Ухвала

від 24.01.2024 по справі 761/15755/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргамипрокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12023100100001327, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Варва, Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022 року,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Остаточне покарання ОСОБА_6 призначено із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022 року у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу. Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту затримання особи, тобто з 20.04.2023 року.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 близько 19 годині 35 хвилин, перебуваючи в парку «Володимирська гірка», що розташований за адресою: місто Київ, Володимирський узвіз, 1, звернув свою увагу на статуетку міні-макет «Фонтан «Архистратига Михаїла» на гранітному постаменті з табличками на скульптуру, який вирішив таємно викрасти, в умовах воєнного стану, який діє на території України відповідно до Указу Президента України №58/2023 від 06 лютого 2023 року.

В подальшому, ОСОБА_6 діючи умисно й таємно, з корисливим мотивом, будучи достовірно впевненим у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити реалізації його злочинного умислу, 16 квітня 2023 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин, перебуваючи в парку «Володимирська гірка», що розташований за адресою: місто Київ, Володимирський узвіз, 1, підійшов до скульптури міні-макету «Фонтан «Архистратига Михаїла», яка знаходилась на гранітному постаменті з табличками, де за допомогою сили рук демонтував верхню частину, а саме скульптуру міні-макету «Фонтан «Архистратига Михаїла», виготовленої з бронзи, вагою 5 кг., загальною вартістю 850 гривень, яка належить Комунальному некомерційному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку туризму», код ЄДРПОУ 03358417.

Після чого, ОСОБА_6 , сховав собі під куртку (викрав), статуетку міні-макету «Фонтан «Архистратига Михаїла», та став відходити з місця злочину з таємно викраденим майном, однак був помічений сторонніми громадянами, які почали вимагати від останнього повернути викрадене чуже майно, на що ОСОБА_6 залишив статуетку міні-макету «Фонтан «Архистратига Михаїла» на гранітному постаменті та зник з місця вчинення злочину в невідомому напрямку, тим самим виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбаченеч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2023 року скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років 4 місяці позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати частину невідбутого покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022 року та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що в даному випадку невідбута частина покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022 становить 3 роки позбавлення волі, в той же час, відповідно до резолютивної частини оскарженого вироку, суд, пославшись на застосування принципу повного складання покарань, за даним вироком та вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022, приєднав лише частину невідбутного покарання у розмірі 1 місяця позбавлення волі.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2023 року змінити в частині призначення покарання, призначити йому більш м`яке покарання, мотивуючи тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, не врахував всі обставини кримінального провадження, а саме: характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував щодо апеляційної скарги прокурора; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводиапеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не досліджувалися судом за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, колегія суддів не вбачає.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції, дотримався положень ст. ст. 50, 65 КК України і призначив ОСОБА_6 покарання з урахуванням принципу індивідуалізації покарань, характеру злочинного діяння, відношення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав у повному обсязі, неодружений, є особою раніше судимою, та дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому, доводи прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема принципу повного приєднання покарання за умови, що суд остаточно визначив покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, - заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.

Приписами ст. 71 КК України встановлено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов?язковому виконанню.

Невідбутою частиною покарання слід вважати, зокрема покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79 КК України)

В даному випадку невідбута частина покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2022 становить 3 роки позбавлення волі. В той же час, відповідно до резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, пославшись на застосування принципу повного складання покарань за даним вироком та попереднім вироком, приєднав лише частину невідбутого покарання у розмірі 1 місяця позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, зважаючи на тяжкість вчиненого діяння, враховуючи стадію його реалізації та суспільно-небезпечні наслідки, в даному випадку необхідно застосувати принцип саме часткового складання покарань при визначенні остаточного покарання ОСОБА_6 на підставі ст. 71 КК України, і доводи прокурора у цій частині є слушними.

Водночас, доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 остаточне покарання повинно бути призначено більш суворе - 5 років 5 місяців позбавлення волі - безпідставні, позаяк носять виключно формальний характер, і у апеляційній скарзі відсутнє будь-яке їх обґрунтування з посиланням на те, які є правові підстави вважати його явно несправедливим через м`якість.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Ураховуючи викладене, апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково, вирок суду першої інстанції - змінити в частині визначення принципу складання покарань.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 413, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, змінити в частині визначення принципу складання покарань за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, визначивши принцип часткового складання.

В решті вирок залишити без зміни.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/824/2024/2024

Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1