Рішення

від 12.02.2024 по справі 400/6538/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 р. № 400/6538/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, до відповідачаПриватного підприємства Фірма "Інтер-В", пр-т Центральний, 107, офіс 229, м. Миколаїв, 54055, простягнення коштів в розмірі 42 590,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі-позивач) звернулося до Миколаївського окружного суду з позовною заявою до Приватного підприємства Фірма „Інтер-В (далі-відповідач), в якій просить стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 41 302,19 грн та пеню в сумі 1 288,56 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, разом - 42 590,75 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, зокрема, вказує, що відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але не виконав такий обов`язок.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на власну податкову звітність. Зокрема, відповідач стверджує, що середньооблікова чисельність його працівників у 2022 році становила 7 осіб, у зв`язку з чим у нього не виникло обов`язку працевлаштовувати 1 особу з інвалідністю. При цьому відповідач зазначає, що у 2022 році на підприємстві фактично працювала особа з інвалідністю директор Кучеренко В.П. Відповідач вказує, що спірні правовідносини виникли між сторонами в 2022 році, а тому застосування до них нормативних актів, прийнятих у 2023 році, є безпідставним з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

У відповіді на відзив позивач підтримує аргументи позовної заяви і зазначає, що в 2022 році відповідач не подавав до центру зайнятості звіт за формою 3 ПН про вакансії, зокрема, ті, що підлягають заміщенню особами з інвалідністю.

У запереченнях відповідач вказує, що не подавав відповідних звітів, оскільки одна особа з інвалідністю працювала на підприємстві.

У зв`язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

17.04.2023 позивач відправив через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідачу розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 41 302,19 грн, що підтверджується квитанцією про розміщення документу в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

У розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зазначено, що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа,

- середня річна заробітна плата становила 82 604,39 грн.

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 41 302,19 грн.

Відповідач добровільно зазначені адміністративно-господарські санкці не сплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в сумі 1 288,56 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» (далі - Закон № 875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (стаття 20 Закону № 875-ХІІ).

Вищезазначені норми свідчать, що позивач на підставі отриманої інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування надсилає підприємствам, установам та організаціям, які використовують найману працю та які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік . Дані Реєстру формуються на підставі зведеної звітності поданої роботодавцями з ПДФО та ЄСВ.

Суд дослідив додані до відзиву податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року (поданий 08.06.2022, а. с. 30-33), за 2 квартал 2022 року (поданий 31.08.2022, а.с. 34-37), за 3 квартал 2022 року (поданий 02.11.2022, а. с. 38-41), за 4 квартал 2022 року (поданий 08.02.2023, а. с. 42-45), і установив, що середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (рядок 104 звітності) становила в 2022 році:

- у 1 кварталі 2022 року 7 осіб щомісяця протягом кварталу;

- у 2 кварталі 2022 року 7 осіб щомісяця протягом кварталу;

- у 3 кварталі 2022 року - 7 осіб щомісяця протягом кварталу;

- у 4 кварталі 2022 року 8 осіб у жовтні, 11 осіб у листопаді, 11 осіб у грудні (відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, у рядку 10 штатна чисельність працівників зазначається у розрізі місяців звітного кварталу).

За такого середньооблікова чисельність працівників за 2022 рік становить 8 осіб, а не 7, як стверджує відповідач.

Зокрема, відповідно до норм Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286: (7+7+7+7+7+7+7+7+7+8+11+11) / 12 = 7,75.

Округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри.

Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

За відповідними правилами 7,75 округлюється як 8.

За такого відповідач з жовтня 2022 року мав обов`язок працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що така особа була працевлаштована, з огляду на таке.

Відповідач посилається на встановлення інвалідності його директору ОСОБА_1 . Доданими до відзиву доказами не підтверджується установлення зазначеному громадянину інвалідності в 2022 році. Зокрема, довідкою Головного управління Пенсійного фонду України підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку як отримувач пенсії по інвалідності з 17.11.2017 до 30.11.2020 (а. с. 50а). Довідкою до акта огляду МСЕК № 654706 підтверджується, що дата огляду 02.03.2023 (а. с. 50).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин, що виникли в 2022 році, застосовується законодавство, прийняте в 2023 році, з огляду на таке.

Стаття 19 Закону № 875-ХІІ в редакції станом на 31.12.2022 так само, як і в 2023 році, передбачала обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За такого відсутні підстави вважати, що адміністративно-господарські санкції застосовані на підставі норм права, прийнятих у 2023 році.

Отже, позовну заяву належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 2 684 грн.

Оскільки спір вирішено на користь позивача як субєкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, повязаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код - 20917114) до Приватного підприємства Фірма "Інтер-В" (пр-т Центральний, 107, офіс 229, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код - 19297304) задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма „Інтер-В на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю загальну суму заборгованості 42 590,75 грн, з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 41 302,19 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 288,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна