Рішення

від 12.02.2024 по справі 925/1783/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Справа № 925/1783/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом приватного підприємства Наша якість, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ,

м. Черкаси

про стягнення 72 785 грн. 00 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне підприємство Наша якість до товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ про стягнення з відповідача 63 566 грн. 21 коп. основного боргу (попередньої оплати), 2 528 грн. 72 коп. - 3% річних та 6 690 грн. 79 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

22 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказував, що оскільки в призначенні платежу у платіжних дорученнях вказано інший договір, тому відповідно до наданих позивачем до суду копій платіжних доручень кошти в сумі 97 400,00 гри. сплачені позивачем на виконання договору №01/16218/ПР-20 від 06 листопада 2019 року, а не на виконання договору №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року.

За позицією Верховного Суду сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, у підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відсутність у акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Як вбачається з наданого позивачем акта звірки взаємних розрахунків акт підписано між ТОВ ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ в особі представника Хлєбіної О. С. та приватним підприємством Наша якість в особі директора Литвина Б. О.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України інформація про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, крім керівника ТОВ ЧЕРКЛСИГАЗ ЗБУТ, відсутня.

За таких умов, наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем не можна вважати належним доказом підтвердження заборгованості відповідача та визнання цього боргу відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 лютого 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ (постачальник) та приватним підприємством Наша якість (споживач) було укладено договір постачання природного газу №01/16218/ПР-22.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу, а споживач прийняти, спожити і оплатити на умовах цього договору газ природний.

В подальшому між сторонами було підписано наступі додаткові угоди:

- додаткова угода №1 від 28 лютого 2022 року щодо споживання природного газу у лютому 2022 року;

- додаткова угода №2 від 30 березня 2022 року щодо споживання природного газу у березні 2022 року;

- додаткова угода №3 від 28 квітня 2022 року щодо споживання природного газу у квітні 2022 року.

Позивач зазначає, що підтвердженням виконання позивачем умов договору постачання природного газу №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року є платіжні доручення №401 від 02 лютого 2022 року на суму 55 000,00 грн.; №402 від 03 лютого 2022 року на суму 17 400,00 гри., №419 від 24 лютого 2022 року на суму 25 000,00 грн., всього на загальну суму 97 400,00 грн.

Водночас, у вищевказаних платіжних дорученнях в призначенні платежу вказано за природний газ згідно дог. №01/16218/ПР-20 від 06 листопада 2019 року ПДВ.

Відповідач у зв`язку з вищенаведеним проти позову заперечував.

Згідно актів приймання-передачі природного газу відповідач поставив позивачу природний газ у обсязі 952,83 м3 на загальну суму 33 833 грн. 79 коп., а саме:

за лютий 2022 року щодо обсягу фактичного споживання природного газу 710,39 м3;

за березень 2022 року щодо обсягу фактичного споживання природного газу 190, 55 м3;

за квітень 2022 року щодо обсягу фактичного споживання природного газу 19,57 м3;

за травень 2022 року щодо обсягу фактичного споживання природного газу 14,87 м3;

за червень 2022 р. природного газу щодо обсягу фактичного споживання природного газу 17,45 м3.

Позивач вказував, що на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26 лютого 2022 року №87 Про введення Кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації та протоколу засідання Кризового комітету від 03 червня 2022 року №1; відповідно до Національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 листопада 2015 року №687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2015 року за № 1458/27903; відповідно до Закону України Про ринок природного газу; з урахуванням листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03 червня 2022 року № 4521/16/7-22 ТОВ ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ не міг в подальшому продовжувати свою діяльність із торгівлі природнім газом через місцеві (локальні) газопроводи в т.ч. для суб`єктів господарювання.

У зв`язку із подальшою об`єктивною неможливістю продовження ТОВ ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ постачання природного газу позивачу та необхідністю приватним підприємством Наша якість подальшого провадження своєї господарської діяльності, останнім було змінено постачальника природного газу на іншого, відмінного від ТОВ ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ.

Позивач неодноразово звертався до відповідача у письмовій формі із вимогою

виконати належним чином взяті на себе зобов`язання.

Зокрема, листом за вих. №17/08-22 від 17 серпня 2022 року (за вх. №1924 від 17 серпня 2022 року) позивач звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок надлишково сплачених коштів за природній газ на поточний рахунок позивача за договором №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року (а.с.21).

Позивач стверджував, що 11 березня 2023 року було направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення заяву за вих. №01 від 10 березня 2023 року, в якій зазначалось про необхідність підписання акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ та ПП Наша якість.

В подальшому 24 березня 2023 року позивачем було направлено цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача адвокатський запит за № 01 від 23 березня 2023 року, в якому зазначалося про необхідність повернення позивачу примірника акту звірки взаємних розрахунків та повідомлення причин невиконання зобов`язань щодо перерахування (повернення) надлишково сплачених коштів за природний газ відповідно до договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надав відповідь на адвокатський запит своїм листом за вих. №198/5 від 30 березня 2023 року (а.с.36) та надіслав в якості додатку акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період: 01 лютого 2022 року - 08 березня 2023 року по договору №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року (а.с. 25).

У своєму листі №198/5 від 30 березня 2023 року за підписом директора Богдана Амеліна відповідач вказав, що 11 січня 2023 року було повторно накладено арешт на рахунки товариства у всіх банківських установах. Вказані обставини фактично позбавляють товариство можливості повернути кошти передоплати. Отже, питання щодо повернення коштів переплати ПП Наша якість може бути вирішене після знаття арешту з рахунків товариства.

Тобто, відповідач у своєму листі за підписом директора товариства не заперечував факт наявності заборгованості щодо повернення попередньої оплати по договору і додав до листа акт звірки саме по договору №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року.

Водночас, акт звірки зі сторони відповідача підписано представника Хлєбіної О. С.

24 липня 2023 року через оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА відповідачу було направлено цінним листом з описом вкладення претензію за вих. №01 від 24 липня 2023 року.

Верховний Суд надав правове розуміння такого документу як акт звірки взаємних рахунків у контексті його значення як доказу (ВС/КГС у справі № 910/1389/18 від 05 березня 2019 року, ВС/КГС справа № 916/1727/17 від 04 грудня 2019 року) вказавши, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу; відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

04 серпня 2023 року своїм листом відповідачем було надано відповідь на претензію за вих. №452/5 від 04 серпня 2023 року.

В даній відповіді відповідач зазначив, що товариство не відмовляє позивачу у поверненні надлишково сплачених коштів, але наразі позбавлене можливості задовольнити вимогу про повернення коштів з переплати, з неналежних від нього причин.

20 листопада 2023 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією за №03 від 19 листопада 2023 року, яку було направлено цінним листом з описом вкладення через національного оператора поштового зв`язку АТ УКРПОШТА.

Відповіді на вищезазначену претензію позивач не отримав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, докази надані позивачем щодо попередньої оплати вартості природного газу саме згідно умов договору постачання природного газу №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року є більш вірогідними ніж докази надані відповідачем на спростування даної обставини.

Крім того, матеріали справи не містять укладеного між сторонами договору постачання природного газу за №01/16218/ПР-20 від 06 листопада 2019 року, а тому підстав вважати, що кошти у розмірі 97 400,00 грн. були сплачені позивачем не на виконання умов договору постачання природного газу №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року у суду немає.

З урахуванням авансових платежів та вартості переданого природного газу у позивача обліковується переплата по договору №01/16218/ПР-22 від 01 лютого 2022 року на суму 63 566 грн. 21 коп.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту повернення попередньої оплати.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 63 566 грн. 21 коп. попередньої оплати за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 2 528 грн. 72 коп. - 3% річних нарахованих за період з 25 серпня 2022 року (24 серпня 2022 року - 7 днів після отримання листа від 17 серпня 2022 року за вих. №17/08-22) по 21 грудня 2023 року та 6 690 грн. 79 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з вересня 2022 року по листопада 2023 року.

Здійснивши перевірку нарахування річних та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 судом встановлено, що 3% річних та інфляційні позивачем нараховано вірно, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ, вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39672471 на користь приватного підприємства Наша якість, бул. Шевкечнка, 275, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33978269 63 566 грн. 21 коп. основного боргу (попередньої оплати), 2 528 грн. 72 коп. - 3% річних, 6 690 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 лютого 2024 року.

Суддя А.В.Васянович