Рішення

від 05.02.2024 по справі 916/20/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/20/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) до Фізичної особи-підприємця Ганзенко Анастасії Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про повернення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 600,00 грн.

Представники:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - Ляшенко О.В. (ордер від 17.01.2024 серія ВН № 1324172).

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - Позивач, ПРАТ «СК «УНІКА») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Ганзенко Анастасії Віталіївни (далі - Відповідач, ФОП Ганзенко А.В. ) про повернення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце проведення судового засідання. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.02.2024.

Позивач не забезпечив участь свого повноважного представника до судового засідання, надав Клопотання від 26.01.2024 (вхід. № 3424/24), в якому просив розглядати справу за відсутності представника ПРАТ «СК «УНІКА».

Позовні вимоги, із посиланням на статті 993, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статтю 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, обґрунтовані переходом до Позивача як страховика прав вимоги до Відповідача, як особи, яка є відповідальною за шкоду, завдану страхувальнику - ТОВ КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС».

Позивач зазначає, що між ним та ТОВ КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» укладений Договір добровільного страхування майна 04.07.2022 № 191001/2001/2022. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користуванням нерухомим майном - Торгівельно розважальним комплексом «Проспект» (м. Київ, проспект Гната Хоткевича буд 1 - В).

ПРАТ «СК «УНІКА» вказує, що 26.11.2022 службою експлуатації ТРК «Проспект» був зафіксований факт пошкодження скляного огородження ескалатора Е4 на першому поверсі ТРК «Проспект» в осі КЛ/17-18. Співробітник орендаря ФОП Ганзенко А.В. - ОСОБА_2 , спускаючись по ескалатору по необережності перечепився і впав на скляну огорожу ескалатора. Про дану подію, комісією із представників ТРК «Проспект» та співробітника ФОП Ганзенко А.В. , складено Акт від 26.11.2022 № 3420.

Позивач зазначає, що за заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, поданою страхувальником, пошкодження скляної огорожі ескалатора визнано страховим випадком, у зв`язку із чим ПРАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» в розмірі 27 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 061121 від 13.12.2022.

У Відповіді на відзив від 05.02.2024 (вхід. № 4560/24) Позивач зазначає, що саме Актом від 26.11.2022 № 3420 встановлено, що шкода завдана співробітником ФОП Ганзенко А.В. , про що свідчить підпис такого співробітника в акті. А Відповідачем не подано доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин.

Також, Позивач заперечує проти доводу Відповідача про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати. Із посиланням на частину четверту статті 60 Господарського процесуального кодексу України, статтю 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI та Роз`яснення щодо підстав представництва адвокатом клієнта в суді, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 02.08.2022 № 62, зазначає, що у господарському процесі повноваження представника (адвоката) можуть підтверджуватись довіреністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 02.02.2024 (вхід. № 4523/24 ) Відповідач, із посиланням на частину першу статті 1166, частину першу статті 1172 Цивільного кодексу України, заперечує обставину перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП Ганзенко А.В. станом на момент складення Акта від 26.11.2022 № 3420.

Відповідач наголошує, що складений Акт від 26.11.2022 № 3420 на ім`я директора ТРК «Проспект» ОСОБА_4 не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом.

При цьому, звертає увагу на те, що цей акт містить підписи членів комісії, серед який зазначений співробітник орендаря ФОП Ганзенко А.В. - ОСОБА_2 . Однак, комісія належним чином не встановлювала чи є ОСОБА_2 співробітником Відповідача чи виконував він трудові (службові) обов`язки.

До Акта від 26.11.2022 не надано письмових пояснень Відповідача та громадянина ОСОБА_2 А комісія обмежилась посиланням на запис камер відеоспостереження, тобто акт був складений без належної ідентифікації особи.

ФОП Ганзенко А.В. зазначає, що Акт від 26.11.2022 № 3420 не містить інформації про її належне сповіщення про даний випадок. Відповідача не було залучено до комісії, яка мала встановити наявність події і її наслідки. А матеріали позовної заяви не містять доказів надсилання цього акту Відповідачу, що у свою чергу позбавило останнього надати свої заперечення.

Також, за твердженням Відповідача, в Акті від 26.11.2022 № 3420 не можливо достовірно визначити наявність підпису громадянина ОСОБА_2 , з урахуванням кількісного складу членів комісії (підписантів).

ФОП Ганзенко А.В. наголошує, що за Договором оренди від 18.02.2022 об`єктом оренди є 6 кв.м. на 1 поверсі у ТЦ «Проспект» де розміщений острівець (магазин), що виключає можливість виконання будь-ким з її працівників трудових (службових) обов`язків на ескалаторі торгівельного центру.

Окремо, Відповідач вказує на те, що вартість пошкодженого скла розміром 3 кв.м. є перебільшеною, та аналіз цінових пропозицій в мережі Інтернет свідчить, що ціна є завищено у середньому у 3 рази.

Також, Відповідач вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки зі змісту довіреності від 16.01.2023 № 17 не вбачається, що повноваження з представництва надані саме адвокату.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

07.07.2022 між ПРАТ «СК «УНІКА» (Страховик) і ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування майна № 191001/2001/0000959 (далі - Договір від 07.07.2022). /а.с. 4-23/.

У підпункті 4.1 пункту 4 Договору від 07.07.2022 визначено, що його предметом є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням майном, що застраховано за цим договором та зазначено у пункті 6 даного договору (Застраховане майно).

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 Договору від 07.07.2022, страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником (Вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), а саме: усі ризики зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування (включаючи, але не обмежуючись такими ризиками як пожежа, вибух, падіння літаючих апаратів, удар блискавки) та не застраховані за Договором добровільного страхування майна, що є предметом застави № 191001/2200/000958 від 04.07.2022; Бій скла.

У пункті 6 Договору від 07.07.2022 визначено перелік Застрахованого майна: 6.1. Торговельно-розважальний комплекс «Проспект» (нежитлова будівля Літер Б), загальною площею 59 679,8 кв.м., з приналежностями, відповідно до пункту 1.7 Договору, включаючи конструктивні елементи, внутрішнє і зовнішнє оздоблення, комунікації вбудоване обладнання (надалі «ТРК»); 6.2. Скляні і дзеркальні поверхні і елементи, включаючи скляні елементи вхідної групи, балконів, вітрин галереї, атріумів, фасадів, ескалаторів, ліфтів та травалаторів; 6.3. Вивіски, споруди рекламного характеру та рекламні конструкції і стели, огорожі, паркани, шлагбауми, ворота; 6.4. Світлові опори (на території застрахованого ТРК, що знаходяться на балансі Страхувальника) та пожежні шафи на паркінгу ТРК.

Пунктом 14 Договору від 07.07.2022 визначено територію його дії (адреса, за якою знаходиться Застраховане майно), а саме: місто Київ, вул. Гната Хоткевича (колишня назва Червоногвардійська), буд. 1-В та його прилегла територія, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:068:0042 загальною площею 3,9567 га, що утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:068:0046.

У підпункті 15.2 пункту 15 Договору від 07.07.2022 встановлено особливу умову «Страхування ризику «Бій скла». За цією додатковою умовою надається страхування на випадок бою скляних елементів вхідної групи, балконів, вітрин галереї, атріумів, фасадів, ескалаторів, ліфтів та травалаторів, вітражів, скляних стін, віконного і дверного скла, віконних та дверних рам. Ліміт відшкодування за ризиком «Бій скла» складає 2 000 000,00 грн. Франшиза за ризиком «Бій скла» складає 5 000,00 грн. та застосовується у випадку пошкодження виключно скляних елементів. У інших випадках застосовується франшиза передбачена договором.

Судом встановлено, що між ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» (Орендодавець) і ФОП Ганзенко А.В. (Орендар) укладено Договір оренди від 18.02.2022 № К3-4 (далі - Договір оренди від 18.02.2022). /а.с. 24-40/.

Відповідно до розділу І, пунктів 2.1, 2.2 Договору оренди від 18.02.2022 Орендодавець передає у строкове платне користування Орендарю, а Орендар приймає Приміщення для здійснення діяльності - господарської діяльності, яку дозволено здійснювати Орендарю в Приміщенні, що визначена у Додатку № 1, пункт В (призначення Приміщення). Площа приміщення, яка буде братися сторонами для розрахунку розміру платежів вказана у Додатку № 1, пункт D-1.

У додатку № 1 до Договору оренди від 18.02.2022 визначені основні умови договору, зокрема: діяльність - роздрібна торгівля в магазині товарами: аксесуари для мобільних телефонів; вивіска - Redi; технічна площа приміщення - 6 кв.м.; розташування - перший поверх ТЦ; строк оренди - 12 місяців починаючи з дати підписання акта приймання-передачі Приміщення; Торговий центр «Проспект»: нежитлова будівля (літ. Б) - торговельно-розважальний комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 1-В . /а.с. 35/.

На виконання умов Договору оренди від 18.02.2022 його сторонами складено Акт приймання-передачі приміщення від 18.02.2022. /а.с. 41/.

У матеріалах справи наявний Акт від 26.11.2022 № 3420, оформлений на фірмовому бланку ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» та адресований Директору ТРК «Проспект» ОСОБА_4 від імені ст. адміністратора ТРК «Проспект» ОСОБА_5. Як вбачається зі змісту цього Акта його складено комісією у складі: директор ТРК «Проспект» - ОСОБА_4 , головний інженер ТРК «Проспект» - ОСОБА_6., ст. адміністратор ТРК «Проспект» - ОСОБА_5 , співробітник орендаря ФОП Ганзенко А.В. - ОСОБА_2 . При цьому, слід зазначити, що підпис напроти прізвища директора ТРК «Проспект» ОСОБА_4 відсутній.

У цьому Акті зазначено, що 26.11.2022 о 12:00 службою експлуатації ТРК «Проспект» був зафіксований факт пошкодження скляного огородження ескалатора Е4, на першому поверсі (синій купол) ТРК «Проспект», в осі КЛ/17-18. Габаритні розміри скла приблизно 3 кв.м. Вивчення запису з камер системи відеоспостереження комплексу встановило причину пошкодження скла, співробітник орендаря ФОП Ганзенко А.В. , орендне місце К3-4, острів «Redi» - ОСОБА_2 , спускаючись по ескалатору о 12:05, по необережності перечепився і впав на скляну огорожу ескалатора. /а.с. 42-43/.

05.12.2022 ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» звернулось до ПРАТ «СК «УНІКА» із Заявою про подію та виплату страхового відшкодування № 111/22. В якій, із посиланням на внутрішній Акт від 26.11.2022 № 3420, у зв`язку із пошкодженням скляної огорожі ескалатора, просило виплатити страхове відшкодування. /а.с. 44/.

До вказаної Заяви від 05.12.2022 страхувальником було додано: 1) Цінову пропозицію ТОВ «ЛМ Ліфтмеханіка» від 29.11.2022 на обладнання та роботи: скло гартоване 10 мм (фігурне), демонтаж - монтаж скла; 2) Рахунок на оплату ТОВ «ЛМ Ліфтмеханіка» від 29.11.2022 № 789; 3) Платіжне доручення від 30.11.2022 № 4479 про оплату ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» отримувачу - ТОВ «ЛМ Ліфтмеханіка» суми 32 600,00 грн., в т.ч. ПДВ. /а.с. 45-47/.

ПРАТ «СК «УНІКА» складено Страховий акт від 12.12.2022 № 00540918, в якому зафіксовано рішення страховика: 1) Виплатити ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 27 600,00 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок; 2) Департаменту регресно-позовної роботи вжити заходів щодо стягнення суми відшкодування у порядку регресу з ОСОБА_2 ; 3) Документи, що надійшли з цього приводу до ПрАТ «СК «УНІКА» і підтверджують факт настання страхової події та суму збитку, приєднати до справи. /а.с. 48-49/.

Платіжним дорученням від 13.12.2022 № 061121 ПРАТ «СК «УНІКА» сплатило ТОВ «КОМФОРТ МАРКЕТ ЛЮКС» суму страхового відшкодування у розмірі 27 600,00 грн. /а.с. 50/.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Суд не приймає довід Відповідача про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки зі змісту довіреності від 16.01.2023 № 17 не вбачається, що повноваження з представництва надані саме адвокату.

При цьому, суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пункті 4.2.4 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17, згідно із якими, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

У цій справі, № 916/20/24, позовну заяву підписано Сечко Сергієм Володимировичем уповноваженою особою за довіреністю від 16.01.2023 № 17, виданою ПРАТ «СК «УНІКА». При цьому, до позовної заяви додано копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.01.2019 серія ЗП № 002003, виданого Сечко С.В., тобто, він має статус адвоката та є належним представником Позивача.

Щодо суті спору.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР).

Згідно із пунктом 11 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР видом добровільного страхування може бути страхування майна.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР).

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (частина перша статті 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Аналогічні норми містить частина перша статті 25 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із частиною першою статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 914/820/17, згідно із якими, з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Отже, до предмету доказування у цій справі, № 916/20/24, окрім наявності елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, також входить й доведення обставин перебування громадянина ОСОБА_2 в трудових відносинах із ФОП Ганзенко А.В. , а також заподіяння ним шкоди саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Отже, оскільки ПРАТ «СК «УНІКА» стверджується про заподіяння шкоди страхувальнику співробітником Відповідача і у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, саме на Позивача покладається тягар доказування цих обставин.

При цьому, як вже зазначалось, обставина перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ФОП Ганзенко А.В. на момент виникнення страхового випадку не визнається Відповідачем.

Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Тобто, в силу наведених норм частин першої, третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, обставина наявності трудових відносин між ФОП Ганзенко А.В. і ОСОБА_2 повинна бути підтверджена трудовим договором (контрактом) укладеним між ними. Такий доказ у матеріалах справи відсутній. А наданий Позивачем Акт від 26.11.2022 № 3420 не приймається судом, оскільки не є допустимим доказом на підтвердження вказаної обставини.

Отже, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини перебування громадянина ОСОБА_2 в трудових відносинах із ФОП Ганзенко А.В. , а також заподіяння ним шкоди саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, статтею 22, частиною першою статті 979, статтею 990, частиною першою статті 993, Частинами першою, другою статті 1166, частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України, частинами першою, третьою статті 21 Кодексу законів про працю України, статтею 1, частиною першою, пунктом 11 частини четвертої статті 6, статтею 8, частинами першою, другою статті 9, частиною першою статті 16, статтею 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, статтями 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2024 р.

Суддя Ю.А. Шаратов