Постанова

від 31.01.2024 по справі 501/1349/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1555/24

Справа № 501/1349/15-ц

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради

Одеського району Одеської області - Бочкарьова Д.О.,

представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвоката Прядко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Пушкарського Д.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті неналежного надання медичної допомоги,

встановив:

20.12.2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до суду з позовною заявою доКомунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області(колишніназва -ДЗ «Іллічівськабасейнова лікарняна водномутранспорті» МОЗУкраїни)(далі КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської МР), за участі третьої особи ОСОБА_3 , та неодноразово уточнивши вимоги, просили про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1502 799,75 грн. та моральної шкоди в розмірі 1500 000,00 грн. (по 500000,00 грн. кожному), завданої внаслідок неналежним наданням медичної допомоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказували, що 01.07.2013 року ОСОБА_1 поступила до акушерського відділення ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» МОЗ України на 41 тижні вагітності. Її лікуючим лікарем було призначено ОСОБА_3 , який на той час займав посаду завідуючого пологового відділення. Лікарем ОСОБА_3 було проведено попередній огляд та встановлено діагноз: вагітність 40-41 тиждень, продольне положення, головне передлежання. Крупний плід. Передвісники пологів. Також лікарем було визначено план ведення пологів - консервативні з функціональною оцінкою таза в пологах, III період пологів вести активно з профілактикою кровотечі. 06.07.2013 року о 02 годині 36 хвилин ночі у неї народилася дитина, хлопчик вагою 4 120 г, довжиною 53 см., з оцінкою по Апгер 4-6 балів. Пологи приймав лікар ОСОБА_3 . Одразу дитину було поміщено під апарат штучного дихання в палату інтенсивної терапії. На 5-ті сутки був переведений до реанімації новонароджених до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Дитина була виписана 31.07.2013 року педіатричним відділенням для дітей раннього віку з діагнозом: гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Набряк мозку, аспіраційна пневмонія. Судорожний синдром. Згідно довідки №51 від 27.08.2014 року сину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було встановлено інвалідність. За медичним висновком №51 від 27.08.2014 року про дитину-інваліда ОСОБА_5 визначено діагноз: спастичний тетрапорез, затримка психопредречового розвитку внаслідок родової травми.

Позивачі вважають, що в результаті невиконання професійних обов`язків та недбалого ставлення до таких обов`язків лікарем ОСОБА_3 акушерського відділення ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України», що виявилося у неналежному діагностуванні та лікуванні під час пологів у ОСОБА_1 , було завдано фізичну шкоду, і як наслідок моральну, малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та моральну і матеріальну шкоди батькам дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року позовОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено частково (т.5, а.с.36,39-49).

Стягнуто з КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської МР на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду,завдану в результаті неналежного надання медичної допомоги, в розмірі207 958,88 грн. та 42237,00 доларів США, а також моральну шкоду у розмірі1500 000,00 грн., по 500 000,00 грн. кожному.

В апеляційній скарзі КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської МР ставить питання про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.5, а.с.53-60).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвокат Прядко Г.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (т.6, а.с.3-13).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за фактом звернення ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації в порядку, передбаченому Наказом МОЗ України №752 від 28.09.2012р. «Про порядок контролю медичної допомоги» була створена клініко-експертна комісія для оцінки якості надання медичної допомоги.

Відповідно до висновку від 22.12.2014р., члени клініко-експертної комісії вказали: «під час ведення пологів у вагітної ОСОБА_1 мало місце порушення дотримання наказу МОЗ України №900 від 27.12.2006 «Дистрес плода при вагітності та пологах»: при вилитті густо меконіальних вод не проведена оцінка внутрішньоутробного стану плода та не переглянуто план ведення пологів».

Листом Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації №К-1184-02 від 12.01.2015р., за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 , комісія вказала, що тяжкий стан дитини обумовлений тяжкою гіпоксією в пологах.

