Рішення

від 05.02.2024 по справі 920/1363/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.2024м. СумиСправа № 920/1363/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1363/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЕВК-Україна (вул. Маршала Батицького, буд. 8, м. Харків, 61038),

до відповідачів: 1) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40030),

2) Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, 36014),

про стягнення 148 169 грн 83 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Державного бюджету України 134 546 грн 21 коп., що сплачені як штраф на виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладання штрафу від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС, яка була скасована рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/6005/19 від 13.02.2023, а також 13 623 грн 62 коп. збитків, понесених у зв`язку з неправомірним накладенням штрафу відповідно до постанови ГУ Держпраці та відкриттям виконавчого провадження на виконання постанови.

Ухвалою від 04.12.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/1363/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Статтею 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2023 доставлені в електронні кабінети відповідачів 05.12.2023, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області від 05.12.2023 про доставку електронного листа в електронний кабінет.

15.12.2023 другий відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1534 від 15.12.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є належним відповідачем у даній справі, так як не вчиняло будь-яких дій, які б завдали збитки та порушували майнові права позивача. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1. В переліку територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, наявне і Головне управління Держпраці у Харківській області. Пунктом 2 Постанови № 14 прийнято рішення утворити юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2. Вказаний додаток містить Перелік територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються, серед яких є Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Пунктом 3 Постанови № 14 встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом другим цієї постанови виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом першим, зокрема: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Головного управління Держпраці у Харківській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Управління Держпраці у Сумській області. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наказом Державної служби з питань праці створено юридичну особу публічного права ПівнічноСхідне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДПОУ 44730367), яке зареєстровано за адресою: вул. Пушкіна,119, м. Полтава. Наказом Державної служби України з питань праці № 173 від 23.09.2022 затверджено Положення про Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Постановою № 14 не передбачено правонаступництво територіальних органів, які ліквідуються згідно з пунктом першим, а лише завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються. Отже, ПівнічноСхідне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є новоствореною юридичною особою і не є правонаступником Головного управлінням Держпраці у Харківській області. Наказом Державної служби з питань праці № 19 від 17.01.2022 Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Держпраці у Харківській області та утворено комісію з ліквідації. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.01.2022 внесено відомості про припинення юридичної особи Головного управління Держпраці у Харківській області в результаті її ліквідації. Наразі Головне управління Держпраці у Харківській області (відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) перебуває в стані припинення з 21.01.2022. Таким чином, у даних спірних правовідносинах фактично відбувається процедура ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області, а не реорганізації. Відповідач зазначає, що постанова № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 про накладення штрафу прийнята Головним управлінням Держпраці у Харківській області. Інспекційне відвідування на підприємстві позивача проводилося безпосередньо інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області. Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 відповідачем у справі №520/6005/19 визначено саме Головне Управління Держпраці у Харківській області. Запис в ЄДРПОУ про припинення Головного управління Держпраці у Харківській області відсутній. Позивачем не надано доказів, що свідчили б про неправомірні дії (рішення) саме ПівнічноСхідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. У разі відсутності одного із елементів цивільного правопорушення, а в даному випадку неправомірної дії відповідного органу, відсутні підстави для стягнення шкоди. Відповідач зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі Порядок № 787). Враховуючи, що з ТОВ ЕВК-Україна було стягнуто адміністративний штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виконавчий збір, мінімальні витрати виконавчого провадження, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 Адміністративні штрафи та інші санкції, уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України. Контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100 у Харківській області покладено на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), а тому, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) за заявою позивача формує та направляє подання про повернення надміру та помилково сплачених коштів, стягнутих на підставі скасованої постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області. Отже, законодавцем визначено відповідний порядок повернення з Державного бюджету України коштів сплачених за скасованими виконавчими документами. Відповідач вважає необґрунтованим залучення його другим відповідачем та не залучення до розгляду даної справи Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, як територіального органу Державної казначейської служби України, враховуючи, що предметом позову є стягнення коштів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу. Відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, оскільки їх розмір є невизначеним, необґрунтованим, юридично не встановлений та документально не підтверджений.

21.12.2023 позивач подав відповідь на відзив другого відповідача (вх. № 1577 від 21.12.2023), в якій просить суд позов задовольнити повністю. Позивач зазначає, що відповідно до Постанови № 14 Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Головного управління Держпраці у Харківській області. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі № 9901/348/19 зазначено, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21, від 22.02.2021 у справі № 910/6336/19, від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15. Позивач зазначає, що у Постанові № 14, як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів Державної служби України з питань праці або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Враховуючи зміст Постанови № 14, у контексті положень ст. 104 ЦК України, вбачається, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Головного управління Держпраці у Харківській області як юридичної особи публічного права. До правонаступника новоствореної особи Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Головним управлінням Держпраці у Харківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється. Щодо посилання другого відповідача на те, що повертати адміністративний штраф, виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження позивач повинен згідно з Порядком № 787 позивач зазначає, що станом на 2020 рік кошти у розмірі 13 623, 62 грн. не були помилково або надміру сплачені. Так, Міжрайонний відділ ДВС за результатами виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59570418 стягнув з позивача виконавчий збір у розмірі 13 454, 62 грн, а також мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 169, 00 грн. Оскільки сума виконавчого збору та мінімальних витрат не є помилково чи надміру зарахованою, позивач вважає, що Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. Зазначені вище суми виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження за своєю природою є майновою шкодою. Вказана майнова шкода була завдана незаконним рішенням ГУ Держпраці, функціональні обов`язки якого перейняв другий відповідач. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Однак, ані адміністративний штраф, ані виконавчий збір із мінімальними витратами виконавчого провадження до таких не відноситься. Більш того, перший відповідач відмовив позивачеві у повернені коштів відповідно до Порядку № 787, посилаючись на вищезазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду та порекомендував звернутися до суду для повернення з Державного бюджету відповідних коштів, що підтверджується листом № 43361/35618-26-23/15.6 від 12.09.2023. Позивач не вбачає підстав для залучення Головного управління ДКС України у Харківській області до розгляду цієї справи, оскільки залучення або ж незалучення до участі ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. Щодо розміру судових витрат позивач зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

25.12.2023 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8028/23 від 25.12.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю. Відповідач зазначає, що на виконанні з 17.07.2019 до 28.01.2021 у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 59570418 з примусового виконання постанови № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019, виданої управлінням Держпраці, про стягнення з ТОВ ЕВК-Україна на користь держави 1 126 710,00 грн штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. В ході примусового виконання вищевказаної постанови з боржника стягнуто та перераховано в порядку статей 45-46 Закону України Про виконавче провадження (далі-Закон) 148 169,83 грн. 28.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідач зазначає, що постанову № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019, видану Головним управлінням Держпраці, скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду № 520/6005/19 від 13.02.2023, тобто після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправного та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного Кодексу України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи Цивільного кодексу про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Мінфіну від 3 вересня 2013 року № 787 (Порядок № 787). На ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК України. Щодо повернення виконавчого збору, відповідач зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 27 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. У зв`язку з тим, що виконавчий документ повернуто стягувачу 28.01.2021, постанову № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду № 520/6005/19 від 13.02.2023, тобто після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, відсутні законні підстави для повернення стягнутого виконавчого збору.

27.12.2023 другий відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1623 від 27.12.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, враховуючи, що Міжрегіональне управління не несе цивільно правової відповідальності за завдану майнову шкоду незаконним рішенням Головного управління Держпраці у Харківській області.

03.01.2024 позивач подав відповідь на відзив першого відповідача (вх. № 20 від 03.01.2024), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження підлягають стягненню з Державного бюджету на підставі ст. ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, як збитки, понесені позивачем у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та вчиненням виконавчих дій під час примусового виконання постанови ГУ Держпраці, яка в подальшому була визнана протиправною та була скасована. Позивач не стверджував та не стверджує, що діями державного виконавця було заподіяно майнову шкоду. Позивачу була заподіяна шкода незаконним рішенням ГУ Держпраці. Тому відсутність в матеріалах справи доказів оскарження позивачем дій державного виконавця Міжрайонного ДВС в частині стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

15.01.2024 перший відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 227 від 15.01.2024), в якому підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки підстави для повернення стягнутого виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження відсутні.

15.01.2024 позивач подав клопотання (вх. № 291 від 15.01.2024), в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18 000,00 грн. До клопотання позивач додав докази понесення витрат.

22.01.2024 другий відповідач подав клопотання (вх. № 211 від 22.01.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката в повному обсязі. Відповідач зазначає, що представником позивача до суду не надано копію ордеру про надання правничої допомоги. Акт приймання передачі наданих послуг від 10.01.2024 містить лише коротке посилання про надані послуги, без їх деталізації та часу, затраченого на надання послуги, що унеможливлює встановити співмірність вказаних витрат із часом, витраченим адвокатом на надання тієї чи іншої послуги. Умовами додаткової угоди №1 від 20.11.2023 до договору про правову допомогу № 42 від 10.05.2019 передбачено оплату інших послуг, крім підготовки та подання позовної заяви, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту ухвалення судового рішення по справі. Таким чином, загальна сума вартості надання послуг є меншою 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до матеріалів справи, постановою Головного управління Держпраці у Харківській області від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС за результатами розгляду акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (юридичної особи) фізичної особи, яка використовує найману працю від 24.04.2019 № ХК5558/1160/2ДН/АВ на Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВК-Україна накладений штраф у розмірі 1 126 710 грн.

17.07.2019 заступник начальника відділу Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління у Харківській області відкрив виконавче провадження № 59570418 з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019, стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 112 671 грн.

Постановою заступника начальника відділу Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24.04.2020 ВП № 59570418 визначений для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 169 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій від 07.12.2020 № 97091, № 135389, від 13.04.2020 № IS/БП131678 у межах виконавчого провадження з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК-Україна було фактично стягнуто 148 169 грн 83 коп., в тому числі 134 546 грн 21 коп. штрафу, 13 454 грн 62 коп. виконавчого збору та 169 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.01.2021 ВП № 59570418 виконавчий документ постанова ГУ Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 повернута стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Борг стягнутий частково, залишок складає 992 163 грн. 79 коп.

Рішенням від 13.02.2023 у справі № 520/6005/19, яке набрало законної сили 16.03.2023, Харківський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" до Головного управління Держпраці у Харківській області, визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019.

У зв`язку з зазначеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 134 546 грн 21 коп., що сплачені як штраф на виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладання штрафу від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС, яка була скасована рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/6005/19 від 13.02.2023 на підставі ст. 1212 ЦК України, а також 13 623 грн 62 коп. збитків, понесених у зв`язку зі стягненням з позивача виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання неправомірної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області.

За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК може бути застосована після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд встановив, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 про стягнення з позивача штрафу визнана протиправною та скасована рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 520/6005/19, яке набрало законної сили 16.03.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене свідчить про безпідставне стягнення з позивача штрафу, у зв`язку з чим позивач правомірно та обґрунтовано вимагає повернення коштів в сумі 134546 грн 21 коп. відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Суд встановив, що штраф в цій сумі був стягнутий у межах виконавчого провадження та зарахований до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 (платіжні доручення № 9287 від 26.05.2020, № 4231 від 14.12.2020, листи Головного управління ДКС України у Харківській області від 24.10.2023 № 05-09-06/5416, від 25.10.2023 № 05-09-06/5471).

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 серпня 2023 року у справі N 910/5880/21 ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» органом, який контролює справляння надходжень бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні є Міністерство юстиції України, територіальним органом якого є Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. До складу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції входить Харківська область.

За цих обставин позивач правомірно зазначив відповідачем Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Також позивач правомірно зазначив відповідачем Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці до якого перейшли функції та повноваження щодо реалізації державної політики ГУ Держпраці у Харківській області, дії якого зумовили виникнення спору.

Доводи другого відповідача про те, що він не є правонаступником Головного управління Держпраці у Харківській області та не є належним відповідачем у справі суд відхиляє з огляду на таке.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №910/8252/21, від 22.02.2021 у справі №910/6336/19, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №280/4670/20).

Відповідно до пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» №14 від 12.01.2022 (далі Постанова №14) територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, куди, зокрема входить і Головне управління Держпраці у Харківській області, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 п. 3 Постанови №14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.

Таким чином, на підставі Постанови №14, як розпорядчого акту, до правонаступника - новоствореної особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Головним управлінням Держпраці у Харківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється.

Щодо залучення до участі у справі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області суд зазначає, що повернення позивачу коштів, стягнутих на підставі постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019, яка була визнана протиправною та скасована рішенням суду може здійснюватися лише за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює стягнення коштів державного бюджету.

Водночас, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Щодо посилань другого відповідача на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, суд зазначає, що цей Порядок застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Оскільки сума штрафу, яку до бюджету перерахував позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок N 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17.

Як вже зазначив суд рішенням від 13.02.2023 у справі № 520/6005/19, яке набрало законної сили 16.03.2023, Харківський окружний адміністративний суд визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019. Адміністративний суд встановив, що уповноваженими особами ГУ Держпраці у Харківській області була порушена процедура накладення штрафу, що призвело до прийняття рішення із порушенням положень ст. 19 Конституції України.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 520/6005/19 є преюдиційним у даному випадку.

Суд встановив, що 17.07.2019 заступник начальника відділу Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління у Харківській області відкрив виконавче провадження № 59570418 з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019.

В рамках виконавчого провадження № 59570418 були винесені постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до платіжних інструкцій від 07.12.2020 № 97091, № 135389, від 13.04.2020 № IS/БП131678 у межах виконавчого провадження з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК-Україна було стягнуто 13 454 грн 62 коп. виконавчого збору та 169 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ці витрати є такими, що стягнуті в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, який в подальшому було скасовано в судовому порядку, і за своєю правовою природою є шкодою, яка завдана позивачу діями ГУ Держпраці.

Рішення державного органу (в цьому випадку ГУ Держпраці), скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною та наслідком вимушених витрат позивача, зокрема, як то виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. При цьому згідно з статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення.

Розмір заявленої позивачем до стягнення суми збитків є доведеним.

За підстав встановлення елементів складу правопорушення: безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала (у цьому випадку - діями ГУ Держпраці), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями ГУ Держпраці (прийняття протиправної постанови, яка в подальшому була скасована судом) і заподіяння ним шкоди, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 13 636 грн 62 коп.

Відшкодування шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадовими особами, службовими особами, має бути здійснено за рахунок держави, оскільки відповідно до ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 56 Конституції України, відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладених на них державної компетенції.

З огляду на викладене, суд задовольняє правомірні вимоги позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України 134 546 грн 21 коп. безпідставно збережених коштів, 13 623 грн 62 коп. збитків.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/1363/23 в сумі 18000 грн 00 коп. підтверджується договором про правову допомогу № 42 від 10.05.2019, додатковою угодою від 20.11.2023 № 1 до договору, актом приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2024 з детальним описом наданих адвокатом послуг (підготовка та подання позовної заяви - 9000грн., підготовка та подання відповіді на відзив першого відповідача - 4500 грн., підготовка та подання відповіді на відзив другого відповідача - 4500 грн.), ордером серії ВТ № 1034830 від 29.11.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000091, квитанцією до платіжної інструкції № СВ08051565/1 від 18.12.2023 на суму 9000 грн.

Оцінивши подані позивачем докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Обставини, на які вказує другий відповідач щодо необхідності відмовити у розподілі витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке: ордер серії ВТ № 1034830 від 29.11.2023 був поданий позивачем разом з позовною заявою; у додатковій угоді від 20.11.2023 № 1 до договору про правову допомогу № 42 від 10.05.2019 сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за підготовку та подання позовної заяви, відповіді на відзив, що не суперечить приписам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, як вже зазначив суд, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За викладених обставин, у зв`язку із задоволенням позову та враховуючи, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через органи державної влади, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК-Україна (вул. Маршала Батицького, буд. 8, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ 32323946) 134 546 грн 21 коп. безпідставно збережених коштів, 13 623 грн 62 коп. збитків, 2684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 18 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 12.02.2024.

СуддяД. В. Вдовенко