Рішення

від 09.02.2024 по справі 120/448/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 лютого 2024 р. Справа № 120/448/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" до Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) за участі третьої особи - Краснопільської сільської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Гранівський цегельний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), за участі - за участі третьої особи - Краснопільської сільської ради, про визнання дій протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятої відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження. Зокрема, позивач наголошує на тому, що закриття виконавчого провадження повертає його у той самий стан, який він мав до зведення до суду та винесення рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року було відкрито провадження у цій справі у порядку письмового провадження з урахуванням ст. 287 КАС України. Також цією ухвалою було встановлення строк для подання документів по суті справи.

Разом з тим, відповідач не скористався своїм право на надання відзиву, а третя особа - на надання пояснень.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі № 120/7098/23 за позовом ПП "Гранівський цегельний завод" до Краснопільської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо вчинення дій на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520880900:01:044:0059, площа ділянки 20,1941 га, що знаходиться на території Краснопільської ТГ за межами с. Гранів, із експлуатації та догляду за водним об`єктом (код КВЦПЗ 10.01) на землі для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07) та, відповідно, зобов`язати Краснопільської сільську раду вчинити дії на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520880900:01:044:0059, площа ділянки 20,1941 га, що знаходиться на території Краснопільської ТГ за межами с. Гранів, із експлуатації та догляду за водним об`єктом (код КВЦПЗ 10.01) на землі для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07).

Надалі, Вінницьким окружним адміністративним судом 06.11.2023 року було видано виконавчий лист № 120/7098/23.

На підстав вказаного листа заступником начальника Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Теплим М.Г. постановою від 25.12.2023 року було відкрито виконавче провадження № 73625246.

Постановою державного виконавця від 05.01.2024 року вказане виконавче провадження закінчено з огляду на добровільне виконання Краснопільською сільською радою рішення суду у справі № 120/7098/23.

Вважаючи вказаною постанову протиправною, з огляду на відсутність факту виконання рішення суду, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року наголошено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов`язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VIII передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.

Суд наголошує, що виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

Нормами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до матеріалів справи Вінницьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий на підставі рішення суду від 11.09.2023 року у справі № 120/7098/23, яким Краснопільську сільську раду зобов`язано вчинити дії на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520880900:01:044:0059, площа ділянки 20,1941 га, що знаходиться на території Краснопільської ТГ за межами с. Гранів, із експлуатації та догляду за водним об`єктом (код КВЦПЗ 10.01) на землі для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07).

Тобто таким рішенням суду боржника зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме: дії на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності.

Положеннями ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV "Про землеустрій", зокрема землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Суд наголошує, що ст. 27 та ст. 28 Закону України "Про землеустрій" передбачає права та обов`язки замовників та розробників документації із землеустрою.

Зокрема, положеннями ст. 27 цього Закону передбачено, що замовник документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Замовники документації із землеустрою зобов`язані:

а) виконувати всі умови договору, а в разі невиконання або неналежного виконання нести відповідальність, передбачену договором і законом;

б) надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою;

в) проводити відповідно до закону на конкурсній основі відбір розробників документації із землеустрою, що розробляється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Суд зазначає, що рішенням Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 182 від 15.02.2022 року Краснопільській сільській раді Гайсинського району Вінницької області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059. Пунктом 2 вказаного рішення відповідача зобов`язано подати на чергову сесію ради виготовлений проект землеустрою щодо зміни цільового призначення.

При цьому, судом враховано, що рішенням суду у справі №120/7098/23 фактично надано оцінку бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій на розроблення проекту землеустрою з виконання вказаного рішення.

Окрім того, у матеріалах вищезазначеної справи наявний лист Краснопільської сільської ради № 303 від 18.05.2023 року відповідно до якого зазначено, що рада неодноразово зверталася із клопотанням до землевпорядних організацій в усній та письмовій формі з пропозицією укласти договір на виконання робіт, передбачених рішенням, однак позитивної відповіді отримано не було.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що розсилання листів із пропозицією здійснити проект землеустрою та надати проект договору на виконання робіт із переліком необхідних документів є лише етапом для розроблення проекту землеустрою.

Відтак, звернення з таким повідомленням не є підставою для висновку про те, що Краснопільською сільською радою ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду або встановлено неможливість його виконання.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й ставить під сумнів його виконання у майбутньому.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних законодавчих приписів.

У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Окрім цього, відповідно до доводів позивача та встановлених обставин справи, судове рішення фактично не виконано, отже відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 73625246 від 05.01.2024 року є протиправною.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" (вул. Григорія Парна, буд. 198, с. Гранів, Гайсинський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 33092109) до Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Івана Франка, буд. 28, м. Гайсин, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 35019785), за участі третьої особи - Краснопільської сільської ради (вул. Центральна, буд. 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 04330131) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.01.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73625246.

Стягнути на користь приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяАльчук Максим Петрович