Рішення

від 01.02.2024 по справі 916/3065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 916/3065/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912),

до: Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 03328497),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія "ГАРДІАН" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; код ЄДРПОУ 35417298),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

про стягнення 31356,74 грн.

За участю учасників справи.

від позивача - адвокат Проц А.В., довіреність від 16.11.2023;

від відповідача - адвокат Зуєва І.І.,

від третьої особи ТОВ „Страхова компанія "ГАРДІАН" - не з`явився;

від третьої особи ОСОБА_1 - не з`явився.

Обставини справи.

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" про стягнення збитків розмірі 31356,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2022 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "АРКС" (вх. суду № 3164/22 від 14.11.2022) - залишено без руху. Позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, необхідно було усунути виявлені недоліки позовної заяви, які визначені судом в цій ухвалі суду.

14 грудня 2022 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання з додатком.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 19.12.2022 суд відкрив провадження у справі № 916/3065/22, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

12 січня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вказаного відзиву, відповідач зазначає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3, 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідач вважає, що обов`язок відшкодування вже виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування у межах суми страхового відшкодування покладається на страховика особи, яка завдала шкоду.

Оскільки ліміт відповідальності за умовами договору встановлений у розмірі 100000,00 гривень, то в межах цієї суми відшкодування шкоди покладається саме на страхову компанію. Окрім того, відповідач зауважує, що страховий акт в даному випадку не є належним доказом, оскільки не відповідає вимогам закону, які встановлені для проведення судової автотоварознавчої експертизи. Оцінка вартості збитків проводилась без участі та повідомлення представника відповідача, що викликає сумнів в її об`єктивності. Ніяких доказів, які б підтверджували зв`язок між пошкодженнями в результаті ДТП та вартістю відновленого ремонту позивачем не надано.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

12 січня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про залучення третьої особи.

Вказане клопотання про залучення третьої особи суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

24 січня 2023 року до суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення.

Вказані письмові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

25 січня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.02.2023 постановлено здійснити розгляд справи № 916/3065/22 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія "ГАРДІАН". Підготовче засідання призначено на 14.03.2023 об 11:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 14.03.2023 об 11:00 год.

23 лютого 2023 року до суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому заявник просить слухати справу № 916/3065/22 без його участі.

Вказане клопотання прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

24 лютого 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання

Вказане клопотання суду суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

14 березня 2023 року до суду від представника відповідача надійшла заява в якій відповідач просить слухати справу № 916/3065/22 за його відсутності.

Вказану заяву прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.03.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/3065/22 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 18.04.2023 о 15:10 год., викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.04.2023 о 15:10 год.

Ухвалою суду від 18.04.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/3065/22 впродовж розумного строку. Відкладено підготовче засідання у справі на 16.05.2023 на 12:50 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.05.2023 о 12:50 год.

Ухвалою від 16.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/3065/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2023 о 10:00 год. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/3065/22 по суті впродовж розумного строку. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.06.2023 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено судове засідання з розгляд справи по суті на 27.07.2023 об 11:00 год. Явку представника позивача у судове засідання, призначене на 27.07.2023 об 11:00 год. визнано судом обов`язковою. Повідомлено позивача, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.07.2023 об 11:00 год.

Ухвалою Господарському суду Одеської області від 27.07.2023 залишено без розгляду позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "АРКС" до Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" про стягнення 31356,74 грн у справі № 916/3065/22.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "АРКС" задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2023 про залишення позову без розгляду у справі №916/3065/22 скасовано. Матеріали справи № 916/3065/22 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 15.11.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.12.2023 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.12.2023 о 14:10 год.

12 грудня 2023 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП "Діловодство спеціалізованого суду" наказом керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено судове засідання у справі на 23.01.2024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 23.01.2024 о 14:10 год.

У судовому засіданні 23.01.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 01.02.2024 о 15:30 год.

Ухвалою суду від 23.01.2024 повідомлено Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія "АРКС", Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія "ГАРДІАН" та ОСОБА_1 , що наступне судове засідання у справі № 916/3065/22 призначене на 01.02.2024 о 15:30 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

29 січня 2024 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Вказане клопотання суду суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представники третіх осіб у судове засіданні 01.02.2024 не з`явились.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представників сторін про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 18 лютого 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова група "АРКС" (надалі - страховик або позивач) і ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 90627а1о (надалі - Договір-1).

17 грудня 2020 року між Комунальним підприємством "Одесміськелектротранс" (надалі - страхувальник або відповідач) і Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (надалі - страхових) був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № У-У/2020/786 (надалі - Договір-2).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору-2, предметом цього договору є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону і пов`язаних з відшкодуванням страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована) шкоди, заподіяної ним третій особі, а саме: фізичній особі або її майну та (або) майну юридичної особи, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ТЗ) - Добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (далі-послуги).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору-2, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого Т3 і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до умов пунктів 3.1 - 3.5 Договору-2, страхові суми встановлені окремо для відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна третім особам внаслідок експлуатації кожного окремого забезпеченого ТЗ, які зазначені у Додатку №1 до Договору; загальна страхова сума за договором визначена у Додатку № 1 до Договору; ліміт відповідальності страховика - сума, що не перевищує визначену в п. 3.2 договору страхову суму й у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку; ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремного забезпеченого ТЗ становить: заподіяння шкоди життю та здоров`ю третіх осіб - 50000,00 грн; за заподіяння моральної шкоди третім особам - не відшкодовується; завдання збитку майну третіх - 100000,00 грн; страхові тарифи за кожним забезпеченим Т3 зазначені у Додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.2 Договору-2, страховий платіж за кожним забезпеченим ТЗ за договором зазначений у Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною; загальна сума договору складає 2979000,00 грн, з урахуванням п. 1.2 договору; загальний страховий платіж за цим договором зазначений у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до умов п. 10.2 Договору-2, сума страхових відшкодувань за одним або декількома страховими випадками, що сталися протягом дії договору, не може перевищувати страхову суму (ліміт відповідальності) за договором; всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно.

Відповідно до умов п. 10.6.1 Договору-2, у разі завдання збитків майну третіх осіб розмір збитків визначається: у разі пошкодження ТЗ у розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу, включаючи витрати на усунення пошкоджень, завданих навмисно з метою порятунку потерпілих третіх осіб внаслідок ДТП, з евакуацією ТЗ з місця ДТП.

Додаток № 1 до Договору № У-У/2020/786 визначає перелік забезпечених транспортних засобів.

09 вересня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:

- ТЗ - Chery Tiggo, ДНЗ НОМЕР_1 , власник - ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_2 , страховик - АТ "Cтрахова група "ТАС";

- ТЗ - трамвай ДНЗ НОМЕР_2, власник - КП "ОМЕТ", водій - ОСОБА_1 , страховик - ТДВ "Страхова компанія "Гардіан".

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи наявна постанова Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2021 по справі № 522/18758/21, за якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню по ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. Приймаючи дане рішення, суд зазначив: 09.09.2021 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №041807 про те, що 09.09.2021 року о 13.20 год. ОСОБА_1 керував трамваєм НОМЕР_2, в м. Одесі, по вул. Тираспольській, 7, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Chery Tiggo номерний знак НОМЕР_1 .

09 листопада 2021 року ТОВ "Юридична компанія "ІНС.ЛОУ ГРУП" подало до страховика - АТ "Cтрахова група "ГАРДІАН" заяву на виплату страхового відшкодування, в якій просило перерахувати 64097,99 грн на банківські реквізити АТ "Cтрахова група "АРКС".

Як зазначає позивач, цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № 2020785 в ТДВ "СК "ГАРДІАН", а тому остання керуючись ст. 22 та ст. 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувала ПрАТ "Cтрахова група "АРКС" страхове відшкодування у розмірі 32741,25 грн.

16 липня 2022 року позивач направив на адресу Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 31356,74 грн.

18 серпня 2022 року Комунальним підприємством "Одесміськелектротранс" було надано відповідь, в якій відповідач радить звернутися до ТДВ "СК "ГАРДІАН" в порядку регресу для відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яке становить 31356,74 грн.

Проте позивач вважає, що різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою страховою виплатою за спірними правовідносинами (64097,99-32741,25=31356,74) 31356,74 грн має бути стягнуто з відповідача.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія "АРКС" не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції на час виникнення події) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частина 6 Закону України "Про страхування" визначає, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом. Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на час виникнення події) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. 2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого ВСУ в постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, що виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. У постанові зазначено, що існує виключна правова проблема, яку необхідно вирішити для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Спрямовування судової практики шляхом неврахування наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", нівелює існування цього правового інституту як такого. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість нього. За умов, встановлених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває права зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у даній справі є стягнення страховиком (позивачем - ПАТ "Cтрахова група "АРКС") потерпілої сторони з власника транспортного засобу винної сторони (відповідача - КП "Одесміськелектротранс") різниці між сплаченою страховиком відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Гардіан") страхового відшкодування та сумою сплаченою позивачем на користь потерпілої сторони (страхувальника), яка становить за розрахунком позивача - 31356,74 грн (64097,99 грн - 32741,25 грн), за подією (ДТП), яка сталась 29.09.2021.

Позивач, звертаючись з даним позовом до відповідача, вказує на наявність в нього такого права, передбаченого, зокрема, ст. 993, ст. 1194 ЦК України.

Суд зазначає, що дійсно з матеріалів справи слідує, що винним у ДТП визнано працівника відповідача та відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Разом з тим, господарський суд враховує, що цивільна відповідальність КП "Одесміськелектротранс" застрахована договором не обов`язкового, а добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № У-У/2020/786 від 17.12.2020 (т. 1, а.с. 34-48) та у вказаному договорі визначений ліміт відповідальності страховика за збитки майну третіх осіб, який становить 100000,00 грн. (п. 3.4.3 Договору-2).

Окрім того, умовами п. 10.2 Договору-2 встановлено, що всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно.

Суд звертає увагу, що у заяві від 09.11.2021 позивач просив страховика відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Гардіан") здійснити відшкодування шкоди, яка за розрахунком позивача склала 64097,99 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" сплатила позивачу страхове відшкодування лише у розмірі 32741,25 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" на користь ПрАТ "Cтрахова група "АРКС" страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що навіть за умови сплати ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" на користь ПрАТ "Cтрахова група "АРКС" страхового відшкодування у розмірі 32741,25 грн, сума завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту у 100000,00 грн, визначеному в Договорі-2.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки страховиком відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Гардіан") визнано спірну ДТП страховим випадком, враховуючи, що сума страхового відшкодування не перевищила ліміт відповідальності страховика відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Гардіан"), а укладаючи договір добровільного страхування № У-У/2020/786 від 17.12.2020, відповідач розраховував, що боржником у деліктному зобов`язанні в межах ліміту страхового відшкодування є саме страховик - ТДВ "Страхова компанія "Гардіан", суд дійшов висновку, що відповідач, який має застраховану цивільну відповідальність, не має відшкодовувати позивачу різницю страхового відшкодування, а позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди більша ніж сума сплаченої страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення такої різниці.

ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За всіх вищевстановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість та відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Cтрахова група "АРКС" до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" про стягнення 31356,74 грн.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 12 лютого 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.