Крім того, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 17.05.2016р. №172-2015/о, проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи в межах кримінального провадження №12015160160000271 від 19.03.2015р., було встановлено наступне: «З урахуванням терміну вагітності ОСОБА_1 в 42 тижні на момент початку пологів 05.07.2013 року медичним персоналом не було здійснено додаткових методів дослідження (ультразвукове дослідження остаточно не встановлена маса плода, кількість навколоплідних вод, доплерометрія кровообігу в судинах пуповини, біофізичний профіль плода), не було проведено необхідних досліджень, а саме кардіомоніторний контроль стану плоду. Після вилиття меконіальних навколоплідних вод 05.07.2013 о 23-40 годині плід потребував постійного кардіомоніторного спостереження з метою виявлення можливих патологічних змін його стану. З цього моменту та до моменту народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 о 02-36 годині була дуже велика ймовірність реєстрації відхилень у показниках кардіотокографії, що, згідно до протоколу надання акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності під час пологів», затвердженого Наказом МОЗ України №900 від 27.12.2006 року є прямими показанням для розродження шляхом кесарева розтину. Оскільки кардіотокографія не проводилася, це не дало змоги зареєструвати довготривале страждання плода внутрішньоутробно і призвело до народження дитини у стані тяжкої гіпоксії.Дитина народилася у тяжкому стані з діагнозом: синдром меконіальної аспірації, аспіраційна пневмонія, дихальна недостатність III ступеню, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення.

В даному випадку мали місце дефекти надання медичної допомоги: дефект діагностування неправильно встановлений термін вагітності; дефект ведення пологів відсутність моніторингу стану плода у I та II періоді пологів, який зумовив гіпоксично-ішемічне ураження мозку бездіяльність лікарів.

Отже, можна стверджувати про те, що між вказаними дефектами в наданні медичної допомоги та наслідками у вигляді народження дитини у тяжкому стані з синдромом меконіальної аспірації, аспіраційною пневмонією, дихальною недостатністю III ступеню, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення існує причинно-наслідковий зв`язок.Дані дефекти, які стали причиною вищевказаної патології можна віднести до тяжкого тілесного ушкодження». За вказаними доказами, визначено, що під час встановлення діагнозу ОСОБА_1 та під час ведення пологів мало місце порушення дотримання наказу МОЗ України №900 від 27.12.2006 року «Дистрес плода при вагітності та пологах» та Наказу №901 від 27.12.2006р. «Переношена вагітність».

У відповідності до висновку повторної медичної експертизи № 74,75/17 від 29.06.2017р., проведеної експертами ДУ «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» було встановлено, що враховуючи, що у ОСОБА_1 мали місце запізнілі пологи, жінку слід було госпіталізувати до стаціонару III рівня для надання акушерсько-гінекологічної допомоги, як це передбачено клінічним протоколом «Переношена вагітність», затвердженого Наказом МОЗ України №901 від 27.12.2006р., чого не було зроблено. За весь період перебування ОСОБА_1 в стаціонарі ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» не проводилася відповідна оцінка внутрішньоутробного стану плода, а саме не визначався біофізичний профіль плода, не було проведено ультразвукове дослідження з доплером та кардіотокографія в динаміці. Під час ведення пологів не дотримано вимог клінічного протоколу «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого Наказом МОЗ України №900 від 27.12.2006р. щодо контролю за станом плода і своєчасної діагностики гіпоксії. Згідно вказаного протоколу, при наявності забарвлених меконієм навколоплідних вод, що і мало місце в даному випадку, необхідно було провести кардіотокографічне (далі КТГ) дослідження для діагностики дистресу плода. В даному випадку КТГ дослідження виконано не було, що у свою чергу не дало змоги своєчасно діагностувати дистрес плода під час пологів і переглянути подальшу тактику ведення пологів. Відповідно до вказаного протоколу, при визначенні дистресу плода необхідне термінове розродження: у першому періоді пологів кесарив розтин, у другому періоді пологів вакуум-екстракція або акушерські щипці. Слід відмітити, що в акушерській практиці існують інші методи діагностики амніоскопія, проведення якої не потребує наявності особливої апаратури, однак дає можливість виявити меконіальні води на ранніх стадіях пологів. Отже комісія вважає, що під час перебування в стаціонарі обстеження та лікування ОСОБА_1 проведено не своєчасно та не в повному обсязі. Тяжкість стану дитини ОСОБА_4 обумовлена як внутрішньоутробним інфікуванням так і недоліками, допущеними під час ведення пологів. На даний час у дитини має місце захворювання, діагноз: «Дитячий церебральний параліч. Спастичний тетрапорез. Контрактури у великих суглобах. Когнітивний розлад з затримкою мислення та дизартрією», що є наслідком внутрішньоутробного інфікування плода та дистресу під час пологів при переношеній вагітності.

Який з вказаних факторів був в даному випадку провідним, експертна комісія визначити не має можливості, а отже і не може відповісти на питання: який причинний зв`язок існує між діями медичних працівників ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» МОЗ України та теперішнім станом здоров`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у відповідності до висновку КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №94 від 21.05.2018р. при аналізі обмінної карти вагітної ОСОБА_1 , історії пологів №6547/375 не було виявлено даних, що б вказували про наявність інфекції чи будь-якого запального захворювання, які могли в подальшому позначитися на стані плода та новонародженої дитини, тобто не дають можливість об`єктивно стверджувати про наявність у ОСОБА_1 будь-якої інфекції, у тому числі генералізованої, яка б могла вплинути на стан здоров`я народженої дитини ОСОБА_4 . Проведені лабораторні дослідження ОСОБА_1 не свідчили про наявність у неї будь-якої інфекції, що може бути загрозою внутрішньоутробної інфекції для плоду. Щодо ознак інфекції при народженні у ОСОБА_4 , то згідно записів лікаря-неонатолога така виключається. За даними історії пологів дитина народилася о 02 годині 36 хвилин, а первинний огляд новонародженого лікарем неонатологом був о 03 годині 30 хвилин (майже через годину). Виникає сумнів і точність оцінки новонародженої дитини за шкалою Апгар. Тяжкий стан дитини позивача ОСОБА_1 безпосередньо пов`язаний з розвитком під час внутрішньоутробного, на тлі переношеної вагітності (42 тижня вагітності), гіпоксії плода й призвело до розвитку гіпоксично-ішемічного ураження ділянок центральної нервової системи, з виникненням синдрому меконіальної аспірації, до того ж, аспірація мезонієм стала причиною розвитку тяжкої меконіальної пневмонії.

Із матеріалів справи вбачається, що всі 4 експерті дослідження були проведені в межах кримінального провадження № 12015160160000271.

Так, експертне дослідження від 17.05.2016р. №172-2015/о, проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи» проводилося як повторне на усунення неповноти та суперечливості висновку № 164 від 07.08.2015 року, наданого КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи». Висновок № 47,75/17 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» від 29.06.2017 року також надавався у межах повторного експертного дослідження на усунення недоліків висновку №172-2015/о від 17.05.2016 року.

Висновок №94 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21.05.2018 року надавався в межах повторного та додаткового експертного дослідження на усунення недоліків висновку № 47,75/17 від 29.06.2017 року.

Таким чином, про проведення кожного наступного експертного висновку слідчим виносилася відповідна постанова, яка визначала підстави проведення такого дослідження, а саме в межах кримінального провадження та на усунення недоліків попереднього дослідження. Кожна з зазначених експертних установ виконувала відповідне посилання на постанову слідчого в підтвердження підстав проведення та меж проведення дослідження.

Вищевказані висновки судово-медичних експертиз були взяті до уваги судом першої інстанції, як письмові докази, так як останні були проведені в рамках кримінального провадження №12015160160000271 від 19.03.2015р., зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 140 КК України за заявою ОСОБА_1 .

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що предметом дослідження експертів, що надавали зазначені висновки судово-медичних експертиз в межах вищевказаного кримінального провадження були обставини, що входить до предмету доказування в межах даної цивільної справи.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не мав права брати до уваги ці висновки судово-медичних експертиз, оскільки останні проведені не в рамках даної цивільної справи, а в рамках кримінальної, оригінали цих висновків судом не досліджувались.

Колегія суддів також зазначає, що вказані судово-медичні експертизи були проведені у повній відповідності до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Міністерством юстиції України № 6 від 17.01.1995р. Крім того, із тексту зазначених висновків експерти бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам статті 4 ЗУ «Про судову експертизу».

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз також підтверджено Верховним Судом при розгляді справи №678/364/15-ц у Постанові від 17.10.2019 року, справи №461/3675/17 у Постанові від 05 лютого 2020 року, справи № 9901/740/18 у Постанові від 10.03.2020 року.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів завданої матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд правильно виходив із того, що згідно наказу ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» №223-л від 29.06.2006р. ОСОБА_3 працював на посаді завідуючого відділення, лікаря-акушера.

Згідно наказу № 81-кз-5 від 31.12.2014 року його було звільнено за угодою сторін.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно виходив із того, що надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги працівником ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» ОСОБА_3 , є протиправною поведінкою вказаного медичного працівника, а тому саме ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті», правонаступником якої є відповідач - КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської МР.

Вирішуючи питанняпро розмірзавданої матеріальноїі моральноїшкоди позивачам,суд виходивіз того,що малолітнійОСОБА_6 проходив лікуванняв реабілітаційному відділенні по лікуванню ДЦП Лікарні захворювань головного мозку при НІІ акупунктури голови міста Юньчєн провінції Шаньсі Китайської Народної Республіки на оплатній основі, що складає 9029 доларів США, та в еквіваленті - 239539,37 грн. за проходження І курсу лікування, 15206 доларів США, та еквіваленті 397941,02 грн. - за проходження ІІ курсу лікування, 16451 доларів США, та еквіваленті 464740, грн. - за проходження ІІІ курсу лікування (т.1, а.с.202, 213, т.2, а.с.229, 232).

З цього приводу колегія суддів зазначає про твердження заявника апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення судом на користь позивачів витрат, які були понесені при проведенні реабілітації дитини за межами України та завданої моральної шкоди, є безпідставними.

Так, із матеріалів справи (копія медичного висновку № 73 від 10.10.2016 року, копія виписки з медичної карти № 1457 від 15.09.2016 року, копія медичного висновку МОЗ України від 07.11.2016 року, копія медичного висновку від 07.08.2018 року,) вбачається, що ОСОБА_5 згідно поставленого діагнозу було рекомендовано: дотримуватися оптимального режиму дня, раціонального харчування, нагляд невролога, ортопеда, продовжувати щоденну лікувальну гімнастику, ортовзуття, курси масажу, фізіопроцедури, повторна щорічна реабілітація в санаторії, у тому числі, з можливістю проходження лікування в Міжнародній клініці лікування головного мозку.

Згідно доданих по справі копій квитанцій сума витрат батьків на лікування та реабілітацію сина ОСОБА_4 включала витрати з оплати вартості ліків, аналізів, транспорті витрати, витрати на реабілітаційні заходи, зайняття в спеціалізованому дитячому садку, корекційні заняття, що склало 207 958, 88 грн. та 42 237 доларів США.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров`я розробляє та затверджує МОЗ. Приймаючи рішення від 27.04.2023 року, суд першої інстанції послався на висновки судово-медичних експертиз, зазначені вище та які детально дослідили не тільки галузеві стандарти надання медичної допомоги при вагітності та пологах, а також оригінали медичної документації матері ОСОБА_7 та дитини ОСОБА_4 .

Посилання заявника апеляційної скарги на наявність у матері дитини ОСОБА_7 реверсного венозного потоку, а у зв`язку з цим, наявності причини «неправильного розвитку головного мозку та нервової системи дитини в цілому», є його голослівним твердженням, не підтвердженим жодним необхідним дослідженням фахівців у сфері медицини.

З цих підстав колегія судів зазначає, що згідно постанови Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Також безпідставними є заперечення представника відповідача проти вищевказаних судових експертиз, так як на протязі усього розгляду справи, апелянт не спромігся надати в межах дії статті 102 ЦПК України, висновок експерта з зазначенням саме вказаної обставини як причини «неправильного розвитку головного мозку та нервової системи дитини в цілому».

Що стосується витрат на проведення лікування та реабілітації в Клініці захворювань головного мозку при НІІ акупунктури голови міста Юньчєн провінції Шаньсі Китайської Народної Республіки на оплатній основі, то до матеріалів справи надано відповідна документація, яка свідчить про фактичне перебування у вказаній клініці, оплату витрат за лікування і реабілітацію та виписки з історії хвороби.

