Рішення

від 01.02.2024 по справі 910/12472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2024Справа № 910/12472/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД"

про стягнення 620486,23 грн

представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О.

від відповідача: Фукс А.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД" про стягнення 620486,23 грн збитків, з яких: 345543,19 грн збитків у вигляді понесених додаткових витрат на виконання робіт, 74410,56 грн збитків у вигляді неотриманого доходу, 174981,84 грн інфляційні збитки, 25550,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про виконання робіт № 3140 від 22.12.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

30.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12472/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.10.2023.

19.10.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2023 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

19.10.2023 суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.11.2023.

02.11.2023 від позивача через систему Електронний суд надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 02.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.11.2023.

Так, розглянувши у підготовчому засіданні 02.11.2023 заяву відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що в результаті несвоєчасного виконання робіт, позивач був змушений укласти договір на виконання тих самих робіт з ОСОБА_1 та сплатити йому додаткові витрати в розмірі 345543,19 грн.

В той же час, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10806/23 за позовом відповідача до позивача та ОСОБА_1 про визнання фіктивними Акту огляду № 1, договору про надання послуг № 3639 від 11.01.2022 та актів приймання-передачі до даного договору.

Відповідач зазначає, що предметом дослідження у справі є №910/10806/23 шахрайські дії зі сторони ТОВ "КЛАСТЕР УКРАЇНА", що були вчинені шляхом укладення фіктивного договору про надання послуг з ОСОБА_1 , фіктивних актів приймання-передачі наданих послуг та акту огляду № 1 , якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у цій справі.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.

Суд зазначає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Об`єктивної неможливості розгляду справи №910/12471/23 до вирішення спору у справі 910/10806/23 судом не встановлено.

З урахуванням вище наведеного, у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про що постановлено протокольну ухвалу.

21.11.2023 від відповідача через систему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2023 від відповідача через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, крім іншого, просить поновити строк на подання відзиву.

У підготовчому засіданні 23.11.2023 позивач надав письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД" про поновлення строку для подання відзиву, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 21.11.2023, відкладено підготовче засідання у справі №910/12472/23 на 07.12.2023.

24.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, раніше поданий через систему Електронний суд.

07.12.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.12.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача та долучення до матеріалів справи поданих документів.

Також у підготовчому засіданні 07.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.01.2024.

02.01.2024 від відповідача через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить прийняти заперечення до розгляду, поновити строк на подання доказів та долучити докази до матеріалів справи, витребувати у позивача докази.

18.01.2024 від позивача через систему Електронний суд надійшли заперечення на заперечення на відповідь на відзив, у яких позивач, окрім іншого просив визнати дії адвоката Фукс Анни зловживанням процесуальними правами.

18.01.2024 від відповідача через систему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.01.2024 суд постанови протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачем клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, жодних причин неможливості подання клопотання у строк відповідачем не вказано.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.01.2024 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД" про поновлення строку на подання доказів у справі, яке викладене у запереченнях на відповідь на відзив, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке викладене у запереченнях на відповідь на відзив залишив без розгляду.

Протокольною ухвалою від 18.01.2024 відкладено судове засідання по суті на 01.02.2024.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про визнання дій адвоката Фукс А. зловживанням процесуальними правами, за заявою позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2024 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2024 проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 01.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.10.2021 уклав із ПрАТ "Оріль-Лідер", як замовником, договір підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021, згідно з яким зобов`язався виконати , а замовник прийняти і оплатити роботи, а саме "Поточний ремонт камер зберігання № 6, № 7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петриківського району" на загальну суму 3324413,14 грн.

В подальшому 22.11.2021 позивач, як замовник уклав з відповідачем, як виконавцем, договір про виконання робіт № 3140, за умовами якого відповідач зобов`язався на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту камер зберігання № 6, № 7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петриківського району, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи на суму 3250002,58 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3140 від 22.11.2021 позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення авансу, за результатами розгляду якого рішенням у справі № 910/4318/22 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в розмірі 614359,53 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем понесено збитки у загальному розмірі 620486,23 грн:

- 285860,77 грн - сума за виконані роботи за договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 № 3639 від 11.02.2022, якого позивач був змушений залучити для виконання 27,49% робіт, з яких відповідачем виконано лише 16,86%;

- 59682,42 грн - сума за виконані ОСОБА_1 роботи щодо усунення недоліків робіт, виконаних відповідачем;

- 74410,56 грн - сума неодержаного доходу (упущена вигода), яку позивач мав одержати від ПрАТ "Оріль-Лідер" за договором № 23102021ОЛ від 23.10.2021, у випадку належного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 3140 від 22.11.2021 (різниця між сумами двох договорів).

- 174981,84 грн інфляційні збитки та 25550,64 грн 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання з повернення суми авансу.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

- позивач подав позов і отримав рішення у справі № 910/4318/22 про стягнення з відповідача суми за "не виконані" роботи, за ті, роботи, які позивач офіційно не прийняв і ніби то замовив у фізичної особи ОСОБА_1 . Отже, різницю між сумою фактично виконаних, на думку позивача, робіт вже було стягнуто у попередньому судовому провадженні і відповідно позивач мав можливість сплатити фізичній особі ОСОБА_1 за виконані ним роботи;

- позивач не доводить жодним належним доказом той факт, що дійсно в роботі відповідача були якісь недоліки, а Акт огляду №1 від 20.06.2022 складено за відсутності відповідача та вказаний акт оскаржується в межах справи № 910/10806/23;

- позивачем не доведено, що він не отримав дохід і не доведено, що такий дохід не був отриманий через вину відповідача, не доведено що ПрАТ "Оріль-Лідер" відмовився від договору і у позивача не було можливості знайти іншого підрядника, що призвело до неотримання доходів;

- у відповідача не розпочався строк на повернення коштів до винесення рішення у справі № 910/4318/22, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Як зазначає позивач, 23.10.2021 між ПрАТ "Оріль-Лідер", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА", як підрядником, укладено договір підряду № 23102021ОЛ, згідно з яким зобов`язався виконати , а замовник прийняти і оплатити роботи, а саме "Поточний ремонт камер зберігання № 6, № 7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петриківського району" на загальну суму 3324413,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД", як підрядником укладено договір про виконання робіт № 3140 (далі - договір № 3140) , відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов`язується на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка, Петріківського району (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконанні роботи. (п.2.1. договору № 3140).

Перелік робіт, які виконуються за договором, а також їх вартість, строки, умови виконання, забезпечення матеріалами, порядок оплати та інші умови зазначаються у Замовленнях, які підписуються уповноваженими представниками сторін. (п.2.2. договору № 3140).

У п. 3.1., 3.2 договору № 3140 сторони погодили, що загальна ціна цього договору складається з вартості всіх робіт, які будуть виконані виконавцем згідно Замовлень та Актів приймання-передачі виконаних робіт, складених на підставі договору. Ціни на роботи є договірними, визначаються сторонами у Замовленнях і рахунка-фактурах та можуть уточнюватися залежно від фактично виконаних обсягів робіт.

22.11.2021 між сторонами було складено та підписано Замовлення № 4419, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати, а замовник прийняти та оплати роботи, а саме Поточний ремонт камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петріківського району на загальну суму 3250002,58 грн.

На виконання умов договору та замовлення, відповідачем було виставлено рахунки на оплату, а позивачем сплачено попередню оплату на загальну суму 1162318,57 грн.

Однак, відповідачем порушено умови укладеного між позивачем та відповідачем договору № 3140, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 614359,53 грн, враховуючи, що позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 1162318,57 грн, а відповідачем виконано роботи на суму 547959,04 грн.

Зазначені вище обставини щодо часткового виконання відповідачем договору № 3140 на загальну суму 547959,04 грн та відмови позивача від договору № 3140, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/4318/22.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/4318/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брікспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кластер Україна" заборгованість у розмірі 614359,53 грн.

Судом під час розгляду справи № 910/4318/22 встановлено, що позивачем було направлено відповідачу лист №250422-1 від 25.04.2022 у якому ТОВ "Кластер Україна" вказало, що оскільки відповідачем не надано позивачу переліку використаних матеріалів та даних про обсяг фактично виконаних робіт та станом на 14.02.2022 відповідачем виконано лише 10% від загального обсягу робіт, ТОВ "Кластер Україна" повідомила ТОВ "Брікспецбуд" про припинення дії договору та вимагало повернення 100% сплаченого авансу без урахування проведених затрат та витрачених матеріалів у семиденний строк.

Відповідач у відповідь на лист позивача №250422-1 надіслав лист №02/05/22-1 від 02.05.2022 у якому послався на форс-мажорні обставини, спричинені збройною агресією рф та вказав, що виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором є неможливим з 24.02.2022.

Також судом під час розгляду справи № 910/4318/22 встановлено, що відповідачем частково виконано роботи за договором на загальну суму 547959,04 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом огляду №1 від 20.06.2022, Актом приймання-передачі наданих послуг №01102022-01 від 01.10.2022 та Специфікацією до Акту виконаних робіт №01102022-01 від 01.10.2022 на суму 547959,04 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.02.2022 між позивачем, як замовником та ОСОБА_1 , як виконавцем укладено договір про надання послуг № 3639 (далі - договір № 3639), відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги з будівництва та монтажу згідно заявки замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 2.1 договору № 3639).

Перелік робіт, які надаються за договором, а також їх вартість, умови надання, порядок оплати та інші умови зазначаються у Замовленнях, які підписуються уповноваженими представниками сторін. (п.2.2. договору № 3639).

11.02.2022 між позивачем та ОСОБА_1 підписано Замовлення №4735, відповідно до якого загальна вартість робіт, які зобов`язується виконати виконавець та прийняти позивач з урахування вартості витрачених матеріалів становить 285860,77 грн.

Також 13.06.2022 між позивачем та ОСОБА_1 підписано Замовлення №4772, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи: виконання незавершених робіт та усунення недоліків, які виникли внаслідок виконання робіт попереднім виконавцем, на загальну суму 59682,42 грн.

Позивачем долучені до матеріалів справи підписані між ним та ОСОБА_1 . Акти приймання-передачі наданих послуг № 4176 від 10.06.2022 на суму 285860,77 грн та № 4187 від 20.06.2022 на суму 59682,42 грн. Всього на суму 345543,19 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сума у розмірі 345543,19 грн є збитками позивача у вигляді додатково понесених витрат на виконання робіт, оскільки позивач був змушений залучити іншого підрядника - Аскарова Я.О. для виконання погодженого обсягу робіт з ПрАТ "Оріль-Лідер" на рівні 27,49%, з яких відповідачем виконано лише 16,86% та усунення недоліків робіт, виконаних відповідачем.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачу завдані збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода) у сумі 74410,56 грн, що полягає у різниці вартості робіт за договором № 23102021ОЛ від 23.10.2021 та договором № 3140 від 22.11.2021.

Також позивача нарахував та заявив до стягнення з відповідача - 174981,84 грн інфляційні збитки та 25550,64 грн 3% річних, що нараховані за період з 14.03.2022 по 01.08.2023 у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання з повернення суми авансу, який на переконання позивача, мав бути повернути після закінчення строку виконання робіт.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Рішенням суду у справі № 910/4318/22 встановлено неналежне виконання відповідачем договору № 3140 та стягнуто грошові кошти у розмірі 614359,53 грн (різниця між сумою перерахованого авансу та вартістю виконаних робіт).

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, факти встановлені рішенням суду у справі № 910/4318/22 щодо часткового виконання відповідачем договору на суму 547959,04 грн та відмову позивача від договору повторного доведення не потребують.

В той же час, досліджуючи питання щодо наявності збитків та їх розміру, суд зазначає таке.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.

Збитки ж, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та відшкодуванню не підлягають.

Так позивач зазначає, що сума у розмірі 345543,19 грн є збитками позивача у вигляді додатково понесених витрат на виконання робіт, оскільки позивач був змушений залучити іншого підрядника - Аскарова Я.О., який виконав додаткові роботи у сумі 285860,77 грн для виконання погодженого обсягу робіт з ПрАТ "Оріль-Лідер" на рівні 27,49%, з яких відповідачем виконано лише 16,86% та 59682,42 грн сума виконаних робіт з усунення недоліків робіт, виконаних відповідачем.

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 59682,42 грн збитків, понесених на усунення недоліків у виконаній відповідачем роботі, позивач, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України зобов`язаний довести наявність недоліків виконаних робіт.

Під час розгляду справи № 910/4318/22 не встановлено, що у роботах, виконаних відповідачем на суму 547959,04 грн були наявні недоліки.

Відповідно до ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно положень ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до п. 5.8. договору № 3140 у разі виникнення між замовником та виконавцем спору з приводу недоліків, допущених в ході виконання робіт або їх причин, замовник має право ініціювати проведення експертизи, обравши для цього спеціалізовану організацію. Витрати на проведення експертизи несе виконавець, крім випадків, коли висновком експертизи встановлена відсутність порушень умов договору виконавцем або причинного зв`язку між діями виконавця та виявленими недоліками.

В той же час, матеріали справи не містять висновку експертизи з приводу недоліків у роботах, виконаних відповідачем.

Більше того, жодного доказу, який би підтверджував, що у роботах, виконаних відповідачем, буди недоліки та які саме недоліки, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що позивач повідомляв чи звертався до відповідача з приводу виявлених недоліків

Натомість вимога про стягнення збитків у розмірі 59682,42 грн обґрунтована посиланням саме на неналежне виконання відповідачем підрядних робіт, пов`язаних з іх недоліками, наявність яких позивачем не доведено.

Більше того, Замовлення №4772, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язується виконати, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи: виконання незавершених робіт та усунення недоліків , які виникли внаслідок виконання робіт попереднім виконавцем, на загальну суму 59682,42 грн, не містить жодної інформації про те, хто є попереднім виконавцем, недоліки у роботі якого усуває ОСОБА_1 , як і не містить посилання на те, що ці роботи стосуються поточного ремонту камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка, Петріківського району.

Щодо збитків у розмірі 285860,77 грн у вигляді додатково понесених витрат на виконання робіт, що виконані іншим підрядником, суд зазначає таке.

Так, на підтвердження збитків на вказану суму позивач надає Замовлення №4735 від 11.02.2022, відповідно до якого загальна вартість робіт, які зобов`язується виконати ОСОБА_1 становить 285860,77 грн та Акт приймання-передачі наданих послуг № 4176 від 10.06.2022 на суму 285860,77 грн.

Дослідивши вказані документи суд зазначає, що ні замовлення №4735 від 11.02.2022, ні акт приймання-передачі наданих послуг № 4176 від 10.06.2022 на суму 285860,77 грн не містять посилань на те, що ці роботи стосуються поточного ремонту камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка, Петріківського району, що був предметом договору, укладеним з відповідачем.

Більше того, як договір № 3639, так і замовлення №4735 погоджено та підписано між позивачем та ОСОБА_1 ще до відмови позивача від договору з відповідачем, тобто в період дії договору про виконання робіт № 3140, коли роботи виконувались відповідачем.

При цьому, навіть якщо припустити, що роботи, зазначені в Акті приймання-передачі наданих послуг № 4176 від 10.06.2022 на суму 285860,77 грн стосуються поточного ремонту камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка, Петріківського району, то вказані роботи не можуть вважатись додатковими витратами, оскільки, як зазначає сам позивач, ОСОБА_1 виконувались роботи, які не виконані відповідачем за укладеним договором. В той же час, позивач за рішенням суду у справі № 910/4318/22 повернув суму авансу за невиконані відповідачем роботи.

За виконання робіт в неповному обсязі відповідач може притягатись до відповідальності, встановленої договором або законом, однак не зобов`язаний оплачувати роботи, виконані іншим підрядником на користь позивача, які ним не виконані протягом строку дії договору і за які повернуто суму авансу.

У даному випадку, за логікою позивача, відповідач повинен оплачувати іншому підряднику ті роботи, які мав виконувати він за оплатним договором з позивачем.

Суд зазначає, що витрати позивача на оплату робіт, виконаних ОСОБА_1 на суму 285860,77 грн мають добровільний характер, оскільки укладення договору з ОСОБА_2 ще 11.02.2022 було результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, у той час, як збитками є витрати, які сторона була вимушена понести, щоб відновити своє порушене право або задовольнити правомірні вимоги третьої особи (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам тощо), у тому числі, на підставі рішення суду.

У даному випадку оплата послуг ОСОБА_1 не була невідворотними витратами позивача, а тому не може бути кваліфікована як збитки. У даному випадку відсутні підстави для перекладання обов`язку з оплати виконаних ОСОБА_1 робіт на відповідача.

Крім того, позивач зазначає про відсотки виконаних робіт, однак жодним чином не обґрунтовує чим передбачені такі відсотки та на чому вони ґрунтуються. Так, у позовній заяві позивач вказує, що рішенням у справі № 910/4318/22 встановлено, що погоджений обсяг виконаних робіт між позивачем та ПрАТ "Оріль-Лідер" встановлений на рівні 27,49%, з яких позивачем виконано 16,86%.

У запереченнях на клопотання про зупинення провадження у справі позивач зазначає, що під час розгляду справи № 910/4318/22 встановлено, що ТОВ "Брікспецбуд" виконано лише 16,86% від загального обсягу робіт за договором, а при цьому загальний обсяг робіт з поточного ремонту камер зберігання №6, №7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка,Петриківського району виконано лише на 27,49%

Однак, рішення суду у справі № 910/4318/22 таких обставин не містить, судом не досліджувався відсоток виконання відповідачем робіт та взагалі не досліджувались правовідносини між позивачем та ПрАТ "Оріль-Лідер".

Таким чином, незрозумілими є доводи позивача про необхідність залучення ОСОБА_1 для виконання 27,49% робіт від загального обсягу замовлених робіт ПрАТ "Оріль-Лідер", враховуючи що такий відсоток виконання робіт нічим не встановлений і не передбачений.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не доведено обставин наявності прямого причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором та заявленими позивачем у даній справі збитками в розмірі 345543,19 грн.

Щодо вимог про стягнення 74410,56 грн збитків у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), то суд зазначає таке.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у cправі № 910/19617/21.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода) у розмірі 74410,56 грн, позивач зазначає, що за укладеним між ним, як підрядником та ПрАТ "Оріль-Лідер", як замовником договором підряду № 23102021ОЛ, вартість робіт з "Поточного ремонту камер зберігання № 6, № 7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петриківського району" становила 3324413,14 грн.

В той же час, за укладеним між позивачем, як замовником та відповідачем, як підрядником договором про виконання робіт № 3140, вартість робіт з поточного ремонту камер зберігання № 6, № 7 ПрАТ "Оріль-Лідер" в с. Єлизаветівка Петриківського району, становила 3250002,58 грн.

Отже, на переконання позивача, різниця у вартості робіт за договорами (3324413,14 грн. - 3250002,58 грн) у розмірі 74410,56 грн є збитками позивача у вигляді неодержаного доходу.

До матеріалів справи позивачем долучено роздруківку "Договір підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021", на першій сторінці якої міститься відмітка "Електронний підпис Гончаренко Ірина Василівна" та роздруківку "Додаток № 3 до договору підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021, Договірна ціна" на першій сторінці якого міститься відмітка "Електронний підпис Сплодитель Олександр Юрійович".

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

В той же час, надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, належить суду.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Ціна за договором підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021", визначалась Додатком №3.

В той же час, надана позивачем роздруківка "Додаток № 3 до договору підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021, Договірна ціна" не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг",а саме не містить електронного підпису, а відмітка "Електронний підпис Сплодитель Олександр Юрійович" не є електронно-цифровим підписом, оскільки не додано жодних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).

При цьому, суд звертав увагу позивача на вказаний факт та пропонував надати докази укладення між позивачем та ПрАТ "Оріль-лідер" договору підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021 з усіма додатками (з печатками та підписами сторін). У випадку укладення договору в електронній формі - надати протоколи електронних підписів сторін, що підписали договір та додатки до договору (ухала суду від 23.11.2023).

Позивач 07.12.2023 долучив до матеріалів справи докази, з яких вбачається, що на адвокатський запит позивача останньому надано відповідь з інструкцією з перевірки електронного підпису.

Однак позивач відповідних дій не здійснив, роздруківку перевірки електронних підписів не надав.

Матеріали справи не містять протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису у форматі p7s, який є аналогом власноручного підпису та забезпечує достовірність і цілісність інформації, викладеної у документі, а також дає змогу підтвердити цілісність електронного документа та ідентифікувати особу, яка підписала документ.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази підписання між позивачем та ПрАТ "Оріль-лідер" "Додатка № 3 до договору підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021, Договірна ціна".

Надана позивачем відповідь на адвокатський запит також не містить доказів підписання її електронно-цифровим підписом уповноваженої особи ПрАТ "Оріль-лідер".

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної погодженої ціни за договором ПрАТ "Оріль-лідер", оскільки не доведено факту підписання "Додатка № 3 до договору підряду № 23102021ОЛ від 23.10.2021, Договірна ціна".

Крім того, позивачем не надано доказів, що лише невиконання відповідачем зобов`язань призвело до неотримання доходу, оскільки позивач міг залучити інших підрядників та виконати роботи перед ПрАТ "Оріль-Лідер" у повному обсязі.

Також проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, зокрема п. 3.2 договору, відповідно до якого ціни на роботи є договірними, визначається сторонами у замовленнях і рахунках-фактурах та можуть уточнюватись залежно від фактично виконаних обсягів робіт, суд дійшов висновку, що ціна за договором могла бути уточнена в бік збільшення, а тому сума у розмірі 74410,56 грн є припущеннями позивача щодо можливості отримання саме такого доходу.

З урахуванням викладених обставин в сукупності, суд дійшов висновку, що розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який могло б і повинно було б отримати Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА".

Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА" не доведено, що останнє дійсно могло отримати дохід в розмірі 74410,56 грн, а також не надано жодних доказів в підтвердження вжиття позивачем заходів щодо одержання такого доходу.

Таким чином, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 74410,56 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Щодо заявлених позивачем збитків у вигляді 174981,84 грн інфляційних втрат та 25550,64 грн 3% річних, то суд зазначає таке.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є збитками, а є відповідальністю за невиконання грошових зобов`язань.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 614360,00 грн за період з 14.03.2022 по 01.08.2023.

Обґрунтовуючи саме такий період для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач зазначає, що оскільки строк виконання робіт закінчився 13.03.2022, то відповідач є таким, що прострочив з 14.03.2022.

Суд вважає вказані доводи позивача щодо періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання безпідставними, з огляду на таке.

Закінчення строку виконання робіт не свідчить про автоматичне виникнення грошового зобов`язання з повернення суми авансу.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Тобто як замовнику, так і підряднику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору підряду. Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо.

Як встановив суд під час розгляду справи № 910/4318/22 позивачем було направлено відповідачу лист №250422-1 від 25.04.2022 у якому ТОВ «Кластер Україна» вказало, що оскільки відповідачем не надано позивачу переліку використаних матеріалів та даних про обсяг фактично виконаних робіт та станом на 14.02.2022 відповідачем виконано лише 10% від загального обсягу робіт, ТОВ "Кластер Україна" повідомила ТОВ "Брікспецбуд" про припинення дії договору та вимагало повернення 100% сплаченого авансу без урахування проведених затрат та витрачених матеріалів у семиденний строк.

Відповідач у відповідь на лист позивача №250422-1 надіслав лист №02/05/22-1 від 02.05.2022 у якому послався на форс-мажорні обставини, спричинені збройною агресією рф та вказав, що виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором є неможливим з 24.02.2022.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено строків повернення невикористаного авансу, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосування приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт пред`явлення вимоги про повернення невикористаного авансу підтверджується рішенням у справі № 910/4318/22.

Матеріали справи не містять точної дати отримання відповідачем листа про повернення суми авансу. Однак, оскільки суд у справі № 910/4318/22 встановив, що відповідач у відповідь на лист позивача №250422-1 про повернення авансу надіслав лист №02/05/22-1 від 02.05.2022, то суд дійшов висновку, що з 02.05.2022 відповідач вже був обізнаний про обов`язок з повернення авансу.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення авансу з 10.05.2022 (02.05.2022 + 7 днів, 09.05.2022 - останній день строку виконання зобов`язання з повернення невикористаної частини авансу).

Також позивачем здійснено нарахування на суму 614360,00 грн, в той час як сума авансу, яку мав повернути відповідач - 614359,53 грн, що встановлено рішенням у справі 910/4318/22.

За перерахунком суду, здійсненим за період з 10.05.2022 по 01.08.2023 (кінцева дата, визначена позивачем), розмір інфляційних втрат становить 114805,90 грн, розмір 3% річних - 22672,39 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про неотримання вимоги про повернення авансу, оскільки обставини з направлення листа про повернення авансу та надання відповідачем відповіді на нього встановлені рішенням у справі № 910/4318/22 та повторного доведення не потребують.

Щодо доводів відповідача про те, що за спірним договором ним виконані роботи на більшу суму, то суд зазначає, що обставини щодо суми, на яку відповідачем виконані роботи досліджувались під час розгляду справи № 910/4318/22 та не входять до предмета дослідження у даній справі.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи сторін не спростовують висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД", а саме в частині стягнення 114805,90 грн інфляційних втрат та 22672,39 грн 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКСПЕЦБУД" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 6, ідентифікаційний код 43752065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕР УКРАЇНА" (03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 32а, ідентифікаційний код 41560389) 114805,90 грн інфляційних втрат, 22672,39 грн 3% річних та 2062,17 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2024.

Суддя С.О. Турчин