Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/9266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/9266/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради

до Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

треті особи Теофіпольська селищна рада, Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство»

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішень про державну реєстрацію

за участі представників:

від позивача - Семченко Г.С. (уповноважений представник);

від відповідача 1 - Чухась О.О. (уповноважений представник);

від відповідача 2 - Талалай А.С. (уповноважений представник);

від третьої особи 1 - не з`явився;

від третьої особи 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи - Теофіпольська селищна рада та Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство» про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішень про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права постійного користування Комунального підприємства «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради земельними ділянкам, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати за Комунальним підприємством «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га; визнати недійсним та скасувати Розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації №326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в частині надання в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району загальною площею 511,120 га з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування, оформлену рішенням державного реєстратора: індексний номер 65825490 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 72,8536 га з кадастровим номером 6824755300:02:001:0990 (номер запису про інше речове право 48743540, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2583595968040); індексний номер 65825652 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7851 га з кадастровим номером 6824781300:03:001:0001 (номер запису про інше речове право 48743734, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2585868568040); індексний номер 65825967 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 36,6895 га з кадастровим номером 6824781300:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48743974, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2585676768040); індексний номер 65826160 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 98,1298 га з кадастровим номером 6824784500:03:003:0021 (номер запису про інше речове право 48744113, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2585864268040); індексний номер 65826296 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 30,3299 га з кадастровим номером 6824784500:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48744248, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2585858768040); індексний номер 65826482 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 125,8274 га з кадастровим номером 6824784000:04:013:0001 (номер запису про інше речове право 48744388, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2585852968040); індексний номер 65826651 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7982 га з кадастровим номером 6824780300:03:008:0001 (номер запису про інше речове право 48744721, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2583681668040); індексний номер 65827003 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 45,7074 га з кадастровим номером 6824755300:02:006:0001 (номер запису про інше речове право 48744841, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2583666068040).

Відповідач 1 та відповідач 2 проти задоволення позову заперечили, вказавши, зокрема, що позивачем всупереч положень статті 22-23 Земельного кодексу України 1990 року, статті 9 Лісового кодексу України (в редакції від 07.12.2000), які були чинні на час прийняття рішення чотирнадцятої сесії Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19, згідно якого Позивачу надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 943,3 га, не забезпечено виконання вимог щодо оформлення права користування. Правовстановлюючі документи на користування спірними земельними ділянками у позивача відсутні. Так, відповідачі зазначають, що позивач використовує спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення без встановлених для цього законом підстав, оскільки фактично використовує земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Також відповідачі вказали, що планово-картографічні матеріали та лісовпорядна документація не відносяться до правовстановлюючих документів, які підтверджують право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення та не відповідають нормам чинного на момент виникнення правовідносин законодавства.

Третя особа 1 у свої поясненнях вказала, що рішення чотирнадцятої сесії Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 є тим правовстановлюючим документом, згідно якого позивач використовував надане йому право постійного користування земельними ділянками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити.

Треті особи уповноважених представників у судове засідання не направили.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Теофіпольське комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» створено згідно рішення тринадцятої сесії Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 14.11.2000 №6 та зареєстровано 19.12.2000, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Відповідно до рішення Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 03.12.2020 №18-1/2020 прийнято із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району у комунальну власність Теофіпольської селищної ради Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» та майно спільної власності територіальних громад району, яке закріплене за цим підприємством на праві господарського відання. Змінено назву Комунального підприємства «Теофіпольлісвод» на Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради

Рішенням Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000 року припинено право сільськогосподарських підприємств (згідно із додатками 1-10) щодо користування земельними ділянками лісового фонду на території окремих районів області та надано земельні ділянки у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, зокрема - Спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Теофіпольський район) (на даний час - Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради) загальною площею - 943,3 га.

Додатком 10 до зазначеного рішення затверджено Перелік користувачів земельних ділянок лісового фонду, які припинили свою діяльність у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки на території Теофіпольського району.

Позивач зазначає, що ним на виконання рішення Хмельницької обласної ради №19 від 28.12.2000 було замовлено у ДП «Укрдержліспроект» відповідно планово-картографічні матеріали, які було виготовлено у 2004 році та повторно оновлено у 2015 році.

Так, на підтвердження права постійного користування позивача спірними земельними ділянками позивачем надано, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування землею КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольського району Хмельницької області 2004 року; планшети лісовпорядкування 2003 року №№1, 2, 13, 14, 17, 18; копію проекту організації та розвитку лісового господарства по Теофіпольському КП «Теофіпольлісвод» Хмельницької області 2015 року; копію плану лісонасаджень Теофіпольського КП «Теофіпольлісвод» Хмельницької області 2015 року; копію наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 03.10.2016 №357 про віднесення лісів Хмельницької області до відповідних категорій з Додатком №7, а також надано витяги з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року

Також позивачем додано до матеріалів справи лісорубні квитки від 20.06.2022 №021134, від 03.10.2022 №021351, від 02.01.2023 №021354, від 02.01.2023 №021353; податкові декларації та платіжні доручення на підтвердження сплати земельного податку.

Відповідно до ч.1 статті 58 Конституцію України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000, датоване 28 грудня 2000 року, тому правовідносини, що стосуються надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування, виникли на підставі цього рішення та мають врегульовуватись нормативно-правовими актами, що діяли на момент їх виникнення.

Відповідно до висновків тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства та інших нормативно-правових актів.

Отже під час вирішення наявності права позивача на постійне користування земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990, 6824781300:03:001:0001, 6824781300:03:007:0001, 6824784500:03:003:0021, 6824784500:03:007:0001, 6824784000:04:013:0001, 6824780300:03:008:0001, 6824755300:02:006:0001 слід керуватись Земельним кодексом України від 12.07.2000, Лісовим кодексом України від 11.05.2000, Положенням «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999 затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 січня 1993 р. № 15 (далі-Положення), Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 (далі - Інструкція»).

Щодо порядку отримання та реєстрації державного акту на постійне користування земельними ділянками суд зазначає наступне.

Пунктом 1 рішення Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000 припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території 10 районів, зокрема Теофіпольському, на території якого знаходилось Спеціалізоване лісогосподарське підприємство (Теофіпольського району).

Пунктом 2 рішення ради Спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Теофіпольського району) було надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 943,3 га.

Пунктом 3 вказаного рішення Теофіпольську районну раду було зобов`язано видати користувачам земельних ділянок лісового фонду державний акт на право постійного користування землею.

Суд зазначає, що ні рішення ради, ні додаток №10 до даного рішення ради не містить кадастрових номерів земельних ділянок лісового фонду, які були передані у постійне користування КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради, що унеможливлює встановлення факту надання земельних ділянок лісового фонду саме з кадастровими номерами: 6824755300:02:001:0990, 6824781300:03:001:0001, 6824781300:03:007:0001, 6824784500:03:003:0021, 6824784500:03:007:0001, 6824784000:04:013:0001, 6824780300:03:008:0001, 6824755300:02:006:0001

Згідно з пунктом 2 Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999, що діяло на момент виникнення правовідносин Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Пунктом 5 Положення зазначено, що ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Відповідно до п. 6 Положення документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

Згідно п. 7 Положення до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно - територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Так, оскільки пунктом 3 рішення Хмельницької обласної ради №19 від 28.12.2000 було зобов`язано Теофіпольську районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду державний акт на право постійного користування землею, то користувачем на момент зобов`язання мало бути Спеціалізоване лісогосподарське підприємство (Теофіпольського району).

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, яка діяла на момент виникнення правовідносин, право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до п. 1.4 вищевказаної інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Частиною 1 статті 1 Лісового кодексу України (у редакції від 07.12.2000 року, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.2 статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 4 статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до статі 22 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000 року, що діяв на момент виникнення правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно з ч.1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000 року, що діяв на момент виникнення правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Процес розробки та отримання державного акту який посвідчує право постійного користування землею передбачений Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах в редакції від 04.05.99 № 43.

Відповідно до п.1.1 Інструкції право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з п. 1.4 Інструкції державний акт на право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Розробку технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації за формою згідно з додатком 8, яка видається районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему України на підставі доручення відповідного органу, яким було прийнято рішення про передачу, надання або продаж земельної ділянки (п.1.15 Інструкції).

Пунктом 1.16 Інструкції передбачено, що технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включає: - виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки; - заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; - технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; - висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявність обмеження на використання земельної ділянки; - висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; - журнал польових вимірювань; - кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; - збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; - відомість обчислення площі земельної ділянки; - відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; - експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Пункт 3.5 Інструкції зобов`язує реєструвати державні акти, що посвідчують право постійного користування землею у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами) за формою згідно з додатком 5.

Таким чином, аналізуючи вимоги нормативно-правових актів, які діяли на момент виникнення правовідносин, саме лише рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 року № 19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а лише є підставою для набуття позивачем права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду.

Тому, Спеціалізоване лісогосподарське підприємство (Теофіпольського району) було зобов`язане отримати акт на право постійного користування землею після чого такий акт мав бути зареєстрований у державному земельному кадастрі.

Судом враховано, що п. 1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) зазначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Проте, ч.1 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Тому, тільки після отримання та реєстрації відповідного державного акту позивач мав би належний правовстановлюючий документ, що посвідчував би право постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

В позовній заяві позивач посилається на п.5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України в якому зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Проте, суд зазначає, що відповідні зміни Лісового кодексу України набрали чинності з 10.07.2022 року у редакції Закону №2321-ІХ від 20.06.2022.

До зазначених змін була наступна редакція: «до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним Кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Враховуючи статтю 58 Конституції України, а також позицію Конституційного суду України, щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, то оскільки пункт 5 Розділу VIII Прикінцевих положень набрав чинності після виникнення обов`язку отримати акт на право постійного користування, то його дія має поширюватись лише на ті відносини, які виникли після набуття вказаною редакцією закону чинності.

Позаяк до події, факту чи правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, то дія пункту 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України у редакції від 10.07.2022 не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду в якому зазначено, що належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, то суд зазначає наступне.

Так, всі висновки які викладені у постановах Верховного суду, на які посилається позивач, стосуються виключно державних лісогосподарських підприємств. В усіх згаданих позивачем постановах суди дійшли висновків, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути належним доказом права постійного користування до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками.

Суд зазначає, що навіть на момент проведення ВО «Укрдержліспроект» робіт з базового лісовпорядкування у 2015 році, у пункті 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, що діяла на момент проведення таких робіт, не зазначались комунальні підприємства, навпаки було чітко зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В свою чергу КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради з моменту його створення зареєстроване саме як комунальне підприємство.

Отже, згідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, а також висновків Верховного Суду у вищезгаданих постановах, планово-картографічні матеріали не можуть бути доказом права постійного користування земельними ділянками для КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №634/2021-р від 29.07.2021 передбачено проведення інвентаризації земель державної власності за категорією - землі лісогосподарського призначення орієнтованою площею 19502 га, що розташовані на території Хмельницької області та доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області замовити розробку технічної документації

Розпорядженнями Хмельницької обласної державної адміністрації 28.12.2021 №907/2021-р, від 29.12.2021 №909/2021-р та від 29.12.2021 №910/2021-р з додатками затверджена технічна документація, зокрема, щодо земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі.

Згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»», серія та номер: 1423-IХ, виданий 28.04.2021».

Також, до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України (в редакції чинній на 01.12.2022) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У підпункті «в» пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частина 5 статті 122 Земельного кодексу України встановлює, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство» звернулось до Хмельницької обласної військової адміністрації із заявою №717 від 17.08.2022 про надання в постійне користування земельних ділянок державної власності з цільовим призначенням - «лісогосподарське призначення» на загальну площу 687,4309 в межах Теофіпольської ОТГ, в тому числі спірні земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 статті 16 Лісового кодексу України (в редакції чинній на 13.09.2022) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ч.1 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції чинній на 13.09.2022) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

13.09.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", на підставі статей 6, 21, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації статей 17, 57, 92, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, розглянувши клопотання ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», зареєстровані в обласні військовій адміністрації 30.08.2022 за №99/8773-26/2022, №99/8774-26/2022 Хмельницькою обласною військовою адміністрацією прийнято розпорядження №326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», а саме: надано в постійне користування державному підприємству «Старокостянтинівське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 952,1334 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району, згідно з Переліком, в тому числі спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га.

Таким чином, після проведення інвентаризації, після надходження клопотання ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» та на момент прийняття оскаржуваного розпорядження голови Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» №326/2022-р від 13.09.2022 в частині передачі ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га, відомості про вищезазначені земельні ділянки лісогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі, відомості про право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції до 01.01.2002 (відсутні відомості про правовстановлюючі документи, що посвідчують таке право), а також відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009 за позивачем, були відсутні.

Отже, Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб передбачений законодавством. Оспорювані земельні ділянки було передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.

У зв`язку з чим, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації №326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в частині надання в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району загальною площею 511,120 га з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, суд звертає увагу на те, що Хмельницька ОВА не могла виконати вимоги статті 141 Земельного кодексу України та статті 22 Лісового кодексу України, на які посилається позивач, оскільки не можливо припинити відсутнє право постійного користування.

Оскільки вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6824755300:02:001:0990; 6824781300:03:001:0001; 6824781300:03:007:0001; 6824784500:03:003:0021; 6824784500:03:007:0001; 6824784000:04:013:0001; 6824780300:03:008:0001; 6824755300:02:006:0001 є похідною вимогою, то остання не підлягає задоволенню з огляду на законність розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» №326/2022-р від 13.09.2022.

Враховуючи вищезазначене вимога позивача щодо визнання за Комунальним підприємством «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 197 ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 09.02.2024

Суддя Я.В. Маринченко