Ухвала

від 06.07.2023 по справі 760/12196/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв`язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, окрім іншого, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 серпня 2023 року включно.

Таке рішення суд, врахувавши тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а також особу обвинуваченого, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, що йому інкримінується, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, може значний термін переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки у кримінальному провадженні наявні два потерпілих, по відношенню до яких обвинуваченим вчинялися дії, які несли собою загрозу їх життю та здоров`ю, а враховуючи, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, достовірно відомо про місце перебування потерпілих, тому він може повторно вчинити дії насильницького характеру, що спрямовані на залякування потерпілих та свідків з метою зміни показань, та з

Справа №11-кп/824/3949/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7

Категорія: ч. 4 ст. 296 КК України Доповідач ОСОБА_1

урахуванням того, що обвинувачений поводить себе агресивно, під час підготовчого судового засідання вчиняв дії, спрямовані на зрив судового розгляду: систематично порушував порядок в залі судового засідання, вимагав у судді та секретаря пред`явити їх посвідчення, а також вимагав надати йому докази законності існування Солом`янського районного суду м. Києва, не підкорявся розпорядженням головуючого, існує ризик, що, перебуваючи на волі, він і надалі буде вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною, просить сприяти у її перегляді.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що запобіжні заходи застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, та зі спливом певного часу лише наявність підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.

Крім того, вказує на те, що для захисту його прав і свобод йому не потрібен адвокат, при цьому заяву про відмову від адвоката ним було зроблено ще у суді першої інстанції, але, з невідомих йому причин, це не було почуто головуючим суддею. Тому свої права і свободи він буде захищати сам та за підтримки своєї дружини, з якою він виховує двох неповнолітніх доньок, та, яка на теперішній час залишилась без роботи та заробітку.

Також апелянт висловлює недовіру прокурору ОСОБА_8 , який надає недостовірні відомості щодо його особи та безпідставно клопоче про призначення судово-психіатричної експертизи.

Разом з тим, зазначає, що прокурор у обвинувальному акті не вказав жодної обставини, яка пом`якшує його покарання та не довів до відома суду той факт, що він добровільно здався правоохоронним органам.

Звертає увагу й на те, що цивільний позов щодо спричинення майнової шкоди потерпілими не заявлявся, більш того потерпілими були подані заяви про відсутність будь-яких претензій та проханням не притягувати його до кримінальної відповідальності.

Вказує й на те, що адвокат ОСОБА_9 не подала апеляцію щодо первинного рішення про обрання арешту, як запобіжного заходу, та була відсутня при здійсненні слідчих дій і підписувала документи слідству та суду без узгодження з ним та без його присутності, у зв`язку з чим втратила його довіру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 , який, підтримавши апеляційну скаргу, просив змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд або на нічний домашній арешт, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про відсутність підстав для продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.

Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 , Солом`янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12023100090001084по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а також особу обвинуваченого, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, що йому інкримінується, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки у кримінальному провадженні наявні два потерпілих, по відношенню до яких, за змістом обвинувального акта, обвинуваченим вчинялися дії, які несли собою загрозу їх життю та здоров`ю, а зважаючи, що йому, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, достовірно відомо про місце перебування потерпілих, тому він може повторно вчинити дії насильницького характеру, що спрямовані на залякування потерпілих та свідків з метою зміни показань, та з урахуванням того, що обвинувачений і під час судового засідання поводить себе агресивно, вчиняв дії, спрямовані на зрив судового розгляду: систематично порушував порядок в залі судового засідання, вимагав у судді та секретаря пред`явити їх посвідчення, а також вимагав надати йому докази законності існування Солом`янського районного суду м. Києва, не підкорявся розпорядженням головуючого, існує ризик, що, перебуваючи на волі, він і надалі буде вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до ньогожодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Враховуючи характер та конкретні обставини висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, його вік,стан здоров`я, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений,усвідомлюючи суворість покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки у кримінальному провадженні наявні два потерпілих, по відношенню до яких обвинуваченим вчинялися дії, які несли собою загрозу їх життю та здоров`ю, а враховуючи, на його обізнаність про місце перебування потерпілих, тому він може повторно вчинити дії насильницького характеру, що спрямовані на залякування потерпілих та свідків з метою зміни показань, та з урахуванням того, що обвинувачений поводить себе агресивно, під час підготовчого судового засідання вчиняв дії, спрямовані на зрив судового розгляду, існує ризик, що і надалі він буде вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченомуОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду про те, що він не буде впливати на свідків, а потерпілих з того часу не бачив, які до того ж не мають до нього ніяких претензій, то вони не заслуговують на увагу, оскільки безпосередній допит потерпілих та свідків судом у кримінальному провадженні наразі не здійснено, при цьому прокурор має право заявити про допит потерпілих та свідків на будь-якій стадії судового розгляду, відповідно до визначеного судом обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження, а тому з великою ймовірністю існує ризик незаконного впливу на них.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що прокурор у обвинувальному акті не вказав жодної обставини, яка пом`якшує його покарання та не довів до відому суду той факт, що він добровільно здався правоохоронним органам, а також не враховано того, що цивільний позов щодо спричинення майнової шкоди потерпілими не заявлявся, більш того потерпілими були подані заяви про відсутність будь-яких претензій та проханням не притягувати його до кримінальної відповідальності, не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки це жодним чином не спростовує і не зменшує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які наведені вище.

При цьому посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що адвокат ОСОБА_9 не подала апеляцію щодо первинного рішення про обрання арешту, як запобіжного заходу, та була відсутня при здійсненні слідчих дій і підписувала документи слідству та суду без узгодження з ним та без його присутності, у зв`язку з чим втратила його довіру, а також на недовіру прокурору ОСОБА_8 , який надає недостовірні відомості щодо його особи та безпідставно клопоче про призначення судово-психіатричної експертизи, мають бути предметом розгляду судом першої інстанції. На даній стадії провадження апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним доводам.

Також не можуть бути прийняті до уваги і твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про можливість застосування до нього інших альтернативних запобіжних заходів, оскільки, лише наявність дружини та двох неповнолітніх дітей, які потребують його допомоги, не дають підстав вважати, що обвинувачений має такі міцні соціальні зв`язки та утриманців, які б могли слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги обвинуваченого, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, якою, окрім іншого, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 серпня 2023 року включно, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3