Ухвала

від 07.02.2024 по справі 2-6649/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/20/24

Справа № 2-6649/10

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2024 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Довгань Г.А.,

скаржника ОСОБА_1 ,

стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст скарги

18.01.2024 ОСОБА_1 надіслав до суду скаргу на дії та бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 , в якій скаржник просить суд:

1. Визнати неправомірною бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_1 ;

2. Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та розшук з майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.03.2013 та оголошення розшук майна боржника постановою про розшук майна боржника від 19.09.2013 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Вимоги скарги мотивовані тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Логвінською К.Л. від 11.03.2013 у виконавчому проваджені № НОМЕР_3 накладено арешт на майно, що належить боржнику. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Логвінською К.Л. у даному виконавчому проваджені від 12.06.2014 виконавчий лист № 2-6649/10, виданий 10.01.2011, повернуто стягувачу.

Боржник та новий кредитор дійшли домовленості поза межами виконавчого провадження щодо умов погашення зобов`язання, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 відсутні претензії до ОСОБА_1 .

17.11.2023 боржнику стало відомо з інформації про виконавче провадження, що виконавче провадження № НОМЕР_3 завершено, проте на все майно боржника накладено арешт та оголошено розшук.

20.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту до Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Скаржник стверджує, що бездіяльність Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції полягає у не знятті арешту з належного скаржнику рухомого майна, що накладено з метою виконання рішення за виконавчим листом, який було повернуто стягувану, що і стало причиною для звернення із відповідною скаргою.

Скаржник вказує, що спір виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у виді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у проваджені № НОМЕР_3 на стадії її завершення під час повернення виконавчого документа, а у зв`язку з тим, що державний виконавець на заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 про зняття арешту у зв`язку з відсутністю претензій у стягувача щодо виконання боргових зобов`язань та їх виконанням поза межами виконавчого провадження відмовився зняти арешт з майна боржника.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з тим, що у нього та стягувача відсутній спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 .

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги та просив суд їх задовольнити. Стягував просив суд скаргу задовольнити. Учасники справи підтвердили, що заборгованість за виконавчим листом № 2-6649/10 не погашена.

Державний виконавець до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету 02.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року у справі № 2-6649/10 позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 132/П/66/2008-840 від 06 березня 2008 року у розмірі 146875,84 грн заборгованості за кредитним договором та з кожного по 489,58 грн судового збору.

На підставі вказаного рішення Деснянський районний суд міста Києва 10.01.2011 № 2-6649/10 видав виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Логвінською К.Л. від 11.03.2013 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-6649/10.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського управління районного юстиції y м. Києві від 11.03.2013 у виконавчому проваджені № НОМЕР_3 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Логвінською К.Л. від 19.09.2013 у виконавчому провадженні оголошено розшук майно боржника (категорія: транспортні засоби, а саме KIA CEED, реєстраційний/кадастровий номер: НОМЕР_1 , та GEELY НА 1.1, реєстраційний/кадастровий номер: НОМЕР_2 ).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Логвінською К.Л. від 12.06.2014 виконавчий лист № 2-6649/10, виданий 10.01.2011, повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Право вимоги за кредитним договором № 132/П/66/2008-840 від 06 березня 2008 року неодноразово відступалось та ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року у справі № 2-6649/10 замінено стягувача на ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 15.01.2023 (а.с. 36) він та боржник дійшли домовленості поза межами виконавчого провадження, у зв`язку з чим у стягувача відсутні претензії до боржника, а тому ОСОБА_2 просить зняти арешт з майна боржника у справі № 2-6649/10 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.

20.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту до Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Інформації щодо результату розгляду заяви боржника учасники справи суду не надали.

Щодо вимог про визнання неправомірною бездіяльності державної виконавчої служби

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 1-3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У цій справі встановлено, що звернення скаржника до суду із скаргою про визнання неправомірною бездіяльності державної виконавчої служби є передчасним, оскільки скаржник не надав доказів того, що на його заяву Деснянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відреагував відмовою у задоволенні заяви.

Щодо зняття арешту з майна боржника

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Положення ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачає підстави закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 1-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 137/1649/17 зазначено, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.06.2014 було винесено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, оскільки боржник/майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Однак повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, оскільки це різні стадії виконавчого провадження, які мають різні підстави виникнення та наслідки. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне звернення виконавчого документу до примусового виконання.

Доказів добровільного виконання рішення суду сторонами не надано, навпаки і стягувач, і боржник у судовому засіданні підтвердили наявність заборгованості. Заява стягувача від 15.01.2023 не доводить того, що зобов"язання припинилося на одній із підстав, визначених ст. 598-609 ЦК України.

З огляду на те, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 260, 261, 354, 447, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.02.2024.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК