Ухвала

від 08.02.2024 по справі 904/591/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2024 року

м. Київ

cправа №904/591/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

в складі судді Мілєва І.В.

від 10.05.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

від 16.08.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області

про стягнення 2 707 020,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (надалі - Відповідач, Скаржник) із позовом про стягнення 2 707 020,06 грн, з яких: 2 107 148,79 грн - основний борг, 57 845,56 грн - 3 відсотки річних, 542 025,71 грн - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 40 605, 30 грн.

Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23.

Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2023 у справі №904/591/23 касаційну скаргу Скаржника залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2023 у справі №904/591/23 касаційну скаргу Скаржника повернуто без розгляду.

Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23 складений 18 серпня 2023 року, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вказану постанову було 07 вересня 2023 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. При цьому скаржник мав безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була б подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Із касаційної скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23 Скаржник вдруге звернувся 14 грудня 2023 року, про що свідчить дата поштового штампу на конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого ГПК України, проте із клопотанням про його поновлення.

Скаржник у тексті касаційної скарги просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження з огляду на те, що аналогічна касаційна скарга вже подавалась із дотриманням строків на касаційне оскарження, проте за час розгляду судом касаційної скарги строк на її подання сплинув.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається. Скаржником не зазначено жодної поважної причини невиконання вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, що стало наслідком її повернення на підставі пункту 4 статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що Скаржником необґрунтовано та не надано Суду докази на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.

У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що підставою подання касаційної скарги є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України, у тому числі через порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та виражене у не дослідженні судами доказів та необґрунтованому відхиленні судом аргументів Скаржника.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

В касаційній скарзі Скаржник не наводить інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

З огляду на викладене, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження лише через недослідження зібраних у справі доказів є неможливим.

Зважаючи на наведене, Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушення принципу "правової визначеності".

З огляду на наведене, Верховний Суд враховує також, що повторно подана касаційна скарга Скаржника знов містить такі ж недоліки як і первісна, хоча і в ухвалі від 02.10.2023 і в ухвалі від 13.11.2023 Верховний Суд роз`яснив, що саме має містити касаційна скарга при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- навести інші підстави/обґрунтування для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;

- на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати, яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною першою та/або третьою статті 310 цього ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, необхідно зазначити одну та/або декілька підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням, відповідно до роз`яснень, викладених у тексті цієї ухвали.

Ураховуючи викладене, з огляду на засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд дійшов висновку дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 42, 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292, 310 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визначити причини пропуску строку на касаційне оскарження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23 - неповажними.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №904/591/23 залишити без руху.

3. Надати Комунальному підприємству "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Комунальному підприємству "Факел" Дніпровської районної ради Дніпропетровської області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

В. Студенець