Рішення

від 01.02.2024 по справі 910/10535/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2024Справа № 910/10535/23

За заявоюПокровської міської ради Донецької областіпровідшкодування судових витрату справі№ 910/10535/23За позовомПокровської міської ради Донецької областідоПриватного підприємства "ДОНБАС БУДІНДУСТРІЯ СЕРВІС"пророзірвання договору та стягнення 4 257 021,73 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Копанчук М.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10535/23 за позовом Покровської міської ради Донецької області (далі також - позивач) до Приватного підприємства "Донбас Будіндустрія Сервіс" (далі також - відповідач ПП «ДБС») про:

- розірвання договору відповідального зберігання б/н від 21.12.2017;

- стягнення збитків в розмірі 4 257 021,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 позов задоволено повністю.

05.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача витрат в розмірі 146 409,75 грн.Ухвалою суду від 14.12.2023 суд призначив заяву до розгляду в судовому засіданні 01.02.2024.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 01.02.2024 наполягав на задоволенні заяви про відшкодування витрат.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 01.02.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Враховуючи доводи представника позивача та наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат на послуги адвоката в розмірі 151 173,75 грн.

У заяві від 05.12.2023 позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 146 409,75 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- договір № 936/3/22-05-2023 про надання правничої (правової) допомоги від 22.05.2023;

- додаткова угода № 1 від 02.06.2023;

- договір № 936/3/11-07-2023 про надання правничої (правової) допомоги від 11.07.2023;

- додаткова угода № 1 від 01.08.2023;

- договір № 936/3/04-10-2023 про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2023;

- додаткова угода № 1 від 03.11.2023;

- договір № 6/30/03/2023 від 30.03.2023 про співпрацю та надання правничої допомоги;

- додаткова угода від 30.05.2023;

- додаткова угода від 09.06.2023;

- додаткова угода від 30.06.2023;

- рахунок на оплату № 174 від 09.06.2023;

- акт надання послуг № 99 від 09.06.2023;

- рахунок на оплату № 271 від 07.08.2023;

- акт надання послуг № 236 від 07.08.2023;

- рахунок на оплату № 393 від 13.11.2023;

- акт надання послуг № 334 від 13.11.2023;

- виписка АТ «Райффайзен Банк» за рахунком від 27.11.2023;

- ордер на надання правничої допомоги;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльностю.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Отже, суд вважає, що заява Покровської міської ради Донецької області щодо відшкодування судових витрат в розмірі 146 409,75 грн відповідає критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції.

З урахуванням наявних у матеріалах справи фактичних даних, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.

Відповідачем не доведено надмірності понесених Покровською міською радою Донецької області витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, позовні вимоги задоволено повністю, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу відповідачем повністю в розмірі 146 409,75 грн.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Покровської міської ради Донецької області про відшкодування судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДОНБАС БУДІНДУСТРІЯ СЕРВІС" (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53; код ЄДРПОУ 33991075) на користь Покровської міської ради Донецької області (85300, Донецька обл., м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11; код ЄДРПОУ 04052933) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 146 409,75 грн. Видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 06.02.2024.

Суддя Ю.О. Підченко