Рішення

від 12.02.2024 по справі 200/125/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року Справа№200/125/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області до Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дії протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (далі позивач) звернулося з позовом до Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) та просить суд:

Визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати відповідача закрити виконавче провадження № 63169722 відкрите 05.10.2020 та надіслати (передати) виконавчий лист № 200/11070/19-а, виданий 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом, для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 200/11070/19-а, ліквідаційній комісії Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Також просить суд відстрочити позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі за цим позовом. Обґрунтовано тим, що позивач позбавлений можливості сплати судовий збір, оскільки постановою відповідача ВП 63169722 від 07.09.2021 накладено арешт на кошти на єдиному наявному поточному рахунку, який використовується для розрахунків з кредиторами відритого в АБ «Укргазбанк».

Ухвалою суду від 15.01.2024 у задоволенні клопотання представника позивача щодо відстрочення сплати судового збору відмовлено. Адміністративний позов залишено без руху та позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., або обґрунтованого клопотання щодо звільнення /відстрочення/розстрочення сплати судового збору; уточненої позовної заяви із конкретизацією позовних вимог щодо дій відповідача, які потрібно визнати протиправними (прохальної частини).

25.01.2024 представником позивача сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн та уточнено позову заяву із конкретизацією позовної вимог щодо дій відповідача, які потрібно визнати протиправними, а саме просить суд визнати бездіяльність відповідача яка полягає у не правомірній відмові ліквідаційній комісії (ліквідатору) Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області у надісланні виконавчого листа № 200/11070/19-а, виданого 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з УДСО при ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 24423.23 грн. до ліквідаційній комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області та закритті виконавчого провадження №63169722 неправомірною та зобов`язати відповідача направити ліквідаційній комісії (ліквідатору) Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчий лист № 200/11070/19-а, виданий 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з УДСО при ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24423.23 грн.; Закінчити виконавче провадження № 63169722, відкрите відповідачем 05.10.2020; Зняти арешти, накладені у виконавчому провадженні № 63169722, на рахунок Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, виключити Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою суду від 31.01.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України. Також було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої ст.111, 112 ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, безумовно надає стороні виконавчого провадження (стягувану) перевагу над іншими кредиторами, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тому, не закінчення виконавчого провадження № 63169722, яке було відкрите під час процедури ліквідації УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, і не надіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) - є порушенням процедури ліквідації, що спричиняє порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи щодо стягнення невиплаченої заробітної плати.

Вказує, що вчинені 07.09.2021 державним виконавцем дії в рамках виконавчого провадження № 63169722 - арешт поточного рахунку та внесення УДСО при ГУМВС України в Донецькій області до Єдиного реєстру боржників - унеможливили дії ліквідаційної комісії визначені ст.111, 112 ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV по припиненню УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, що не узгоджується з цими нормами.

Вважає, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) у перебігу ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Така позиція ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області повністю відповідає і збігається з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у вище згаданій Постанові від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ст. 162 ч. 6 КАС України).

Пояснень від третьої особи не надано.

Враховуючи, що для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, тому суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (УДСО при ГУМВС України в Донецькій області) (код юридичної особи 08596860) з 17.11.2015 перебуває у стані припинення, оскільки наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1399, ліквідовано як юридичну особа.

07.09.2021 відповідачем відкрите виконавче провадження № 63169722 щодо примусового виконання виконавчим листа № 200/11070/19-а виданого 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з УДСО при ГУМВС України в Донецькій області юридичної особи на користь громадянина ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24423.23 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі 200/11070/19-а позов ОСОБА_1 до позивача про визнання бездіяльності незаконною та стягнення заборгованості - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність позивача щодо невиплаті ОСОБА_1 належних виплат при звільнені.

Стягнуто з позивача на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 24423,23грн.

Рішення в справі № 200/11070/19-анабрало законної сили згідно з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду 02.03.2020.

30.03.2020 виданий виконавчий лист щодо стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 24423 грн.23 коп.

Голова комісії з припинення (ліквідатор) УДСО при ГУМВС України в Донецькій області звернувся до відповдача із заявою № 17 л/к від 06.12.2023 про необхідність надіслання виконавчого листа №200/11070/19-а, виданого 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з УДСО при ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24423.23 грн., ліквідаційній комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області.

Звернувшись до відповідача із вказаною заявою, голова ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області також просив про зняття арештів з коштів на поточному рахунку НОМЕР_1 валюта Гривня, відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК» Код банку 320478, що використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Донецькій області та виключити УДСО при ГУМВС України в Донецькій області з Єдиного реєстру боржників.

Листом від 26.12.2023 № 1912-49773/9 відповідач, посилаючись на п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, повідомив про неможливість закінчення виконавчого провадження № 63169722 до здійснення ліквідації УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, тобто до внесення відповідного запису про припинення УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, як юридичної особи, в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Представник позивача вважає дії (бездіяльність) відповідача протиправними, а рішення таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Ч.1, 2 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Ст.1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 3 Закону 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В той же час, ч.4 ст. 4 Закону 1404-VIII передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3 цього Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Судом досліджено копію матеріалів виконавчого провадження №63169722, долучену та встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі 200/11070/19-а.

Державним виконавцем встановлено відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, та в результаті відкрито виконавче провадження шляхом винесення постанови ВП№63169722.

За результатами пошуку виконавчих проваджень в «Автоматизованій системі виконавчого провадження» № 63169722 судом встановлено, що станом на 05.10.2020 відкрито виконавче провадження: Орган ДВС/приватний виконавець: Краматорський ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУМЮ ЄДРПОУ: 34991191 БОРЖНИК: Державне підприємство Управління Державної Служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області ЄДРПОУ: 08596860 СТЯГУВАЧ: Фізична особа ПІБ: ОСОБА_1 .

Позивач обґрунтовує вимоги позову про зобов`язання закінчити виконавче провадження, зняти арешт з посиланням зокрема на ст.39, 40 Закону.

Однак, суд зазначає, що боржник не довів наявність обставин, що є підставами для закінчення виконавчого провадження, зняття арешту відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, з 17.11.2015 УДСО при ГУМВС України в Донецькій області перебуває у стані припинення та розпочато ліквідаційну процедуру, про що до ЄДР внесено відповідний запис, що підтверджується витягом із ЄДР, який наданий до позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.39 Закону 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, між іншим:

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

З 17.11.2015 і по сьогоднішній день УДСО при ГУМВС України в Донецькій області перебуває "в стані припинення", ліквідаційну процедуру не закінчено - юридичну особу не припинено, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, судом встановлено, що станом на день розгляду справи УДСО при ГУМВС України в Донецькій області перебуває в стані припинення, тобто не є припиненим, що підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене в даному випадку виконавцем не може бути застосована ч.1 ст.39 Закону 1404-VIII за яким, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Інших підстав для закриття виконавчого провадження позивач не навів.

Разом з тим, судом встановлено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 N 606-XIV (ч. 2,3 ст. 67) передбачав заборону проведення виконавчих дій стосовно боржника, який перебував в процедурі припинення, та передбачав надсилання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, зняття арешту з майна боржника та закінчення виконавчого провадження. Такі положення Закону були чинними до 05.10.2016 - дати набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Проте, виконавче провадження у даному випадку відкрито на виконання рішення суду від 07.09.2021, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, яка не містить положень на які посилається позивач.

Також, позивач посилається на правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц, а саме:

- порядок задоволення вимог кредиторів у випадку, коли юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або уповноваженого органу, є відмінним від порядку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження";

- після внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи боргові вимоги до останньої не можуть бути пред`явленими. Відтак, закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа ліквідатору лише після внесення запису про припинення юридичної особи є нелогічним та неправильним, оскільки після внесення такого запису всі заборгованості юридичної особи вважаються погашеними;

- стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження", може надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати;

- виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, така позиція Великої палати Верховного суду не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки базується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 N 606-XIV, який на даний час є таким, що втратив чинність. Аналогічного положення чинний Закон 1404-VIII не містить.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Закон № 1404-VIII передбачає порядок примусового виконання рішення суду, оскільки добровільно боржник його не виконав. Цим законом не передбачено закінчення виконавчого провадження через перебування боржника в стані припинення. Інші положення законодавства на цей час також не передбачають заборон примусового виконання рішень суду щодо боржників в стані припинення.

Також необхідно вказати, що за приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання направити ліквідаційній комісії (ліквідатору) Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області виконавчий лист № 200/11070/19-а, виданий 30.03.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з УДСО при ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24423.23 грн.; закінчити виконавче провадження № 63169722, відкрите відповідачем 05.10.2020; зняти арешти, накладені у виконавчому провадженні № 63169722, на рахунок Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області; виключити Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з Єдиного реєстру боржників, оскільки судове рішення у справі № 200/11070/19-а добровільно не виконується боржником, а тому підлягає примусовому виконанню.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Тобто, за загальним правилом, лише органи ДВС або приватні виконавці можуть здійснювати примусове виконання рішення, і лише вони можуть вживати заходи направлені на забезпечення його виконання: накладати арешт, списувати кошти, описувати і реалізовувати майно тощо. У випадку ж закінчення виконавчого провадження стягувач буде позбавлений можливості реально забезпечити таке виконання.

До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.11.2020 у справі № 918/736/19.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів поважності причин невиконання судового рішення у справі № 200/11070/19-а позивачем не подано, судом не встановлено.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього, доказів протилежного суду не подано.

Суд вказує на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання рішення суду не може бути поставлено у залежність від наявності певних умов.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався засад виконавчого провадження, викладених у ст.2 Закону №1404-VIII, відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 241-246, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08596860, 84331, м. Краматорськ, вуя. Гвардійців Кантемирівців, 1а) до Краматорського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34991191, 84333, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 20), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання дії протиправними та зобов`язати вчинити певні дії відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 12.02.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова