Постанова

від 07.02.2024 по справі 908/270/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/270/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гончарова Я.М. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 р.

( суддя Корсун В.Л., м. Запоріжжя, повний текст складено 26.09.2023 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар",

Запорізька область, м. Енергодар

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм",

м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМАР, в системі Електронний суд, звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю АПЕЛЬМОН ПРАЙМ, про стягнення заборгованості згідно договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2019 р. у розмірі 508 508,00 грн.

Відповідача заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що орендоване нежитлове приміщення знаходиться за адресою: м. Енергодар Запорізької області, вул. Молодіжна, б. 71-Б. Починаючи з 01.03.2022 р. Відповідач припинив сплачувати орендну плату, оскільки втратив можливість використання приміщення. Пунктом 4.9 договору передбачено право Орендаря не сплачувати орендну плату у випадку неможливості використання об`єкту оренди не з вини Орендаря, згідно розділу 10 цього договору. Також відповідач (його представник) зазначає, що 24.02.2022 р. розпочато повномасштабне вторгнення військами російської федерації на територію України. Внаслідок чого з 04.03.2022 р. територія Енергодарської міської територіальної громади, включаючи м. Енергодар, потрапила в тимчасову окупацію. Настання форс-мажорних обставин військової агресії російської федерації проти України засвідчено листом Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1. Крім того, зазначає, що станом на 23.05.2023 р. на розгляді Запорізької торгово-промислової палати перебуває заява ТОВ «Апельмон Прайм» про засвідчення форс-мажорних обставин. Результат розгляду такої заяви буде не пізніше 02.06.2023 р.. Також Відповідач вказує, що неможливість використання приміщення за цільовим призначенням, вказаним у договорі оренди, також вбачається виходячи з умов, визначених ст. ст. 13, 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Крім того, враховуючи, що місцезнаходженням Відповідача станом на 23.05.2023 р. залишається адреса: м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, та документи справи не містять інших відомостей, Позивач не має права здійснювати господарську діяльність, оскільки п. 2 ст. 13 вищевказаного Закону визначено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходження яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 р. в задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімар" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апельмон Прайм» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімар» заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р. за період з квітня по жовтень 2022 року у сумі 508 508,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 7 627,62 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/270/23 від 11.09.2023 р. прийнято при: недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та при неправильному застосуванню норм матеріального права ( застосування закону, який не підлягає застосуванню ).

При цьому Скаржник зазначає, що станом на дату винесення судом першої інстанції рішення по справі, Позивач не отримував від Відповідача ані повідомлення про форс-мажорні обставини, ані пропозиції достроково припинити договір оренди, також не отримував для підписання і акт повернення орендованого приміщення з оренди, що передбачено договором оренди нежитлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р. у випадку неможливості використання орендованого приміщення. Зазначені обставини також були підтверджені і встановлені судом першої інстанції та знайшли своє відображення у оскаржуваному рішенні. Таким чином, Відповідач не втратив можливість як самостійного використання орендованого приміщення, так і передання його у суборенду іншим юридичним особам. При цьому висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції щодо втрати такої можливості не відповідають встановленим обставинам справи.

Скаржник наголошує на тому, що Відповідач не надав суду жодних доказів: що Орендар за договором, розпочинаючи із 04.03.2022 р., тобто дати початку тимчасової окупації Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, до якої входить і місто Енергодар, не знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області та не проводив господарської діяльності у орендованому приміщенні; що Орендар за договором оренди не житлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р. позбавлений можливості користуватись орендованим приміщенням згідно цільового призначення майна, у тому числі зберігання власного обладнання та товарів, передання майна у суборенду; що зважаючи на тимчасову окупацію м. Енергодар із 04.03.2022 р. Орендар за договором оренди не житлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р. не користується орендованим приміщенням по вул. Молодіжна, 71 «Б», що в м. Енергодар загальною площею 589,2 м. кв. згідно цільового призначення майна, у тому числі звільнив орендоване приміщення від власного обладнання та товару, та не передав орендоване майно у суборенду; що ним не здійснювалась торгівля товарами в орендованому у Позивача приміщенні в період квітня-жовтня 2022 року, та іншими суб`єктами господарювання (на підставі суборенди приміщення) також не здійснювалась торгівля в орендованому приміщенні у зазначений період.

Відтак, на думку Скаржника, судом першої інстанції при розгляді справи помилково визнані встановленими, недоведені Відповідачем належними та допустимими доказами, обставини втрати Відповідачем можливості використання орендованого за договором оренди №7693 від 03.12.2019 р. приміщення, при тому, що ці обставини мають суттєве значення для справи.

На переконання Скаржника судом першої інстанції недоведені обставини що мають значення для справи, а саме наявності у Відповідача форс-мажорних обставин та перебування їх у причинно- наслідковому зв`язку із неможливістю виконання ним певних зобов`язань, передбачених умовами договору оренди нежитлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р.. Попри це суд першої інстанції помилково визнав ці обставини встановленими.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи прийняв оскаржуване рішення з неправильним застосування норм матеріального права, яке полягає у застосуванні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем щодо заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 7693 від 03.12.2019 р. за період з квітня по жовтень 2022 року.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, присутній у судовому засіданні представник Відповідача надав пояснення в яких не погоджувався з доводами апеляційної скарги, вважав її безпідставними і необґрунтованими.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/270/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 р. у справі № 908/270/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

20.10.2023 р. матеріали справи № 908/270/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.02.2024 р..

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 07.02.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

03.12.2019 р. між ТОВ «ЛІМАР» /Орендодавець/ та ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» /Орендар/ укладено договір оренди нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 7693, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення І поверху універсальний магазин «Астра» (надалі за текстом об`єкт оренди), що розташовано за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, буд. 71Б.

Загальна площа об`єкту оренди становить 589,2 м2 ( п. 1.2. договору ).

Відповідно до п. 1.6. договору, мета використання орендованого майна використання згідно цільового призначення майна та у відповідності зі статутними завданнями орендаря. Майно здається в оренду з метою організації роздрібної торгівлі і товарами продовольчої/непродовольчої групи, алкогольними напоями і тютюновими виробами, надання об`єкту оренди (або його частини) у суборенду, надання супутніх послуг.

Передача-приймання об`єкта оренди у користування здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору ( п. 3.1. договору ).

Об`єкт оренди вважається переданим у користування Орендарю з дати підписання сторонами акту приймання-передачі ( п. 3.4. договору ).

За умовами п. 4.1. договору, розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди, складає 66 040,00 грн з ПДВ, в цілому за весь об`єкт оренди. При цьому, умовами п. 4.1.2. договору визначено порядок індексації орендної плати починаючи з 2021 року.

Орендар вступає в платне, строкове користування об`єктом оренди в порядку та на умовах встановлених цим договором з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкту оренди відповідно до розділу 3 цього договору ( п. 4.2. договору ).

Відповідно до п. 4.3. договору плата за не повний ( перший або останній ) місяць оренди нараховується і сплачується Орендарем пропорційно до кількості календарних днів протягом яких Орендар користувався об`єктом оренди.

В п. 4.5 договору сторонами обумовлено, що всі платежі за договором здійснюються сторонами у національній валюті України гривні, у формі безготівкових розрахунків, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі, чи інший рахунок орендодавця, про який орендаря було повідомлено письмово, або готівкою через касу орендаря.

Відповідно до п. 4.6. договору, Орендар сплачує орендну плату щомісячно, до 10 числа розрахункового місяця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, на підставі рахунків орендодавця, які останній зобов`язаний передати орендарю не пізніше 03 числа розрахункового місяця.

Рахунки на сплату орендної плати та іншіх платежів надаються на підпис Орендарю або повноважному представнику Орендаря ( п. 4.7. договору ).

У випадку не можливості використання об`єкту оренди не з вини Орендаря, згідно розділу 10 цього договору, за весь строк такого не виконання орендна плата не нараховується та не сплачується ( п. 4.9. договору ).

Пунктом п. 5.3.9. договору визначено обов`язок Орендодавця щомісячно, у строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надавати орендарю належним чином оформлений та підписаний орендодавцем акт виконаних робіт (наданих послуг) у звітному місяці.

Строк оренди за цим договором становить 120 календарних місяців та починає обчислюватись з дати підписання сторонами відповідно до розділу 3 цього договору, акту приймання-передачі об`єкта оренди ( п. 7.1. договору ).

Згідно п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами ( уповноваженими представниками сторін ) та залишається чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у т.ч. пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням дії цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами законодавства України, а також звичаями ділового обороту, що застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 11.6. договору).

Всі відносини між сторонами, які не врегульовані цим договором, регулюються відповідно до чинного законодавства України, що діє на момент виникнення цих відносин.

Будь-які повідомлення та інші документи, що направляються стороні для виконання договору чи у зв`язку із ним, будуть вважатись переданими стороні належним чином, якщо вони вручені нарочним, передані кур`єрською службою чи відправлені поштою (рекомендованим/цінним листом, з повідомленням про вручення) за адресою вказаною в цьому договорі ( п. 11.10 договору ).

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, листом за вих. № 07 від 14.10.2022 р. позивач направив відповідачу рахунок (рахунок-фактуру № СФ-0000088 від 11.10.2022 р. на оплату оренди нежитлового приміщення за квітень-жовтень 2022 р. на суму 508 508,00 грн. При цьому, в листі вказується, що відповідні рахунки для оплати оренди направлялись відповідачу на електронну пошту, проте ані відповіді, ані оплати від відповідача не надійшло.

Крім того, Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензії за вих. № 16-11/22 від 16.11.2022 р. та № 17-01/23 від 17.01.2023 р..

Несплата Відповідачем орендної плати за період квітень - жовтень 2022 року у сумі 508 508,00 грн стала підставою для звернення ТОВ «Лімар» до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про не доведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову ТОВ «ЛІМАР» до ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» про стягнення заборгованості з орендної плати за період квітень - жовтень 2022 року у сумі 508 508,00 грн, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли відносини з договору найму (оренди), врегульовані главою 58 ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 283 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося раніше 03.12.2019 р. між ТОВ «ЛІМАР» /Орендодавець/ та ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» /Орендар/ укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення І поверху універсальний магазин «Астра» (надалі за текстом об`єкт оренди), що розташовано за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, буд. 71Б.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати орендних платежів.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Предметом спору є вимоги Позивача до Відповідача про стягнення орендної плати за період квітень-жовтень 2022 р. на суму 508 508,00 грн. за користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, буд. 71Б.

Орендар, заперечуючи проти вимог Орендодавця, вказує на те, що втратив можливість використання приміщення, через повномасштабне вторгнення військами російської федерації на територію України. Внаслідок чого з 04.03.2022 р. територія Енергодарської міської територіальної громади, включаючи м. Енергодар, потрапила в тимчасову окупацію.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан, який не одноразово було продовжено і триває станом на час ухвалення судом рішення у цій справі по суті спору.

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р.», Енергодарську міську територіальну громаду включено до вказаного Переліку.

До вказаного наказу неодноразово вносились зміни. Проте, Енергодарську міську територіальну громаду із зазначеного Переліку виключено не було.

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в розділі ІІ. Тимчасово окуповані російською федерацією території України значиться, зокрема, … територія Запорізької області Енергодарська міська територіальна громада. Так, зокрема, в п. 4 ( Запорізька область ) за кодом UA23040110000019947 вказано, що дата початку тимчасової окупації Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області 04.03.2022 р..

Отже, об`єкт оренди розташований на території яка тимчасово окупована російською федерацією, що свідчить про неможливість його використання Орендарем.

В п. 4.9. договору сторони обумовили, що у випадку неможливості використання об`єкту оренди не з вини Орендаря, згідно розділу 10 цього договору, за весь строк такого невикористання орендна плата не нараховується та не сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до умов п. 4.9. договору, у зв`язку із не можливістю використання об`єкту оренди не з вини Відповідача ( який є Орендарем за вказаним договором), орендна плата за період з квітня по жовтень 2022 року не мала нараховуватись Орендодавцем та, відповідно, сплачуватись Орендарем.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні - місцезнаходженням Позивача ( ТОВ "Лімар" ) є: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17. Разом з цим, доказів зміни Позивачем адреси місцезнаходження матеріали справи не містять, як і не містять доказів зміни податкової адреси Позивачем у цій справі на іншу територію України станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Проте, частиною 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням ( місцем проживання ) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімар" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 р. у справі № 908/270/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін