Рішення

від 01.02.2024 по справі 920/1003/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2024м. СумиСправа № 920/1003/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1003/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компанія» (вул. Садова, буд. 16, смт. Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 41608667; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Івашко Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 4 243 269 грн 38 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Приліпко І.Л.,

від відповідача: Сивенко В.М.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 24.08.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4243269 грн 38 коп., з яких: 1786295 грн 94 коп. - основний борг, 806519 грн 31 коп. - пені, 749601 грн 00 коп. - річних відсотків, 497908 грн 74 коп. інфляційні втрати, 402 944 грн 39 коп. штраф за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 19/072021 від 19.07.2021; а також просить стягнути судові витрати (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу).

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито провадження у справі № 920/1003/23; призначено підготовче засідання на 28.09.2023, 10:00; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

12.09.2023 представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія Дизойл» надіслано до суду Клопотання від 11.09.2023, б/н (вх.№3492 від 12.09.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1003/23, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 28.09.2023, 10:00 провести за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Приліпко Ірина Леонідівна (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою суду від 12.09.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№3492 від 12.09.2023) у справі №920/1003/23.

18.09.2023 відповідачем надано до суду відзив б/н, б/д (вх.№5842) на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1 617 001 грн 62 коп. - відмовити; зменшити розмір нарахованої пені з 806 519 грн 31 коп. до 89 314 грн 80 коп.; зменшити розмір штрафу з 402 944 грн 39 коп. до 53 725 грн 92 коп.; зменшити 24% річних з 749 601 грн 00 коп. до 3% річних, що становить 93 700 грн 12 коп. Крім того, відповідач заявляє про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.

28.09.2023 позивачем через систему "Електронний суд" надіслано до суду відповідь від 27.09.2023, б/н (вх.№875) на відзив та клопотання від 27.09.2023, б/н (вх.№876) про долучення доказів у справі №920/1003/23.

Протокольною ухвалою суду від 28.09.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі до 12.10.2023, 10:30.

09.10.2023 представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія Дизойл» надіслано до суду Заяву від 07.09.2023, б/н (вх.№3857 від 09.10.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1003/23, відповідно до якої зазначений представник просить судове засідання призначене на 12.10.2023, 10:30 провести за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Приліпко Ірина Леонідівна (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою суду від 09.10.2023 задоволено заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№3857 від 09.10.2023) у справі №920/1003/23.

10.10.2023 відповідачем надано до суду клопотання б/н, б/д (вх. №6398) про відкладення розгляду справи №920/1003/23 на іншу дату.

12.10.2023 позивачем через електронну пошту надіслано до суду заяву від 12.10.2023, б/н (вх. №6448/23) про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 12.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 27.11.2023; заяву відповідача б/н, б/д (вх.№6398 від 10.10.2023) про відкладення судового засідання у справі №9201003/23 - задоволено; відкладено підготовче судове засідання на 02.11.2023, 10:30.

02.11.2023 відповідачем надано до суду клопотання б/н, б/д (вх№6914/23) про долучення до матеріалів справи №920/1003/23, відповідно до змісту якого спросить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: 1. копію звіту про фінансові результати за 9 міс. 2022 року; 2. копію звіту про фінансові результати за 9 міс. 2023 року; 3. докази надіслання направлення цього клопотання позивачу.

02.11.2023 відповідачем надано до суду клопотання від 02.11.2023, б/н (вх.№6913/23) про відкладення розгляду справи №920/1003/23 на іншу дату.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.11.2023, 12:30.

Ухвалою суду від 02.11.2023 повідомлено Товариство з додаткової відповідальністю "Маяк" про дату, час і місце судового засідання на 08.11.2023; 12:30.

02.11.2023 позивачем через систему "Електронний суд" надіслано до суду заперечення від 01.11.2023, б/н (вх.№1098) щодо зменшення штрафних санкцій.

03.11.2023 через електронну пошту представником відповідача Товариства з додаткової відповідальністю "Маяк" надіслано до суду Клопотання б/н, б/д (вх.№4257 від 03.11.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1003/23, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 08.11.2023, 12:30 провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник відповідача братиме участь Сивенко Валерій Миколайович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Ухвалою суду від 06.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№4257 від 03.11.2023) у справі №920/1003/23.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні в справі №920/1003/23 до 23.11.2023, 11:40.

Ухвалою суду від 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1003/23 до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті на 19.12.2023, 10:00.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №920/1003/23 до 11.01.2024, 11:30.

10.01.2024 позивачем надано до суду Заяву про зменшення позовних вимог (в частині штрафних санкцій). Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3969 932 грн 75 коп., з яких: 1786295 грн 94 коп. - основний борг, 358 964 грн 07 коп. - пені, 915 183 грн 77 коп. - річних відсотків, 506544 грн 58 коп. інфляційні втрати, 402 944 грн 39 коп. штраф за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки № 19/072021 від 19.07.2021; а також просить стягнути судові витрати (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу).

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2024 прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 235 від 10.01.2024) про Зменшення позовних вимог та оголошено перерву в судовому засіданні у справі №920/1003/23 до 23.01.2024, 11:20.

17.01.2024 через електронну пошту представником відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк" надіслано до суду Клопотання від 16.01.2024, б/н (вх.№318 від 17.01.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/1003/23, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 23.01.2024, 11:20 провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник відповідача братиме участь Сивенко Валерій Миколайович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Ухвалою суду від 17.01.2024 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№318 від 17.01.2024) у справі №920/1003/23.

18.01.2024 представником відповідача надано до суду Заяву (вх. № 342 від 18.01.2024) про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафу та пені у справі № 920/10003/23.

22.01.2024 позивачем надано до суду через систему «Електронний суд» Заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафу та пені.

Протокольною ухвалою від 23.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.02.2024, 10:10.

В судовому засіданні 01.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2024 суму основного боргу визнав, проти інфляційних втрат не заперечував, розмір нарахованого штрафу та пені вважає не обґрунтованим та просив суд їх зменшити.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.07.2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ» (далі - Позивач, Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК» (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № 19/07/2021 від 19.07.2021 (Договір поставки), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2. Договору номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість Товару погоджуються сторонами додатково та зазначаються у видаткових накладних на Товар, які є невід`ємною частиною цього Поговору.

Згідно з п. 2.2. Договору замовлений Товар підлягає обов`язковому прийманню Покупцем. Замовлення повинно бути здійснено у письмовому вигляді та підписане уповноваженою особою Покупця.

Відповідно до п. 2.5. Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання товарно-супровідних документів уповноваженими представниками обох сторін.

Ціна кожної конкретної партії Товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі, наданому Продавцем (п. 3.1. Договору).

За пунктом 3. 2. Договору Покупець у разі узгодження ціни товару, перераховує повну (100%) оплату узгодженої сторонами партії Товару на п/р Продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу Товару (паливно-мастильних матеріалів) за період з 19.07.2021 по 05.04.2023 на загальну суму 24 736 764 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с. 14-66, том 1).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач частково сплатив вартість поставлено товару на загальну суму 22 950 468 грн 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він договірні зобов`язання виконав у повному обсязі, відповідач в свою чергу за отриманий Товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 1786 295 грн 94 коп.

Позивач надсилав Відповідачу Претензію № 1 за вих. 36 від 04.08.2023 з вимогою виконати зобов`язання за Договором належним чином та сплатити заборгованість по оплаті за поставлений Товар в розмірі 1 786 295,94 грн, перерахувавши до 20.08.2023 (включно) грошові кошти за реквізитами, вказаними в Договорі.

Відповідач заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар (паливно-мастильні матеріали), проте Відповідач не оплатив поставлений товар, доказів оплати поставленого товару в повному обсязі до суду Відповідач не наддав, суму основного боргу у розмірі 1786 295 грн 94 коп визнав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»: якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як судом вказано вище, сторони умовами пункту 3.2. Договору передбачено, що покупець перераховує повну (100%) оплату узгодженої сторонами партії Товару на п/р Продавця у розмірі, визначеному у рахунку -фактурі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1786 295 грн 94 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача 24 проценти річних у розмірі 915 183 грн 78 коп та 506 544 грн 58 коп інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 4.1. Договору, у випадку порушення строків оплати Товару Покупець в першу чергу повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки протягом всього терміну прострочки, також у відповідності зі ст. 625 ЦК України 24 % річних від простроченої суми на протязі всього часу прострочим, а потім заплатити суму основного боргу. Окрім вищевказаних пені та річних в випадку прострочки, платежу на строк більше 20-ти календарних днів Покупець повинен сплатити додатково штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок 24% річних та інфляційних втрат (за загальний період з 19.07.2021 по 21.02.2023), судом встановлено, що розрахунки є арифметично вірними.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2024; результати долучені до матеріалів справи.

Проте, оцінка розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів річних дають підстави суду для висновку про їх зменшення.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Отже, одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі№922/266/20).

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи баланс інтересів сторін, які беруть участь у зобов`язанні, значний розмір нарахованих і пред`явлених до стягнення 24% річних, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру 24 відсотків річних до 3 % річних, стягнувши з відповідача на користь позивача 114397 грн 97 коп. річних, оскільки, такий розрахунок відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.

У зв`язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення процентів річних позовні вимоги у даній вимозі суд задовольняє частково, зокрема в частині вимог про стягнення річних у сумі 114397 грн 97 коп. та 506 544 грн 58 коп інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачем також заявлено до стягнення за порушення термінів оплати отриманого товару штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати Товару Покупець в першу чергу повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочиш протягом всього терміну прострочки, також у відповідності зі ст. 625 ЦК України 24 % річних від простроченої суми на протязі всього часу прострочки, а потім заплатити суму основного боргу. Окрім вищевказаних пені та річних в випадку прострочки, платежу на строк більше 20-ти календарних днів Покупець повинен сплатити додатково штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до наданого розрахунку, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 358 964 грн 07 коп та 402 944 грн 39 коп штрафу за недотримання відповідачем терміну оплати за отриманий товар.

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, наданий Позивачем.

Відповідно до розрахунку суду розмір пені становить 287 726 грн 81 коп., штрафу - 402 944 грн 39 коп.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2024; результати долучені до матеріалів справи.

При цьому, щодо доводів відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Суд має погодитись з доводами позивача, що відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено з 01.07.2023.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX, від 15.08.2022 № 2500-IX та від 16.11.2022 № 2738-IX відповідно, в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Відповідно, з урахуванням вимог пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено період стягнення штрафу з 19.07.2021 по 11.04.2022, пені з 20.07.2021, судом встановлено відсутність правих підстав для застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності.

З урахуванням наведеного судом відмовлено у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності та беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання в частині не оплати у повному обсязі та у визначений договором термін поставленого Позивачем товару, а стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 287 726 грн 81 коп пені та 402944 грн 39 коп. штрафу.

Однак Відповідач у Відзиві на позовну заяву, зазначає клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій просить суд врахувати об`єктивні обставини пов`язані з загрозою війни та війною з Російською Федерацією, та скрутне фінансове становище і відсутність умисної вини зменшити розмір пені з 806 519 грн 31 коп до 5% - 89 314 грн 80 коп, штрафу з 402 944 грн 39 коп до 2% - 53 725 грн 92 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

При цьому, судом береться до уваги не тільки фінансовий стан сторін, а й стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 20% та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 230 181 грн 45 коп пені та 322 355 грн 51 коп. штрафу за недотримання Відповідачем терміну оплати отриманого товару.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 1 786 295грн 94 коп суми основного боргу, 230 181 грн 45 коп. пені, 114 397 грн 97 коп. 3% річних, 506 544 грн 58 коп інфляційних втрат, 322 355 грн 51 коп. штрафу.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 800 785 грн 81 коп відсотків річних, 128 782 грн 62 коп. пені та 80 588 грн 88 коп штрафу, суд відмовляє за необґрунтованістю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову частково, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 58480 грн 43 коп судового збору, при цьому зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду не впливає на зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" до Товариства з додаткової відповідальністю "Маяк" про стягнення 4 243 269 грн 38 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю "Маяк" (вул. ім. Швецова М.Я., буд. 33, село Боромля, Тростянецький район, Сумська область, 42621, код ЄДРПОУ 03779142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" (вул. Маршала Бірюзова, 27, офіс 208, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 43861066) 1786 295 грн 94 коп суму основного боргу, 230 181 грн 45 коп пені, 114 397 грн 97 коп. 3% річних, 506 544 грн 58 коп інфляційних втрат, 322355 грн 51коп. штрафу, 58 480 грн 43 коп. судового збору.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено 12.02.2024.

Суддя С.В. Заєць