Що стосується проведення оплати, то до матеріалів справи було надано копії актів виконаних робіт, згідно яких замовник ОСОБА_1 та ОСОБА_8 підтвердили виконання взятих на себе обов`язків: виконання заходів з лікування і реабілітації та оплати послуг на певну суму коштів, про що вказано вище.

Стосовно відшкодування позивачам витрат на оплату вартостіпроведення судово-медичних експертиз в межах кримінального провадження №12015160160000271 від 19.03.2015р. в розмірі 7 411,28 грн. та 15 380,21 грн., колегія суддів вважає, що зазначені кошти підлягають відшкодуванню, так як на даний час кримінальне провадження закрито за нереабілітуючими ознаками, питання про відшкодування зазначених витрат позивачів не вирішено. Також колегія суддів зазначає, що саме висновки вказаних судово-медичних експертиз взяті до уваги судом по даній цивільній справі.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що зазначені кошти не підлягають відшкодуванню по даній цивільній справі.

Згідно позовної заяви в останній редакції від 31.07.2019 (т.4, а.с.42-48), сума матеріальної шкоди, яку позивачі заявили до стягнення станом на 01.05.2019 року складає 269 498,74 грн. та 46 073 доларів США.

Проте, оскільки не всі витрати знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що на користь позивачів з відповідача слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 207 958,88 грн. та 42 237 доларів США, про що вказано вище.

Що стосується моральної шкоди, то слід зазначити, що згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

За змістом ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У Постанові Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі № 752/17832/14-ц, суд вказав, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оскільки малолітньому ОСОБА_5 було завдано непоправної шкоди його здоров`ю, дитина отримала інвалідність, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вищевказаній особі а також позивачам у справі завдано моральну шкоду, розмір якої в грошовому вираженні складає 1500000 грн., по 500 000 грн. кожному.

При цьомусуд першоїінстанції правильноврахував,що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продовжують лікуваннясина ОСОБА_9 ,у томучислі закордоном. ОСОБА_6 - перша дитина подружжя ОСОБА_10 . У результаті неналежного надання медичної допомоги дитина народилася в тяжкому фізичному стані, що потребувало і в подальшому буде потребувати тривалого та постійного його лікування. Також судом обґрунтовано враховано, що у подружжя ОСОБА_10 у зв`язку з викладеними обставинами повністю змінився сталий ритм життя, протягом більше 10 років усі їх зусилля направлені на лікування сина. Матеріалами справи доведено, що подружжя постійно з сином відвідують реабілітаційні курси, курси масажу, інші реабілітаційні заходи, а також лікування за кордоном. Більша частина грошових коштів їхньої родини витрачається на реабілітаційні курси та інші лікувальні заходи. Вбачається, що мати ОСОБА_1 практично увесь свій час присвячує дитині, адже дитина самостійно не може ходити, приймати їжу та обслуговувати себе.

При вирішенні питання щодо розміру завданої моральної судом також враховано, що захворювання не дає можливості самостійно розвиватися дитині відповідно до свого віку. Дитина ОСОБА_6 зазнав та досі зазнає моральних переживань від стану свого здоров`я, що викликано неможливістю повноцінно розвиватися, сидіти, ходити, гуляти з дітьми.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що надані позивачами докази до позовної заяви та в процесі розгляду справи не були завірені відповідно до вимог ст.95 ЦПК України та НСУ «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимога до оформлення документів ДСТУ 4163-2032», то слід зазначити, що ст. 95 ЦПК України в редакції, на яку посилається апелянт, набула чинності з 15.12.2017 року, після чого у сторони цивільного процесу виник обов`язок завірити власноручним підписом наданий письмовий доказ, в той час як позовна заява про стягнення завданої шкоди неналежним наданням медичної допомоги була надана ще в березні 2015 року.

Також є безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про неогляд судом першої інстанції оригіналів письмових доказів у справі, у тому числі Висновків судово-медичних експертиз, наданих у межах кримінального провадження № 12015160160000271, оскільки відповідного клопотання про це від тієї чи іншої сторони до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.02.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк