Ухвала

від 18.01.2024 по справі 760/13796/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/13796/22

Провадження №1-кп/760/1612/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві розгляд кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР за №12022100170000244 від 23.09.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. Зазначив, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 : може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Встановлено, що ОСОБА_5 після скоєння кримінального правопорушення з дійовим каяттям не звернувся, усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення.

Крім того, на даний момент, ОСОБА_5 на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб не має, не працюючий, не одружений, а тому стійкими соціальними зв`язками не володіє та не має постійного джерела прибутку.

Також на те, що ОСОБА_5 може переховувався від органів досудового розслідування та суду вказує той факт, що обвинуваченому також повідомлено про підозру відділенням поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, обвинувальний акт відносно якого перебуває на розгляді у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області та 12.08.2022, згідно ухвали суду, оголошено привід обвинуваченого ОСОБА_5 в судове засідання.

Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, знаходячись на волі ОСОБА_5 може переховуватись від суду, що обґрунтовує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Суд розглянувши клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, прийшов наступного висновку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 23.09.2022 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді від 26.09.2022 йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15.12.2016 у справі «Ігнатов проти України» зазначив, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Під час судового засідання прокурором доведено існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих правопорушень та на даний час знову обвинувачується у вчиненні аналогічного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.

Однак, прокурором не доведено суду, що обвинувачений ОСОБА_5 , після набуття процесуального статусу - обвинуваченого, вчиняв будь-які дії чи іншим чином перешкоджав кримінальному провадженню, щоб могло свідчити про наявність ризику його переховування від органу досудового розслідування та суду. Сама тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ..

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше судимий та на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, наявність лише одного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, його майновий та сімейний стан, обставини вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також ту обставину, що стороною обвинувачення не надано конкретних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, суд вважає, що прокурором не доведено суду, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які наявні у кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строком два місяці, та покласти на нього наступні обов`язки: прибувати за кожним викликом суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, які в сукупності із застосованим запобіжним заходом, повинні достатньою мірою гарантувати та забезпечити, у подальшому, належну його процесуальну поведінку у даному провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, тому вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 331, 369-372 КПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Змінити запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Звільнити з-під варти ОСОБА_5 в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати за кожним викликом суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених при зміні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 17.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_6