і роз`яснення права позивача звернутися до суду з відповідним позовом у позовному провадженні.

Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов`язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суд

З огляду на викладене, суд знайшов підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ про забезпечення позову від 05.10.2023.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ТАКТ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2023 року у справі № 908/3109/23, задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОАГРЕГАТ-М в усіх банківських та фінансових установах України в розмірі в межах 736 649,81 грн. та доручити Господарському суду Запорізької області за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. здійснити розподіл судових витрат за розгляд заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023р. у справі №908/3109/23.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що всі наявні кошти, на які розповсюджується арешт, залишаться у володінні відповідача, а можливість розпорядження обмежується лише періодом часу розгляду справи та в межах суми яка складає ціну позову що свідчить про наявність ознак повної недобросовісності відповідача та використання свого процесуального права на скасування судових наказів за заявою яка за законом не вимагає жодного обґрунтування власної незгоди з судовим наказом з єдиною метою - ухилення від погашення заборгованості перед позивачем. Разом з запереченнями проти клопотання про забезпечення позову відповідач не подав жодного доказу який би дав підстави вважати, навіть припускати про можливість виконання судового рішення без застосування таких заходів.

На переконання позивача забезпечення позову необхідно для охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, адже він знайшов час, можливість та спосіб скасувати судові накази з формальних підстав, але після отримання товару жодного разу не зв`язався з позивачем.

Окрім того, накладання арешту на кошти відповідача який зареєстрований на непідконтрольній Україні території унеможливить використання їх з метою яка суперечить інтересам обороноздатності та економічної безпеки України.

Неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи полягає в тому, що суд першої інстанції, посилаючись на ненадання позивачем доказів реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо мав цей висновок пов`язати з об`єктивною обставиною того чи міг позивач отримати та в який спосіб прийнятний судом (за формою, змістом, джерелом, законністю їх отримання та достовірністю їх) такі докази на тимчасово окупованій території України для врахування їх судом, як процесуальний обов`язок за інших обставин (у мирний час) довести ті обставини на які посилається.

Неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх оцінки полягає в тому, що суд першої інстанції коли зробив висновок що заявником нібито не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову, запропонований ним, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, не врахував, що в разі ухвалення судового рішення на користь позивача виконати судове рішення за правилами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» якою передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Виконавчі дії не можуть бути проведені на тимчасово окупованій території за місцем знаходження (реєстрації) відповідача та його майна, в тому числі переданого у власність позивачем відповідачу.

Приватним виконавцем накладено було арешт та списані кошти відповідача в межах залишку, однак виконавче провадження не було закрито через виконання скасованих судом судових наказів в наказному провадженні саме через недостатність коштів.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що тимчасова окупація населеного пункту, у якому є місцезнаходження Відповідача, не є підставою для забезпечення позову.

Відповідач не заперечує того, що після тимчасової окупації Мелітопольської міської територіальної громади господарська діяльність Відповідача фактично припинилась. Однак зараз Відповідач думає про те, як відновити виробництво на підконтрольній Україні території.

Накладення арешту на грошові кошти Відповідача призведе до неможливості відновити діяльність та виконання зобов`язань перед кредиторами Відповідача. А таким чином, забезпечення позову порушить баланс інтересів сторін, оскільки фактично заблокує будь-які намагання Відповідача відновити свою діяльність, що була призупинена у зв`язку з тимчасовою окупацією населеного пункту Відповідача.

Відповідач дійсно не може здійснювати господарську діяльність без перереєстрації місця знаходження на підконтрольну територію, однак це не свідчить про те, що Відповідач не прагне скористатись своїм правом на відновлення діяльності.

Забезпечення позову буде мати негативні наслідки для Відповідача, що не є співмірними з наслідками ненакладення арешту на грошові кошти Відповідача, оскільки Скаржник не наводить достатніх доказів можливості їх настання.

Той факт, що після вказаних вище перерахувань Відповідач не здійснював оплати ще, не підтверджує нібито намір Відповідача не виконувати рішення суду. Адже погашення боргу і є предметом спору, та це питання досліджується Господарським судом Запорізької області при розгляді справи.

Звертає увагу суду на те, що посилання Скаржника на необхідність забезпечення позову для унеможливлення використання грошових коштів з метою, що суперечить інтересам обороноздатності України, не відповідає правовій природі та меті інституту забезпечення позову. Більше того, таке твердження є маніпулятивним. Скаржник не навів доказів того, що у випадку відмови в забезпеченні такі кошти нібито будуть використані всупереч інтересам держави.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до над №904/3109/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3109/23.

20.11.2023 року матеріали оскарження справи №904/3109/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою овариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі №908/3109/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.01.2024 о 12:00 годин.

Ухвалою суду від 22.01.2024 вирішено проводити судові засідання у справі №908/3109/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 30.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2024 на 11:00 год. Призначено проводити судові засідання у справі №908/3109/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

08.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що предметом позовних вимог є стягнення коштів. Відповідач зареєстрований та не змінив місце своєї реєстрації (місця знаходження) на тимчасово окупованій території, його активи (майно) також перебувають там, що унеможливлює виконання рішення у справі в разі задоволення позову. Як зазначено у позовній заяві, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28.09.2023 у справі № 908/1429/23 скасував судовий наказ Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі № 908/1429/23, виданий за заявою заявника (позивача) про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника (відповідача) 136 330,07 грн. заборгованості за договором поставки товару №3728-Т від 20.07.2020, 268,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 1 000,00 гри. витрат на професійну правничу допомогу. В поворот виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі № 908/1429/23, скасованого даною ухвалою, вирішив стягнути з ТОВ "Такт" на користь ТОВ "ГІДРОАГРЕГАТ-М" 88226,19 грн. заборгованості за договором поставки товару №3728-Т від 20.07.2020 та видати наказ. Таким чином, існує ризик порушення балансу інтересів сторін, оскільки боржник, який зареєстрований на тимчасово окупованій території та має борг за отриманий товар, досяг бажаного результату - скасування судового наказу з формальних підстав та отримає в поворот виконання судового рішення кошти від свого кредитора. В той же час позивач вимушений буде вчиняти дії по повторному стягненню цих коштів у примусовому порядку, а загальна сума боргу відповідача збільшиться на вказану суму. Таким чином, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти боржника, в тому числі які обов`язково мають надійти за наслідкам виконання повороту виконання рішення на підставі судового наказу та за рахунок яких забезпечено буде виконання рішення в цій справі. Оскільки забезпечення майнових вимог за позовом стосується виконання судового рішення в цілому, а не тільки в частині виконання стягнення та в межах ціни позову, то позивач просить суд в цій справі накласти арешт на кошти відповідача в банківських установах України в межах 736 649,81 грн., в тому числі 724 500,31 грн. (630 000,26 грн. основного боргу за товар, 94 500,05 грн. штрафу), 10807,50 грн. суми судового збору за подачу позову, 1342,00 грн. судового збору за забезпечення позову. Накладення арешту на кошти відповідача не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача на здійснення господарської діяльності. Сплата податків та зборів здійснюється за місцем попереднього або поточного перебування платника податків на податковому обліку. Однак, Мелітопольська ДПІ (м. Мелітополь), тимчасово не працює. Всі наявні кошти, на які розповсюджується арешт, залишаться у володінні відповідача, а можливість розпорядження обмежується лише періодом часу розгляду справи та в межах суми яка складає ціну позову.

На переконання позивача забезпечення позову необхідно для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, адже він знайшов час, можливість та спосіб скасувати судові накази з формальних підстав, але після отримання товару жодного разу не зв`язався з позивачем. Відповідач та суд, скасовуючи судові накази, обмежилися тільки тим що судові накази не були фізично направлені боржнику на тимчасово окуповану територію та не врахував що згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» в такому випадку вимагається повідомлення учасників справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити в разі вчинення правочину щодо таких коштів чи за їх рахунок, або унеможливити виконання судового рішення шляхом виплати або стягнення їх на користь інших осіб. Окрім того, накладання арешту на кошти відповідача, який зареєстрований на непідконтрольній Україні території унеможливить використання їх з метою яка суперечить інтересам обороноздатності та економічної безпеки України.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Як встановлено матеріалами справи, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28.09.2023 у справі № 908/1429/23 скасував судовий наказ Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі №908/1429/23, виданий за заявою заявника (позивача) про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника (відповідача) 136330,07 грн. заборгованості за договором поставки товару №3728-Т від 20.07.2020 - 268,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В поворот виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 у справі № 908/1429/23, скасованого даною ухвалою, вирішив стягнути з ТОВ Такт на користь ТОВ ГІДРОАГРЕГАТ-М 88226,19 грн. заборгованості за договором поставки товару №3728-Т від 20.07.2020 та видати наказ.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо наявністі спору між сторонами, звернення до суду позивача з клопотанням про забезпечення позову є обгрунтованою підставою для висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення.

При цьому колегія суддів зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом заявленого ТОВ «ТАКТ» позову по даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 724 500,31 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом ТОВ «ТАКТ» про стягнення 724 500,31 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому на думку колегії суддів, застосування заходу забезпечення позову, безпосередньо пов`язане із предметом позову (в частині майнових вимог).

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах майнової вимоги полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити ТОВ «ТАКТ» по даній справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Вищенаведене спростовує аргументи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а саме про те, що «… Скаржник не надав достатніх доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову.

В Ухвалі суд зазначив, що «позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо)».

Однак Скаржник в Апеляційній скарзі вказує, що він не мав юридичної та фізичної можливості в силу об`єктивних та розумних причин подати такі докази суду, та вважає, що такі докази знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Не погоджуюсь з таким твердженням Скаржника, адже докази нібито реалізації Відповідачем майна чи витрачання коштів не обов`язково фізично перебувають на тимчасово окупованій території, а Скаржник не надав доказів спроб отримання таких доказів.

Суд надав правову оцінку всім доказам

Практика Європейського суду свідчить про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Скаржник звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не врахував подані ним у справу відомості з ЄДР щодо розміру статутного капіталу Відповідача. Однак, зважаючи на наведену вище практику ЄСПЛ, суд першої інстанції у тексті Ухвали не мав посилатись на всі аргументи Скаржника, а міг зробити загальний висновок, дослідивши обґрунтованість доводів Скаржника.

Щодо стандарту доказування «вірогідності доказів», на який посилається Скаржник, то звертаю увагу суду на Постанову Касаційного господарського суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, у якій суд вказав, що на відміну від «достатності доказів», стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У Постанові від 01 травня 2023 року у справі № 914/257/23 Касаційний господарський суд вказав: «Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту».

Доводи Скаржника зводяться до факту реєстрації Відповідача на тимчасово окупованій території, розміру статутного капіталу Відповідача та відсутності коштів у Відповідача на момент виконання судових наказів. На думку Відповідача, Скаржник не довів такими доводами зв`язок між незабезпеченням позову шляхом ненакладення арешту на грошові кошти Відповідача та неможливістю виконати рішення суду.

Вважаю, що доводи Відповідача щодо необґрунтованості тверджень Скаржника переважають та є більш відрогідними …». Відповідні твердження відповідача, з урахуванням обставин справи № 908/31098/23 є такими, що суперечать вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду, які є доводі сталими у практиці суду касаційної інстанції і підлягають врахуванню при прийнятті рішення в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеними скаржником обставини неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до незаконного відхилення клопотання ТОВ «ТАКТ» про вжиття заходів до забезпечення позову, внаслідок чого, колегія суддів вважає наявними всі підстави для скасування неправильного рішення та прийняття нового рішення про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Доводи наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлені апеляційним господарським судом та наведені вище обставини справи є достатніми для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі №908/3109/23 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ про забезпечення позову.

Розподіл судових витрат:

Розподіл сум судового збору, за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у цій справі, здійснити Господарському суду Запорізької області за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 140, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі №908/3109/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі №908/3109/23 скасувати та ухвалити нове рішення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Забезпечити позов ТОВ ТАКТ шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОАГРЕГАТ-М (код ЄДРПОУ 37793659, 72304, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Мініна, будинок 38) в усіх банківських та фінансових установах України в розмірі в межах 736 649,81 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Дана постанова відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-а, код ЄДРПОУ 21858879).

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю Гідроагрегат-М (72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мініна, будинок, 38, код ЄДРПОУ 37793659).

Строк пред`явлення до виконання даного виконавчого документа - 3 роки: до 08.02.2027.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус